Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

були принижені й підмінялися плановими завданнями та ад­ міністративними методами регулювання майнових відносин у

тодішньому суспільстві. За таких умов досліджувати та ви­

вчати витоки основних засад, принципів та положень рим­ ського права було і недоцільно, і просто неможливо. Навіть

якби хтось за власною ініціативою досліджував проблеми

римського права, то результати цих досліджень опублікувати

було неможливо - жодне видавництво не бралося це зроби­ ти. Викладання римського права як загальноосвітньої дис­ ципліни було виключено із навчальних планів майже всіх юридичних вузів колишнього СРСР. Проте у Київському уні­

верситеті вивчення римського права на юридичному факуль­ теті не припинялося в усі часи його діяльності.

Практично паралельно з цим процесом відбувався розви­ ток романістики півдня України. Зокрема у ХІХ ст. активно ведуть наукові пошуки романісти Новоросійського універси­

тету, на юридичному факультеті якого не лише існувала ка­

федра римського права (створена серед перших, одночасно з фундацією самого факультету), а й працювало чимало видат­ них фахівців у цій галузі. Зокрема, слід згадати Д. І. Азаре­ вича, Ю. С. Гамбарова, М. Л. Дювернуа, К. К. Диновського,

І. Г. Табашникова, що були не лише талановитими викладача­ ми, а й блискучими науковцями. У працях цих романістів (ба­ гато хто з них, як, наприклад, Ю. С. Гамбаров, М. Л. Дювер­

нуа, були ще й прекрасними цивілістами), висвітлювалось ши­

роке коло питань - від загальних полож:ень римського права до детального аналізу окремих інститутів, таких, наприклад,

як опіка та піклування, прекарій та ін.

Видатним фахівцем у галузі римського та греко-римського (візантійського) права був Дмитро Іванович Азаревич. У 1872 р. він захистив магістерську дисертацію на тему «Про відмін­ ності опіки та піклування за римським правом», а у 1877 р. - докторську дисертацію «Прекаріум за римським правом». Обіймаючи посаду ординарного професора кафедри римського права Новоросійського університету, він видав поміж інших

фундаментальну працю «З лекцій по римському праву» (Оде­

са, 1885).

Інший відомий романіст Новоросійського університету,

згаданий вище М. Л. Дювернуа, видав невелику за обсягом,

але добре відому фахівцям працю «Значення римського пра­

ва для російських юристів », що вийшла друком у Ярославлі

20

1872 р. - за три роки до того, як він став професором Ново­

російського університету.

у 1899 р. М. Я. Пергамент видав Грунтовне дослідження

«Договорная неустойка и интерес в римском и современном гражданском праве», а у 1904 р. ЙОГО ж зусиллями виходить

переклад «Задач з римського права» Штамлера, що певною

мірою заповнив прогалини у практичних матеріалах.

Однак традицію вивчення римського права було перервано після подій у Російській імперії в жовтні 1917 р. Як предмет,

не потрібний радянським правознавцям, римське право було

вилучено з навчальних програм також і в Одеському універ­

ситеті. Юридичний факультет на довгий час припинив своє існування. Після поновлення юридичної освіти в Одесі у по­

воєнні роки було відновлено і викладання римського права.

За тих часів у Одеському університеті підтримував вогник

знань у цій галузі та прищеплював студентам любов до рим­ ського права Ілля Веніамінович Шерешевський - чудовий

фахівець дореволюційного Іатунку з римського і цивільного права. у 50-ті рр. він видає одну з нечисленних тоді публіка­ цій, присвячених римському праву. У статті «Правове регу­

лювання «найманої праці» у Римі» (Вестник Древней исто­

рии. - 1955. - NQ 1) було проаналізовано договір locatio-

conductio. Порівнюючи цей контракт з трудовим договором у

буржуазному суспільстві, І. В. Шерешевський дійшов вис­

новку про різну сутність locatio-conductio і трудового дого­

вору капіталістичного суспільства. На зміст і на кінцевий

висновок його статті дещо вплинула заідеологізованість істо­ рико-правової науки того часу, що зумовило «надзавдання»

довести хибність методологічного підr'рунтя буржуазних правових ДОС/lіджень цієї проблеми. Проте це не впливає на

загальну оцінку публікації І. В. Шерешевського, що була на той

час однією з кращих спеціальних праць радянських романістів.

Перехід до ринкової економіки, як зазначалося, зумовив піднесення ролі та значення права, яке стає основним інстру­

ме нтом, правовою основою створення громадянського сус­

пільства. Через це істотно зростає інтерес до римського пра­

ва (як приватного, так і публічного) як основного джерела

багатьох сучасних європейських систем. Збільшується кіль­ кість вищих навчальних закладів, які готують юристів. По­ стає проблема підготовки викладачів як у різних галузях су­

часного, так і римського приватного та публічного права, що зумовлює потребу дослідження його проблем.

21

Частина І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ І

ФОРМУВАННЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

Глава 1

ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ

РИМСЬКОГО ПРАВА

§ 1. Нарис політичної історії Риму

(зовнішня історія)

Загальновизнаною датою заснування Риму є 753 р. до н. е. Після цього впродовж двох з половиною століть Рим перебу­

вав під владою етрусків, які істотно вплинули на римську

культуру. З урахуванням цієї обставини перші три століття існування Риму часто оцінюють як «етруську прелюдію», а

відлік власне римської цивілізації ведуть від встановлення

республіки у 509 році до н. е.

Після встановлення республіки Рим упродовж кількох сто­ літь залишався лише одним з багатьох міст-держав Італії і Середземномор'я, його покликання як світової держави в цей

час ще не БУАО очевидним. Однак на початку ІІІ ст. він заво­

лодіває всім півостровом, захопивши у 272 р. до н. е. останнє з грецьких міст-колоній Великої Греції - Тарент.

Політичні горизонти Риму невпинно розширюються, він стає все агресивнішим і це неминуче призводить до конфлік­ ту з наймогутнішою державою Середземномор'я того часу - Карфагеном. Пунічні війни, що тривали майже СТОАіття,

йдуть з перемінним успіхом, однак врешті-решт завершують­

ся розгромом Карфагена і створенням римської провінції Африка, що стає однією з житниць Риму.

Після цього, в результаті вдалих походів на схід Середзем­

номор'я, Рим підкорює елліністичні держави - спадкоємниць

23

імперії Олександра Македонського, Малу Азію тощо, внаслі­

док чого утворюються нові провінції: Нарбонська Галлія, Єгипет та ін.

На межі тисячоліть формується Римська імперія, яка

вже є тепер не лише європейською державою, а й африкан­

ською та азійською. Середземне море стає внутрішнім: на йо­ го берегах розкинулися володіння Рима.

Аіючи за принципом <<поділяй і володарюй », сенат вста­

новлює неоднаковий статус для різних територій Риму: особли­

вий статус мають міста, що здалися на милість переможців, ко­ лонії РИМСЬКИХ громадян У провінціях, міста-союзники, міста­

муніципії, що зберегли первісну систему управління тощо. Така диференціація, встановлення відчутних пільг для

римських громадян призвели до парадоксальної ситуації: в

І ст. до н. е. союзники оголосили Риму війну за право стати

римськими громадянами. Громадянська війна закінчилася пе­

межами Італії провінції, як і раніше, зазнають нечуваної екс­ плуатацїі.

Характеризуючи в цілому зовнішню політику Риму, слід

звернути увагу на парадокс, який полягає в тому, що демок­

ратизація політики щодо народів та держав, які увійшли до

складу Риму, пов'язана не з республікою, а з імперією, особ­

ливо її раннім періодом - принципатом.

Хоч перше століття принципату ще минає в завойовниць­ ких війнах, однак Їхній розмах поступово зменшується -

імперія досягла максимально розумних меж. Останнім імпе­ ратором, за якого тривали завоювання, був Траян. Після йо­ го смерті у 117 р. Адріан обмежується забезпеченням ціліс­ ності й безпеки імперії. Аля охорони кордонів зводиться сис­ тема укріплень, характер яких свідчить про оборонну вій­ ськову доктрину Риму. Кількість легіонів скорочується. Ар­

мія все частіше формується з жителів провінцій, особливо це

стосується прикордонних районів.

у 212 р. едиктом імператора Каракали всім вільним підда­

ним держави надано римське громадянство. Це ще більше по­ легшує торговий обіг, внаслідок того, що усувається дифе­ ренціація правосуб'єктності жителів Риму залежно від Їхніх

взаємин з державою, що мала місце до цього.

у результаті провінції розвиваються більш чи менш гармо­

нійно, спілкуючись і обмінюючись товарами одна з одною, і

24

всі разом (або принаймні, у більшості) наслідуючи Рим в ор­

ганізації міської інфраструктури, системи управління, сіль­

ськогосподарського виробництва тощо. Площа імперії в добу її розквіту сягає 3,5 млн. кв. км, довжина кордонів - 10 тис.

км, а населення - 70 млн. Формується не лише регіональна

або місцева, а також єдина загальнодержавна економіка.

За часів розквіту імперія була подібною до федерації, в якій міста-держави та інші державні утворення об'єднані під егідою Риму, однак загалом є досить незалежними суб'єкта­ ми. Кожен з них був цілком самостійним і міг користуватися благами «Рах Rоmапа » (Римського Світу). На цьому підГрун­ ті переможці-римляни зуміли об'єднати переможені народи,

перетворивши Їх з підкорених підданих на своїх громадян. Однак, оскільки зміни у галузі врядування стосуються не

лише зовнішньої, а й внутрішньої політики, про взаємоз­ в'язок державного устрою і життя суспільства йтиметься у наступних підрозділах.

§ 2. Соціально-економічна структура Риму

(внутрішня історія)

Всупереч думці, поширеній римськими істориками, соціаль­ ні протиріччя між патриціями і плебеями починаються не «від заснування міста », а виникають лише наприкінці VI ст. до н. е.

Після спалаху протистояння між ними в 494 р. до н. е. патри­ ції змушені, хоч і зі значними обмеженнями, дозволити плебе­ ям брати участь у політичному житті міста.

Після цього республіканські інститути Риму формують­

ся на принципах розnоділу влади і контролю органів управ­

ління одне :ш одним: куріатні коміції обирають магістратів,

приймають закони і плебісцити; виконавчу владу здійснюють

магістрати, що обираються на рік і не підлягають переобран­

ною юрисдикцією і, таким чином, разом з суддями-непрофе­ сіоналами складає судову владу; сенат, що складається з ко­

лишніх магістратів, затверджує закони і результати виборів, контролює діяльність магістратів і дає Їм настанови, вирішує

питання зовнішньої політики, веде нагляд за фінансами і до­ держанням священних ритуалів - фактично здійснює керів­

ництво державою.

25

Важлива роль відводиться народним трибунам, що оби­

раються тільки з числа плебеїв: вони мають право вето на рі­

шення магістратів і користуються імунітетом.

у ранньому Римі переважало натуральне господарство.

Основною соціальною та економічною ланкою суспільства була [аmіІіа, тобто сукупність людей - як вільних, так і ра­ бів, - що перебувають під владою одного pater familias

(батька родини).

Спочатку земля належала римській громаді в цілому. Окремі громадяни могли отримати її лише у колективне (пасовища, луки, ліси) або у індивідуальне користування і володіння (по­ сідання).

Дрібні землеволодільці складали основну масу виробників матеріальних благ. Рабів у період ранньої республіки бу/ю небагато, а ставлення до них - доволі ліберальне, оскільки перші війни йшли між ближніми сусідами, до того ж з пере­

мінним успіхом, що не виключало можливості й римлянину

побувати у полоні. З цих причин значення рабської праці в суспільному виробництві було невеликим.

Однак у міру .1ростання Риму, перетВорення його 3 міста­ держаВи на сВітоВу держаВу ВідбуВаються істотні зміни В

економіці, суспільстВі, політичних інститутах, самому

характері даВньоримського побуту, ментальності його гро­ мадян.

З часом дрібне селянське господарство зникає, поступа­ ючись місцем латифундіям. З'являється товарне виробництво,

і його переваги стають очевидними.

Своєю чергою, зміна системи господарювання веде до со­

ціальних змін. Нобілітет захоплює ager publicus (колишні

громадські землі). Утворюється також клас торговців і фінан­ систів, роль якого все більше зростає відповідно до зростан­

ня ролі рухомого майна в житті суспільства.

Раби, кількість ЯКИХ тепер становить десятки і сотні тисяч,

являють собою не тільки масу дармових працівників, а й сер­

йозну соціальну силу, що є загрозою для основ держави.

Республіканські інститути, що так добре функціонували за

часів ранньої республіки, виявляються непридатними для

реалізації мілітарної політики, забезпечення нормального

функціонування різноманітних сфер держави.

Криза призводить до громадянських війн, спроб реформ

(брати Гракхи, Марій), встановлення диктатур (Сула, Гай Юлій Цезар).

26

У підсумку поступово формується принципат, який харю<­ теризують як «римський варіант монархії елліністичного

типу».

Першим принцепсом стає внучатий племінник Гая Юлія Цезаря - Октавіан, якому сенат у 40 р. до н. е. присвоює ти­ тул імператора, у зо р. - вручає владу трибуна, у 27 р. - на­ дає ім'я Август. З 19 р. до н. е. Октавіан Август - куратор

моральності, з 12 р. до н. е. - Великий понтифік. Отже, в ру­ ках принцепса зосереджується вища військова, цивільна і ре­ Jlігійна влада.

З принципатом починається нова доба - пізній Рим (імпе­ рія). Порівняно з неспокійними останніми роками респуБJlіки

вона здається «золотим віком».

Скорочуються, а потім припиняються завойовницькі війни. Всередині імперії, в цілому, також встановлюється мир.

Цьому сприяє те, що влада принцепса не передається у спа­

ДОК. Замість цього при Антонінах було встановлено, що на­ СТУПНИКОМ принцепса є особа, всиновлена ним зі згоди Сенату.

Слід зазначити існуВання суперечлиВих тенденцій розВит­ ку римського суспільстВа і держаВи. З одного боку, триває згортання демократичних республіканських інститутів. На­

приклад, магістрати втрачають своє значення - їх замінюють

префекти, ЧИНОВНИКИ, щО призначаються імператором. Відбу­ вається зростання бюрократичного апарату, на чолі окремих

ланок якого все частіше стають відпущені на волю колишні

раби грецького походження. Канцелярія імператора стає

централізованим адміністративним органом, а її структурні підрозділи нагадують своїми функціями і характером сучасні

міністерства і відомства. З іншого боку, відбуваються пози­ тивні зміни в соціальному житті суспільства. Зокрема, вжива­ ються заходи до зменшення попиту на рабів на ринку. Зрос­ тає кількість рабів, відпущених на волю, підвищується роль

останніх у політичному та економічному житті країни.

Проте «золотий Вік» триВаВ недоВzo. Наприкінці ІІ ст. починається період внутрішніх і зовнішніх потрясінь Риму,

причиною яких були:

•велике переселення народів Євразії, що виливається для

Риму в нашестя германців;

•економічні та соціальні труднощі;

•виникнення християнства, що руйнує систему традиційних римських цінностей;

•зростання невідповідності між організацією внутрішніх

27

структур Римської імперії і постійною необхідністю захис­

ту кордонів від зовнішньої загрози;

•збільшення ролі армії (вже не «чисто римської» за своїм складом) у політичному житті, що призводить до втручан­

ня військових в управління державою, появи низки «сол­

датських імператорів» тощо.

Спробу вирішити ці проблеми зробив 4іоклетіан, що став

імператором у 284 р.

Варто звернути увагу на широкий характер проведених ним реформ, особливо в адміністративній галузі. Реформи стосу­

вались державного устрою, адміністративної сфери, податко­

вої, грошової системи та ін. Імперію було поділено на чотири

частини, на чолі яких були поставлені два августи і два цеза­

ря. Рим перестав бути столицею (власне кажучи, столиць ста­

ло чотири - Трир, Мілан, Сирмій, Никомодія). І навіть коли наступник Діоклетіана Костянтин знову відновив єдність держави, Риму не було повернуто його статус столиці. Нею стало грецьке місто Візантій, що дістало найменування Кон­ стантинополь і неофіційний титул «Новий Рим».

Аналізуючи численні реформи Діоклетіана і Костянтина та

Їхні наслідки, варто звернути увагу на дві, можливо, найваж­

ливіші обставини.

Перша з них полягає в тому, що з реформами почалась ос­

тання фаза існування Римської держави. Іронія долі поляга­ ла в тому, ЩО Рим, який колись вигнав Тарквінія і обрав рес­

публіку, в пошуках порятунку прийшов до домінату - мо­

наРХll, але вже не етруського, а східного типу. Як засвідчив подальший розвиток подій, це був не вихід, а тільки відкла­ дення кінця.

Друга обставина почасти пов'язана з першою. Домінат, по­ при зовнішню його ефективність, від початку був недостат­

ньо життєздатним. Реформи часто-густо давали негативний

результат.

Наприклад, збільшення числа провінцій від сорока до ста, що мало на меті наближення правителів міст до Їхніх воло­

дінь, потягло значне збільшення бюрократичного апарату;

створення діоцезів і префектур з метою посилити централізо­ ване управління призвело до сепаратизму.

Бажаючи підвищити ефективність сільськогосподарського

виробництва, держава прикріплює до землі того, хто на ній працює, заохочуючи колонат, але колони, наближені за

28

реаJlЬНИМ станом до рабів, працюють вже майже так само не­

ефективно, як і останні.

З метою підвищення рівня життя держава вводить жорстке

реГУJlювання цін на продукти, однак це веде Jlише до СПJlеску спекуJlяції.

І хоча Східна Римська імперія (Візантія) проіснувала ще БJlИЗЬКО ТИСЯЧОJlіття, однак це була вже інша культура, інша

цивілізація, де римські державні інституції та право зазнаJlИ істотних трансформацій.

§ 3. Римська культура (цивілізація)

Характеризуючи особливості римсыlоїї КУJlЬТУРИ, варто

взяти за основу ключове ,Поняття {<цивілізація», що є тотож­

ним поняттю {<культура».

Категорія {<цивіJlізація », взята у певних ХРОНОJlогічних рамках, означає етап в історії людства, який характеризуєть­

ся певним рівнем потреб, здібностей, знань, навичок та інте­ ресів JlЮДИНИ, способом виробництва, духовним та політич­

ним устроєм суспіJlьства.

ОскіJlЬКИ тип культури відрізняється залежно від регіо­

нальних особливостей, слід говорити не лише про хроноло­

гічні, а й про локальні цивілізації. Зокрема, у зв'язку з ви­ вченням римського права слід пам'ятати, що ХРОНОJlогічно

воно виникає і формується у межах Античної цивіJlізації. Але

з урахуванням місця дії варто уточнити, що йдеться про Аав­

ньоримсыlу Jlокальну цивілізацію.

Розпочинаючи анаJlіз особливостей цієї цивілізації, треба

мати на увазі, що якщо внесок Риму в політичну історію Єв­

ропи і всього світу не викликає сумніву, то СКJlаднішим є пи­

тання про специфічну римську КУАЬТУРУ. Навіть фахівці, які загалом лояльно налаштовані щодо Риму, часто досить скеп­

тично оцінюють самобутність його культури.

Аійсно, якщо побіжно оцінити внесок Стародавнього Риму

до скарбниці JlЮДСЬКОЇ культури на початку нашого тисячо­ ліття, то таке враження може виникнути: у багатьох галузях помітне більш чи менш явне наслідування греків. Оцінка ха­

рактеру і ступеня цього процесу виходить за межі курсу рим­ ського права, однак принциповим є висновок, що Визначення

специфіки формуВаm-tя римської nраВосВідо:мості не може бути поВним, якщо не ВрахоВуВати потужною ВплиВу на цей процес грецЬ1СОЇ культури.

29