Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

Як зазначалося, посідання спочатку виникло щодо громад­

ських земель, які були власністю римського народу і переда­

валися окремим родам тільки у тимчасове володіння і корис­ тування. Тимчасове володіння поступово переТВОРИ/lОСЯ у

стійкі й достатньо стабільні відносини. Фактичні володільці

земельних наділів форма/1ЬНО не мали юридичного права на них, оскільки тривалий час права приватної B/lacHocTi на зем­

лю не існувало взагалі. Такий стан речей зумовлював немож­

ливість захисту посідання землею за допомогою позовів ци­ вільного права. Тому претори, перешкоджаючи самочинному переділу земель, з 111-11 ст. до н. е. почали надавати інтер­ ДИКТИ для захисту фактичного володіння землями, не припу­ скаючи при цьому навіть посилань на право в посесійному

процесі. Таким чином могла виникнути специфічна форма за­

хисту посідання земельними ділянками, котра з часом, завдя­

ки своїй ефективності та оперативності, була поширена й на

інші випадки посідання.

Отже, посідання захищалося за допомогою преторських інтердиктів. Такий захист називався nосесійним, або інтер­

диктним. Його особливістю було те, що володілець мав довес­

ти лише факт посідання і факт йога поРушення. Оскільки

при цьому посилання на право не допускалось, то й доводи­

ти правову підставу посідання не було потреби. Цим посе­

сійний захист істотно відрізнявся від петиторного захис­

ту, за допомогою якого захищалося право власності. Пети­

торний захист був складнішим, оскільки тут необхідно бу­

ло довести наявність законних підстав виникнення права

власності в особи, яка зверталася за таким захистом. При цьому обов'язок доказування (тягар доказування - onus probandi) лежав на стороні, яка стверджувала, що в неї є

право.

Той, хто звертався за посесійним захистом, мав довести

лише факт посідання і факт порушення посідання, що було

значно простіше, ніж доводити існування права на річ. Тому власникам у разі порушення Їхніх прав рекомендували вико­

ристовувати саме можливість посесійного захисту, як більш

доступного.

Втім, слід мати на увазі, що посесійний захист щодо права

власності був лише попереднім (провізорним) захистом.

Власник речі, який втратив володіння нею і заявляв інтердикт до фактичного володільця, зазвичай програвав справу. Однак

він міг потім подати позов про захист права власності, вима-

310

гаючи повернення речі з чужого незаконного володіння (він­ дикацію) і виграти його, посилаючись на своє право власнос­ ті. Отже, більш проста і легка форма захисту засобом інтер­ дикту була менш стабільною і надійною порівняно з петитор­

ним захистом.

Посесійним захистом користувалися як власники, так і

фактичні володільці. Це зумовлювало ще одну особливість

захисту посідання. Законне володіння (володіння власника) мало ніби подвійний захист - посесійний як посідання, а за потреби петиторний як право власності. Це стосувалося і права власності. Як право воно могло мати петиторний за­

хист, а як фактичне володіння - посесіЙниЙ. Незаконне во­ лодіння, а також володіння прекариста, заставодержателя, секвестрарія подвійного захисту не мало.

Слід нагадати, що преторські інтердикти для захисту посі­ дання не мали характеру позовного провадження. Власне це буВ адміністратиВно-праВоВий захист, який здійснював пре­

тор своєю владою. Інтердикт - це наказ претора припинити

самочинні дії, який віддавався порушнику. Якщо порушник не виконував наказ, претор застосовував засоби примусового

характеру.

Інтердикти поділялися на два основні види:

1) інтердикти про утримання посідання (геtіпепdае posses-

sionis);

2) інтердикти про повернення насильно чи таємно втраче­

ного посідання (recuperandae possessionis).

у свою чергу інтердикти про утримання наявного посідан­

ня поділялися на interdictum uti possidetis (утримання посі­ дання нерухомими речами) і utrubi (утримання посідання ру­ хомими речами).

Interdictum uti possidetis дістав назву від початкових слів преторського інтердикту, коли претор проголошував: «Забо­

роняю застосовувати насильство, і як ви володіли, так і воло­

дійте тими будівлями, щодо яких виник спір, якщо це воло­

діння не є насильним, прекарним чи таємно одержаним од­

ним від одного» (А. 43.17.1). Він з давніх часів застосовувався

для полегшеного захисту посідання громадськими землями.

Володільці цих земель не мали позовів ДJ1Я захисту права

власності, як і самого права власності. Однак і після одер­ жання цих позовів (ІІІ ст. до н. е. ) вони і далі ним користу­

валися через його зручність і оперативність.

311

Інтердикт utrubi також дістав свою назву від початкового

слова формули: «де з двох», «у кого з двох». Він застосову­

вався для захисту володіння рухомістю. Його особливістю

було те, що захист надавався тому з двох учасників спору,

хто володів спірною річчю більшу частину останнього року

(за тих самих умов чистоти посідання, щоб воно не було та­

ємним, насильним чи отриманим прекарно).

Обидва ці інтердикти мали заборонний характер. У Їх фор­

мулах містилась пряма заборона претора не застосовувати

насильство - Уіт fieri yeto. Вони мали «подвійний» харак­

тер: захист посідання міг одержати і той, хто звернувся до претора за допомогою, і той, проти кого інтердикт був спря­ мований. Наприклад, якщо на незаконне володіння володіль­

ця посягав той, хто не мав права на спірну річ, фактичний во­

лоділець одержував захист свого володіння на основі одного із зазначених інтердиктів. Якщо ж незаконний володілець просив у претора інтердикт проти особи, в якої він таємно захопив річ, захист надавався не заявнику, а його супротив­

нику, оскільки володіння прохача БУJ1О знеславлене таємним

захопленням спірної речі.

До інтердиктів про повернення втраченого посідання - іп­

terdicta recuperandae possessionis (ре1<уnераmорних) - нале­

жали:

1) unde Уі. Інтердикт, що надавався юридичному володіль­

цю нерухомістю, насильно позбавленого посідання. Цей

інтердикт був наказом, зверненим тільки до однієї сторони -

правопорушника, в якому приписувалося повернути потерпі­

лому неправомірно захоплену річ. При цьому не бралося до

уваги посилання порушника на своє право власності, а також на те, що володілець землі, який втратив це право внаслідок

насильства, сам набу" його Уі сІат чи прекарно щодо відпо­

відача. Претендувати на захист цим інтердиктом міг кожен,

хто втрачав через насильство посідання, а відповідачем -

той, хто витіснив володільця. Інтердикт надавався протягом

року після вигнання володільця з земельної ділянки, неза­

лежно від того, чи зберігав порушник за собою річ, чи вже не

володів нею;

2) de ргесагіо. Інтердикт, що надавався особі, яка передала річ іншій особі у безоплатне і тимчасове «<до вимогИ») ко­

ристування. Якщо той, хто одержав річ прекарно, відмовляв­

ся повернути її за першою вимогою власника, йому надавав­ ся інтердикт.

312

Глава 2

ПРАВО ВЛАСНОСТІ

§1. Формування поняття про право власності

уСтародавньому Римі

Припускають, що інститут Власності спочатку склався

тільки щодо res mапсірі, як речей найбільш цінних в архаїч­

ному господарстві, і лише згодом був перенесений на res пес mапсірі.

Але слід звернути увагу на те, що саме праВо Власності В

пеРіоді, що розzлядається, ще тільки починало складатися,

про що свідчить, зокрема, той факт, що в архаїчній латин­ ській мові не існувало навіть загальновизнаних термінів для позначення юридичних інститутів посідання і власності.

Більш того, не було чіткого розмежування цих двох інсти­

тутів.

Аише поступово формується розуміння права власності як

найбільш повного панування над річчю, що допускається ци­

вільним правом (dominium ех jure Quiritium).

Особа, що мала таке право, могла витребувати свою річ з

чужого незаконного володіння будь-якої особи, подавши проти утримувача позов rei vindicatio. Крім того, власник

мав право вимагати від будь-якої особи, щоб вона не пере­

шкоджала користуванню річчю. На цей випадок йому нада­ вався actio negatoria. Однак, зважаючи на все, спочатку інди­

відуалізація власності мала місце тільки щодо рухомих речей

(res mobiles).

Нерухомість - земельні ділянки, капітальні будіВлі то­

що - перебуВали у Власності родоВих союзіВ, а В окремих

осіб моzла бути лише В тимчасоВому користуВанні.

Через це варто звернути увагу на розвиток відносин влас­

ності щодо землі.

З найдавніших часів Римська держава безроздільно володі­ ла землею. Племенам, родам, а потім і сім'ям земля переда­ валася тільки в тимчасове користування і не більше як по 2 югери. Перша форма власності (племінна) мала форму дер­

жавної власності, а право окремого індивідуума на неї обме­

жувалося простим посіданням, що, як і племіНl'lа власність

взагалі, поширювалося лише на земельну власність. І надалі

громадське землеволодіння ще довгий час залишалося основ-

313

ним видом власності на землю, і практично весь період рес­

публіки точилася боротьба за зміну (або збереження) стату­

су цих земель.

Внаслідок природних процесів суспільного розвитку гро­ мадське землеволодіння з часом все ж розпалося. Однак його

заступила не індивідуальна приватна, а колектиВна Влас­

ність, що мала родинний характер. Речі належали фамілії і не могли перейти до сторонніх осіб за заповітом, якщо були живі прямі нащадки спадкодавця. Пізніше цей родинний ха­ рактер власності БУl\О викорінено. Вона індивідуалізувалася,

внаслідок чого pater familias дістав право розпоряджатися

своїми речами на власний розсуд як за життя, так і шляхом заповіту.

Слід зазначити, що це стосується землі й поширювалося на

інші res mапсірі. Щодо власності на res пес mапсірі, яка кон­ ституювалась пізніше, то вона, очевидно, відразу виникала як індивідуальна, а родинного характеру не мала.

За даними джерел можна дійти висновку, що на ранніх етапах розвитку римського права ще не існувало практики визначення змісту права власності через встановлення пере­

ліку повноважень, що належать власнику. Сутність права

власності визначалася передусім тим, що воно є найбільш

повним пануванням над річчю, з тих, які допускаються ци­ вільним правом.

Слід зазначити, однак, що йшлося не nІJO «абсолютне», а про «найбільш поВне пануВання над річчю, що допускається об'єктивним правом». Це означало можливість його обме­

ження в інтересах третіх осіб. Перелік таких обмежень в За­ конах ХІІ таблиць, до речі, вельми широкий (VII. 1-2, 9а9б).

Однак хараюnер захисту інтересіВ Власника буВ абсолют­ ним - за допомогою віндикаційного і негаторного позовів він міг захистити свої права від порушень з боку будь-якої особи. Тому можна говорити про «абсолютний характер» ре­

чевих прав.

Придбання праВа Власності можливе було з двох джерел: від держави і від приватних осіб, що було своєрідним прото­ типом пізнішого поділу засобів придбання права власності на

первісні та похідні.

Від держаВи власність могла бути отримана таким чином:

розподіл громадських земель (ager publicus); розподіл на тих

або інших умовах земель, завойованих Римом, між його гро-

314

мадянами; розподіл рухомих трофеїв полководцем між сол­ датами, продаж таких трофеїв квесторами з аукціону.

Від приВатних осіб право власності могло бути отримане

шляхом:

1) Mancipatio - урочистий обряд передачі права власності

на res mапсірі, що вчинявся у присутності п'яти свідків - повнолітніх римських громадян і вагаря шляхом виголошення спеціальної формули. Дійсність угоди не залежала від фак­

тичної передачі речі, досить було вже одного обряду. Не ма­

ла значення також підстава передачі права власності - ку­ піВJ1я-продаж, дарування тощо.

2) Traditio

на res пес mапсірі. У цьому разі відбувалася проста передача речі у фактичне володіння іншої особи, поєднане з вислов­

ленням волі передати їй право власності на цю річ. Вчинення якого-небудь спеціального обряду не вимагалося.

3) Іп jure cessio - цей спосіб передачі права власності міг

бути використаний щодо res mапсірі і res пес mапсірі. Сут­ ність його полягала у фіктивному судовому спорі, в якому

набувач заявляв про свої права на річ, а відчужувач визнавав

справедливість цих вимог.

4) Usucapio - придбання речі за давністю володіння. Мог­

ло мати місце у разі, якщо річ БУJ10 добросовісно отримано

не від власника, або якщо при вчиненні обряду передачі влас­

ності були порушення. Допускалося за умов, що спосіб при­

дбання в принципі був правомірним, набувач був добросовіс­

ним, закінчився необхідний термін добросовісного володіння річчю: два роки - землею, іншими речами - один рік (Зако­ ни ХІІ таблиць. VI.3).

5) Спадкування - полягало у переході прав на речі від по­

мерлого спадкодавця до його спадкоємців відповідно до при­

писів закону або заповіту (Закони ХІІ таблиць. V. 3-5).

у період пізньої республіки цей інститут зазнав істотних

змін, що пов'язано з подіями, які відбувалися в житті Риму.

Зміцнення Римської держави, зростання громадського зе­

мельного фонду, в свою чергу, обумовило розширення прак­

тики надання земельних ділянок з його складу приватним

особам. Власність на землю все більше індивідуалізується. Впродовж 121-111 рр. до н. е. з'являються три аграрних за­

кони, які скасували принцип невідчужуваності колишніх зе­

мель громадського фонду, наданих приватним особам; закрі­ пили права приватного власника землі: uti, frui, habere, pos-

315

sidere (користуватися, отримувати плоди, мати, володіти);

скасували обов'язок власників колишніх громадських земель

сплачувати земельний податок; закріпили можливість пере­

ходу земельної ділянки у спадщину тощо. Отже, у цей період формується індиВідуаЛИ-tе праВо nри8атної 8ласності.

Разом з тим, було б помилкою вважати, що цей процес за­

кінчився вже на початку нашої ери. Характер його був склад­

ним, а іноді й непослідовним.

Індивідуалізація власності, ускладнення пов'язаних з цим

відносин на певному етапі вели до своєрідного «розщеплен­ ня >} єдиної колись категорії права квіритської власності. Зок­

рема, особливості правового режиму мали землі власне рим­

ські та провінційні. Перші - звільнені від податку, з провін­

ційних стягується спеціальний податок - stipendium або tributum. Крім того, в деяких джерелах згадується можливість

подвійного «домініЯ>} (володарювання) над рабом: на підставі jus сіуіІе та на підставі права бонітарного (преторського).

Таке зовнішнє ускладнення відносин власності призвело до поширення у романістиці погляду, згідно з яким у рим­

ському праві визнавалося існування власності (права влас­ ності) у чотирьох видах: квіритська, бонітарна (або ж пре­ торська), провінційна та власність перегрінів.

Для з'ясування дійсного стану справ варто звернутися до першоджерел. Аналіз їх, а також дані досліджень останнього часу в цій сфері дозволяють сумніватися в правомірності та­

кої диференціації.

По-перше, некоректними є підстави та критерії класифіка­ ції. Наприклад, провінційну власність виокремлено тільки за єдиним критерієм, що відрізняє її від римської власності, -

те, що вона оподатковується. З певною мірою умовності сю­ ди можна додати географічний критерій. Але цього, очевид­

но, недостатньо для виокремлення відносин у самостійний вид,

тим більше, що йдеться тільки про один специфічний об'­ єKT - землю. Але ж класифікуються не аграрні відносини, а

власність взагалі.

Що стосується власності перегрінів, то її виокремлено,

згідно з цією позицією, за критерієм масиву нормативного матеріалу, що застосовується. Однак, як зазначалося, при

формуванні римського «класичного >} права jus сіуіІе і jus gentium практично рівною мірою слугували джерелами фор­

мування приватного права, що забезпечувало досить надій­ ний захист інтересів іноземців у Римі періоду принципату.

316

Щодо так званої бонітарної, або преторської, власності

висновки можуть бути ще парадоксальнішими. Як свідчать

останні дослідження першоджерел, римські юристи, що ко­ ристувалися юридичною термінологією у її суворому та чіт­

кому значенні, ніколи не кваліфікували бонітарного господа­ ря речі як власника. Терміну «бонітарна », або «преторська »,

власність римське право не знало. Вперше його використав

Теофіл, візантійський юрист VI ст. н. е., у парафразі Інститу­

цій. Що ж стосується сутності «бонітарної власності » , то за

своїм характером вона була добросовісним посіданням, що є,

до речі, підставою для набуття права власності за давністю

володіння.

Отже, можна зробити висновок про некоректність розме­

жування у римському праві кількох видів права власності. Скоріше таке «розщеплення» пов'язане не з реальним існу­

ванням кількох видів власності (права власності), а є спробою

екстраполювати сучасні підходи, поняття, категорії на дав­

ньоримську основу.

Однак, як зазначалося, справедливим є висновок сучасних науковців, згідно з яким у римській юриспруденції були

відсутні уявлення, адекватні сучасному праву власності

(В. А. Савельєв, Є. О. Суханов). Тому для розуміння сутності

цього інституту в римському приватному праві слід вказати

на характерні риси відповідних відносин, зокрема, такі:

1)безпосередня влада над річчю. Для того, щоб користати­ ся або розпоряджатися нею, власнику немає необхідності звертатися до інших осіб;

2)абсолютна влада над річчю, яка, втім, може бути обме­

жена в інтересах суспільства або третіх осіб (сервітути тощо);

3)захист прав власника від порушень з боку «всіх і кож­

ного»;

4)еластичність права власності - його здатність до від­

новлення після припинення обмежень, встановлених законом або угодою;

5)можливість для власника використовувати позитивні

якості речі;

6)можливість отримувати та використовувати на свій роз­ суд плоди, які дає річ, в тому числі - отримувати доходи від

їївикористання;

7)можливість для власника розпоряджатися належними

йому речами, тобто визначити Їх фізичну та юридичну долю;

317

8) МОЖАивість (право) ВАасника витребувати свою річ від

особи, що утримує цю річ без законних підстав.

3 урахуванням цих рис і маємо РОЗГАядати надаАі ВАастивості

інституту права ВАасності у КАасичному римському праві.

§ 2. ПОНЯТТЯ і зміст права власності

Поняття права ВАасності у сучасній цивіАістиці визначають

також ШАЯХОМ переАіку та опису сутності правоможностей ВАасника, сукупність яких становить зміст правовідносин

ВАасності. Хоча таке бачення бу/\о нетиповим ДАЯ римської

юриспруденції, надаАі враховуватимемо і цей підхід, оскіАЬКИ це дає МОЖАивість перекинути своєрідний місток між КАасич­ ним римським і сучасним правом.

Традиційно ВВажалося, що римсЬ1CUЙ Власник має такі праВоможності: праВо Володіння; праВо користуВання; пра­

Во ро:mоряджею-tя; nІюВо одержуВати прибутки; праВо :ю­

хисту. Проте з часом, помітивши, що деякі правоможності

певною мірою повторюють одна одну, правознавці звужують

ЇХ КОАО. ВнаСАідок цього відпаАа ТаІ<а правоможність, як пра­ во захисту, оскіАЬКИ будь-яке право піДАягає захисту і виді­

АЯТИ правомочність захисту ДАЯ права B,lacHocTi недоціАЬНО;

до права користування наАежаАО право одержання прибутків

від речі - jus fгuепdі. ЗаАИШИАИСЯ Аиwе три правоможнос­

ті - право ВОАодіння, право користування і право розпоря­

дження, що ОХОПАюваАИ будь-які МОЖАиві форми і способи

ВПАИВУ ВАасника на річ і одночасно відмежовуваАИ посягання

інших осіб на ту саму річ. Тому право ВАасності й називають ще найбільш поВним праВом :ю обсягам, оскіАЬКИ всі інші

права на річ поступаються йому в цьому.

Jus possidendi (право посідання) - правоможність ВАасни­

ка, яка ПОАягає в тому, що ВАасник має право фактично во­

Аодіти своєю річчю. Це означає, що річ має бути в господар­ стві ВАасника, займати в ньому становище, яке відповідає її господарському призначенню. Фактичне ВОАодіння річчю -

реаАьна МОЖАИВість здійснення безпосереднього ВОАодарю­

вання над нею. Проте цю свою правоможність ВАасник може здійснювати не тіАЬКИ одноособово, а й передавати право по­

сідання іншим особам (наПРИКАад за договором), зберігаючи

при цьому право ВАасності на річ.

у такому разі фактичні ВОАодіАьці здійснюваАИ ВОАодіння не від свого імені, а від імені ВАасника, що передав Їм річ на

318

підставі договору. Наприклад, власник передавав свою річ У

посідання заставодержателю, прекаристу чи секвестрарію.

Проте не J<ОЖНИЙ договір про передачу речі в тимчасове ко­ ристування іншій особі переносить на неї посідання. Біль­

шість договорів передбачають передачу власником лише фак­

тичного володіння річчю, тобто держання, а не посідання. На­

приклад, за договором найму власник передає наймачу річ

тільки в держання, а не в посідання. Наймач фактично воло­ діє річчю, однак у нього немає володільницької волі, тобто він не має права вважати її своєю, отже, не може користуватися засобами посесійного захисту ~ інтердиктами. І взагалі най­ мач може захищатися від посягань третіх осіб на річ, переда­ ну йому в найм, лише за допомогою власника. Сам він таких

засобів не мав, що ставило його в ще більшу залежність від

наймодавця.

Jus utendi (право користування) - це більш широка за об­

сягом порівняно з правом посідання правоможність власника.

Вона полягає в тому, що власник має право вилучати з речі її корисні якості, одержувати доходи і прирощення від неї. Ко­ ристування річчю може здійснюватися в різноманітних (що не суперечать чинному законодавству) формах і способах: пере­ дача в найм, оренда, споживання (наприклад, продукти хар­ чування, сировина, будівельні матеріали тощо). Корисні якос­

ті можна вилучати з речі шляхом її носіння як прикраси, одя­

гу, проживання в житлі, одержання приплоду тварин, птиці, врожаю землі, садів та інших форм прирощення. Іншими сло­ вами, вилучення корисних якостей речі може набувати різно­ манітних форм, способів, методів, видів тощо. Проте в рим­

ському праві є певні загальні правила користування річчю.

Приміром, не можна вчиняти шкоду чи інші незручності іншим особам або користуватися річчю всупереч закону. За загальним правилом, обсяг користування, що здійснюється відповідно до закону, практично не обмежений, крім випад­

ків, коли це випливає із закону, договору чи інших прав третіх

осіб. Наприклад, користування може бути обмежене в інтере­

сах сусіда або іншої особи, що має право на таке обмеження.

Право користування річчю - найважливіша правомож­

ність власника. У ній закладено можливість задовольняти йо­

го особисті, побутові, господарські та інші потреби. З цією

метою потрібна річ і набувається. Власника цікавить не стіль­

ки сама по собі річ, володіння нею, скільки реалізація зазна­

ченої правоможності.

319