Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

3) внаслідок зВільнення з рабства. При цьому розрізняли

звільнення колишнього повноправного римського громадяни­

на, що тимчасово перебував у полоні, і звільнення раба, що

не належав до римської громади. У першому випадку йшлося про повне відновлення статусу римського громадянства. У

другому випадку права римського громадянства надавалися в

повному обсязі тільки при додержанні спеціальних вимог до процедури звільнення, або коли громадянство надавалося ра­

бу «від імені римського народу».

На підстаВі безпосередніх приписіВ публічного праВа рим­ СЬ7(е громадянстВо ВстаноВлюВалося:

1) шляхом індивідуального присвоєння статусу громадяни­

на Риму за особисті заслуги перед римським народом (віль­ ній особі - громадянину іншої держави або особі без грома­ дянства);

2) шляхом надання статусу римського громадянства жи­ телям певного міста, провінції або якійсь категорії підданих Риму;

3) шляхом придбання особою на оплатній основі (купівлі)

статусу римського громадянства;

4) у результаті вислуги 20 років і більше у Римській армії. Необхідною умовою набуття status civitatis у період рес­

публіки було обов'язкове проживання претендента на рим­

ське громадянство у Римі та входження його до однієї з те­ риторіальних одиниць римської громади (трибу). Пізніше, у класичний період розвитку римського права, ця вимога набу­

ла факультативного характеру.

Отже, набуття status civitatis було можливе, головним чи­

ном, за наявності таких юридичних передумов: права по кро­

ві (jus sanquinis), права місця проживання (jus 10СО) і права

узаконення громадянства (jus civitatis). При цьому останнє було визначальним.

§ 3. Втрата римського громадянства

та його обмеження

Оскільки римське громадянство розглядалося як привілей,

воно не вважалося неодмінною і постійною природною якіс­ тю будь-якого індивіда лише на тій підставі, що він належить

до римської громади за народженням. Статусу римського громадянина належало відповідати: слід було додержуватися

певних вимог jus Quiritium, римської моральності та засад

180

суспільного порядку. На випадок недодержання цих вимог

передбачалася можливість позбавлення або обмеження status civitatis. Це була санкція, якою повністю або частково, тим­ 'Іасово або назав:жди негідний суб'єкт позбавлявся римського

громадянства.

Найтяжчою з таких санкцій було nозбаfЗлення римською громаоянсmfЗа, що могло застосовуватися у випадках:

1)карних покарань певного роду;

2)політичного переслідування, що виступало як додаткова

санкція до деяких видів покарання. Наприклад, засудження римського громадянина за тяжкі злочини до страти, тілесних

покарань, продажу в рабство означало одночасне позбавлен­

ня його римського громадянства.

Зазвичай у таких випадках йшлося про позбавлення грома­

дянства назавжди. Виняток міг бути зроблений для пев­

ної особи спеціальним індивідуальним публічно-правовим

актом. Тимчасове позбавлення громадянства могло мати міс­ це у результаті арешту, а також внаслідок вигнання на визна­

чений строк поза межі Риму. Зазвичай, таке позбавлення гро­ мадянства супровод~{увалося позбавленням особи і майно­ вих прав. Але такі додаткові майнові обтяження могли бути

накладені тільки індивідуальними постановами органів влади.

Крім того, позбавлення повністю прав громадянства озна­ чало і втрату особою її приватноправового статусу в системі jus сіуіІе. Надалі відносини за участю таІ<ОЇ особи регулюва­

лися за допомогою норм jus gentium.

Обмеження nраfЗ римського громадянства могло наставати як особливий юридичний наслідок у разі зменшення честі че­

рез ганьбу (infamia).

Ганьба могла бути наслідком загального морального осуду громадою способу життя особи, негідного, на думку більшос­

ті (turpitudo). Такими особами, поведінка яких у цілому є не­

гідною, вважали, наприклад, розпусників, акторів, атлетів,

що виступають за гроші тощо. Звісно, що недостойний суб'­ єKT не міг бути кандидатом на обіймання посад магістратів, суддів тощо. Така особа усувалася від рішення питань життя громади, пов'язаних із застосуванням моральних критеріїв. Вона не могла бути свідком, опікуном чи піклувальником, а

також обмежувалася у спадкових правах.

Разом з тим, ганьба могла наставати у результаті вчинення римським громадянином тих чи інших негідних вчинків (влас­ не infamia, або ж ганьба у вузькому розумінні). Тоді обме-

181

ження прав цього суб'єкта наставало на підставі конкретних

приписів закону або загальних положень jus сіуіІе, інтерпре­

тованих щодо конкретної ситуації. За критерієм врахування

диференціації підстав застосування санкції можна розрізня­

ти такі види infamia: 1) infamia juris immediata (ганьба на

підставі безпосередньо конкретних приписів закону) і 2) infa- тіа juris mediata (виголошення ганьби на підставі припису

норми права, але за допомогою спеціального індивідуального

акта застосування цієї норми).

Infamia juris immediata наставала у випадках такої негід­

ної поведінки, засудженої у нормах права, як звідництво,

лихварство, видалення зі складу легіону за ганебну поведінку ТОЩО. Аля її настання не вимагалося видання індивідуальних правових актів. Аостатньо було осуду поведінки або роду за­

нять, вираженого у нормі права, і вчинення відповідних дій

римським громадянином. Наслідки infamia juris immediata були практично такими самими, як і наслідки turpitudo.

Infamia juris mediata наставала у результаті вироку суду за

здійснення деяких карних злочинів (як супутня основному покаранню), або за рішенням цивільного суду про визнання винним у невиконанні приватноправових зобов'язань, засно­ ваних на порядності сторін (договори доручення, товариства, зберігання), або внаслідок визнання факту неналежного ви­

конання обов'язків опікуна. Результатом infamia juris mediata була, насамперед, втрата публічних прав: на обіймання по­ чесних посад, на місце під час релігійних церемоній або ігор.

Обмежувалися також приватні права: бути опікуном та пік­

/1увальником, свідком ТОЩО.

Применшення честі могло бути довічним чи тимчасовим. У ко:жному разі відновити її міг або тільки той самий орган

влади, ЩО наклав у свій час infamia, або вищий магістрат від імені 'римського народу. Відновлення честі (restitutio famae)

могло відбуватися також у формі «фактичного поновлення

честі». Наприклад, коли магістрат забороняв поширення на­

далі ганебних чуток ЩОДО особи, яка клопоталася про таку

заборону.

Отже, можна зробити висновок, ЩО загалом правовий інститут римського громадянства мав підгрунтям визнання

його публічною гарантією привілеїв особи, ЩО за своїми

якостями гідна користуватися станом індивідуальної волі,

котра може бути реалізована у державі.

182

Глава 2

ІНШІ СУБ'ЄКТИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА

§ 1. Юридичні особи публічного права

Хоч юридична особа традиційно характеризується як суб'­ єKT приватного права, однак у Стародавньому Римі вона ак­ тивно виступає також як суб'єкт публічного праВа. Це пов'я­

зують (О. А. Омельченко) з тим, що визначальним у тлума­

ченні сутності цієї категорії було врахування єдиної спрямо­ ваної волі при здійсненні юридичних дій. Причому конкретне

юридичне «наповнення» повноважень і статусу юридичної

особи визначалося його видом, багато в чому сформованим

історично і найбільшою мірою пов'язаним з організацією са­

моврядних одиниць.

За призначенням, статусом і обсягом повноважень можна

виокремити три види юридичних утворень: держава, громади

і близькі до них громадські об'єднання та установи.

АержаВа (Populus Romanus) була головним суб'єктом полі­

тичної влади і пов'язаних з нею публічно-правових відносин.

Разом з тим, вона мала свою власність (ager publicus, державні

раби, міські стіни, будівлі тощо), а, отже, була суб'єктом майно­

вих правовідносин, які могла реалізовувати незалежно від здійс­

нення громадянами Їхніх приватних прав. Таким чином, держа­ ва була суб'єктом і публічного, і приватного права, оскільки вважалося, що римський народ може вступати в абстрактно­ му виді у приватноправові за своїм змістом правовідносини:

відчужувати чи набувати майно, одержувати спадщину тощо. Поряд з цим, у багатьох випадках вступу держави у май­

нові відносини, як юридичної сукупності, більшою чи мен­

шою мірою відчувалося відлуння її статусу як суб'єкта пуб­

лічного права. Наприклад, державна скарбниця не вважалася

самостійним суб'єктом права: всі суперечки приватних осіб з

приводу фінансових операцій, податкових та інших зборів

вирішувалися у звичайному приватноправовому порядку

шляхом позовів до конкретних фізичних осіб.

Громади (muпісіріі) та подібні до них громадські об'єднан­ ня (колегії жерців, чернечі об'єднання, цехи торговців і ре­

місників, співтовариства відкупників чи інших підприємців)

утворювалися як корпорації (collegia) публічного права, од­

нак правоздатність Їх обмежувалася в основному сферою

183

приватного права. Самостійними корпораціями могли бути визнані об'єднання, ЩО переслідували суспільно корисну ме­

ту - Їхня самостійність також була ніби переданим уповно­

важенням з боку верховної суверенної влади римського наро­

ду. Тому ВОНИ користувалися заступництвом з боку держави. установи (храми, благодійні фонди, лікарні) визнавалися

суб'єктом спеціальних майнових відносин тільки у разі Їхньо­

го визнання чи організації за допомогою спеціального акта з

боку влади. Повноваження Їх були досить вузькі і, як прави­

ло, саме Їхнє існування було похідним від більш значимого

публічно-правового суб'єкта - держави, церкви ТОЩО.

§2. Державець як виразник публічного інтересу

вРимі

Державець (princeps) вважався в публічно-правовому від­

ношенні представником співтовариства римського народу,

його «головою, основою і межею» (caput, principiimi et finis).

Власною суверенністю монарх не володів; його влада вини­

кала і r'рунтувалася на делегованій йому владі всього рим­

ського народу щодо <<публічних справ». Повноваження мо­

нарха були тільки концентрацією повноважень усього співто­

вариства. Разом з тим, припускався високий ступінь концент­

рації цих повноважень. Це не суперечило засадам народного

суверенітету, оскільки монарх діяв від імені, в ім'я і на благо всього співтовариства: «Те, ЩО бажає принцепс, має силу за­

кону, тому ЩО саме народ за допомогою Lex regia, вищої вла­ ди, надав йому свою верховну владу і силу».

Римське право не регулювало спеціально ні спадкування монархічної влади, ні інші колізії, пов'язані зі змінами особи державців. Однак на J' рактиці сформувалися деякі пов'язані

з цими питаннями інститути і правила.

Вища влаоа сnаокоєм:ною не визнавалася. Влада могла бу­

ти передана в спадщину, однак ця передача вимагала акту,

що підтверджував делегування влади від імені римського на­

роду або відповідного представницького органу. Суворих цензів для особи володаря не існувало; єдиною вимогою, я!<ої

досить послідовно дотримувалася практика, була належність

до патриціансько-аристократичного прошарку.

Влада монарха припинялася з його фізичною смертю. До­ пускалася також відмова державця від влади й особисте його

зречення. Останнє не вимагало якихось спеціальних проце-

184

дур, тоді як відмова від влади, для того щоб мати правове значення, мала бути вчинена від імені римського народу. Від­

сторонення монарха від влади розглядалося як громадський

осуд не тільки його державної діяльності, а й особистих

якостей. Воно тягло damnatio mеmогіае «<осуд пам'яті»). В

результаті цього правила заборонялися процедури похорону і жалоби (навіть сімейні) щодо усунутого монарха, скасову­

валися всі державні акти, видані від ЙОГО імені, пропонувало­

ся знищувати всі статуї та інші його зображення. Встановлення повноваж:ень державця супроводжувалося

урочистою процедурою делегації влади - за допомогою

спеціального закону про правління або, пізніше, релігійною церемонією, що свідчить про божественне освячення влади.

Закон про владу (lех regia) містив перелік усіх наданих мо­

нарху від імені народу повноважень, у тому числі підтверд­ жував його прерогативи командування військом, І<ерування провінціями, право заступництва римським громадянам тощо.

Повноваження державця ви:mачалися у загаЛbrlій формі актом про передачу йому державної влади. Вони охоплювали

майже всі сфери і форми державноzo регулювання «публіч­

них справ».

Зокрема, принцепс мав законодавчу владу, тобто право ви­

давати постанови (constitutia), що мають силу законів: «По­

станови принцепса є те, що ухвалено декретом, едиктом чи

посланням, і ніколи не виникало сумніву щодо того, ЩО вони мають силу закону». Монарх мав право вилучати окремих осіб з-під дії права і закону, надавати привілеї, встановлюва­

ти спеціальні права.

Зі встановленням одноособової влади у римському публіч­

ноправовому порядку до монарха переходили функції і пов­

новаження глави держави. У цій якості лише монарх мав пра­

во надання римського громадянства, визначати організацій­

но-територіальний поділ провінцій, порядок управління утво­ реними територіальними одиницями, містами тощо.

Монарх мав вищу адміністративну (урядову) владу в дер­ жаві. Він міг видавати розпорядження, обов'язкові для всіх

посадових осіб (хоч вони завжди мали бути персонально ад­

ресова ними, постанови загального характеру могли видава­

тися тільки у формі законів про функції й повноваження тієї

або іншої посадової особи). Він головував у Сенаті або ана­ логічному йому державному органі (раді). Він мав усі повно­

важення й обов'язки з охорони правопорядку на основі зако-

185

нів, навіть тих, дії яких сам не був підпорядкований. Немовби заміняючи колишні повноваження трибунів про заступництво щодо громадян, принцепс мав право надавати притулок (на­

віть порушуючи закони власної держави) громадянину Риму

або будь-якій іншій особі, міг надавати право оскаржити будь-яке рішення інших посадових осіб.

Монарх також володів широким колом судоВих поВноВа­

жень. Він мав право на здійснення правосуддя у загальних

рамках права і закону в порядку екстраординарного судо­

чинства чи поданої на його ім'я апеляції. У виборі виду кар­

ного покарання монарх був в~ьний B~ додержання норм права. Він мав право помилування. Причому виражене в за­ гальному виді таке веління трактувалося на користь обвину­

ваченого. Тим самим у прихованій формі підтверджувалося право монарха взагалі відступати у своєму правозастосуванні від прямих приписів законів.

Винятковість публічно-правового становища принцепса (на

підгрунті зосередження у нього широкого кола державних функцій і прав, раніше розділених між різними державними

установами й інститутами) знайшла відображення у додатко­

вих, ВиняткоВих праВах монарха, якими раніше не характе­

ризувалися повноваження республіканських органів влади.

Особистість імператора була вилучена з-під дії законів і пра­

ва. Його власність мала привілейований статус як щодо її

охорони, так і щодо можливих претензій з боку третіх осіб. Злочини, вчинені проти особи і влади монарха, розглядалися

як зазіхання на владу всього римського народу, як злочин

проти громади в цілому (laesae majestatis). Традиція припису­

вала виходити з презумпції добросовісності дій государя. Всі звинувачення на адресу монарха мали бути доведені тими особами, що Їх висували.

у період пізньої імперії верховна влада у державі повністю

належала одній особі - імператору, який тепер іменувався dominus (господар). Імператори зовсім поривають з респуб­ ліканськими традиціями і більше не іменують себе «магістра­

тами», навіть формально не визнаючи себе «втіленням вла­

ди» римського народу.

Змінюється і сам характер відносин між імператором і

«римським народом». Жителі імперії іменуються тепер не

«cives» «<громадяни»), а «subiecti» (піддані) і зобов'язані беззастережно коритися імператору, будь-які розпоряджен­

ня якого мають силу закону.

186

Розділ 11

СИСТЕМИ ВРЯДУВАННЯ ТА ЕЛЕМЕНТИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Глава 1

3АГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

СИСТЕМИ ВРЯДУВАННЯ

§1. Трансформації системи органів врядування

уСтародавньому Римі

Органи врядування мають подвійну природу. З одного бо­ ку, Їх можна розглядати як частину публічного порядку, що

існує в державі й забезпечує функціонування державного ме­

ханізму. З іншого, - оскільки коло, порядок формування, функції та характер діяльності таких інституцій є предметом правового регулювання, то норми, присвячені їм, становлять частину публічного права. Тому Їх можна розглядати і при характеристиці елементів суспільного та державного устрою,

і при характеристиці положень публічного права (правопо­

рядку).

Оскільки ознайомлення з системою органів врядування

для нас становить інтерес у контексті розгляду напрямів роз­ витку Римського суспільства, держави і права, то спочатку обмежимося загальною характеристикою динаміки тих інсти­ туцій, що безпосередньо впливали на правотворчий процес, визначаючи його тенденції та принципові засади. Потім,

встановивши засади врядування та розуміння його сутності римською юриспруденцією, зможемо перейти до характерис­ тики повноважень окремих державних інституцій та порядку їхнього здійснення.

І. В архаїчний період суспільно-політичний устрій мав ос­ новою племінний лад, чим і визначалася система органів вря­

дування:

•вищу виконавчу, військову, релігійну та судову владу мав

Rex. (Термін {<Цар», ЩО вживається зазвичай, тут, на нашу

187

думку, не придатний, оскільки є похідним від більш пізньо­ го латинського терміну «Caesar».) Рекса обирали на/юдні

збори (куРіатні коміції) довічно. Але вони ж могли і зміс­ тити його У разі вчинення злочину (що і сталося з останнім рексом - Тарквінієм). За традицією Rex мав і вищу зако­ нодавчу владу, про що свідчать згадки про закони Ромула,

Нуми Помпілія, Сервія Тулія;

•куРіатні коміції, так само як і Rex, мали законодавчу вла­

ду, а також юрисдикцію у деяких карних та цивільних

справах;

•сенат виконував функцію дорадчого органу при рексі, го­

тував проекти законів для народних зборів, схвалював Їхні

рішення тощо;

•колегії жеРці8 (зокрема колегії nонтифікі8) оберігали і

тлумачили звичаї, а, відтак, і звичаєве право.

П. у період республіки органами врядування - державни-

ми інституціями були:

•народні збори;

•сенат;

•ординарні патриціанські магістратури;

•екстраординарні патриціанські магістратури;

•плебейські магістратури.

Народні збори існували у вигляді коміцій - зборів патри­ цїів та плебеїв, які виконували законодавчі, управлінські та

судові функції.

Вони поділялися на:

1)куріатні коміції (розглядали, насамперед, питання сімей­

ного та спадкового права, а таl<ОЖ деякі питання політичного

ідержавного життя);

2)центуріатні коміції (вважалися найголовнішими зборами

римського народу і вирішували всі важливі питання. Їх рі­

шення мав ратифікувати сенат);

3)трибутні коміції (вирішували ті питання, що залишили

для них центуріатні коміції);

4)concilia plebis tributa (збори плебеїв, що скликалися для

виборів плебейських трибунів та едилів і вирішення законо­

давчих питань. Їхні рішення називалися плебісцитами).

Крім того, скликалися неформальні збори (contiones), які

могли обговорювати поточні питання, але не мали права приймати обов'язкові рішення.

Сенат складався з 300 найвідоміших патриціїв. Пізніше до

188

його СКАаду МОГАИ входити і ПАебеї. Списки сенаторів з ЧИСАа КОАишніх магістратів СКАадаАИ цензори. Сенат визначав го­

Аовні напрями зовнішньої ПОАітики, а у гаАузі внутрішніх справ був дорадчим органом магістратів, визначаючи основні напрями Їхньої діЯАьності, ратифікував рішення народних

зборів.

Ординарні nатриціанські магістратури (з часом стаАИ

патриціаНСЬКО-ПАебейськими) ВКАючаАИ такі види вищих ма­ гістратів:

1) КОНСУАИ (виконуваАИ адміністративні й судові функції,

обираАИСЯ центуріатними коміціями у кіАькості двох осіб:

патриція і ПАебея);

2) претори (спочатку Їх БУАО двоє - praetor urbanus та praetor регеgгіпus - упраВАЯАИ містом за відсутності консу­

Аа, маАИ універсаАЬНУ юрисдикцію у «спірних справах» на

відміну від КОНСУАа, який мав юрисдикцію у «безспірних

справах».

Крім того, існуваАИ нижчі магістрати (ДАЯ виконання спе­

ціаАЬНИХ функцій):

1)цензори (СКАадаАИ цензи - податкові та військові спис­

ки, а також списки сенаторів);

2)КУРУАьні еДИАИ (наГАядаАИ за порядком і РОЗГАядаАИ су­

перечки на ринках);

3) квестори (спочатку виконуваАИ РОАЬ помічників консу­

Аів, з часом на них БУАО ПОКАадено функції скарбників, хра­ нитеАів державного архіву та інтендантів у провінціях);

4) КОАегії жерців (крім виконання суто реАігійних обов'яз­

ків на них ПОКАадаАОСЯ судочинство у справах, що мали сак­

раАЬНИЙ характер);

5) допоміжні колегії (обираАИСЯ ДАЯ виконання окремих адміністративних функцій - організації карбування грошей,

забезпечення стану доріг тощо).

Екстраординарні nатриціанські (з часом стаАИ патриціан­ сько-плебейськими) магістратури:

1)диктатор (призначався з ЧИСАа консулів, на час існуван­ ня загрози державним інтересам, аАе не довше, ніж на 6 мі­

сяців. Мав сукупну ВАаду всіх ординарних магістратур);

2)Magister equitum (начаАЬНИК кінноти, підпорядкований

був лише диктатору);

3) Praefectus uгЬі (<правитеАЬ міста », консу11., що відпові­

дав за забезпечення функціонування міста, як соціаАЬНОГО

189