Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

організму. Мав останнім покидати місто, коли тому загрожу­ вала небезпека).

Ао nлебеuських магістратур входили:

1)трибуни (обиралися зборами плебеїв на один рік у кіль­

кості спочатку двох, потім - десяти осіб. Захищали інтереси плебсу, для чого були наділені правом вето на закони, прий­ няті народними зборами);

2)плебейські едили (допоміжні посадовці при трибунах; обиралися зборами плебеїв і виконували функції, аналогічні функціям курульних едилів).

ІІІ. у період принципату система державних органів зали­

шилася майж:е без зовнішніх змін. Разом з тим, представ­

ницькі законодавчі та управлінські органи поступово втрача­

ли реальне значення, оскі/lЬКИ Влада акумулюВалася f3 руках

nринцеnса, котрий управляє країною за допомогою низки до­

поміжних органів та служб - Consilium principis, Fiscus са­

esaris, Praefectus praetorio та спеціалізованих канцелярій

принцепса.

Тривалий час зберігаВ сВою життєздатність інститут nреторіВ: останні виступали як суб'єкт правотворчості аж до

створення <<Постійного едикту ».

IV. Істотно змінюються державні інституції у період домі­

нату.

Вищим органом Влади u уnраf3ління стає імператор. Влад­

ні функції він здійснює за допомогою спеціальних органів:

центральних та регіональних (місцевих).

Ао центральних держаВних органіВ належали:

І) Consistorium sacrum (Священна рада) - постійний до­

радчий орган при імператорі;

2) вищі бюрократи: quaestor sacri palati - секретар імпе­

ратора, або ж міністр юстиції, comes sacrarum largitiorum -

керуючий державною скарбницею, або ж міністр фінансів, comes rerum privatiorum - керуючий імператорським май­

ном, magister officiorum - керуючий центральними імпера­

торськими установами (імператорською адміністрацією);

3) військові начальники - magistri militum (їх очолював

сам імператор).

Перелік регіональних держаВних органіВ f3и.1НачаВся

структурою римської держаf3и доби домінату.

у цей час держава була розділена на 2 імперії, 4 префек­

тури, далі - на діоцези (округи) і провінції.

На чолі префектур були praefecti praetorio, які виконували

190

функції організаЦll врядування та судочинства на терИТОрll

префектур. Міські префектури очолювали praefecti игЬі, що

виконували аналогічні функції. Аіоцезu очолювали вікарії, nІJOВінції - ректори.

Громади (muпісіріа) та великі володіння імператора й окре­ мих заможних сенаторів (салтуси і трактуси) мали хоч і об­ межене, але самоВрядуВання.

у громадах самоврядування здійснювалося сенатом деку­

ріонів або куріалами; салmусамu і mракmусами управляли

прокуратори.

§ 2. Засади врядування у римській державі

Слід зазначити, що конкретних понять, тотожних сучас­

ним «держава», «державне врядува ння», «самоврядування»

тощо, римська юриспруденція не сформувала. Ті відносини

та інституції, що обслуговували норми публічного права, іме­

нувалися res риЬІісае - «справи публічні (суспільні»>, що

трактувалося як порядок організації структури, котра діє в інтересах усіх громадян, визначення її повноважень, порядку реалізації цих повноважень, застосування державного при­

мусу тощо. Правила, що слугували організації публічних справ, вважалися такими, що належать до права божествен­

ного (fas) чи до права людського (jus), що власне були пев­

ною - більш чи менш однорідною - частиною норм jus сіУі­ lе. При цьому заздалегідь визначалося, що на приписи пуб­

лічного права не можуть впливати положення природного

права і jus gentium. Основним принципом організації публіч­

них справ визнавалася перевага громадського інтересу над

інтересами окремої особи, що на практиці, зазвичай, вигля­ дало як перевага доцільності над справедливістю. У приват­ ному праві, навпаки, домінуючим беззастережно визнавався

принцип справедливості, рівності, адекватності правового

становища і поведінки суб'ЄІ<тів правовідносин.

Ажерелом усіх державних приписів визнавався римський

народ - Populus Romanus, суверенітет якого мав втілювати­

ся в усіх головних принципах та інститутах публічного пра­ вопорядку. Всі владні органи чи посадові особи мали повно­ важення лише завдяки тому, що римський народ передавав їм

певну частку суверенітету останнього, і тому мали право і по­

винні були здійснювати надані повноваження лише у визначе­ них межах. Разом з тим, могли бути приписи, що перевершу-

191

вали суверенітет і владу народу. Це - божественне право,

що перебуває над правом людським, над правом публічним.

Тому певні сторони суспільного буття не підлягали публічно­

правовому регулюванню, як такі, що взагалі не можуть ви­

значатися людьми. Отже, розмежування на fas і jus було

важливим і для вимог публічного правопорядку.

Внутрішня організація владної структури мала бути взаєм­ но врівноваженою, щоб у всіх політичних змаганнях доміну­

вало прагнення до найкращого втілення волі римського наро­

ду. Сполучення в організації державного ладу засад автори­

тарності, колективного за сутністю врядування аристократії

і безпосередньої демократії вважалося обов'язковим і таким,

що гарантує життєздатність Res рuыlсае•.

Через свою суспільну значимість публічні справи вимагали

певної суспільної угоди - з'ясування та узгодження погля­

дів багатьох людей. Тому колегіальність є необхідною рисою процедури прийняття державних рішень. Однак обов'язко­ вість врахування інтересів більшості, особливо коли йдеться про вираження думки більшості через представників, не на­

лежала до засад римського публічного правопорядку. Ао­ цільним і корисним в інтересах Римського народу може бути

рішення одного, але таке, що враховує «поради багатьох». Необхідність узгодження державницьких рішень з «інтере­

сами римського народу» зумовило збереження існування у Стародавньому Римі народних зборів навіть тоді, коли реаль­

не значення останніх майже зійшло нанівець. Як зазначалося, народні збори (comitia) були трьох видів: куріатні, центурі­ атні та трибут1tі (плебеЙські). Всі види народних зборів не

могли діяти самостійно: Їх обов'язково мав скликати повно­

важний магістрат - посадова особа, що радиться з народом;

Їхні рішення, прийняті з порушенням встановленого порядку,

не вважалися такими, що мають обов'язкову силу.

Куріатні збори називалися так тому, що голосування пи­

тання відбувалося по куріях, що історично були підрозділами римської громади. Ао компетенції куріатних зборів належали різні категорії <<публічних справ»: релігійні, сімейні, політич­

ні тощо. Зокрема, куріатні коміції вирішували такі релігійні

справи, як посвята у сан жерця; сімейно-спадкові - посвід­

чення заповіту; політичні - обрання верховного провідника

римського народу, надання посадовим особам публічно-пра­

вових повноважень, надання римського громадянства; судо­

во-процесуальні - оскарження судових рішень тощо.

192

ЦентуРіатні коміції відображали цензову систему орга­ нізації демократії. У них брали участь усі повноправні члени громади відповідно до Їхнього майнового цензу. Основним

повноваженням центуріатних зборів було прийняття законів від імені римського народу, а також обрання деяких посадо­

вих осіб. Саме через право прийняття законів центуріатні

збори стали головним осередком вирішення більшості справ

публічного характеру.

Трибутні збори були за своєю сутністю формою самовря­

дування громади за територіальною ознакою: Їхні рішення

були обов'язкові тільки У межах даної триби (а лише у Римі

на початок І ст. н. е. було 35 триб). Вони вирішували органі­

заційні та господарські питання місцевого значення: фінансу­

вання місцевих господарських потреб, організацію та підтри­ мання правопорядку на території триби тощо.

Важливим принципом органі.юції влади був чіткий розпо­ діл повноважень рі:mих видів зборів, що ніколи не перетина­

лися, а тому і не конкурували між собою.

Аристократичний елемент у державному устрої втілював у

собі сенат (Senatus), котрий розглядався як «збори кращих

людей», що покликані керувати всією громадою. Сенат фор­

мувався головним чином з тих, хто своєю діяльністю довів

уміння керувати народом, виконувати функції врядування.

Це були колишні магістрати - посадовці, військові начальни­

ки тощо, які до того ж мали відповідати досить високому

майновому цензу. Пізніше звання сенатора стало спадковим і

поступово перетворилося на категорію не тільки державно­

політичну, а і станову. Сенат вважався нібито «опікуном» римського народу і тому був наділений певними імперативни­ ми повноваженнями: він міг не затвердити прийнятий народ­

ними зборами закон (хоч сам приймати закон права не мав),

представляв республіку у зовнішніх відносинах, розпоря­ джався державною скарбницею, контролював діяльність по­ садових осіб. Однак впливу на обрання посадових осіб, тоб­

то, у кінцевому підсумку, на перспективу змін свого власного

складу, сенат не мав.

Отже, другим важливим принципом організації Вl\ади у Стародавньому Римі був чіткий ро:mоділ повноважень між Рі.тими органами. При цьому жоден орган влади не міг пред­ ставляти римський народ у цілому. Таке рішення було про­ явом згадуваної вимоги «діяти разом з Римським народом».

Крім того, правило про розподіл (навіть подрібнення) повно-

важень між різними органами влади створювало необхідні

правові гарантії від узурпації влади, чого дуже остерігалося

римське суспільство, яке зі значними зусиллями позбавилося одноособової влади вождів архаїчного періоду.

Слід зазначити, що наявність системи взаємних стримувань

і розподілу повноважень різних державних органів, що не пе­

ретиналися і не збігалися, трактувалася римською юриспру­

денцією як гарантія реалізації народного суверенітету. Salus рорuІі suprema lех - благо народу є найвищий закон. У цій сентенції втілювалися головні засади організації публічної

влади у Стародавньому Римі взагалі і доктрини публічного

права, як продовження публічної влади, зокрема. Тому до­ пускалося, що народ може звільнити когось від вимоги до­

держання права і закону. Встановлюючи правила поведінки, народ може також звертати свою волю як у майбутнє, так і в минуле. Втім, тут слід зробити застереження: у римській правовій традиції навіть рішення народу були обов'язкові ли­

ше тоді, коли немає заперечень з боку богів чи героїв. Наріж­

ним каменем римського публічного права був принцип наро­

довладдя, однак це не є тотожним поняттю влади простої,

«арифметичної» більшості народу.

Глава 2

ЕЛЕМЕНТИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

§ 1. Грошова система і державна скарбниця

Коли йдеться про фінансове право, то при цьому говорять про джерела надходження доходів у державну скарбницю, а також статті витрат. Через те, що обидва поняття мають на

увазі грошовий обіг, почнемо з характеристики грошової сис­

теми.

Важко сказати, коли саме з'явилася карбована монета в

Римі. Аля її появи мав скластися належний рівень торгівлі та

лихварства. Монета спочатку була мідною, а пізніше - сріб­ ною і золотою. Ао того, як в обігу з'явилися перші мідні мо­

нети, жителі Римської держави користувалися злитками не­ опрацьованої міді (aes rude). Мідні аси стали карбувати в

другій половині IV століття до н. е., а срібні монети - оина-

194

Рії і сестеРції - з 268 р. до н. е. Динарій дорівнював деся­ тьом бронзовим асам. Сестерцій складав одну чверть динарія.

Римський динарій став найпопулярнішою монетою всієї за­

хідної Римської імперії. Золота монета увійшла в регулярний обіг лише при Цезарі. Спочатку монополія на карбування мо­

нети належала столичному монетному двору. Наприкінці

принципату при імператорі Авреліані діяльність монетного двору в Римі скоротилася, тоді як діяльність провінціальних

монетних дворів розширилася. У період імперії час від часу

гостро відчувалася нестача монети, що перебувала в обігу.

Причина була в тім, що імпорт У Рим та Італію переважав над

експортом. Італійська торгівля давала пасивний баланс і че­

рез це дорогоцінні метали «перетікали» у східні провінції, а

звідти - за межі імперії. Багато імператорів з метою попов­ нення скарбниці, а іноді й особистого збагачення зменшували кількість срібла у монетах, що спричиняло зростання спеку­

ляції, підвищення цін на продукти і загальний розлад торго­ вого обігу. Прикладом «псування» грошей була видача зі

скарбниці монети за її повною номінальною вартістю, однак

приймання назад у скарбницю за її дійсною вартістю, щодо

ціни золота. Знецінення монети було однією з причин пере­ ходу від грошових розрахунків до плати натурою. Падіння

грошей у ціні та подорожчання життя були показниками

прогресуючого погіршення економічного становища в Римі.

Прагнучи оздоровити грошове господарство, імператор Діок­ летіан провів фінансову реформу. Він випустив золоту, сріб­

ну і бронзову монети. Золота монета (aureus) важила (офі­

ційно) 1/60 римського фунта (5,45 грама). Однак реформа не

вда/lася. Повноцінна монета, тобто в першу чергу золота, зникала з обігу, перетворювалася у злитки, що приховували­ ся як скарб. Ціни на товари підвищувалися. Причини поляга­ ли в неадекватному співвідношенні реальної і номінальної вартості монети (металу). Отже, грошова реформа, що мала підняти курс грошей і внести стабільність у монетну систему,

не виправдала сподівань, що на неї покладались, потягла за

собою натуралізацію державного господарства.

у 301 р. Діоклетіан видав едикт про ціни на товари, в яко­

му встановлювалися максимальні ціни на різні товари, пред­

мети споживання. Ціни було встановлено для всієї імперії,

без урахування регіональних умов. Передбачалася також регламентація оплати праці осіб різних занять і професій, у тому числі поденникам, адвокатам і архітекторам (останні дві

категорії одержували гонорар - honorarium). В едикті вста­

новлювалася смертна кара за його порушення. Було сказано: {<І нехай ніхто не вважає цю постанову жорстокою, тому що

легко надається можливість уникнути покарання її дотри­

манням». Однак едикт, очевидно, не мав особливих практич­

них наслідків і незабаром після видання його положень уже

не додержувалися.

Важливе місце у фінансовій системі відводилося держа81-tій

скаРб1-tuці. Спочатку вона була у віданні рекса. За доби рес­

публіки для управління скарбницею запроваджуються посади

помічників консулів (квесторів), яким консули повинні були передавати частину своїх повноважень. Але без дозволу се­

нату тепер ні квесторам, ні консулу, ні диктатору не дозво­

ляється торкатися скарбниці. Отже, сенат прибрав до рук уп­ равління фінансами, і його право дозволяти видачу із скарб­

ниці коштів можна порівняти за наслідками з правом затвер­ дження податків у конституційних монархіях.

На початку принципату існували дві скарбниці. При Окта­

віані Августі паралельно зі старою республіканською скарб­

ницею - aerarium 'іИ aerarium рорuli romana - починає

функціонувати нова скарбниця, імператорська - fiscus чи fiscus caesaris. Слово fiscus спочатку означало кошик, у яко­

му під час походу перевозили гроші в обозі війська. Пізніше

поняттям фіску почали також охоплюватися поняття {<неру­

хомість » і {<податки ». фіском керував сам принцепс. Доходи цієї скарбниці складалися головним чином з податків, що

надходили з імператорських провінцій. У aerarium, яким роз­ поряджався сенат, надходили прибутки із сенатських провін­

цій. Обидві скарбниці карбували монету. Однак aerarium ви­

пускав лише мідну монету, фіск - золоту і срібну. Стан імпе­

раторської скарбниці був набагато кращим, ніж скарбниці

сенатської. Час від 'іасу Август поповнював своїми внесками сенатську скарбницю, внаслідок чого aerarium потрапляв у все більшу зале:жність від імператора.

Для контролю за фінансами у провінціях Октавіан Август почав призначати nрокураmорі8. Ці фінансові чиновники ча­ сом і самі наживали великі багатства. При Клавдії контролю­

вали імператорські фінанси і майно два палацевих відділи

спеціального {<департаменту ». Один відав фінансами - а rationibus, а другий нерухомістю - а patrimonio. Перший спо­ стерігав за рухом усіх коштів імператора, що перебували в столиці. Власне, це була функція канцелярського обліку, бух-

196

галтерl1 1 контролю. Цей департамент завідував обліком хлі­ ба, що надходив з Африки для потреб столиці, та асигнуван­

ням сум, наприклад, на cura аппопае (піклування про поста­ чання Риму продовольством, передусім хлібом) і cura eqva- rum (піклування про водопроводи) та інше, а також на будів­

лю храмів і палаців, на карбування монети, на жалування

імператорським чиновникам. Загалом можна вважати цей де­ партамент свого роду «міністерством імператорських фінан­ сів». При Клавдії фінансова компетенція імператорських

прокураторів розширюється. Спеціальним сенатським рішен­

ням Їм надано право чинити суд у справах фіску, що можна

було назвати фінансовою юрисдикцією. З часом сенатський aerarium перетворився у просте відділення імператорського

фіску. При імператорі Септимі Севері сенатська скарбниця

стає всього лише римською міською касою, тоді як fiscus пе­

ретворюється на загальнодержавну скарбницю.

Однак незалежно від видозмін скарбниці держава постійно

відчувала дефіцит коштів. На що ж витрачалися кошти?

у добу республіки доходи визначалися витратами (хоч існує й інший принцип: витрати залежать від доходів). Дер­ жава витрачала гроші на утримання війська, будівлю кораб­

лів, зведення громадських будинків, на релігійні витрати, об­

лаштування доріг. За часів імперії великі суми грошей витра­ чалися на утримання чиновництва. Треба було утримувати також імператорський двір з його численною челяддю. В цей період левова частка коштів йшла на утримання війська. Май­ же кожен імператор намагався задобрювати солдат подарун­

ками.

Значними витратами для скарбниці були безкоштовні роз­ дачі хліба, а часом і грошей плебейським низам міста Риму. Система роздач римським громадянам йде від Гая Гракха. При Цезарі число користувачів роздачами було зменшено з 320 до 150 тисяч чоловік. При Августі щомісяця понад 200 ти­ сяч громадян одержували безкоштовне зерно. Незаможним римлянам роздавали і гроші. Однак, коли юрба зажадала ви­

на, то Август відповів: «Агрипа провів гарний водопровід, у Римі не бракує води». Втім, за імператора Авреліана столич­

ному населенню перепадав не тільки хліб, а й свинина.

Державні роздачі й годівлі доповнювалися приВатними

роздачами. Витрати римських магістратів чи тих, хто дома­

гався магістратури, на влаштування ігор, іменувалися закон­

ними Витратами (liberalitas).

197

Величезних коштів потребували розваги столичних низів, гаслом яких у пізню республіку було «хліба і видовищ »

(рапет et circenses). Август улаштовував пишні й дорогі гла­ діаторські ігри. АоРого коштував ремонт старих терм і будів­

ля нових, проведення доріг та Їх ремонт, будівля і ремонт

мостів, прориття каналів, прокладення водогонів. Витрачали­ ся гроші на спорудження й утримання громадських будинків, наприклад, храмів. Наприклад, Веспасіан побудував Капіто­ лійський храм (Храм світу), а також звів амфітеатр, названий пізніше Колізеєм. За державний рахунок ще з часів республіки

утримувалася пошта (publicus cursus). Однією з причин май­ же постійного фінансового дефіциту доби імперії було мар­

нотратство низки імператорів. Особливо грішили цим Нерон, що витрачав купу грошей на роздачі та видовища, та Коммод.

Несприятливі обставини змушували більш розважливих

імператорів заощаджувати кошти. Наприклад, Тиберій зберіг

звичайні роздачі, але, ставши принцепсом, влаштовував скромніші театральні видовища, чим викликав невдоволення

римської юрби. Однак, коли йому порадили підвищити по­

датки, він відповів: «Гарний пастух стриже своїх овець, а не

здирає з них шкіру! » Під час правління Марка Аврелія з ме­ тою поповнення скарбниці довелося продавати з торгів доро­

гоцінні камені, багато прикрашені імператорські шати.

Втім, спроби заощаджувати гроші зазвичай не мали успіху, а іноді навіть були небезпечними для самого імператора. Приміром, імператор Пертинакс у 193 р. припинив видачу грошових подарунків варварам. Цей та інші подібні заходи

ВИІ{;lикали незадоволення придворної челяді та преторіанців

і вони убили Пертинакса. При Олександрі Севері скорочення витрат на армію викликало серйозні заворушення у військах.

Тому багато імператорів шукали нові джерела надходжень

до скарбниці. За свідченням Свєтонія, імператор Веспасіан

установив податок на громадські туалети. Коли його син зне­

важливо заговорив про це, батько підніс до його носа жменю грошей і запитав, чи пахнуть вони? Син відповів негативно.

«Але ж це гроші з убиральні! » - сказав імператор. Навіть

едикт Каракали про надання громадянства усім жителям імперії мав певну фіскальну мету, оскільки відтепер нові рим­

ські громадяни мусили платити ті самі податки, що й корінні

жителі Риму.

Отже, однією з головних функцій публічно-правових інституцій були і залишалися організація і забезпечення над-

198

ходжень до державної скарбниці. Цьому слугувала система

оподаткування, яка постійно видозмінювалася і вдосконалю­

валася.

§ 2. Публічно-правові засоби поповнення державної скарбниці в ранньому Римі

Від початку існування Риму його добробут значною мірою r'рунтувався на виконанні громадських повинностей членами громад. Для впорядкування цієї діяльності його населення

поділялося на курії, десять курій складали міську громаду.

Саме по куріях здійснювався набір рекрутів та стягнення по­ винностей. Повинності мали різний характер: в!иськова служба, інші особисті повинності (наприклад, побудова мі­ ського муру, громадських споруд тощо). Однак постійного

обкладання податками ще не було, як не було й регулярних

державних видатків. Необхідності у витратах на покриття

громадських видатків не існувало тому, що держава не нада­

вала винагороди ні за військову службу, ні за громадські ро­

боти. Якщо ж така винагорода передбачалась, то сплачувала її та курія, на якій лежала повинність, або та особа, котра

мала цю повинність виконувати. Крім того, видатки на управ­

ління містом і державою були мінімальними, оскільки магіст­ рати виконували свої обов'язки безкоштовно, іноді докла­

даючи своїх грошей, що вважалося за честь.

Про те, що громадяни повинні були постійно здійснювати

якісь виплати рексу, відомостей немає. Рекс, натомість, отри­

мував портове мито та доходи з коронних земель, а саме ми­

то з пасовиська за худобу, що випасалася на громадському

лузі, а також частину врожаю замість орендної платні від

тих, хто користувався державними ланами. Митні збори

(portoria) існували ще за давніх римських правителів. Їх було

скасовано в Італії у 694 р. до н. е. претором Цецилієм Мете­

лом Непотом та вперше поновлено Августом. Це був, власне,

податок частково внутрішній, як, наприклад, portorium castrorum, але взагалі означав портове мито, що його сплачували

судна, які заходили у гавань або виходили з неї, а також за

право ведення у гавані торгівлі. Римляни дали своїм держав­

ним податкам назву tituli fiscales, а башта на вході у гавань,

що була і маяком, і місцем збору мита, називалась tituli lapis.

До цього слід додати прибуток від конфіскацій та від військової здобичі. Лише у разі крайньої необхідності стягу-

199