Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

жалування, цілком залежать від нього. Управителів провін­ цій, що вважалися намісниками імператора, іменують також <<nрезесамu». Спочатку посада презеса існує тільки у провін­

ціях, підпорядкованих принцепсу, а пізніше й у тих, де здійс­

нює врядування сенат. Презес був наділений не /lише адмі­

ністративними і військовими функціями, а й мав юрисдикцію

у цивільних і кримінальних справах. Свою юрисдикцію він міг

делегувати помічникові чи заступникові « <легату»). Його ви­

роки у карних справах і рішення у справах цивільних були

остаточними.

Загалом для принципату характерним було сполучення мо­ нархічних і республіканських форм, через що його нерідко кваліфікують як дuархію. Проте республіканські елементи

управління поступово відходять на другий план і з часом на­

бувають декоративного характеру, ніби оздоблюючи владу

принцепса, воля якого набуває сили закону.

§ 2. Домінат

Політична та економічна кризи призводять до зміни ха­ рактеру імперії, яка в результаті реформ Діоклетіана та Кос­ тянтина трансформується в необмежену військово-бюрокра­

тичну монархію (домінат).

Титул «princeps» «<перший») замінюють на «dominus » «<господар»). Імператор Авреліан перший іменує себе «d o- m inus et deus» - «господар і Бор). Імператори вважаються

необмеженими ВО/lодарями, що діють на користь державі й тому не зв'язані ніякими законами.

При імператорському дворі вводиться пишний церемоніал.

Особу імператора обожнюють. Зовнішньою ознакою імпера­

торського достоїнства стає діадема (пов'язка з білими перла­ ми), а пізніше - корона. Імператор носить шовкові шати, пурпурні тканини, прикрашені золотом і дорогоцінним камін­

ням. Такими самими каменями було прикрашена його взуття. При імператорі діє consistorium (рада імператора, або ж державна рада), що обговорює різноманітні питання вряду­

вання, законодавства і судові справи. Консисторія, разом з тим, була суто дорадчим органом, погляди членів якого не

обов'язкові для імператора.

Державний апарат набуває централізованого характеру.

Всі установи, що мають відношення до особи імператора, іме­ нуються «officia ». Чиновники призначаються (іноді - за-

240

тверджуються) імператором терміном на один рік. Склада­

ється ієрархія посад: «редактор» законів; завідувач імпера­ торської скарбниці; керуючий імператорським майном; на­

чальник імператорської канцелярії. Посади поділяються на

придворні (dignitates palatinae), цивільні (dignitates civiles) та військові (dignitates militares).

Вищі чиновники включаються до стану «сенаторів», що по­

діляється на почесні ранги (титули): 1) illustres - сяючі,

2) spectabiles - чудові; 3) cibarissimi - ясновельможні. «Яс­

новельможні» підкоряються «чудовим», «чудові» - «сяю­

чим», а «сяючі» - безпосередньо імператору.

Платня чиновникам призначалася відповідно до Їхнього

місця У класифікації рангів (notitia dignitatum), що містила

перелік усіх цивільних і військових посад на початок домі­

нату. Найвищою посадовою особою при дворі вважався на­

чальник імператорської канцелярії - magister officiorum

оmпіиm (наприклад, цю посаду, поряд з іншими посадами, обіймав Трибоніан, якому значною мірою завдячує успіхом так звана «систематизація Юстиніана»). У кожного чинов­

ника, що обіймав навіть досить скромне місце у notitia dignitatum, була власна канцелярія. Число службовців, що пра­ цювали у таких канцеляріях, часом було дуже значним (до 1 тис. осіб).

Імператорська влада вимагає від чиновників, незалежно від

Їхнього титулу і рангу, трьох речей: 1) спрямування зусиль на

поповнення імператорської скарбниці; 2) додержання букви

ЗqКОНУ; 3) неухильного виконання вказівок імператора. Римський сенат фактично перетворюється на орган муні­

ципального самоврядування. У галузі державного врядування сенат зберігає лише формальне право затвердження проголо­

шення військом імператора.

Врядування у місті Римі здійснюють міські префекти у

ранзі illustres. у провінційних містах очолюють систему вря­

дування магістрати, яких призначають управителі провінції, яких тепер іменують рідше (<Презес », а частіше - rector

ргоуіпсіае (ректор провінції). Крім того, у провінціях ци­

вільна влада відокремлюється від військової. Засновується

посада magistri militum, що відповідає посаді префекта пре­ торія. Судові функції управителів провінції дещо обмежу­

ються: тепер Їхні рішення можуть бути оскаржені імпера­

тору.

І Західною, і Східною імперіями керує власнии 1мператор. Кожен з цих двох імператорів має поміЧНИІ<а (цезаря), що ке­

рує певною частиною імперії.

Відповідно до кількості імперій існують два се1-tати: у Римі

та у Константинополі. Однак обидва вони фактично є лише

органами муніципального самоврядування, що керують сто­

личними містами. Формально сенат обирає консулів, преторів

і квесторів, але таке обрання потребує санкції імператора.

Якщо імператор передає на розгляд сенату якусь карну спра­

ву, то вона розслідується потім під керівництвом місько­

го префекта. Формально за сенатом зберігалося право об­

рання нового імператора. Проте фактично сенат лише за­

тверджує на цій посаді того, хто був уже проголошений вій­ ськом імператором, чи претендував на цю посаду, будучи це­

зарем, тобто пройшов попередню сходинку ієрархії найви­

щих посад.

у складі кожної імперії створено по 2 nрефектури на чолі

з префектом (усього 4 префектури і 4 префекти). Префекту­

ри поділяються на діоцези на чолі з вікаріями (заступниками префекта). Спочатку створюється 12 діоцезів, а з часом Їх стає 14. Діоцези поділялися на nрові1-tції на чолі з ректорами (коректорами). Провінцій спочатку було 101, а потім Їх стає 120. Провінції поділяються на pagi (О1фуги), управління яки­

ми здійснюється на засадах самоврядування.

Органом самоврядування міської громади (муніципїі) є де­

курія - «міська рада ». Десять перших членів муніципальної ради називають децемвірами. А очолюють ради дуумвіри, яких щорічно обирають муніципальні збори. Вони мають ад­ міністративну і судову владу, виступаючи у муніципіях як ви­

щий суд. До числа найголовніших функцій декуріонів нале­ жить забезпечення надходження до державних скарбниць

податків. Але податковий тягар настільки тяжкий, що з ча­

сом міські громади починають призначати спеціальних поса­

дових осіб (дефензорів), котрі мають забезпечувати захист міста від утисків і несправедливостей з боку імператорських

чиновників.

Падіння Західної Римської імперії відбулося у 476 р. разом з низложенням останнього імператора Ромула Августула

вождем ругїів Одоакром. Східна Римська імперія (Візантія)

проіснувала до 1453 р., коли Константинополь захопили тур­

ки-османи.

242

Глава З

КАРНЕ ПРАВО ЯК 3АСІБ ОХОРОНИ ПУБЛІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ

§ 1. Формування поняття публічного делікту

(злочину)

Як зазначалося, спочатку поняття публічного та приватно­

го правопорушення, злочину в ·римському праві не існувало. Всяке порушення охоплювалося поняттям delictum (правопо­ рушення) незалежно від того, які блага при цьому порушува­

лися, чиї інтереси воно зачіпало і в якому порядку пересліду­

валося. Спробу уніфікувати норми, що передбачають пока­ рання за основні правопорушення, зробив Аквілій, прийняв­ ши У ІІІ ст. до н. е. закон, однак і він не передбачав розріз­ нення публічних і приватних деліктів.

Загострення класових та суспільних протиріч, падіння тра­

диційної моральності наприкінці доби республіки змушують

державу вжити низку заходів для жорсткішого захисту пуб­ лічних і приватних інтересів. Певна річ, це вимагає створення більш чіткої системи норм, що регулюють дані відносини та забезпечують виконання охоронної функції. Поступово кон­ ституюються інститути, які пізніше дістали назву карно-пра­ вових. При цьому слід звернути увагу на те, що поняття кар­ ного права як галузі римська юриспруденція не виробляє, хоч

засади карного права формуються та вдосконалюються до­

сить активно. Йдеться про сукупність принципів та норм, що

визначають покарання за правопорушення. Покарання бере на себе держава, визначаючи для цього коло найбільш небез­

печних (з її погляду) правопорушень. Такі правопорушення

можуть стосуватися не тільки сукупного (державного) інте­ ресу, а й окремих (приватних) інтересів. Однак за ознакою

серйозності правопорушення вони об'єднуються в одну гру­ пу, оскільки У кінцевому підсумку посягають на публічний правопорядок. Вони дістають назву - delictum риЬІісиm

(публічних деліктів), на відміну від правопорушень приватно­

го права - delictum privatum.

Правопорушення, що стосувалися сфери публічних інтере­

сів, називалися також сгіmеп (злочин), чим підкреслювалася

суспільна небезпечність таких деліктів.

Поступово формується система норм, що передбачають

покарання за публічні делікти, визначаються умови застосу­

вання та критерії тяжкості покарання. Злочини класифіку­ ються за різними ознаками. Зокрема, вони поділяються на

оРдинарні (crimen ordinaria) і екстраординарні, або ж над­ з6ичаuні (crimen extraordinaria).

Відмінності між ними полягали у такому. По-перше, роз­ різняли Їх не за змістовними (характер злочинних дій, Їх спрямованість тощо), а за формальними ознаками - час та спосіб регламентації наслідків нормами права. Ординарними вважалися злочини, які були передбачені нормами jus vetus

«<старим» правом), що містили точно визначений перелік найменувань правопорушень з суворо формалізованим ви­

значенням змісту противоправних дій. Усі подальші зміни у

розумінні сутності та змісту того чи іншого злочину повинні були не виходити за рамки первісних визначень. Екстраорди­

нарні злочини передбачалися нормами, що були створені

едиктами імператорів. Видаючи едикти, імператори не були

обмежені суворими формальними вимогами і тому встанов­

лювали перелік обставин, що тягли пом'якшення або обтя­

ження відповідальності порушника, на свій розсуд. По-друге,

за ординарні злочини могли застосовуватися лише заходи

покарання, які були передбачені тим давнім законом, де вперше було встановлено покарання за вчинення зазначеної дії. За злочини екстраординарні застосовувалися різні заходи

покарання залежно від розсуду судді згідно із загальним по­

ложенням: «... тому, хто розглядає crimen extraordinaria, доз­

воляється виносити такий вирок, який він хоче - тяжчий або

легший - але такий, щоб не виходив за межі помірності».

Тим самим визначення покарання за екстраординарні злочи­

ни вимагало більш складної оцінки правопорушення: треба

було не лише встановити факт злочину, а й оцінити сукуп­

ність суб'єктивних та об'єктивних обставин його вчинення. При кваліфікації правопорушення з'ясовували сукупність

обставин, однаково важливих для визнання дії злочином: causa (мета), persona (суб'єкт, особа), 10СО (місце), tempore

(час), qualitate (властивість), quantitate (обсяг вчиненого),

еуеппі (наслідок).

При цьому «суб'єкт злочину» в загальному розумінні був поняттям дуже широким - ним не могли бути тільки боги.

Отже, злочинцем не обов'язково мала бути людина: злочин міг бути здійснений тваринами, а у християнську епоху -

244

ДИЯВОЛОМ, що діє через посередництво тварини або іншої ма­ теріальної субстанції. Натомість оцінка суб'єкту злочину

(особи злочинця) у вузькому розумінні вимагала з'ясування

того, «чи міг він вчинити злочин, чи не вчиняв злочинів у ми­

нулому, чи діяв свідомо і при здоровому глузді». Головна

увага приділялася визначенню того, що фактично вчинено, і

ставленню злочинця до вчиненого, а також тому, чи є злочи­

нець суспільно небезпечним взагалі. Іноді висувалися також

спеціальні вимоги до суб'єкта. Наприклад, жінка або дитина не були суб'єктами «замаху на величність», негромадянин Риму не міг бути суб'єктом посадових злочинів. Серед інших обставин оцінки злочину важливе значення мали характер і суспільна небезпечність дії.

Злочин у римському праві вважався суворо індиВідуалізо­ Ваною дією: не визнавалися злочинами правопорушення, вчи­ нені групою. Якщо ж злочин був вчинений колективом осіб, кожному співучаснику ставили у провину лише його власні дії. Злочином визнавалася тільки актиВна дія: не можна бу­ ло вчинити злочин бездіяльністю.

§ 2. Засади карної відповідальності

При визначенні засад карної відповідальності римська

юриспруденція виходила з принципово важливого положен­

ня: «У кримінальних справах усуває чи пом'якшує відпові­

дальність те, що не має такого значення у справах приват­

них». Цим, зокрема, обгрунтовувався важливий критерій

провини (вини), як необхідної ознаки злочину й умови відпо­ відальності за його вчинення. До того ж провина у галузі карного права розглядалася як обставина, що допомагала

встановити причину злочину (захист від нападу, що спричи­ нив смерть нападника; затримання зловмисника, палія тощо).

Об'єктивний бік злочинної дії міг кваліфікуватися чисто

формально: при більш тяжких злочинах визнавалося, що за­

мах карається, навіть якщо результат правопорушення не на­ став і конкретної шкоди заподіяно не було. Отже, визнавало­ ся, що шкідливі наслідки публічного делікту полягають в абстрактному зазіханні на публічний правопорядок. Особли­ вості загальної конструкції карної провини як підстави від­ повідальності зумовили також і те, що розрізнення стадій

ЗДlИснення злочину (закінчене і незакінчене, намір, приго­ тування) у більшості випадків не розглядалося римськими

245

юристами як чинник, що впливає на кваліфікацію Аії і пока­

рання злочинця.

ЗосереАження уваги римської ЮРИСПРУАенції на з'ясуванні

мети і змісту публічного Аелікту сформувало ще ОАНУ важли­

ву особливість оцінки злочину: практично не розрізнялися

власне ЗАійснення злочину і співучасть, піАбурювання Ао зло­

чину і його виконання, хоч різні віАтінки злочинної повеАінки

було з'ясовано і проаналізовано. Результатом такого піАХОАУ була сентенція: «Хто Аає ЗГОАУ, має бути покараний як той,

хто Аіє», що стала піАГРУНТЯМ встановлення кримінальної віА­ повіАальності за неповіАомлення про злочини проти рим­

ського наРОАУ чи принцепса. Навіть смерть злочинця не при­ пиняла карного пересліАування осіб, що мали у такий спосіб віАношення Ао Аійсного чи уявного злочину - «у справах

про злочин проти громаАИ кожен - не співучасник, а найго­

ловніший виконавець » .

умовою карної відnовідаЩJ1-l0сmі була вина як певне нега­ тивне психічне ставлення злочинця Ао переАбачуваної кар­ ним законом Аії. ІАея врахування ставлення суб'єкта злочину

Ао своєї провини сформувалася ще в рамках ЮРИСАикції пон­ тифіків і тих критеріїв, якими керувалися жерці в покаранні тих, кого вважали порушником суспільно-релігійних ПОРЯА­

ків. (У позарелігійному ЮРИАИЧНОМУ покаранні не мало зна­ чення ставлення порушника Ао вчиненого: головним було з'ясувати, що вчинено, ким і за яких обставин.) Порушення

релігійних церемоній ПОАілялися на значні та Арібні - такі,

що можна вибачити. При цьому малося на увазі, що значні

Аелікти вчинено свіАОМО, аАрібні - результат неАбалості. ВіАповіАНО значні Аелікти тягли Аля порушника ганьбу, а Арібні - лише ОСУА з виховною метою. З часом це стало ВИГЛЯАати так, що лише значні Аелікти, тобто ті, що вчинені

свіАОМО, винно, трактувалися як піАстава застосування кар­

них санкцій.

З часів визнання християнства офіційною релігією піА його

впливом наявність провини (вини) визнається обов'язковою умовою карної віАповіАальності. «Sine сulра поп est aliquis puniendas» (Без вини немає БУАЬ-ЯКОГО покарання. Немає ви­

ни - немає покарання), - вважали римські юристи. Безвин­ не вчинення протиправної Аії, очеВИАНО, взагалі не Аавало піАстави загальної кваліфікації її як злочину.

Отже, історично склалося так, що і архаїчне, і пізнє рим­ ське право ВИХОАИЛО з того, що Аля карності публічного Ае-

246

лікту обов'язковою є його навмисність. Дії протиправні, але

ненавмисні, тобто вчинені з необережності, недбалості тощо

кваліфікації як злочини не підлягали (хоч розглядалися як

приватноправові делікти). Через це у римському праві визна­ валася єдина форма карної провини - dolus (злочинний на­

мір, злий умисел). Хоча іноді допускалося, що протиправна дія сама по собі, за своєю природою вимагає покарання, але

в цих випадках припускалася наявність dolus, що трактувала­

ся як злочинна зневага індивіда до публічного правопорядку.

у свою чергу «злий умисел» як форму вини поділяли на кілька видів, що слугували підставою спеціальної кваліфікації

вчиненого і були критеріями ступеня осуду дій злочинця.

Зокрема, варто згадати про такі види dolus:

1)власне dolus (злий намір, як такий) означав наявність прагнення вчинити саме те, що було вчинено. Dolus означав, що особа розумі/1а характер своїх дій, могла оцінити як мож­

ливі, так і бажані наслідки;

2)lascivia означала, що суб'єкт вчинив злочинні дії як ви­

тівку, необдуманий жарт, однак він визнавався таким, що ро­

зуміє, якими можуть бути наслідки;

3) iuxuria відображала негідне психічне ставлення особи

до протиправних дій, зумовлене прагненням до чогось по­

рочного;

4) cupiditas як мотив злочину, зумовлений жадібністю,

пристрастю злочинця, що, однак, не є тотожним прагненню

до особистого збагачення;

5) petulantia полягала у зухвалості, нахабності. Вона вва­

жалася мотивом злочинної поведінки при непокорі військо­

вій владі, магістрату, публічному правопорядку.

Втім, усі названі види dolus рівною мірою були тяжкою

провиною і на визначення міри відповідальності практично не

впливали.

Карна провина включала внутрішні елементи, наявність

яких була обгрунтуванням карної відповідальності. Такими

елементами були: 1) наявність певного інтелектуаЛЬ1ЮZО ріВ­ НЯ, щО означало передбачення можливих наслідків, розумін­ ня обставин справи, уявлення про можливі наслідки вчинку; 2) наявність шкідлиВої для публічного правопорядку спрямо­ Ваності Волі. Відсутність цієї «шкідливості » визначалася за­

гальним правилом: «Ніхто не діє навмисно, якщо користуєть­

ся своїм правою>. Спроба вийти за межі реалізації прав у га­ лузі публічних інтересів створює кримінальну ситуацію. Ви-

247

ду)' вчинений посадовою особою - магістратом або жерцем;

г) нехтування громадянськими обов'язками (відмова від війсь­ кової служби, участь у повстанні); д) нехтування громадян­ сько-релігійними обов'язками (брехня при трактуванні так званих «книг Сивіли» або релігійних прикмет, вчинення зло­ чину проти римської релігії). У цих злочинах суб'єктом могли бути також .жінки-римлянки, особливо причетні до виконання релігійних церемоній; е) замах на посадову особу (замах на магістрата тощо). У добу пізньої республіки склався особли­

вий підвид злочинів цієї групи - образа величі римського на­

роду (замах на вбивство та вбивство магістрата тощо);

2) 6іЙСЬ7т6і 3ЛО'1ИllИ. Певною мірою цей вид публічних де­

ліктів може вважатися різновидом злочинів проти римської

громади, оскільки йдеться про порушення публічного право­

порядку, ухиляння від виконання громадських обов'язків то­

що. Однак у системі римської карної юстиції (як і У пізніших правових системах) Їх виокремлювали у самостійну катего­

рію з наступною детальною диференціацією окремих видів порушень та покарань за них. Про значення, яке надавалося

цьому виду публічних деліктів у пізньому римському праві, свідчить кількість присвячених Їм фрагментів у Аигестах та певна теоретична розробленість різних аспектів відповідної проблематики.

Згідно з поглядами римської юриспруденції вчинені воїна­ ми злочинні дії могли мати або спеціальний, або загальний характер. Внаслідок цього і переслідування за такі діяння бу­

ло або спеціальним, або загальним. Спеціальним військовим

злочином вважався делікт, вчинений особою, що діяла як ле­

гіонер (А. 49.16). Ао військових злочинів відносили: проник­

нення на військову службу осіб, яким це заборонялося зако­

ном; перехід на бік ворога; заклик до повстання; втечу з поля

бою; непокору начальнику, невиконання наказу; ненадання

допомоги начальнику під час бою; замах на особу начальни­

ка; симуляцію хвороби; замах на самогубство; продаж зброї; ухиляння від військової служби; самовільну відлучку; дезер­ тирство; поранення товариша по службі тощо;

3) 3ЛО'1Иll проти релігії. У добу християнства розрізняли

три види таких злочинів: а) замах на функціонування держав­ ної церкви, на відправлення церковних служб; б) замах на не­

доторканність храмів (крадіжка з церковних будівель, псуван­ ня Їх устаткування тощо); в) злочинні форми іновірства (схиз­

ма, поганство, вихід із християнства). Суб'єктом цих злочинів

249