Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

народу, підкореного варварами. Поступово його починають

застосовувати у відносинах між римським населенням, а по­

тім і вивчати. Так почався феномен рецепції римського праВа,

про яку детально йтиметься далі.

Отже, високий ступінь опрацювання основних інститутів,

Їх абстрактний характер та багато інших позитивних якостей дозволили Риму за допомогою права <<підкорити» Європу

втретє.

Найширше було рециповане римське приватне право. Такі

правові категорії, як «контракт » , «зобов'язання » , «делікт»,

«корпорація», «приватна власність» та багато інших, запози­

чені з римського приватного права і трактуються (з незна­

чними національними модифікаціями) майже в усіх країнах

однаково. Зауважимо, що сутність Їх (як і багатьох інших

традиційних інститутів сучасного права) легше розглянути

і зрозуміти, прослідкувавши розвиток цих понять з Їх ви­

токів. Проте багато категорій публічного права також широ­ ко застосовуються у сучасному правовому обігу «<респуб­

ліка », «магістрат», «фіск », «муніципальне самоврядуванню>

та ін.).

Європейська правова наука розвивалася на основі реципо­ ваного римського црава. Римська юриспруденція відзначалася

не лише теоретичною грунтовністю, а й практичною загостре­

ністю. Тільки на основі розв'язання окремих казусів, конкрет­

них практичних висновків було розроблено загальні правові теорії, науково пояснено багато юридичних явищ (теорія від­ повідальності за делікти; компенсації збитків, що виникли

внаслідок невиконання або неналежного виконання догово­ рів, значення категорії «громадянство » ; диференціація право­ здатності; розподіл компетенції між органами влади тощо).

Отже, юриспруденція була пройнята духом римського права, що наклало свій певний відбиток на її подальший роз­

виток. Рециповане римське право було чинним тривалий час

у багатьох країнах Європи як загальне, універсальне право. Воно залишило глибокий слід У правосвідомості громадян та

в юриспруденції. Його покладено в основу сучасного законо­

давства багатьох країн, і знати його необхідно вже хоча б то­ му, що без цього важко осягнути сутність сучасних правових

інститутів.

Зокрема, вплинуло воно й на розвиток українського права

і продовжує впливати на формування концепції права Украї­

ни сьогодні.

10

Юридичне .mачення римського права полягає в тому, що понятійний та категоріальний апарат, термінологія сучасного

права грунтуються на ідеях, засадах та визначеннях, розроб­ лених римською класичною юриспруденцією. До того ж рим­

ська юриспруденція відзначалася високою технікою право­ творчості, вмінням аналізувати конкретні правовідносини,

добре аргументувати свої висновки, формулювання ж право­

вих ідей римськими юристами - чіткістю, лаконізмом, глиби­ ною змісту, витонченістю форми. Ці ідеї є взірцем для сучас­

них юристів. Такої самої характеристики заслуговують і пре­

торські едикти.

Римська правова термінологія, особливо цивілістична, в багатьох випадках зберегла своє значення і в практичному, і

в науковому обігу, вона є інтернаціональною. Терміни «)юн­

«акцепт» тощо давно стали зага/1ьновживаними у національ­

ному та міжнародному житті.

Вільне володіння зага/1ьновизнаними афоризмами, вислов­

люваннями, термінами не тільки свідчить про культуру пра­ вознавця, а й значно полегшує спілкування юристів різних

країн. Це ще один з аргументів на користь вивчення римсько­

го права.

Внаслідок переходу України до ринкової економіки, звер­

нення до так званих загальнолюдських цінностей, значення

римського права, і зокрема, приватного, зростає. Студенти

юридичних вузів України вивчають римське право передусім з метою пізнавальною, для засвоєння загальної історії права, теорії права, історії політичних і правових вчень, цивільно­

го, сімейного, комерційного права України, права Європей­

ського співтовариства, оволодіння методологією компаративіс­

тики тощо. До того ж нині вивчення цього предмета набуває до­ даткового практичного значення, що пов'язано з бурхливим

розвитком торговельного, економічного, науково-технічного та

інших видів міжнародного співробітництва, вимагає від наших юристів грунтовних знань у галузі правових систем зарубіжних

країн.

Отже, вивчення римського права є необхідним елементом

гуманітарної освіти взагалі й важливою складовою професій­

ної підготовки висококласного правника зокрема.

11

3.Джерела вивчення римського права.

Аітература з римського права

Поняття «джерела права », як відомо, € полісемантичним.

Ним позначають ті чинники, що формують право (зокрема,

матеріальні умови життя певного суспільства, його традиції,

культуру, суспільну свідомість тощо). Терміном «джерела

права» також іноді називають різноманітні юридичні норми,

що існують У суспільстві (державі), хоча частіше Їх іменують

«форми правотворення ». Щодо навчальних правових дисцип­ лін «джерела права» трактують часто як джерела інформації про норми права, характер регулювання суспільних відносин, правопорядок тощо. Можливі й інші підходи до визначення

цього поняття, однак найпоширенішими € вказані вище. Оскільки про джерела (чинники) формування римського

права та про форми правотворення йтиметься далі, тут до­

цільно охарактеризувати лише джерела 8и8чення римською nра8а, які можна поділити на д8і 8еликі групи.

До першої належать першоджерела: юридичні, історичні,

літературні тощо пам'ятки (Закони ХІІ таблиць, Інституції

Гая, Дигести, Інституції, Кодекс Юстиніана, твори Павла,

Ульпіана, Плутарха, Тацита, Тита Лівія, Ціцерона та ін.), що

містять інформацію про норми римського права та правопо­

рядок у Стародавньому Римі).

До другої групи належить рі:mоманітна науко8а, на8чаль­

на та допоміжна література, присвячена римському праву (підручники, посібники, монографії, статті з історії Риму та

Візантії, догми та історії римського права, культурологічна,

філософська література тощо).

Літературу з римського nра8а для зручності викладу поді- лимо на окремі групи:

1.Романістична література російською мовою до 1917 р.

2.Література радянського періоду.

3.Сучасна література: а) українська література; б) інозем­

на література; в) історична література.

4.Джерела. Збірники крилатих латинських афоризмів та

термінів.

5.Спеціальні словники та довідники.

1.До першої групи літератури з римського права належать

як монографічні, так і навчально-методичні праці, видані ро­

сійською мовою до 1917 р. Слід зазначити, що школа рома­ ністів Російської імперії була сильною та авторитетною. Пра-

12

ці представників цієї романістичної школи не поступалися науково-теоретичним рівнем західним дослідженням, а іноді

були вищими. Не було такого римського правового інституту як приватного, так і публічного права, якого б не досліджу­ вали романісти Російської імперії.

Про цю численну літературу детально йдеться у спеціаль­

ному підрозділі, присвяченому вивченню римського права в

Україні.

При дослідженні проблем римського права вказані праці з

римського права, безперечно, є доброю основою. Це твори

високого науково-теоретичного рівня. Їх автори - визнані

романісти не тільки в Російській імперії, а й у Європі. З ними

рахувалися, Їх поважали, вони, як правило, дістали загально­ європейське визнання.

2. Аітература радянського періоду такою багатою не була. Як уже зазначалося, досліДЖ.ення проблем римського права у той час було майже припинено. Аише у 1950 р. В. Бек захистив кандидатську дисертацію у Аьвові на тему «Рецепція рим­ ського права в Західній Європі». В 1962 р. кандидатську дисер­ тацію захистив один з авторів цього підручника - О. А. Пі­

допригора. Наукових публікацій з римського права майже не

було. Проте в 1956 р. у Москві було видано серйозну моно­ графію І. С. Перетерського «ДигеСТЬІ Юстиниана. Очерки по

истории составления и общая характеристика ».

У 1948 р. було видано фундаментальний підручник «Рим­

ское частное право », підготовлений колективом авторів за

науковою редакцією І. Б. Новицького та І. С. Перетерського. Це, власне, перший підручник з римського права, виданий за радянських часів. Цього ж року І. Б. Новицький видав навчальний посібник «Римское частное право» (М., 1948), а 1956 р. - підручник «ОСНОВЬІ римского гражданского пра­

ва », який витримав кілька перевидань.

У 1961 р. Київський університет видає перший навчальний

посібник українською мовою В. К. Дронікова «Римське при­

ватне право ». На початку 60-х рр. В. О. Рясенцев видає «Ме­ тодические указания к изучению курса «ОСНОВМ римского гражданского права», а О. С. Іоффе та В. А. Мусін - на­ вчальію-методичний посібник для студентів заочного відді­ лення «ОСНОВЬІ римского гражданского права» (А., 1974).

Це, власне, і вся навчально-методична література, видана

за радянських часів. Слід зазначити, що попри «вічність» те­

матики і високу наукову кваліфікацію авторів, підручники та

13

посібники, видані у 40-70-х рр., значною мірою морально

застаріли, оскільки написані з певних методологічних пози­ цій і висвітлюють римське право під «ідеологічно витрима­

ним» кутом зору.

Вже у 80-х рр. наукова робота у цій галузі пожвавилася.

.Журнал «Советское государство и право» публікує низку

наукових статей з проблем римського права радянських ро­

маністів: А. І. Косарєва <<dтаПЬІ рецепции римского права » (1983, NQ 7); В. С. Нерсесянца «Правопонимание римских

юристов» (1980, NQ 12); Л. А. Рогачевського «Плиний Млад­

ший - юрист» (1986, NQ 9); В. А. Савельєва «Право собствен­ ности в римской классической юриспруденции»

низку праць 3. М. Черніловського «Презумпция и фикция в

истории права » (1984, NQ 1), «Ложь и приблизительность в жизни права» (1987, NQ 4), «В русле НОВЬІХ подходов» (1988, NQ 7); Г. В. Швекова «Прогресс и преемственность в праве»

(1983, NQ 1) та ін.

Видаються праці А. І. Косарєва «Римское право» (М., 1986)

і В. А. Савельєва «История римского частного права » (М.,

1986). У 1984 р. побачили світ «ДигеСТЬІ Юстиниана. Избран­

НЬІе фрагменты> у перекладі та з примітками І. С. Перетер­

ского. У книзі дано переклад вибраних фрагментів із 26 книг Дигестів зі вступною статтею професора Є. О. Скрипільова

«ДигеСТЬІ Юстиниана - основной источник познания рим­

ского права » і нарисом професора М. М. Богуславського «И. С. Перетерский».

3. Сучасна література з римського права істотно збагатилася: а) у період переходу до ринкової економіки значно зрос­

тає інтерес до римського права, що зумовило розширення ви­

дання спеціальної літератури.

У 1990 р. вийшло перше видання підручника О. А. Підопри­

гори російською мовою «ОСНОВЬІ римского гражданского

права » (К., 1990), який витримав, крім цього, ще три видання (Хмельницький, 1993; К., 1994; К., 1995). Українською мовою

підручник був виданий у 1995, 1997 і 2001 рр. Низку праць ви­ дав Є. О. Харитонов: «Приватне право у Стародавньому Ри­

мі» (Одеса, 1996); «Рецепция римского частного права» (Одеса, 1996); «Рецепція римського приватного права: Теоре­

тичні та історико-правові аспекти» (Одеса, 1997); «ОСНОВЬІ

римского частного права » (Харків, 1998); «Історія приватно­

го (цивільного) права Європи. Книга 1. Витоки» (Одеса, 1999).

На основі своєї кандидатської дисертації видає монографію

14

В. В. Васильченко «Римське спадкове право на тлі права су­ часного» (Запоріжжя, 1999). 2000 р. у Києві видано цікавий

курс лекцій «Основи римського приватного права », підготов­

лений є. М. Орачем та Б. и. Тищиком, посібник під такою са­

мою назвою В. С. МакарЧУІ<а, а у Аонецьку видано курс лек­ цій з римського права В. С. Лещенка. Крім того, у тому ж та­ ки 2000 р. видаються підготовлені кафедрою цивільного пра­ ва Одеської національної юридичної академії посібники ДЛЯ студентів «Римське приватне право» та «Римське право», в них містяться конспект лекцій, завдання для семінарів та різ­ номанітні додаткові матеріали, необхідні при вивченні курсу.

Важливим є те, що у цих посібниках вперше вміщено пере­

клад УІ<раїнською мовою значної кількості фрагментів із За­

конів ХІІ таблиць, Інституцій Гая та Аигестів Юстиніана.

На цьому список літератури з РИМСЬІ<ОГО права, виданої в Україні, поки що вичерпується. Ао уваги не бралися опублі­

ковані в періодичних виданнях окремі статті з римського

права. Їх перелік можна знайти у посібнику «Римське право.

Інституції» (Харків: «Одіссей», 2000) або у «Бібліографії з

римського права », опублікованій у журналі «Суспільство,

держава, право: Цивільне право» NQ 2 за 2002 р.;

б) література з римського права, видана російською мо­ вою, у 90-х роках збагатилася і фундаментальними дослі­ дженнями, і навчально-методичною літературою. Слід зазна­

чити що фундаментальна праця В. А. Аождєва «Римское

частное право» (М., 1996) є r'рунтовною, однак як підручник для студентів її навряд чи може бути використано через мо­

нографічний характер.

Видатний дослідник історії держави і права 3. М. Черні­ ловський у 1991 р. видає «Лекции по римскому частному пра­ ву» (М., 1991). Уже після його смерті вийшов елементарний курс «Римское частное право» (М., 1997; 2000). о. А. Омель­ ченко видає посібник «ОСНОВЬІ римского права» (М., 1994) і

підручник «Римское право» (М., 2000); М. Х. Хутиз - курс

лекцій «Римское частное право» (М., 1994). Виходить друком конспект лекцій «ОСНОВЬІ римского права» є. о. Скрипільова (М., 1998), підручник А. І. Косарєва «Римское частное право»

(М., 1998), посібник с. ю. Судакова «Римское право» (М.,

2001) та інші.

Крім того, у середині 90-х рр. було перевидано підручники

відомих романістів часів Російської імперії: и. о. Покровсь-

15

кого - «История римского права» (СПб., 1998), В. М. Хвос­ това - «Система римского права» (М., 1996) та ін.

З іноземної навчальної літератури з римського права інши­

ми мовами студентам, напевне, будуть доступні підручники авторів з країн колишнього «соціалістичного табору» - Ми­ хайла Андрєєва (Софія, 1958), Кароля Ребро (Братислава, 1980), Антуна Малєніци (Нови Сад, 1999), Вітольда Володкє­ вича і Марії Заблоцької (Варшава, 2000). Російською мовою перекладений з македонської підручник «Римське право» Іво

Пухана і Мар'яни Поленак-Акимовської (М., 1999).

Слід зазначити, що у країнах Західної Європи традиційно видають багато навчально-методичної літератури з римсько­

го права. Одним з перших підручників західноєвропейських

авторів, перекладених російською мовою у ХХ столітті, є «Курс римского частного права» видатного італійського ро­

маніста Чезаре Санфіліппо ( М., 2000).

Разом з тим, згадуючи підручники новітні, в тому числі ви­ дані в Росії, перекладені російською з інших мов та видані іншими слов'янськими мовами, слід зазначити, що вони жод­ ною мірою не можуть замінити підручники вітчизняні. Адже

найбільш перспективними є навчальні видання, де не просто

характеризуються догма чи історія римського права, а понят­

тя останнього викладено з позиції вітчизняної правової нау­

ки. Тому, якщо ми бажаємо мати сучасні уявлення про рим­

ське право, знання про нього на сучасному рівні, то мусимо

йти саме таким шляхом - вивчаючи доробок світової рома­

ністики, разом з тим орієнтуватися на власні підручники, що

відображають досягнення національної школи римського

права, властиве саме їй бачення цього предмету;

в) для грунтовного вивчення римського права, безперечно, буде корисною історико-правова та культурологічна літера­ тура: п. Н. Галанза - «Государство иправо Древнего Рима» (М., 1963); В. М. Катрич - «Государство иправо Древнего

ме » (СПб., 2000). Стане у пригоді також «Хрестоматия по ис­

тории Древнего Рима» за редакцією професора В. І. Кузіщина (М., 1987), у якій багато витягів з джерел римського права, та

інші видання.

4. Останнім часом у Росії видано низку першоджерел у пе­ рекладі російською мовою: «ЗаКОНЬІ ХІІ таблиц» (М., 1996);

16

«Памятники римского права. Институции Юстиниана» (М.,

1996); Гай. Институции (М.,1997); «Памятники римского пра­ ва. ЗаКОНЬІ ХІІ таблиц. Институции Гая. АигеСТЬІ Юстиниана » (М., 1997); «Памятники римского права. Юлий Павел. Пять книг сентенций к СЬІНу. ФрагмеНТЬІ Аомиция Ульпиана» (М.,

1998).

Готується до друку повний переклад Аигестів Юстиніана у

кількох томах. Перший том побачив світ у 2002 році.

Аля студентів-юристів корисними будуть збірники крила­

тих римських афоризмів і термінів: «Латинская юридическая

фразеология» (укладач Б. С. Никифоров, М., 1979); «Словарь

латинских КРЬІлаТЬІХ слов» Н. Т. Бабичева, я. М. Боровського

(за ред. я. М. Боровського, М., 1982); Н. Г. Корж, Ф. и. Луць­

ка «Із скарбниці античної мудрості » (К., 1988); «КРЬІлаТЬІе фраЗЬІ древних римлян» (укладачі І. Смирнова, В. Левин­ ський, М., 1999).

5. Корисними при вивченні римського права можуть бути

енциклопедичні словники з римського права, серед яких, на­

самперед, слід назвати словник Мілана Бартошека «Римское

право: понятия, теРМИНЬІ, определения» у перекладі на росій­

ську з чеської (М., 1989), а також виданий польською мовою «Енциклопедичний СIlОВНИК римського права » Веслава Літев­ ського (Краків,

4. Традиція вивчення римського права в Україні

Виклад питань вивчення римського права в Україні пов'я­ заний з труднощами, зумовленими тією обставиною, що деякі її частини свого часу входили до складу інших держав: Авст­ ро-Угорщини, Польщі, Росії, Румунії та ін.

Через це, а також з урахуванням тієї обставини, що сучас­

ний підхід до вивчення цього предмету (рунтується, головним

чином, на традиціях романістики Російської імперії, надалі

обмежимося характеристикою традиції вивчення та викла­

дання римського права у Києві та в Одесі, в Київському та

Новоросійському (м. Одеса) університетах, де ще у ХІХ ст.

було створено відповідні кафедри.

Юридичний факультет Київського університету святого Володимира, заснований в 1835 р., розпочав свою діяльність

саме зі створення кафедри римського права. Завідувачем її був призначений Олександр Миколайович Міцкевич (рідний

брат видатного польського поета Адама Міцкевича) - пер­

ший професор юридичного факультету.

Кафедра римського права за різних часів забезпечувала

викладання низки навчальних дисциплін: історії римського

права; вступу до римського права; джерел римського права;

системи римського права (Загальної й Особливої частини)

та ін.

Поступово формувалася школа видатних юристів-романіс­

тів, що не поступалася своїми науковими досягненнями за­

хідноєвропейським університетам. Її фундатором був Кале­

ник Андрійович Мітюков. Після захисту докторської дисер­ тації в 1851 р. на тему «Про спадкування за римськими зако­

нами» він очолив кафедру римського права, був деканом юридичного факультету, проректором і ректором Київського університету.

Однак визнання К. А. Мітюкову принесли не його адмі­

ністративні й організаторські здібності, а, передусім, талант

лектора. Випускники юридичного факультету одностайно стверджували, що глибокому розумінню цивільного права і

навичкам логічного аналізу юридичних явищ вони завдя­

чують лекціям К. А. Мітюкова з римського права, які він чи­ тав протягом 34 років.

К. А. Мітюков написав курс римського права (1884 р.),

який багато разів перевидавався вже після його смерті. Крім того, йому належить чимал.о досліджень з окремих інститутів

римського права і низка критичних статей.

К. А. Мітюков виростив плеяду видатних романістів-циві­

лістів, серед яких: В. І. Синайський (Очерки по истории зем­ левладения и права в древнем Риме в п-V в. - К., 1913; Ис­

тория источников римского права. - Варшава, 1911; Грунтов­

ний двотомний підручник з російського цивільного права); л. Н. Казанцев (Учение о представительстве в гражданском праве. - К., 1878; Об изучении римского гражданского про­

цесса. - К., 1882; Свободное представительство в римском

гражданском праве. - К., 1884; Курс истории римского пра­

ва. - К., 1886; О разводе по римскому праву. - К., 1892),

и. о. Покровський (Право и фаІ<Т в римском праве: ч. 1. -

К., 1898; Генезис преторского права: ч. п. - К., 1902; Исто­

рия римского права. - СПб., 1913), М. М. Катков (Понятие

права удержания в римском праве. - К., 1910), Д. А. Грімм

(К вопросу о природе владения по римскому праву. - Жур­

нал юридического общества. - СПб., 1894. - Кн. 8; Лекции

18

по догме римского права. - К., 1919), А. К. Мітюков - син К. А. Мітюкова (Общность имущества в семье как историче­

ская основа наследования. - К., 1890; «Іп dеш addictio» как

чаСТНЬІЙ случай продажи с публичного торга. - К., 1904; От­

ветственность продавца за звикцию в историко-сравнитель­

ном освещении. - К., 1906; По поводу статьи Г. Муромцева

«О владении по римскому праву» / / Киевские университет­

ские известия. - 1887. - NQ 2), Ф. М. Дидинський (Залог по римскому праву. - Варшава, 1872; Император Андриан. - СПб., 1893), В. В. Карпек (Пассивная легимитация в геі Уіпсіі­ catio классического римского права. - К., 1915), А. Корн­ гольд (Приобретение владения через представителя в рим­ ском праве. - К., 1914), ю. Кулаківський (Надел ветеранов землей и воеННЬІе поселения в Римской империи. - К.,

Однак наказом по університету від 1 квітня 1919 р. викла­

дання римського права на юридичному факультеті було ска­ совано, а 3 березня 1920 р. Інструкцією Наркомпросу УРСР було ліквідовано і сам факультет.

Відновлено його було лише у 1937 р. Після організаційного періоду та евакуації заняття на юридичному факультеті від­

новилися в Києві у 1946 р. З того часу до навчальних планів було включено курс «Основи римського цивільного права », читання якого більше не припинялося. До початку 50-х рр. цей курс читав професор С. Н. Ландкоф - високо ерудова­

ний наУl<овець і блискучий лектор. Потім курс римського

права викладав доцент Володимир Клавдійович Дроніков -

глибокий знавець римського права і латини. Його лекції від­

значалися глибоким змістом, доступним викладом складних конструкцій. У 1961 р. він написав навчальний посібник «Римське приватне право», який був дуже популярним, од­

нак нині є бібліографічною рідкістю.

У 1957 р. на факультеті було оголошено прийом до аспі­ рантури за спеціальністю «Римське право». Цю вакансію зай­

няв о. А. Підопригора, який у 1962 р. захистив кандидатську

дисертацію на тему «Речово-правові способи захисту рабо­ власницької власності в римському праві». За темою дисерта­

цїі було опубліковано низку праць.

Після майж:е 25-річної перерви це була перша дисертація з римського права в I<ОЛИШНЬОМУ СРСР. Потім знову настала

велика перерва в наукових дослідженнях проблем римського

права на теренах колишнього СРСР. У роки командно-адмі­ ністративної системи господарювання значення і роль права