Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

Зазначені чинники переШl<оджали нормальному розвиткові цивільного обігу між перегрінами та римськими громадяна­ ми. Тому претор перегрінів у творчому союзі з міським пре­

тором ретельно вишукував найцінніший досвід правової куль­ тури інших народів, узагальнював його й впроваджував у практичну діяльність.

Ситуація практично не змінилася і після надання імперато­

ром Каракалою римського громадянства всім підданим імпе­

рїі: всі особи, що не були підданими Риму, вважалися пере­

грінами з усіма наслідками, що звідси випливають.

Латини мали часткову цивільну правоздатність: jus comer- сіі у них було практично у тому самому обсягу, як у рим­

ських громадян, проте jus сопuЬіі було обмежено.

Після видання едикту Каракали становище латинів істотно

змінилося: практично усі вони набули римського громадян­

ства, перетворившись на повноправних суб'єктів римського приватного права. Ця категорія втратила свій особливий ста­

тус, за винятком latini juniani (деякі категорії відпущених на

волю), що мало значення аж до систематизації Юстиніана. Отже, у приватноправовій сфері латини за правовим стату­

сом наближалися до римських громадян, однак не всі. Основ­ на Їх частина - жителі Лацію, як і римські громадяни, мали

право брати законний шлюб і бути учасниками цивільного

обігу. Latini juniani не мали права брати римський шлюб, за­ повідати та успадковувати майно. Після смерті такого латина його майно переходило до колишнього хазяїна, що надав йому

свободу. Зобов'язання померлого небіжчика до патрона не пере­ ходили, тобто latini juniani «жили як вільні, помирали як раби ».

Певні особлиfJості :маfЗ nриватноnравоfJий статус рабів, fJідnущених на fJолю (libertini). Загальне правило було таким,

що лібертіни набували стан того, хто дав їм волю: відповід­

но - римського громадянина, латина, перегріна.

Однак з нього були винятки. Зокрема, навіть вільновідпу­

ще ник, що одержав статус римського громадянина, не мав у

повному обсязі jus сопuЬіі: він не міг взяти шлюб з народже­

ною на волі римською громадянкою аж до початку принци­

пату, а заборона брати шлюб з особою сенаторського звання зберігалася до часів компіляції Юстиніана.

Крім того, вільновідпущеника з колишнім хазяїном пов'я­ зували відносини патронату, через що останній мав право на

послуги лібертіна, а той не міг звертатися з позовом до пат­ рона. При цьому вільновідпущеник не лише був зобов'язаний

270

надавати колишньому хазяїну всілякі послуги, а й за потреби мусив аліментувати і патрона, і ЙОГО дітей, батьків. Він також не мав права викликати патрона до суду, а, отже, був позбав­ лений судового захисту від свавілля володаря. Після смерті

вільновідпущеника-перегріна його майно успадковував пат­

рон. Щоправда, певною мірою ці обмеження компенсувалися

правом лібертіна стати за певних умов спадкоємцем колиш­

нього хазяїна.

Тенденції розвитку римського приватного права знайшли відображення у визначенні приватноправового становища ра­

біВ та l(QlюніВ.

З розширенням римської держави, ускладненням еконо­

мічних відносин становище рабів істотно погіршується: вони

остаточно набувають статус «знаряддя, що говорить». Раби не можуть мати власність та сім'ю. Зв'язок раба з рабинею

(contubernїum), як, між іншим, із будь-якою жінкою, не ви­

знавався шлюбом і не породжував правових наслідків. Діти, народжені рабинею, не підпадали під батьківську владу. Раб як річ міг стати об'єктом будь-якого права (права власності, права застави, особистих сервітутів тощо), предметом будь­ якої приватноправової угоди (купівлі-продажу, міни, майно­

вого найму), цивільного спору. Якщо йому заподіяно каліцт­

во чи інше ушкодження, з позовом до кривдника міг зверну­

тися не сам раб, а його володар, як за заподіяння шкоди будь-якій речі. Коли раба виганяли з дому чи від нього від­ мовлявся володар, це не означало його свободи, а лише зміну

господаря, оскільки раба, як і будь-яку іншу річ, викинуту на

вулицю, міг підібрати будь-хто.

Разом з тим, мають місце й протилежні тенденції.

По-перше, рабство не розглядалося римськими юристами

як специфічний римський інститут - і за своєю сутністю, і за

правовим режимом.

Як зазначає Гай, «Влада над рабами - є інститут jurїs gentїum, бо взагалі у народів ми можемо помітити, що госпо­ дарі мають над рабами право життя і смерті і що все, що на­

бувається рабом, набувається хазяїном» (Інституції. 1.52).

Ще цікавішим є такий фрагмент: «... але у наш час нікому з

підданих римського народу не дозволяється жорстоко пово­

дитись зі своїми рабами без законної причини. За наказом

імператора Антоніна той, хто безпідставно вб'є свого раба, підлягає не меншій відповідальності, ніж той, хто вбив чужо­ го раба. І навіть надмірна суворість господарів обмежується

271

наказом того ж імператора. Бо Антонін ... написав: у випадку

коли б жорстокість господарів видалася нестерпною, Їх тре­ ба примушувати продати своїх рабів в інші руки. І те, й інше

є справедливим, позаяк ми не повинні зловживати належним

нам правоМ» (Інституції. 1.53).

Особливо прикметною у цих фрагментах є перевірка ста­ новища рабів нормами природного права та справедливості. Не ідеалізуючи ні римських законодавців, ні юриспруденцію в Їх ставленні до рабства, варто все ж зазначити послідов­

ність тенденції застосування критеріїв - у даному разі прин­

ципу справедливості при регулюванні різноманітних інститу­

тів, в тому числі й цього.

По-друге, не менш важливий момент, на який варто звер­

нути увагу, це поступова зміна приватноправового станови­

ща рабів (без змін в Їх публічно-правовому статусі): хоч вони

і надалі не вважалися суб'єктами права, але поступово з

практичних міркувань були фактично залучені до участі у ци­ вільному обігу як його суб'єкти. Для цього були використані

такі засоби, як надання рабам пекулія, а також преторські

позови за договорами, що вони здійснювали.

Сутність рабською пекулія полягала у наданні господа­

рем рабу майна, яке враховувалось окремо від іншого, що на­

лежало цьому хазяїну (Д. 15.1.5.4).

Рабський пекулій являв собою цікаве і, можна сказати, не­

одновимірне явище. З одного боку, він був засобом підвищен­

ня зацікавленості раба у результатах власної праці - врешті

решт на користь його ж хазяїну, який кожної митті міг за­

брати назад своє майно. З іншого боку, пекулій став ефектив­ ним засобом залучення рабів до торгового обігу, оскільки на­

явність у нього відокремленого майна природно підштовхува­

ла до укладення договорів, набуття нового майна тощо. Не­

обхідність створення гарантій для третіх осіб, які вступали в

договори з рабами, котрі мали пекулій, призвела до того, що претори почали подавати позови до хазяїна, який надав пе­ куліЙ. Юридична діяльність раба, зумовлена пекулієм, суворо

регламентувалася. Певна річ, все набуте рабом при управлін­

ні пекулієм автоматично ставало власністю його хазяїна.

Проте і зобов'язання, що випливали з пекулія, також покла­

далися на хазяїна раба. Відповідальність рабовласника у цих випадках обмежувалась розміром (д. 15.1.41). Якщо раб укла­

дав договір, що не випливав з пекулія, його хазяїн за таким

договором відповідальності не ніс.

272

ки та колоном. Якщо колон залишить землю, володар землі має право віндикувати його, як віндикував би раба. Разом з

тим, хазяїн не може вигнати колона з ділянки, а ТаІ<ОЖ не

може продати колона без землі або землю без колона.

§ 4. Приватні корпорації

як сурогат фізичної особи

Поряд з фізичними особами, суб'єктами приватного права могли бути також особи юридичні. Як зазначалося, ідею

юридичної особи було розроблено щодо муніципій, але пізні­

ше застосовано і до приватних корпорацій. Хоч у деяких пра­

вах корпорації були обмежені порівняно з муніципіями (на­

приклад, вони не могли бути спадкоємцями на відміну від ос­ танніх), але в цілому вони трактуються як особи, здатні бути учасниками приватноправових відносин. Юриспруденція

«класичного періоду» досить чітко і послідовно розмежовує

саму організацію та окремих осіб, що входять до її складу. Визначаючи види організацій - суб'єктів приватного пра­

ва, слід звернути увагу на те, що на початку імперії починає

формуватися досить складна система юридичних осіб. Крім

уже відомих раніше муніципій та приватних корпорацій, пра­

ва юридичних осіб визнаються за державою, яка персоніфі­

кується у fiscus - скарбниці принцепса, котрий спочатку

вважався приватною особою, хоч поступово сконцентрував у

своїх руках всі джерела державних доходів.

Слід зазначити, що разом з принциповим визнанням фіску

суб'єктом приватного права за ним водночас зберігаються привілеї, підrрунтям яких було скоріш за все існування у її статусі публічно-правових елементів. Наприклад, майно скарб­ ниці не могло набуватися за давністю володіння, її вимоги

до боржників задовольнялися перед іншими кредиторами

тощо.

Крім того, юридичними особами приватного права з часом

визнають установи, поштовхом чому було визнання у 380 р. християнства державною релігією. Церковні установи здобу­

ли право отримувати майно за договорами та за заповітом,

бути кредиторами, виступати у суді тощо. Потім таку цивіль­

ну правоздатність визнають за різноманітними приватними

(недержавними) благодійними установами - шпиталями, притулками та ін., оскільки вони перебували під наглядом

церкви.

274

Основні ПОАоження, сфОРМУАьовані римською юриспру­ денцією щодо юридичних осіб приватного права, ВИГАядають

таким чином:

1.Корпорації у сфері приватного права можуть РОЗГАяда­

тися як особи фізичні (д. 50.16.16).

2.Юридичне існування корпорації не припиняється та не порушується при виході з неї кіАЬКОХ учасників (д. 3.4.7.2).

3.Майно корпорації відокреМАене від майна її ЧАенів і на­

Аежить їй як осоБАИВОМУ суб'єкту (д. 3.4.1.1; Д. 3.4.9).

4.Корпорація та її ЧАени мають окремі права та обов'язки

іне відповідають за зобов'язаннями одне одного (д. 3.4.7.1).

5.Корпорація (юридична особа) вступає у правові відноси­ ни за участі фізичних осіб, уповноважених на це певним чи­

ном (д. 3.4.1.3; Д. 3.4.2.3).

§5. Представництво

Щодо питань участі у цивіАЬНОМУ обігу фізичних та юри­

дичних осіб САід згадати про інститут представництва, за до­

помогою якого дії одних осіб можуть створювати за певних умов права та обов'язки ДАЯ інших осіб.

Об'єктивна необхідність у такому інституті в умовах роз­ винутого торгового обігу при СКАадних економічних зв'язках очевидна, оскіАЬКИ ЗЯВАЯЄТЬСЯ МОЖАивість УКАадати та вико­

нувати договори через інших осіб, начебто бути присутнім

одночасно в різних місцях.

Існує ПОГАЯД (1. Б. Новицький), що у Римі представництво

довгий час не маАО помітного поширення.

Однак треба взяти до уваги, що представництво на основі

закону (обов'язкове), а також на змішаних підставах (добро­

віАьно-примусове) БУАО досить поширеним у період імперії

(наПРИІ<Аад, представництво від імені юридичних осіб, пред­

ставництво рабом інтересів хазяїна на підставі преторського

едикту та ін.). Пізніше, з розвитком економічного життя, у

римському приватному праві З'ЯВАЯЮТЬСЯ також і випадки добровіАЬНОГО представництва. При цьому представництво

РОЗГАядається як заступництво особи - суб'ЄІ<та майнових

відносин. Воно неМОЖАиве у правовідносинах особистого ха­ рактеру. Зокрема, представництво не допускається при УКАа­

денні ШАюбу, adoptio, emancipatio, при здійсненні заповіту,

при mancipatio, іп jure cessio, іноді також при прийнятті

спадку.

У добу класичного римського приватного права поступово

формується ідея допустимості залучення до участі у торгово­

му обігу і цивільному процесі осіб, котрі б захищали у необ­ хідних випадках інтереси недужих, людей похилого віку то­ що, на підставі угоди між ними про такий захист. Оскільки в

основі угоди лежить воля сторін, то таке представництво на­

зивається добровільним.

Особливо поширюються різні випадки добровільного пред­

ставництва у період домінату. Наприклад, таким випадком є діяльність прокуратора - представника хазяїна дому, який

керує справами за дорученням хазяїна.

Прокуратор може бути призначений або для всіх справ

або для однієї справи. Ведучи справи принципала, він діє від його імені, набуваючи права та обов'язки безпосередньо для

останнього. Поступово прокуратора починають призначати не тільки на випадок відсутності принципала, а й «на все

життя », тобто прокуратор має змогу отримувати і довічне

повноваження.

Поширеним на пізньому етапі розвитку римського права

випадком представництва була діяльність на nідста8і дого80ру доручення між довірителем та представником, сутність

якого полягала в тому, що одна особа (довіритель, мандас)

доручала, а інша особа (мандатарій, повірений) приймала на себе виконання безоплатно яких-небудь дій. Предметом до­

ручення могли бути як юридичні дії (укладення правочинів,

виконання процесуальних дій), так і ПОСIlУГИ фактичного ха­

рактеру; інтереси одного довірителя, так і інтереси третьої

особи (наприклад, довіритеllЬ доручає повіреному купити будинок для третьої особи), або ж спільні інтереси обох чи

одного з них та повіреного (наприклад, купити будинок для довірителя та третьої особи). При цьому факт отриман­

ня внаслідок угоди користі третьою особою не змінює ха­

рактеру відносин між довіритеllем та повіреним. Повіре­

ний у будь-якому разі залишається представником інтересів

довірителя. (Детаllьніше про права та обов'язки сторін до­

говору доручення, як одного з видів консенсуальних конт­ рактів, йтиметься в роздіllі, присвяченому контрактному

праву).

Загалом можна зробити висновок, що в римському приват­ ному праві меншою мірою набуло поширення добровільне

представництво, тоді як досить часто зустрічаllОСЯ обов'язко­

ве та добровіllьно-примусове представництво.

276

Глава 2

СІМЕЙНИЙ СТАТУС фl3ИЧНОЇ ОСОБИ

(STATUS FAМILIA)

§ 1. Динаміка регулювання сімейних відносин

Хоча норми, ЩО стосуються внутрішніх сімейних відносин,

є одними з найбільш консервативних, проте у добу форму­

вання класичного приватного права у розумінні змісту та ха­

рактеру patria potestas (батьківської влади) відбуваються по­

ступові, але істотні зміни.

Цікавий парадокс полягає в тому, що коли загальні тенден­ цїі розвитку приватного права визначаються впливом природ­ ноправових концепцій, то «сімейне право » розвивається за своїми внутрішніми законами, опираючись впливу грецьких

поглядів на природу відносин батьків та дітей, але підкоряю­

чись з часом вольовим рішенням власної державної влади. Діонісій з Галікарнасу у І ст. до н. е. зазначав про істотні

розбіжності у статусі дітей за грецьким та римським правом. Греки вихід дітей з-під батьківської влади сприймали як вияв

природних законів і тому тут не треба було спеціального рі­

шення, волевиявлення позивача. Достатньо було досягнути певного віку, одружитися або бути внесеним у громадянські

списки.

Для римської сім'ї цього недостатньо: син залишався під

владою батька до смерті останнього або до еманципації. Причому це стосувалося тільки приватної сфери, бо у сфері публічній, «суспільній » , навіть підвладний син міг обіймати посади магістрата, і при відправленні ним магістратури бать­

ко мусив підкорятися синові, вшанованому суспільною дові­

рою (д. 36.1.13.5). За свідченням Авла Гелія (2.2.1-10), для римлян так само природним було шанування батьком сина

при відправленні ним магістратури, як і шанування цим си­

ном батька <<поза суспільними справами». Причому шануван­

ня у даному разі означало не лише повагу, а й підкорення

батьківській владі (д. 40.2.18).

Таке становище зберігається і в період принципату, що ві­

дображено у відомому «Сенатусконсульті Македона», яким не визнавалася юридична сила за позиками підвладних синів

(Д. 14.6).

277

Однак поступово держава починає втручатися у внутрішні сімейні відносини. Не скасувавши сам принцип батьківської

Ві\ади, імператори, починаючи з Августа, поступово розши­

рюють приватноправову самостійність ДОРОСі\ИХ «синів роди­

ни» (під цю категорію підпадають не тіі\ЬКИ Ві\асні сини «pater familias», а і ЙОГО онуки, правнуки, інші піДВі\адні йо­

му Чі\ени сім'ї ЧОі\овічої статті).

Ді\Я цього застосовують таке поняття, як ресиІіит castrens «<воєнний пеКУі\ій », або, точніше, «табірне майно»). Цей пе­ КУі\ій ОХОПі\ЮЄ те, що син отримав, перебуваючи на військовій

Сі\ужбі, а також те, що він отримав у подарунок від батька та

інших осіб за цей період (д. 49.17.11) . Спочатку він стосував­

ся тіі\ЬКИ вояків, аі\е поступово КОі\О цИХ відносин розширю­

ється. Право на воєнний пеКУі\ій з часів Адріана надається

ветеранам армії, а з часів домінату ЗЯВі\ЯЮТЬСЯ «квазівоєнні пеКУі\ії» - духовний, державний тощо, суть яких ПОі\ягає в

тому, що майно, отримане на державній Сі\ужбі тощо, вважа­

ється таким, що наі\ежить синові, який має право розпоря­ джатися ним на свій розсуд - заповідати, УКі\адати щодо

нього договори тощо. Щоправда, існуваі\а формаі\ьна забо­

рона на дарування майна, що ВХОДИі\О до пеКУ/1ію, іншим осо­

бам (Д. 39.5.7), аі\е практика вироБИі\а досить багато винятків

з цього загаі\ЬНОГО праВИі\а.

Відбуваються зміни у правовому становищі заміжньої жін­

ки, пов'язані з тим, що Ші\юб сит тапи (з переходом жінки під владу ЧОі\овіка) поступово був витіснений шлюбом sine

тапи, при якому дружина не переХОДИі\а під владу ЧОі\овіка,

заі\ишаючись для нього юридично чужою, зберігаючи за со­

бою статус, майнові права, які маі\а до УКі\адення Ші\юбу.

На заміну вимоги додержання формаі\ьностей при укла­

денні Ші\юбу ПРИЙШі\О УКі\адення ЙОГО шляхом простої угоди

знаступним переселенням дружини в дім ЧОі\овіка (д. 23.2.5). VКі\аденню Ші\юбу передували заручини, що здійснюваі\ИСЯ

шляхом неформальної угоди (д. 23.1.7). Вони встановлювали не лише моральний обов'язок укласти у майбутньому шлюб,

а й забезпечувалися майновими санкціями: сторона, що від­

МОВИі\ась від даної обіцянки, втрачала право на повернення

зроблених нею з приводу заручин подарунків, тоді як іншій

стороні подарунки повертались.

Щодо тенденцій реГУі\ювання Ші\юбних відносин слід заз­ начити, що коли для республіканського Риму була характер­ на свобода розлучення, то в імператорський період з цим

278

явищем боролися, переважно шляхом встановлення невигід­

них майнових наслідків для ініціатора розлучення або особи,

винної в припиненні шлюбу (Д. 24.3.39). Після розлучення можна було укласти новий шлюб. Однак існували обмежен­

ня, встановлені в інтересах дітей від першого шлюбу. Напри­

клад, якщо батьки укладали новий шлюб, то майно належало

Їм лише на праві користування, а після Їх смерті переходило до дітей від першого шлюбу. Такі заборони мали метою не

тільки захист інтересів дітей, а й призначалися для вирішення

більш загального, «глобального» завдання: збереження зна­ чення римської родини (familia) як господарсько-сімейного

об'єднання, забезпечення цілkності та певною мірою непо­

дільності її майна.

§ 2. Сім'я. Спорідненість

Сім'я - це засноване на шлюбі чи кровному спорідненні об'єднання осіб, пов'язаних спільністю побуту, взаємною до­

помогою й моральною відповідальністю.

Давньоримська сім'я несла на собі відбиток родового ладу. Вона будувалася за принципом підпорядкування владі глави

родини (pater familias) . До складу сім'ї, крім pater familias,

входили його дружина, діти та Їхнє потомство, інші родичі,

кабальні, а також раби. Терміном familia у давні часи позна­ чали сукупність усього майна, дітей, рабів та іншої робочої

сили. Припускають, що спочатку цей термін охоплював тіль­

ки рабів, що належали певній сім'ї, а згодом і все інше майно, робочу силу (дружину, дітей, кабальних, інших осіб). Це об'­

єднання грунтувалося не на кровному зв'язку (його на ті часи ще не знали), а на владі pater familias, що тоді мало чим від­ різнялась від влади над рабами. Під владу pater familias під­

падали не тільки дружина, діти та їхнє потомство, а й невіст­

ки, чоловіки дочок, якщо вони переходили жити в сім'ю дру­

жини (приймаки), а також всі інші особи.

Отже, залежно від сімейного стану римські громадяни по­

ділялися на осіб свого права (persona sui juris) та осіб чужого

права (persona аІіепі juris). До перших належали pater familias, до других - інші члени сім'ї, так звані підВладні. Для повної приватної правоздатності вимагалося, щоб особа зай­

мала в сім'ї незалежне, самостійне становище, а його мав

тільки pater familias. Підвладні не мали свого майна. Вони

могли укладати приватноправові правочини тільки від імені й

279