Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

дів спірною річчю. Ульпіан визнавав відповідачами всіх воло­

дільців і навіть держателів: «Обов'язок судді при розгляді

цього позову полягає в тому, щоб встановити, чи є відповідач

володільцем. Не стосується справи питання про те, за якою

підставою він володіє; коли я довів, що річ моя, то володіль­

цю необхідно віддати річ, якщо він не протиставить якоЇ-не­

будь ексцепції. Однак дехто, як, наприклад, Пегас, вважали, що цим позовом охоплюється лише таке володіння, яке є при

інтердиктах uti possidetis і utrubi. Нарешті, говорить він, не можна віндикувати від того, кому річ передано на схов або

надано в позику, або в найм, або хто вступив у володіння для

виконання легатів, або внаслідок надання посагу, або для охорони інтересів ДИТИНИ, ще ненародженої, або від того, ко­

му не надано забезпечення внаслідок ШКОДИ, що йому загро­

жує, бо всі ці особи не володіють. Я ж думаю, що можна ви­

магати від усіх, хто утримує річ, і має можливість її віддати»

(д. 6.1.9). Відповідач міг відмовитися вступити в спір про

власність. У такому разі він зобов'язаний був видати річ по­

зивачеві.

ВідпоВідальність ВідпоВідача за віндикаційним позовом полягала в покладенні на нього обов'язку повернути річ з

усіма її прирощеннями. Щодо прирощень, то Їх повернення

зумовлювалось характером володіння відповідача. Добросо­

вісний відповідач зобов'язаний був повернути прирощення

лише за період, коли він дізнався, що володіє чужою річчю. Недобросовісний мав повернути прирощення у повному об­

сязі за весь той час, що річ перебувала у нього.

Володіння в багатьох випадках вимагало певних витрат

(наприклад, Їжа ДЛЯ рабів, корм для тварин тощо), без Яl<ИХ

річ не могла існувати. В такому разі відповідач за позовом

мав право вимагати від позивача відшкодування понесених

витрат. Останні поділялись на три види: а) необхідні, без

яких річ не могла існувати; б) корисні, які поліпшували річ, але без яких вона могла існувати (наприклад, при ремонті да­ ху будинку (необхідні витрати) покрівля була замінена на більш цінну, якісну); в) витрати розкоші, які тільки прикра­

шали річ. Добросовісний відповідач за позовом мав право на

відшкодування необхідних і корисних витрат. Витрати розко­ ші він міг забрати собі, якщо Їх можна було відокремити від

речі, не пошкодивши її.

Недобросовісний відповідач мав право тільки на необхідні

витрати за весь час володіння. Тому при остаточному визна-

330

ченні обсягу відповідальності відповідача за віндикаційним

позовом враховувались і понесені ним витрати на утримання речі.

Петиторний характер формули при формулярному проце­

сі в окремих випадках дозволяв присудити відповідача за вказаним позовом замість видачі спірної речі сплатити певну грошову суму. Тому намагалися з оцінки предмета спору

зробити засіб примусити відповідача до повернення речі. По­

зивач давав оцінку спірної речі під присягою.

Право В/1асності на річ, яку не вимагають шляхом позову

про річ і яка була оцінена настільки, наскільки на суді при­

сягнув позивач, відразу ж переходить до володільця: адже

позивач визнається таким, що уклав з ним (відповідачем) ми­ рову за тією ціною, яку встановив сам (Д, 6.1.1.49).

2) НегаmоfJнuй nо:ю6 (action negatoria) - позов про запе­

речення. Він застосовувався для усунення перешкод, що за­ важ:али власнику здійснювати правоможність користування річчю.

Позивачем виступав власник речі, якому хтось перешко­

джав у якийсь спосіб здійснювати право власності (наприк­ лад, ходіння або проїзд по земельній ділянці без правової на те підстави). Зазвичай, відповідачем за негаторним позовом

був той, хто претендував на користування якимось чином чу­ жою річчю. У той же час відповідачем за негаторним позовом

міг бути і той, ХТО в будь-який спосіб заважав власнику здій­ снювати своє право (наприклад забруднення води чи землі відходами). Відповідальність за цим позовом зводилась до обов'язку порушника припинити неправомірні дії.

3) ПfJогібіmоfJнuй nозо6 (action prohibitoria) можна також назвати {<позовом про заборону на майбутнє». Він був подіб­

ний до негаторного позову, однак відрізнявся від нього тим,

що міг бути пред'явлений, якщо порушення права власності

ще не відбулося, але відбудеться в майбутньому (Д, 39.1).

4) До речевих позовів належав також actio іп rem РuЬІісі­ ana. За змістом цей позов практично був подібний до вінди­

каційного, але стосувався конкретних юридичних казусів.

Зокрема, служив для захисту інтересів так званих бонітарних власників і посесорів, яким річ було передано на законних підставах, якщо у набувача не виникло права на цивільний

позов (Д. 6.2.1-15). Він був запроваджений претором для за­ хисту преторської (бонітарної) власності у І ст. до н. е. За

своєю сутністю це був петиторний позов. Він відрізнявся від

331

преторських інтердиктів, призначених для захисту володіння,

оскільки класичне право ще розрізнювало бонітарного влас­ ника і добросовісного володільця. Перший прирівнювався до квіритської власності. Однак преторський едикт, яким вво­

дився actio іп rem РиЬІісіапа, проголошував: я дам позов, як­

що хто-небудь вимагатиме в позовному порядку те, що пере­

дається в порядку манципації і що було (йому) передано на

законній підставі і ще не набулося за давністю.

Отже, цей позов однаково захищав і бонітарного власника,

і добросовісного володільця, який одержав res тапсірі лише

за традицією. Класичні юристи збільшили сферу застосуван­ ня цього позову, поширивши його і на випадки придбання res

пес тапсірі.

Для пред'явлення цього позову вимагалося додержання

умов, необхідних для набуття власності за давністю. Володі­

лець-позивач мав бути добросовісним і обгрунтовувати своє

ВО/lодіння законною підставою, а також належність речі до

тих, що можна набути за давністю.

Цей позов створений був не для того, щоб відняти річ у

власника, і доказом цього є ексцепція: «якщо ця річ не нале­

жить володільцю», а для того, щоб добросовісний покупець,

який одержав цю річ на даНlИ підставі у володіння, краще

зберігав за собою річ. (д. 6.2.17).

Глава З

ПРАВА НА ЧУЖІ РЕЧІ

§ 1. Виникнення, поняття і види прав на чужі речі

Разом з правом власності вдосконалювався інститут прав

на чужі речі, що почав формуватися ще у jus civile, але набув

довершеності вже у період принципату.

Сутність прав на чужі речі полягає в тому, що суб'єкт

цього права має змогу користуватися чужою річчю або навіть

розпоряджатися нею. Римське приватне право знало три ви­

ди прав на чужі речі: а) сервітути; б) емфітевзис і суперфіцій;

в) заставне право. Найдавнішим правом на чужі речі є серві­ тути. Емфітевзис і суперфіцій, а також заставне право - це

породження пізніших часів.

332

Ідея визнання прав на чужі речі виникла у ті далекі часи,

коли почалися трансформації відносин щодо землі. Земельні наділи, що передавалися у посідання окремій сім'ї, певна річ,

не могли бути рівноцінними. Один наділ, наприклад, мав во­

доймище або пасовище, а інший - ні, що істотно знижувало його цінність, якість. Тому виникала необхідність користу­ вання чужою ділянкою для того, щоб реалізувати споживчі

властивості ділянки власної.

Поки всі ділянки перебували у власності громади, а корис­ тувачі були лише посесорами, особливих проблем не виника­ ло. Однак з виникненням права· приватної власності на землю власники сусідніх ділянок набули більшої автономності й значення нерівноцінності ділянок істотно зросло. Наприклад,

земельний наділ, що має всі необхідні якості, зручності й пе­

реваги, після смерті власника перейшов до двох синів У спад­

щину. Його було поділено між ними в такий спосіб, що один

з них - Клавдій - змушений був діставатися до своєї ділян­

ки через ділянку брата Тита. Брати мали добрі стосунки між

собою, тому проблем з дорогою не виникало. Проте після

першої сварки між ними Тит міг заборонити брату проїзд че­ рез свій наділ до його ділянки. Передбачаючи таке, батько

перед смертю встановив у заповіті право проїзду Клавдія че­

рез земельний наділ Тита. Тепер уже право проїзду Клавдія

не залежало від свавілля брата, навпаки, останній змушений був терпіти обмеження свого права власності за будь-яких

обставин. Земля Тита ніби обслуговувала ділянку Клавдія на­ данням проїзду. Тому земельний наділ Клавдія почали нази­ вати <<пануючим», оскільки його обслуговували, а земельний наділ Тита - «обслуговуючим», бо він ніби надавав послу­

гу - проїзд.

Отже, виникає право власника земельної ділянки, позбав­

леної певних переваг, користуватися ними на сусідньому на­ ділі незалежно від волі його власника. Таке право користу­

вання чужою землею в одному якомусь відношенні почали

називати сервітутом (servire - служити). Сервітутні відноси­

ни виникали, як правило, між сусідами чи сусідніми земель­ ними наділами, тому сервітутне право часто називають ще су­ сідським.

Сервітут зберігався й тоді, коли власники мінялися. Якщо

згадуваний Тит продавав свій земельний наділ, право проїзду

не лише зберігалося за Клавдієм, а й зобов'язувало нового

власника землі надавати проїзд. Не припинявся сервітут і при

333

ЗМІНІ власника земельного наділу Клавдія. Наприклад, ЯКЩО

Клавдій продавав свій наділ, то право проїзду по земельному

наділу Тита зберігалося і за новим власником землі. Суб'єк­ том сервітутного права був той, хто на певний момент був власником пануючого наділу (але не Клавдій як конкретна

особа). Обтяжував сервітут не Тита, як такого, а власника,

який обслуговував земельний наділ, хто б ним не був.

Пізніше преторська практика створила нові форми права на чужі речі - емфітевзис і суперфіцій (про них йтиметься далі). Крім того, широкий розвиток дістало право застави - один з різновидів прав на чужі речі. Однак воно не є правом користування чужою річчю, а полягає у праві розпоряджен­

ня чужою річчю.

З огляду на цю особливість права на чуж:і речі за римським

приватним правом з певними застереженнями можна поділи­ ти на дві групи:

1) праВа користуВання чужими речами. Це сервітути, які

могли бути персональними або преюдиціальними, а також

емфітевзис та суперфіцій, ЩО являли собою обмежені речеві

права на землю;

2) права ро:mорядження чужими речами, до яких належала

іпотека (застава нерухомості), сутність якої в тому, ЩО кре­

дитор мав право реалізації заставленого майна для задово­

лення своїх майнових інтересів у разі неповернення боргу. Права на чужі речі перебували у певній колізії з правом

власності, яке вони обмежують в міру свого обсягу. ЯКЩО суб'єкт сервітутного права має право випасати 20 голів худо­ би на його пасовиську, то право власності сусіда обмежуєть­ ся в такому самому обсязі. При цьому сервітути мали пріори­

тет. Конкуруючи з правом власності, вони виявляються силь­

нішими. Власник зобов'язаний уступити вимогам, ЩО випли­ вають з сервітуту або іншого права на чужі речі. З припинен­ ням права на чуж:у річ право власності поновлюється в пов­ ному обсязі. Разом з тим, право на чужу річ за обсягом до­ сить обмежене порівняно з правом власності. Але це речеве

право на річ, а не право вимагати певної поведінки від влас­

ника цієї речі. Воно не залежало від волі власника предмета

сервітуту, який не міг його припинити або скасувати. Режим права на чужі речі був неоднаковим. Ці права за

обсягом і змістом істотно різнилися, хоч і мали багато спіль­

ного. Наприклад, земельні сервітути мали багато спільного з емфітевзисом і суперфіцієм, але істотно відрізнялися один

334

від одного. Особисті сервітути практично були невідчужува­

ними, а інші права на чужі речі можна було відчужувати і пе­

редавати в спадщину. Помітні були відмінності й в обсязі прав. Суб'єкт сервітуту мав право користуватися чужою зем­ лею в одній або кількох відносинах, а емфітевта користував­ ся земельним наділом у повному обсязі.

§ 2. Сервітути: поняття і види

Сер6іmуmом називали абсолютне за характером захисту право користування чужою річчю.

Найдавнішими є сільські nре3іальні сеР6іmуmи, суть яких

полягає в тому, що вони належать власнику <шанівної» ді­ лянки. Першими з'явю\ися такі життєво важливі для сіль­ ського господарства сервітути, як:

1)право проходу через чужу ділянку (iter);

2)право проходу і прогону худоби через чужу діляНІ<У

(actus );

3)право проходу, прогону худоби і проїзду возом (уіа);

4)право провести воду з ділянки сусіда на свою землю

(aquaeductus).

Дещо пізніше, зі зростанням міста Риму, з'явилися міські nре3іальні сер6іmуmи, першим з яких певно був servitus с10асае mittendae - право провести через чужу дільницю не­ чистоти зі свого двору в більшу міську клоаку. Необхідність

його Тит Лівій пов'язував з бурхливим і досить безсистемним

будівництвом, а точніше з відбудовою Риму після галльського

нашестя (Тит Лівій. V.42.1-7; VІ.4.5-б).

Слід зазначити, що у ранній період розвитку римського

права сервітути ще розглядали надто спрощено - фактично

під ними розуміли право на частину чужої речі (наприклад,

на клаптик чужої діJ1ЯНКИ, по якій прокладено стежку для

проходу сервітуарія). Тому предіальні сервітути вважалися res mansipi і встановлювалися шляхом манципації.

Ситуація дещо змінилася після появи у ІІ ст. до н. е. пер­ сональних сер6іmуmі6, тобто таких, що пов'язані не з певною річчю, а належать певній особі. За недостатністю джерел не­ можливо точно визначити перелік сервітутів персонального

характеру, що сформувалися в цей період. Однак з певністю можна говорити про існування usus - права особи довічно користуватися чужою річчю, а також плодами ЇЇ для особис­ того спmкивання (але не відчужуючи їх).

335

ли з землекористування, регулювалися сервітутами. Зокрема,

до предіальних сільських сервітутів належали: право проходу

пішки, проїзду верхи на коні або на носилках - iter; право прогону худоби - actus; право проїзду возом з вантажем -

Уіа; право водогону - aquaeductus; право брати воду - aquae haustus; право прогону худоби на водопій - pecoris ad aquam appulsus; право випасу худоби - jus pascendi. Сюди ж

належали сервітути на право обпалювання вапна, добування

піску тощо (А. 8.3.1; Д. 8.37; Д. 8.3.12).

Сервітути, що випливали з користування міською землею,

називали міськими - jura praediorum urbanorum. Найпоши­

ренішими серед них були: а) право робити собі дах або навіс,

втручаючись при цьому в повітряний простір сусіда - tus protegendi; б) право спирати колоду на чужу стіну

vitus tigna immitendi; в) право прибудовувати будівлю до чу­ жої стіни або спирати її на чужу опору - servitus oneris ferendi. Пізніше з'явилися нові сервітути: а) право відводу на сусідню ділянку дощової води - servitus stillicidis; б) право спуску води - servitus fluminis; в) право проведення каналу для нечистот - servitus сlоасае; г) право вимагати усунення

перешкод, які можуть зіпсувати краєвид - servitus ne prospectui offendatur; д) право вимагати, аби не були затулені вік­

на - servitus ne luminibus officiatur; е) право зведення будо­ ви не вище встановленої висоти -servitus altius non tollendi

(А. 8.2.2.3).

Разом з тим, могли бути сервітути ПРОТИ/1ежного змісту.

Наприклад, сервітут, що дозволяв звести будівлю перед вік­ нами сусіда (д. 8.2.27.1).

Важливе місце у побуті Стародавнього Риму займали та­

кож персональні сер6ітути. Здатність сервітутів заповнюва­

ти вади однієї речі за рахунок іншої зробили Їх зручним і ефективним засобом задоволення майнових потреб однієї

особи за рахунок майна іншої. Тому з часом вони вийшли за

межі землекористування і поширилися на інші речі. Сервітути

на право користування чужою річчю або майном в інтересах конкретної особи дістали назву персональних (особистих).

Їх встановлювали на рухоме і нерухоме майно довічно для

фізичних осіб або на час існування юридичної особи.

Персональні сервітути відрізнялися від земельних об'єк­

том, суб'єктом і строками. Об'єкт земельних сервітутів - земля, персональних - інші речі; суб'єкт земельних - влас­

ник пануючої ділянки (незалежно від того, хто ним був),

338

суб'єктом персонального сервітуту є саме та особа, на ко­

ристь якої він був встановлений. Персональні сервітути не

підлягали відчужуванню, оскільки Їх встановлювали в інте­

ресах конкретної особи. Земельні сервітути не обмежували­ ся строками, а персональні сервітути, зазвичай, були довіч­ ними або встановлювалися на строк існування юридичної особи.

Римському праву були відомі різновиди персональних сер­

вітутів.

Usufructus (узуфрукт) - речеве право певної особи корис­

туватися й отримувати прибутки з чужої неспоживчої речі без зміни ЇЇ субстанції. Отже, узуфРУІ{туарій мав право воло­ діти і користуватися чужою річчю в повному обсязі, одержу­ вати від неї плоди, надавати узуфрукт іншим особам за вина­ городу або без неї. Узуфрукт не переходив до інших осіб і

припинявся зі смертю узуфруктуарія.

Узуфруктуарій був зобов'язаний користуватися річчю добросовісно і з належною турботою. Він не міг змінювати річ, навіть якщо б така зміна поліпшила річ; він відповідав перед власником за навмисне або необережне пошкодження

речі.

Найчастіше узуфрукт встановлювався заповітом, яким батько, наприклад, призначав сина спадкоємцем маєтку, а на користь своєї дружини (матері спадкоємця) встановлював сервітут на половину маєтку. Це означало, що після смерті батька власником маєтку ставав син, але його право власнос­ ті обмежувалося наполовину на користь матері, яка мала

право довічно одержувати половину прибутків від маєтку.

Після смерті матері право власності сина поновлювалося в повному обсязі.

Usus - речеве право користування чужою річчю без отри­ мання прибутків. Узуарій міг лише користуватися чужою річ­ чю, але не мав права на плоди від неї. Римське право вважало

цей сервітут правом користування, оскільки узуарій міг ко­

ристуватися плодами речі для особистих потреб, але не мав права одержувати доходи від неї. Отже, узус відрізнявся від узуфрукта значно меншим обсягом прав.

Крім зазначених, широко застосовувалися такі персональ­

ні сервітути, як habitatio (право користування чужими примі­ щеннями) і орегае servorum уеl агпіпаІіиm (право користу­ вання чужими рабами або тваринами). Приміром, спадкода­

вець, заповідаючи сину дім, міг надати своїй дружині право

339