Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

Власник міг робити зі своєю річчю все, що прямо не забо­

ронено законом. Право користування він також міг переус­

тупити іншим особам, зберігаючи за собою право власності.

Наприклад, власник міг передати свою річ за договором по­

зички в тимчасове і безоплатне користування іншій особі. В

цьому разі він позбавлявся права користуватися своєю річчю,

не одержуючи замість неї нічого. За договором найму право

користування річчю переходило до наймача за певну винаго­

роду.

Jus abutendi (право розпорядження) полягало в тому, що

власник міг визначати юридичну та фактичну долю речі, тоб­

то відчужувати її всіма дозволеними способами, заповідати,

встановлювати сервітути на користь інших осіб, знищити її, викинути тощо. Володільці земельних наділів тривалий час не мали цієї правоможності й дістали її тільки в ІІІ ст. до н. е. за законом Спурія Торія. Відповідно до цього закону земель­ ні наділи стали об'єктами приватної власності, а володільці Їх - приватними власниками. Повна свобода власності на землю означала не лише можливість безперешкодно і необ­

межено володіти нею, а й можливість відчужувати її. Поки

земля була власністю роду, такої можливості не існувало. При вирішенні юридичної долі речі необхідно визначити її

правовий статус, а також змінити його на свій розсуд тощо,

тобто змінити або припинити відносини власності. Наприк­ лад, змінити можна встановленням сервітуту на користь ін­

шої особи, а припинити - одним із способів припинення

права власності (відчуженням іншій особі тощо). Наприклад, відчуження може бути здійснено шляхом продажу, міни, да­ рування, переходу права власності за спадкуванням тощо. В усіх цих випадках зміна правового статусу здійснюється за

волевиявленням самого власника, тобто за його розпоря­

дженням.

Право розпоряджатися річчю може здійснюватися в різ­

них юридичних формах за однієї неодмінної умови - воно має не суперечити закону. Цю правоможність власник також

може передавати іншим особам. Наприклад, позбавлений

можливості самому здійснити цю правоможність (хвороба, похилий вік тощо), він може доручити іншій особі продати

річ тощо.

У сукупності всі три правоможності (знана нині тріада)

становлять зміст праВа Власності, його сутність, хоч і не ви­ черпують всієї різноманітності прояву володарювання влас-

320

ника над річчю, його правового ВПIlИВУ на відносини Вllаснос­ ті. Право приватної Вllасності є правом довіllЬНОГО стаВllення

до речі - jus utendi et abutendi. ГОIlОВНИЙ інтерес РИМIlЯН був

спрямований на розвиток і визначення тих відносин, що є

абстрактними відносинами приватної Вllасності.

Отже, враховуючи ВИКllадене у попередньому підроздіllі,

право приватної власності можна ви:тачити як найвищу

владу особи над річчю, ЇЇ виключне право володіти, корис­

туватися і розnоряджатися річчю згідно зі своїми інтереса­

ми. Право є ВИКIlЮЧНИМ тому, що воно неподіllьне, тобто на­ Ilежить тіllЬКИ Вllаснику, який ні з ким його не подіllЯЄ. Рим­

IlЯНИ називаllИ право Вllасності ще необмеженим правом, най­

вищою Вllадою, підкреСIlЮЮЧИ цим повноту ВОllодарювання

Вllасника над річчю, ніби ніким не обмеженого. Насправді право Вllасності в Римі, як зазначаllОСЯ, за всіх часів МОГIlО обтяжуватися обмеженнями - в інтересах держави, суспіllЬ­

ства, на користь сервітуаріїв, заставодержатеllЯ тощо.

Таким чином, хоча у римському приватному праві БУIlИ об­

меження правоможностей Вllасника, римські правознавці трактуваllИ право приватної Вllасності як ВИКllючне і непо­ діllьне. ГОIlОВНИМ в їхньому розумінні зазначеного права БУIlО

здійснення Вllасником необмеженого ВОllодарювання над річ­ чю. Іноді уточнюваllОСЯ, що це ВОllодарювання правове. Ви­

ходячи з цього, право Вllасності трактуваllОСЯ як ВОllодарю­

вання особи над річчю, як відношення, що виникає між Вllас­

ником і річчю. Звідси впевненість у непохитності цих відно­

син: змінити своє відношення до речі Ilюдина МОГllа Ilише са­

ма і ніхто інший, тобто відносини Вllасності маllИ устаllений,

непохитний характер, змінити який ніхто не міг.

у дійсності відносини Вllасності є суспіllЬНИМИ і регуIlЮ­

ються правом, внаСllідок чого вони стають правовими. Вllас­ ник у процесі здійснення свого права Вllасності вступає з

особами, що його оточують, у певні правові відносини. Зміст Їх ПОllягає в тому, що Вllасник, як суб'єкт права, надіllений певними правами (ВОllодіти, користуватися і розпоряджати­ ся), які всі, хто його оточує, зобов'язані не порушувати, до­ держуватися, поважати його права, тобто правам Вllасника

кореспондують обов'язки цих осіб. Порушником права Вllас­ ності може бути будь-яка особа із тих, хто оточує Вllасника.

Тому захист права власності засобами речевих позовів, а та­ кож саме право називають абсолютним.

§ 3. Спільна власність

Виключний (неподільний) характер права власності перед­ бачав, що власником певної речі може бути тільки одна осо­

ба. Якщо одна особа має повне право власності на цю річ, то інша не могла мати такого самого права на ту саму річ. Один власник речі виключає іншого такого ж власника. Не може існувати кілька прав на одну й ту саму річ. Однак римські

юристи помітили, що на практиці часто виникають ситуації,

за яких одна й та сама річ може бути власністю кількох осіб,

наприклад у випадках, коли річ переходить у спадщину до

двох або кількох спадкоємців або якщо особа, що не має до­ статніх коштів для набуття певної речі, укладає договір з кількома іншими особами з метою придбати цю річ спільно. У таких випадках одна й та сама річ є власністю кількох осіб. Отже, погляди римських юристів щодо виключного хаРаІ<те­ ру права власності суперечили дійсності. Це зумовило необ­

хідність пошуку пояснення цього факту.

Ще Сцевола висловлював ідею власності багатьох осіб на

одну річ в ідеальних частках - pars pro indiviso (д. 50.16.25).

Ця ідея мала подальший розвиток. Цельз-син говорив: «Не може бути власності або володіння двох в повному обсязі,

але вони мають власність в частині на все тіло окремо». Іншими словами, кожному із власників належить ідеальна

частка речі, яку можна уявити подумки, а не фізично. Отже, не може бути кількох прав власності на одну й ту саму річ,

однак одне право власності на одну і ту саму річ може нале­

жати кільком особам, і тоді наявне право спільної власності,

яке римські юристи називали соmmuпіо, condominium.

Виходячи з характеристики відносин власності Цельзом, можна дійти висновку, що кожний із власників має частку

права власності на всю річ у цілому, тобто кожний з них має

право не на частину речі, а на частку в праві на річ. Таке ро­ зуміння права спільної власності означає: якщо річ буде зруйновано, зіпсовано або якимось іншим чином її вартість

зменшиться чи просто річ впаде в ціні, кожний із власників

зберігає свою частку права на частку, котра залишилася, або

на уцінену річ. Наприклад, будинок, що належав за правом

спільної власності двом співвласникам, згорів, від нього зали­

шилося всього кілька балок, вони належать двом співвласни­ кам відповідно до Їхніх часток права. Такі самі наслідки були

й у випадках, якщо ціна будинку збільшувалася. Проте не

322

слід змішувати частку права на річ в цілому з реальною до­

лею права користування, що належить кільком співвласни­

кам. Наприклад, п'ятикімнатний будинок належить двом

співвласникам у рівних частках права - по 1/2 кожному. Ідеальна частка кожного становитиме 1/2 будинку. Кожному

з них належить 1/2 права на будинок в цілому. При цьому ре­

альна чаСТl<а користування може бути іншою: одному - дві

кімнати, другому - три. Отже, у цьому разі реальні та іде­ альні частки не збігаються.

Відносини спільної власності підпорядковуються певним

правилам.

Оскільки річ у цілому і в усіх своїх частках належить всім

власникам разом, то звідси випливає вимога - розпоряджен­

ня, володіння і користування річчю може здійснюватися тіль­ ки за згодою всіх співвласників. При цьому не має значення,

кому і яка частка (більша чи менша) права належить. Усі спів­

власники рівні в своєму праві здійснювати право власності. Якщо хоча б один із них не згоден з прийнятим рішенням, во­ но не могло здійснюватися. КОЖ.не фактичне розпорядження

всією річчю або хоча б найменшою її частиною стосується

права спільної власності на всю річ у цілому, яке не належить нікому окремо, а тільки всім разом.

Однак кожний із співвласників має право на власний роз­

суд розпоряджатися своєю часткою права спільної власності.

Він може її продати, обміняти, передати в спадщину, подару­

вати і взагалі здійснити все, що не заборонено законом.

Проте переважне право на придбання відчужуваної частки

права у спільній власності належить іншим співвласникам.

Тільки при відмові Їх від придбання зазначеної частки спів­ власник, який бажає вчинити відчуження своєї частки, має право продати її будь-якій іншій особі.

Кожний із співвласників має право вимагати розділу спіль­

ної власності в будь-який час. Інші співвласники не можуть

йому в цьому відмовити, якщо тільки негайний розділ не заш­ кодить самій речі.

§ 4. Набуття і втрата права приватної власності

Право власності на певну річ може виникнути у конкрет­

ної особи по-різному: особа зробила річ самостійно, придба­

ла шляхом купівлі-продажу, освоїла землю, яка до цього ча­

су ніким не оброблялась і нікому не належала. Дуже рано

римляни в усій різноманітності форм виникнення права влас­ ності почали розрізняти два самостійних, але взаємопов'яза­

них моменти - спосіб набуття права власності (modus ас­

quirendi) і титул набуття (titulus acquirendi). Факти, з настан­

ням яких виникає право власності у конкретної особи, діста­

ли назву способи набуття праВа Власності, а юридичні фаJ<­

ти, які є правовою основою виникнення права власності, -

титули набуття.

Римське право з найдавніших часів всі способи набуття

права власності поділяло на перВісні й похідні.

ПеРВіснz' способи набуття права власності полягають у то­

му, що право власності виникає вперше. Наприклад, земля,

яка нікому не належала, стала власністю того, хто перший ЇЇ

став обробляти. Рибалка, який виловив рибу в морі, став її

власником, оскільки до цього риба нікому не належала. Вперше виникає право власності також на річ, яку тільки що

зробили.

Похідні способи набуття права власності Грунтуються на

праві попереднього власника, виводяться з його права -

звідси й назва. Основним титулом похідного способу є дого­

вір (це можуть бути договори як речевого, так і зобов'язаль­

ного права). Крім того, до цього способу належить і перехід

права власності в порядку спадкування.

До пеРВісних способів набуття права власності належать:

захоплення нічийних речей (заволодіння); знахідка скарбу;

переробка речей; набуття права власності за давністю воло­

діння; приєднання речей, змішування речей.

1) Occupatio rei nullius (захоплення нічийних земель, заво­

лодіння) - спосіб набуття права власності, сама назва якого свідчить про час його виникнення. Він виник тоді, коли нав­ коло були ще неосвоєні землі, ліси тощо. Власником визна­ вався той, хто першим почав обробляти цю землю. Цим спо­ собом набувалося право на зібрані ягоди, плоди, коріння,

вбитого звіра, виловлену рибу тощо. Об'єктами права влас­ ності, набутого цим способом, могли бути речі, які до заво­ лодіння ні в чиїй власності не перебували, тобто нічиї. Сюди

ж належали речі, від права власності на які власник відмо­

вився, - викинуті. Перший, хто підбирав таку викинуту річ, ставав її власником (д. 41.7.2.1). Однак не можна змішувати викинуті речі з загубленими. Власник, що втратив володіння річчю, не втрачав права власності на неї, тому загублені речі

не могли бути об'єктом привласнення, оскільки не є нічиїми.

324

Привласнення нічийних речей обrpунтовувалося принци­

пом, проголошеним ще Законами ХІІ таблиць, - res nullius cedit ргіmо occupanti - нічия (безхазяйна) річ слідує за тим, хто її першим захопив. Вороже майно вважалося безхазяй­ ним і МОГЛО бути предметом заволодіння (А. 41.1.51.1).

2) Thesaurus (скарб) - цінності, невідомо ким і коли захо­ вані. Скарб також вважався нічиїм, оскільки не був відомий

його власник, і переходив у власність того, хто його знахо­ див. Однак, якщо скарб було знайдено на землі іншого воло­ дільця, то половина належала власнику земельного наділу, а

половина - тому, хто знайшов; Якщо скарб було знайдено за допомогою чаклунства, то він переходив у прибуток держави.

3) Specificatio (переробка речей) - спосіб виготовлення, створення, вироблення нової речі з якого-небудь матеріалу.

Річ, зроблена майстром зі свого матеріалу, безперечно, нале­

жала майстру. Якщо ж була зроблена з чужого матеріалу, то

виникало питання: «хто ж її власник? » У Римі щодо цього то­ чилася дискусія. Існували дві позиції. Прихильники першої вважали, що власником нової речі буде майстер, який її зро­

бив; послідовники другої доводили належність речі власнику

матеріалу, з якого вона зроблена. Тривалий час представники

цих двох течій не могли порозумітися. І лише при компіляції

Юстиніана було зафіксовано компромісне рішення: якщо но­

ву річ можна знову перетворити в матеріал, з якого її зроб­

лено, то власником буде власник матеріалу, якщо ж ні - право власності на неї належатиме її творцеві - майстру.

Наприклад, із чужого шматка мармуру скульптор зробив

статую. Повернути її у первісний стан неможливо. Тому

власником статуї є скульптор. Якщо з чужого золота зробле­

но браслет, то останній можна знову перетворити в золото. Тому право власності на браслет належить власникові зо­

лота.

4) Usucapio (набуття права власності за давністю володін­ ня) - спосіб набуття, заснований на давності володіння май­ ном, яке не належало його володільцю. Спочатку набути пра­

во власності за давністю могли тільки римські громадяни і

лише на res mапсірі. Строк давності встановлювався протя­

гом ОДНОГО року ДЛЯ рухомих речей і двох років для нерухо­

мих. Претори розширили межі набуття за давністю, поши­ ривши його й на інші категорії громадян. При компіляції Юс­

тиніана було встановлено строки набувальної давності: три

роки ДЛЯ рухомого майна і десять - для нерухомого.

325

Аля набуття права власності за давністю мали бути до­

держані такі умови: а) наявність правової основи володіння (купівля-продаж, дарування тощо, які мали місце, однак не

призвели до виникнення права власності); б) добросовісність

володільця, котрий не знав про відсутність у нього права;

в) безперервність володіння протягом встановленого строку;

г) сплив встановленого строку (три роки для рухомого майна і десять - для нерухомого).

Крадені речі не могли переходити у власність за давністю володіння.

5) Accessio (приєднання речей) мало місце у разі, якщо од­ ну річ поглинала інша так, що не можна було Їх розділити.

Наприклад, під час будівництва будинку використано колоду

іншого власника. При цьому власність на приєднану річ пере­

ходила до власника основної речі, який зобов'язаний був від­ шкодувати власнику приєднаної речі (колоди) її подвійну вартість. Такі форми приєднання мали місце і при будівницт­ ві будинку без дозволу власника на чужій землі. Будинок

ставав власністю власника землі за принципом superficies будова переходить у власність того, кому нале­

жить земля. Сюди ж відносилися намиви, припаї тощо.

6) Змішування речей - це таке Їх з'єднання, за якого не­

можливо встановити, яка з речей поглинула іншу. Через змі­ шування однорідних речей виникала спільна власність для

двох або кількох власників. Приплід тварин, врожай саду та

інші плоди з моменту відділення Їх від плодоносної речі, коли

плоди стають окремою річчю, переходили у власність власни­

ка плодоносної речі.

ОсноВними способами похідного набуття були:

1)договір між відчужувачем і набувачем речі;

2)перехід майна у спадщину.

При похідному набутті право власності набувача Грунту­

ється на праві власності відчужувача. Проте для переходу

права власності від відчужувача до набувача одного укладен­

ня договору недостатньо. Угода про передачу речі права

власності у набувача ще не породжувала, вона була лише правовою основою для його виникнення. Аля перенесення

права власності від відчужувача до набувача вимагалась фак­

тична передача самої речі в формі манципацїі, поступки пра­

вом або традиції. Римське право додержувалось принципу:

власність переноситься передачею, а не угодою - traditionibus dominia гегum, поп pactis nudis transferuntur. Тільки при

326

поєднанні цих двох умов (фактична передача і правова осно­

ва) право власності переходило від відчужувача до набувача.

ПраlJоlJими формами nохі3.,.юго набуття npalJa IJласності

були:

1) Mancipatio (манципація) - символічний акт, за яким у присутності п'яти свідків і вагаря проходила фактична пере­

дача речі відчужувачем набувачеві. Спочатку вагар дійсно

зважував метал, який був платою за річ, що відчужувалась, але з появою карбованої монети зважування стало символіч­

ним і лише засвідчувало дійсний факт передачі права влас­

ності набувачеві.

2)Іп jure cessio (поступка правом) з'явилася вже у пре­

торському праві та являла собою уявний судовий процес. На­

бувач вимагав річ, яку набув, стверджуючи, що вона нале­ жить йому. Відчужувач визнавав вимогу позивача. Претор,

перед яким здійснювалась ця процедура, визнавав право

власності за набувачем.

3)Traditio (проста передача) - простіша, легша і доступ­

ніша форма перенесення права порівняно з двома розгляну­

тими вище формами передачі права власності, які були дуже

громіздкими й ускладнювали цивільний обіг. Така форма вже

була відома jus gentium. Вона називалась traditio і полягала

у передачі фактичного володіння річчю відчужувачем набува­

чеві. Це міг бути або окремий речевий договір, або дії на ви­

конання попередньої угоди, якою був договір купівлі-прода­

жу, міни, дарування тощо. Для перенесення права власності

за договорами зобов'язального права за традицією мала зна­

чення підстава - causa justa possessionis, за якою передача

здійснювалася. Цією підставою була взаємна воля, висловле­ на в договорі, що мав передувати передачі речі. Традиція ж є

лише її виконанням, заключним актом.

Припинялося npalJo IJласності за різними підставами: заги­

беллю речі, дерелікцією (відмовою власника від речі), відчу­

женням речі, вилученням речей з обігу, втратою права влас­

ності проти волі власника (наприклад, при конфіскації, рек­ візиції) тощо.

§ 5. Захист права власності

Право власності - це абсолютне право, яке означає, що власник здійснює над річчю повне, необмежене і неподільне панування, тобто користується всіма правоможностями, якими

327

ЙОГО наділяє закон. Всі, хто його оточують, повинні не пору­ шувати права власника, поважати Їх. Власник - суб'єкт пра­ ва власності, а всі, хто його оточує, - зобов'язані суб'єкти.

Порушення права власності надає право власнику вимага­ ти від оточуючих відповідної поведінки. Це вимога не тільки власника, а й суспільства в цілому, втілена в законі.

Захист права власності має різноманітні способи, методи, форми. Розглянемо Аише речево-правові засоби цього захис­ ту, які римське право розробило досить фунтовно. Це три спеціальних позови: віндикаційний, негаторний і прогібітор­

ний. Пізніше преторська практика додала до них ще один - actio іп гет РиЬІісіапа.

1) Віноикаційний nозо6 дістав назву від латинських слів геі vindicatio (Уіт dicere - оголошувати про застосування си­

ли). Віндикація - витребування своєї речі ВАасником, що не

ВОАодіє, від невласника, що володіє.

Віндикаційний позов у різні часи розвитку Римської дер­

жави і права мав неоднакові форми: законний позов про річ

шляхом присяги, позов через спонсію, позов шляхом пети­

торної фОРМУАИ.

Сутність найдавнішого nо:ю6у шляхом присяги полягала в

тому, що претендент на спірну річ мав внести суму присяги

на доведення достовірності своїх позовних вимог. У цьому

позові сторони виступали одночасно як позивачі та відпові­

дачі, оскільки обидва претендують на річ. Наявність одних і

тих самих претензій на одну і ту саму річ, безперечно, зумов­

лює той факт, що одна із сторін не є ВАасником.

Згодом замість нього з'явився віндикаційний позов у фор­ мі nреюдиціальної сnонсії, який є одним з етапів у розвитку захисту приватної власності. В цій формі процесу ролі сторін

позивача і відповідача 'іітко визначено. Претендент, який не ВОАодів річчю, пропонував володільцю укласти з ним sponsio -

вербальне зобов'язання. Гай розкриває його зміст так: «Якщо раб, про якого йде спір, є моїм за правом квіритів, то чи обі­

цяєш 25 сестерцій? Потім пропонуємо формулу з інтенцією,

що обіцяна сума нам має бути надана. За цією формулою ми

тільки тоді виграємо процес, КОАИ доведемо, що річ наша >}

(Гай. 1.4.93). Відмова від спонсії загрожувала відповідачеві

програшем процесу.

у класичний період віндикаційний позов здійснювався че­ рез nеmиmорну формулу. Позивач мотивував вимогу своїм правом на річ. Отже, рішення суду залежаАО від здатності

328

позивача довести своє право власності. Саме ця форма вінди­

кації стверджується як головний речевий позов захисту пра­

ва власності, основні положення якого збереглися до наших

днів. За період свого існування він настільки відшліфувався і абстрагувався від тих умов, за яких з'явився, ЩО став придат­

ним для застосування за будь-яких соціально-економічних

відносин.

Перед тим, як заявити віндикаційний позов, позивач пови­ нен був встановити тотожність належної йому речі та речі, яку він збирався віндикувати. Цей засіб інколи міг бути до­

статнім для припинення процесу взагалі, ЯКЩО у відповідача не було шансів утримати спірну річ. Тому, перш ніж заявити віндикацію, позивач міг зажадати від володільця речі надати

їїдля огляду шляхом пред'явлення спеціального позову. Відповідачем за віндикаційним позовом завжди був фак­

тичний володілець речі. Позивачем виступав тільки власник речі, володіння якою він втратив. Не мало значення, за своєю волею чи всупереч їй втратив володіння власник, важливо,

ЩО фактичний володілець річчю був хтось інший, а не влас­ ник. Отже, віндикаційний позов застосовувався для понов­

лення втраченого В;lасником володіння річчю. При цьому

власник, втративши в будь-який спосіб таке володіння, не втрачав права власності на річ, ЩО і було підставою для він­

дикаційного позову.

ЯКЩО відповідач вступав у процес, то він мав оспорювати докази, ЩО Їх наводив позивач. ЯКЩО позивач придбав річ за договором, відповідач міг оспорювати підстави і способи

придбання права власності позивачем. На вимогу відповідача позивач також мав довести, ЩО всі його попередники також

придбали цю річ на законних підставах. Зазначений процес

доведення права власності міг бути обмежений строками на­ бувальної давності.

За віндикаційним позовом відповідачами могли бути не тільки справжні володільці й держателі речі. З часів Юстиніа­

на цей позов допускався і проти фіктивних володільців. Ними визнавалися фактичні володільці, які з метою уникнути від­

повідальності за віндикаційним позовом навмисно самі по­ збавлялися володіння. До них належали тако)!" ті особи, які проголошували себе володільцями, не будучи такими, з ме­

тою ввести в оману позивача-власника. Однак останні відпо­

відали за особистим позовом.

Отже, відповідачем за цим позовом був усякий, хто воло-

329