Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

зобов'язального права, третя - речеві права разом із спад­

ковими.

У регулюванні питань правоздатності, речевих прав, при­ ватної власності, сервітутів, іпотеки, володіння тощо відчу­

вався вплив ідей, характерних для буржуазного суспільства.

Ще більше він був помітним У нормах зобов'язального права,

що передбачали добре врегульовану систему договорів, пок­

ликану обслуговувати розвинений товарний обіг. Характер­ ною рисою контрактного права була свобода договорів, які

укладались за ініціативою сторін та в результаті Їх вільного волевиявлення. Укладення угоди за наявності вад волі тягло

їїнедійсність.

Згадані вище положення свідчать про досить високу юри­

дичну техніку та правову культуру. У цьому контексті варто

звернути увагу на ті правові джерела, звідки було запозичено

ті чи інші ідеї або рішення: Статут Великого князівства Лито­ вського (515 посилань), «Саксонське свічадо» (457 посилань),

хелмінське право (224 посилання), магдебурзьке право (58 по­

силань) та «Порядок прав цивільних» (1 посилання).

Отже, в основу першого проекту цивільного кодексу Ук­ раїни було покладено литовське право, що являло собою

продукт часткової рецепції римського права у його візантій­

ській та західноєвропейській інтерпретаціях (похідна рецеп­

ція через давньоруське німецьке та польське право), а також

німецьке та польське право, де мала місце рецепція римсько­

го права західноєвропейського зразка.

Якщо спробувати оцінити загальну тенденцію проектів роз­

витку права України у Х-ХІХ ст., то можна зробити висно­

вок про досить стійкий вплив римського приватного права - часткову похідну рецепцію у формі запозичення законодав­

чих рішень. Рецепція ця була частковою, бо сприймалися не всі, а частина ідей та рішень. Вона похідна (опосередкована), бо сприйняття положень римського права відбувалося не без­ посередньо з першоджерел, а через інші системи, де ці першо­ джерела вже інтерпретовано відповідно до місцевих потреб.

Однак, як зазначалося, цим проектам не судилося бути реалізованими й у ХІХ ст. у сфері позитивного законодав­ ства, що встановлюється на підгрунті законодавства Росій­

ської імперії, все помітнішим стає візантійський вплив.

Слід згадати, що це не стосується територій України, які

перебували під владою Австро-Угорщини, Польщі, Румунії тощо, до діяло законодавство відповідної держави, що відоб-

160

ражало західну традицію права, характерною рисою якої є рецепція римського права у різноманітних формах.

Що стосується України того часу (Малоросії), то можна зробити висновок, що попри намагання створити концепцію права за римськими (західноєвропейськими) зразками, у ХІХ ст. все більше відчувається переважання візантійської традиції,

обумовлене зміцненням патерналістських настроїв Росії, час­ тиною якої фактично стала на той час Україна.

Оскільки Україна тривалий час перебувала у складі Росій­ ської імперії, треба також належну увагу приділити питан­ ням впливу римського права на право Росії. При цьому варто

мати на увазі, що проникнення римського права тут могло

відбуватися двома шляхами: через ЦеркВу і через сВітське за­ конодаВстВо.

Загалом більшість російських дослідників не заперечує

опосередкованого запозичення (через Візантію) російським правом римсько-правових рішень у галузі шлюбно-сімейній та спадковій галузях. Посередником у цьому процесі висту­

пала православна церква, до юрисдикції якої належала знач­ на група відносин у цій сфері.

Разом з тим, так само більшість романістів вважає, що на

решту інститутів цивільного права Російської імперії римське

право практично не впливало (о. и. Покровський, А. І. Коса­

рєв). Тобто фактично заперечується вплив римсько-правових

ідей у цивільному праві.

Однак до цієї тези слід поставитися критично. Аля вста­

новлення дійсного стану речей варто звернутися до першо­

джерел: Книги Х Зводу законів Російської імперії, проектів Цивільного уложення Російської імперії, підготованих на­

прикінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Аналізуючи книгу Х Зводу Законів Російської імперії, вар­ то звернути увагу на те, що у нормах сімейного та спадково­ го права більш помітне відлуння місцевого звичаєвого права,

скоригованого православною (візантійською) традицією. Що ж стосується речевих прав, забезпечення зобов'язань, окре­ мих видів зобов'язань, відшкодування шкоди тощо, то тут

можна помітити деякий вплив римського права, хоч і знач­

ною мірою «відредагований» німецькою правовою думкою.

Але, хоч на перший погляд проникнення римської право­ вої думки в право Російської імперії було незначним, треба мати на увазі, що монізм ортодоксальної імперської циВіліс­ тики істотно порушуВаВся місцеВим законодаВстВом, яке

значноJb мірою склалося від впливом (прямим або опосеред­

кованим) римського права. Так, у Царстві Польському діяв

Кодекс Наполеона; в Остзейських губерніях, поміж інших джерел, - римське право; у Фінляндії - Шведський кодекс

1734 р.; у Бессарабії - Шестикнижжя Арменопуло, Звід Юс­

тиніана і Базиліки; у Чернігівській і Полтавській губерніях -

Статути Великого князівства Литовського.

Однак ще важ:ливішим для поширення впливу римського права в Імперії була практика Урядового сенату і швидкий

розвиток російської романістики та зміцнення її позицій

після реформ 1861 р. У другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. виходять друком праqі видатних романістів: Н. п. Бо­ голєпова, С. о. Муромцева, и. А. Покровського, В. М. Хвос­

това та багатьох інших. Активні дослідження питань рим­

ського права проводяться в цей час також у Київському уні­ верситеті св. Володимира та Новоросійському університеті,

про що йшлося вище.

§ 3. Рецепція римського права в СРСР

Щодо питань рецепції римського права в СРСР слід мати

на увазі, що з самого початку свого існування радянська вла­ да почала енергійно руйнувати існуючу систему майнових відносин, активно застосовуючи, крім усього, і правові засо­

би. Останні слугували не стільки для урегулювання нових

відносин, скільки для знищення центральних інститутів при­ ватного права (у цьому нема нічого дивного, якщо пригадати,

що сутність комунізму в першу чергу вбачали в тому, що це

лад, позбавлений приватної власності).

В Україні процес ліквідації існуючої системи права дещо

затримався. Насамперед це пов'язано зі спробою розбудови держави під час існування УНР, Гетьманщини, Директорії.

Однак після перемоги радянської влади тут теж почалося

рУЙl;fування існуючої системи майнових відносин.

Проте товарні відносини продовжували існувати. Більш того, після вимушеного переходу до НЕПу вони ускладнилися,

внаслідок чого виникла необхідність конструктивного Їх уре­ гулювання в Росії та інших радянських республіках. Все оче­

виднішою ставала необхідність створення Цивільного кодексу.

Підготовка проекту Цивільного кодексу УРСР відбувалась в умовах і на засадах, що були загальними для більшості ко-

162

лишніх радянських республік. Тому цілком природно, що

вказівки та зауваження В. І. Леніна щодо Цивільного кодексу

РРФСР слугували орієнтиром і для ТИХ, хто готував проект

ЦК УРСР.

Принципово важливим положенням було те, що «в ру­ ках» Радянської держави мало бути зосереджено всі засоби виробництва та основні знаряддя, встановлено жорсткий державний контроль над торгівельним обігом тощо і, як під­

сумок, - відмова від основних засад приватного права. По­ казовими в цьому плані є зауваження Леніна на адресу На­

родного комісаріату юстиції РРФСР. Зокрема, він зазначав,

що «ми не визнаємо нічого приватного, для нас все у сфері господарства є публічно-правовим, а не приватним... Звід­

си - поширити застосування державного втручання у при­

ватнаправові відносини; розширити право держави скасову­

вати «приватні » договори; застосовувати на практиці не lex Romana до цивільних правовідносин, а нашу революційну

правосвідомість ». Цим фактично й визначалось ставлення до можливої рецепції римського права: приватне право не

визнавалось взагалі, його засади ревізувались (відмова від визнання необмеженого права власника панувати над реча­ ми, від свободи договорів та ін.), а сам «Звід римського пра­

ва » був прямо протиставлений «революційній правосвідо­

мості».

Отже, фактично було накладено табу на пряме реципуван­

ня норм римського права, а відтак - на обрання моделі (за­

хідної) приватного права. Однак лишалась можливість рецеп­

ції опосередкованої - через використання цивільних кодек­ сів європейських країн як зразків законодавчих рішень, що і

було зроблено комісією з розробки проекту ЦК РРФСР.

Цей кодекс слугував зразком для цивільних кодексів усіх союзних республік, у тому числі й для Цивільного кодексу

УРСР, котрий був прийнятий із запізненням приблизно на мі­

сяць - затверджено 16 грудня 1922 р., набрав чинності 1 лю­ того 1923 р.

Цивільний кодекс УРСР 1922 р. був подібний дО ЦК

РРФСР не лише за ідеологічною та методологічною основою. Оскільки взаєморозуміння було повним, ідеологічні та мето­ дологічні засади розробки проектів - однаковими, кодекси

РРФСР та УРСР були подібними за структурою і змістом.

Вони складалися з однакових розділів: загальна частина, ре­ чеве право, зобов'язальне право, спадкове право. Кількість

163

"*

гувати регулювання БУАЬ-ЯКИХ віАНОСИН, навіть не ВАаючись Ао змін заКОНОАавства. Для цього існував такий ефективний

«інструмент», як статті 1, 4, 30 Цивільного КОАексу, а також

п. 5 Постанови ЦВК УРСР віА 16 ГРУАНЯ 1922 р. «Про ввеАен­ ня у Аію Цивільного КОАексу УРСР», щО переАбачав поширю­

вальне тлумачення Цивільного КОАексу «у випаАках, коли

цього вимагає охорона інтересів робітничо-селянської Аер­

жави і ТРУАЯЩИХ мас». Це віАкривало значні перспективи Аля

суб'єктивного праВОСУААЯ, що формувалось у той час і якому СУАИЛОСЯ непогане майбутнє у наступні роки.

§ 4. Римське право в незалежній Україні

Римське право та ЮРИСПРУАенція незалежної України пе­ ребувають, так би мовити, у нестійкому Аинамічному зв'язку, який почав формуватися ще в СРСР у періОА так званої <<Пе­ реБУАОВИ» 80-х років.

Сутність змін, що намітилися в той час, полягає у визнанні

існування і навіть пріоритету так званих загаЛЬНОЛЮАСЬКИХ

цінностей, в тому числі суверенітету особи, можливості мати

приватну власність, вільно уклаАати УГОАИ, що не суперечать

моральності та не порушують права інших суб'єктів, права вимагати віА Аержави виконання нею зобов'язань переА гро­

маАянами тощо.

Перші ознаки такого піАХОАУ намітилися вже у зміні ра­ АЯНСЬКОЇ правової АОКТРИНИ наприкінці 80-х років і знайшли віАображення в проекті Основ цивільного заКОНОАавства 1991 р. ОАНак повною мірою вони проявилися в Україні вже

після проголошення незалежності.

Непростий процес правотворення робить особливо акту­

альною проблему визначення місця римського права в Украї­

ні ХХІ ст. ААже, як згаАувалося вище, римське право є ОА­ нією з піАвалин сучасної європейської цивілізації. Отже, віА

того, наскільки великим БУАе вплив його іАей в Україні, знач­

ною мірою залежить готовність нашої Аержави Ао інтеграції в європейську спільноту.

Враховуючи ці обставини, спробуємо визначити місце рим­

ського права в концеr;ції права України взагалі та приватного

права зокрема.

Вплив римського права може проявлятися нині в націо­

нальних системах права, головним чином, у таких напрямах:

-вплив на філософію права;

165

-вплив на правотворення;

-вплив на формування правосвідомості;

-вплив на формування загальної правової культури прав-

ника (особливо у галузі приватного права).

Можна стверджувати, що на межі тисячоліть українське

право відображає всі ці тенденції.

По-перше, як зазначалося, наприкінці ХХ ст. було визнано

вплив римського права на філософію права, що намітився в

останні роки століття. Римське право ПQчинає все більше

привертати увагу дослідників, захищається кілька кандидат­ ських та докторських дисертацій з питань рецепції римського

права в Україні, здійснюються спроби усвідомити особливос­

ті цього процесу.

По-друге, в результаті розширення методологічної бази мі­ няються підходи до правотворення у галузі приватного (ци­

вільного) права. Створюється Цивільний кодекс України, який справедливо оцінюють як Кодекс приватного права.

По-третє, хоч і повільно, але відбуваються зрушення у правосвідомості громадян. Було б невиправданим оптиміз­

мом стверджувати, що повага до закону є моральним імпера­

тивом сьогодення, однак принаймні з'являється впевненість,

що захист прав через суд є ефективнішим, ніж адміністратив­ ні шляхи до справедливості.

По-четверте, певні зрушення намітилися в усвідомленні

значення римського права для формування загальної культу­

ри правника. Римське приватне право є обов'язковою дис­

ципліною практично в усіх солідних вищих навчальних закла­ дах України, а в деяких з них є до того ж спецкурси, присвя­

чені окремим аспектам римського права, його рецепції, впли­

ву на окремі галузі законодавства тощо.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що римське

право в Україні має непогане майбутнє, сподіваємося, що у

ХХІ ст. йтиметься не лише про цивільне право України, а й

про Українське Римське право.

§ 5. Школа рецепції римського права в Україні

Ведучи мову про рецепцію римського права, не можна не

згадати про наукову школу в цій галузі, що сформувалася та

існує в Україні.

Як згадувалося, потужна школа романістики традиційно існувала в Київському національному університеті ім. Тараса

166

Шевченка. Разом з тим, питання рецепції римського права не

були предметом її наукових розвідок. Виняток становлять розділи, присвячені рецепції, у підручниках історії римського

права. Слід зазначити, що такий підхід був характерним для давніших часів і зберігається надалі. Романісти Київського

університету, головним чином, досліджують догму і почасти історію римського права, водночас практично не звертались до питань його рецепції в пізніших правових системах.

Така картина характерна і для романістики України в ці­ лому. Виняток становлять окремі праці з цієї проблематики,

підготовлені в різні роки науковцями різних міст України.

У 1950 р. В. Бек зі Львова проводить цікаве дисертаційне дос­

лідження «Рецепція римського права у Західній Європі» (рос.

мовою). Більше ніж через 40 років В. В. Васильченко із Запо­

ріжжя захищає кандидатську дисертацію на тему «Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві

України» (К., 1997), а пізніше видає низку монографій з від­

повідної проблематики. Попри наукову цінність цих дослі­

джень, вони все ж таки відображають, передусім, індивіду­

альні зусилля науковців та Їхніх керівників і не rpунтуються

на традиціях цілісних наукових шкіл.

Тому виникнення української наукової школи рецепції

римського права, мабуть, виправдано буде пов'язувати з ро­

маністикою Півдня України, де інтерес до цієї проблематики

формується у контексті загальноєвропейського процесу ак­ тивізації досліджень феномену рецепції римського права у

ХІХ ст., коли з'являється низка цікавих праць зарубіжних

вчених (Р. Єринга, Ф. Савіньї, В. Модермана, О. Штоббе та ін.). Віддавали належне цікавій проблемі і науковці Російської

імперії, у тому числі романісти Новоросійського університе­ ту, на юридичному факультеті якого не лише існувала кафед­

ра римського права (створена, до речі, серед перших, водно­ час з фундацією самого факультету), а й працювало чима­

ло видатних фахівців у цій галузі. Зокрема, слід згадати

Д. І. Азаревича, Ю. С. Гамбарова, М. Л. Дювернуа, К. К. Ди­

новського, І. Г. Табашникова, кожен з яких був не лише та­ лановитим викладачем, а й блискучим науковцем. У працях

цих романістів (багато хто з них, як, наприклад, Ю. С. Гам­ баров, М. Л. Дювернуа, були ще й прекрасними цивілістами),

висвітлювалось широке коло питань - від загальних поло­ жень римського права до детального аналізу окремих ін-

167

ститутів, таких, наприклад, як опіка та піклування, прекарій

та ін.

Однак з огляду на предмет, що нас цікавить, - встанов­

лення ПО'іатку фундації Південної школи рецепції римського права - найбільший інтерес становлять твори Д. І. АзареВИ'іа та М. Л. Дювернуа.

Дмитро Іванови'і Азареви'і від ПО'іатку своєї наукової ді­

яльності спеціалізувався у галузі римського та греко-рим­

ського права, захистивши у 1872 р. магістерську дисертацію

на тему «Про відмінності опіки та піклування за римським

правом» та у 1877 р. докторську дисертацію «Прекаріум за римським правом». Обіймаю'іИ посаду ординарного професо­ ра кафедри римського права Новоросійського університету, видав поміж інших фундаментальну працю «З лекцій по рим­

ському праву », де виклав свої погляди на зна'іення римсько­

го права та сутність і характер його рецепції більш пізніми

системами права.

Методологі'іНОЮ основою розвідки Д. І. Азаревича, що ви­

зна'іає характеристику ним значення римського права, є ро­

зуміння останнього як такого, що складає життєвий, прак­

ТИ'іний елемент сучасного позитивного законодавства, а тому

є підгрунтям для єдиної науки цивільного права.

Визначаю'іИ хронологі'іні межі рецепції римського права у Західній Європі XII-XVI ст., Д. І. Азареви'і пояснює появу

цього феномену дією сукупності 'іинників: поширенням ідеї

про наступність влади німецьких імператорів після імперато­ рів римських, наслідком 'іОГО було створення «імператор­

ського права» (Kaїserrecht), що було симбіозом права Юсти­

ніана і німецького імператорського законодавства; прагнен­

ням церкви до єдності й універсальності, об'єднання навколо єдиного центру - Р'" му; створенням у Західній Європі уні­

верситетів, які виникали найчастіше на основі шкіл права і де

чи не найголовнішими предметами були канонічне та римське право. При цьому рецепція римського права розглядається і

як явище суто правове - запозичення його положень пояс­ нюється необхідністю використання для врегулювання низки

відносин «більш тонких» норм, ніж ті, що існували у звичає­ вому праві більшості західноєвропейських країн, і як складо­

ва більш загального процесу запозичення досягнень високо­ розвиненої античної культури.

Визначаючи характер рецепції римського права у більшос­ ті країн Західної Європи, Д. І. Азаревич зазначає про дві

168

важливі особливості цього явища: 1) те, що римське право було рециповано комплексно, а не за окремими інститутами,

і 2) те, що воно було рециповано субсидіарно, тобто запрова­

джувалось у тих випадках, якщо у місцевому законодавстві

були прогалини, протиріччя, неточності тощо.

При цьому Д. І. Азаревич розрізняє два підходи до засво­ єння римського права. По-перше, це засвоєння позитивним

законодавством західноєвропейських країн положень рим­

ського права. По-друге, це засвоєння його «духу», тобто ме­

тодологічної основи, на підгрунті чого виникло «теперішнє

римське право », ЩО увібрало у. себе «працю, духовний розви­ ток і науку майже усієї сучасної Європи». Отже, йдеться про рецепцію римського права у галузі практичній (а затим і за­ конотворчій) і рецепцію у галузі теоретичній. Причому ос­ тання навіть є більш важливою, оскільки можна зробити вис­

новок, що практичне засвоєння досить швидко (за історични­

ми мірками, звичайно) може вичерпати себе, тоді як визнання

можливості «теоретичної рецепції» римського права приво­

дить автора до парадоксального, але принципово важливого

висновку: «єдина наука цивільного права є наука римського права, але не право римлян, а те право, котре століттями нау­ кових праць розроблялось на грунті римського права, не за­ вершилось у дальшому розвитку ще й досі і відкриває шлях до нових форм відносин, невідомих самим римським прав­

никам» .

Окремо слід згадати про позицію Д. І. Азаревича щодо ви­

значення ступеня впливу римського права на давньоруське

законодавство. Всупереч досить поширеному погляду, згідно

зяким вплив римського права на давньоруське законодав­

ство був незначним і рецепції фактично не відбулось, він пе­

реконливо доводить наявність запозичення римського права

через контакти з Візантією (зокрема, зазначається, що знана

«Кормча» майже цілком складена з трактатів візантійського

права). Пізніше -у Російській імперії з часів Петра І - ре­ цепція відбувалась опосередковано шляхом запозичення над­ бань західноєвропейської культури.

Інший романіст Новоросійського університету, М. Л. Дю­

вернуа, вплив римського права на правові системи сучасності

стисло, але точно оцінив у невеликій за обсягом, однак добре

відомій фахівцям праці «Значення римського права для ро­ сійських юристів», що вийшла друком у 1872 р.

ОБГрунтовуючи доцільність звернення до римського права

169