Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

кожної історичної доби є якась одна нація, що на неї покла­

дено місію провести світ крізь уже досягнуту ним діалектич­ ну стадію. За часів Гегеля, на його думку, такою нацією є

німці. Крім того, на хід історії ВШl.ивають визначні особистос­

ті, у чиїх прагненнях втілені діалектичні переходи, що мають

відбуватись в їхню добу. Це - герої, Їм можна порушувати

звичайні моральні правила.

Ао розуміння Гегелем духу історії та значення держави

слід додати, мабуть, дещо з його трактувань поняття <<пра­

во ». Воно вживається у трьох основних значеннях: право як

свобода «<ідея права»), право як форма свободи «<особливе

право»), право як закон «<позитивне право»). Тут звертає на себе увагу ієрархія прав. Серед «особливих прав» чільне міс­

це займає право держави, яке врешті-решт і є єдино правди­

вим. Отже, знов-таки має місце примат держави. Залишаючи для самостійних розвідок трактування Гегелем

сутності права в інших значеннях, співвідношення пов'язаних

з цим категорій та понять, з викладеного вище можемо зро­

бити висновок, що гегелівське розуміння ролі держави, сво­ боди індивіда та його стосунків з держ:авою, а також духу (розвитку) історії та значення у цьому процесі німецької на­ цїі мало обумовити особливості рецепції римського права у Німеччині тієї доби.

Однак до того, як перейти до розгляду цього питання,

маємо ще коротко охарактеризувати так звану історичну

школу праВа, що теж істотно вплинула на перебіг рецепції римського права у Німеччині.

Засновником цієї школи, яка на чільне місце у своїх дослі­

дженнях ставила питання не про те, у чому полягає сутність

права та яким воно має бути, а про те, як право виникає та яка його історія, був Густав Гуго - професор університету в Геттінгені, автор «Підручника природного права як філосо­

фії позитивного права, особливо - приватного права ».

Гуго критикував тодішні підручники за те, що у них не

розрізнялись античний та сучасний підхід до юридичних ка­

тегорій, і виступив за те, щоб традиційні юридичні поняття і

норми не вивчали як мертві маси, а ' щоб кожне підлягало

критичній оцінці з погляду його історичного походження. На

його думку, цивілістична наука має зосередитись на тому,

чим до цього часу не займалась практична юриспруденція: слід звернутись до розвідок стародавнього римського права,

починаючи не з компіляції Юстиніана, а давніших джерел.

150

Найбільш помітною постаттю історичної школи був, однак,

не Гуго, а Фрідріх Карл фон Савіньї. У своїй книзі «Про тя­

жіння нашого часу до законодавства та правознавства », по­

лемізуючи з професором з Гейдельбергу Ю. Тібо, котрий

ставив питання про доцільність скасування старих норм та видання нових на підвалинах природного розуму, він сфор­ мулював зага/1ЬНУ концепцію розвитку права, з якої випливав

висновок про методологію засвоєння (рецепції) положень

римського права. На думку Савіньї, завдання правників поля­

гає в тому, щоб на підставі результатів історичних розвідок

виділити з римського права те життєздатне, що у ньому є, що

стало з перебігом часу національним германським, і перероб­

ляти його в органічне ціле з продуктами, що самостійно ут­ ворились у новому німецькому житті.

Ці ідеї далі розвивали Г. Ф. Пухта, А. фон Бетман-Хольвег, Ф. Блуме, Г. А. Хайзе, Ф. Х. Мюленбрух та ін. Важливе зна­ чення мало також те, що у 1816 р. німецький історик Б. Нібур

знайшов у Вероні рукопис Інституцій Гая, який став джере­

лом нового історичного матеріалу, дозволив уточнити розу­

міння низки положень римського права.

Недоліками молодшої (нової) історичної школи У Німеччи­ ні було надмірне захоплення дослідженнями логічного боку

ідеальної моделі права, оцінка права як плоду народного ду­ ху, готовність жертвувати заради гармонійності доктрини но­ вими явищами, що не вписуються в цю гармонію, а також не­

дооцінка ролі кодифікацій та законотворчого процесу. Ці не­ доліки намагалися усунути прихильники реалістичної (праг­ матичної) школи, найбільш видатним представником якої був Р. фон Єринг, послідовний супротивник Савіньї і творець цієї

школи.

Виходячи з того, що право є безпосереднім продуктом

життя, Єринг обr'рунтував висновок про те, що всі великі змі­ ни в суспільному житті тягнуть за собою зміни й у сфері пра­

ва. При цьому мають значення не тільки національні сили та

потенціал КОЖ.ного народу, а і його зіткнення з іншими, запо­

зичення. Народ, котрий засуджує себе на національну зам­

кнутість, тим самим прирікає себе на застій. Звідси випливає висновок, що вивчати історію права необхідно з урахуванням суспільних сил, що діють в той чи інший час. Такий підхід

дозволяє створити запас знань про динаміку права, дізнати­

ся, які явища треба ураховувати творцю законів при розробці

норм права.

151

На думку Єринга, lшйцію-tіша спадщина для нас - це рим­

ський метод nраВотВОР'іості, завдяки якому римське право,

не перестаючи бути стрункою науковою системою, в той же

час завжди лишалось найкращим ДАЯ практичного застосу­

вання. Тому 3 римського праВа слід зберігати тільки те, що

у ньому формально і матеріально ще люuається цінним, а

замість усьою іншою постаВити ноВі, більш сnіВЗВУ'іні 'іа­ су та необхідні йому поняття. ЗаВдання СУ'іасною юриста не тільки В стВоренні, а й у руйнуВанні, що розуміється як Відкидаюtя непотрібного та :юстаРілого.

Отже, було визначено методологію рецепції римського

права, знайдено рішення, значення якого важко переоцінити:

Durch das romische Recht uber aber romische Recht chinaus -

Від РИМСЬ1(ОЮ праВа - Вперед і далі римського праВа.

§ 4. Вплив римського права на кодифікації ХІХ ст.

Згаданий вище підхід було використано, зокрема, при ко­

дифікацїі цивільного законодавства в Європі ХІХ століття,

причому не лише у Німеччині. Тому розглянемо коротко най­ помітніші з цих кодифікації.

Торкаючись питання про ВПАИВ римського приватного пра­

ва на перебіг та реЗУАьтати західноєвропейських кодифікацій

цивільного законодавства у ХІХ СТ., слід, насамперед, звер­ нути увагу на докорінні зміни у підходах до рецепції рим­

ського права, що відбулись на той час. Ці зміни, зокрема, по­ значилися на характері кодифікацій, найбіАЬШ значними з

яких було створення Цивільного кодексу французів та ні­

мецького Цивільного кодексу. Власне, вони намітились уже

наприкінці XVIII ст. після Великої Французької революції

1789 р., коли було прv..Инято ДеКАарацію прав АЮДИНИ й гро­ мадянина, яка увібра)\а у себе не лише національний, а й сві­ товий досвід та традиції. Саме її прийняття БУАО необхідною

умовою і поштовхом до реаАЬНОЇ рецепції римського приват­

ного права у Франції. З іншого боку, цьому сприяли зміни не

Аише політичні, а й у галузі економіки, що вимагало удоско­

наАення правового регулювання майнових відносин.

До революції 1739 р. у Франції цивіАьне законодавство не

було кодифіковано. Як уже зазначалося, в той час на півдні

Франції діяло римське право, на півночі - звичаєве право.

Деякі майнові відносини регулювались ордонансами Людови­ ка XIV. Звісно, такий різнобій, така різноманітність правових

152

норм могли зберігатись лише за достатньо нерозвиненої тор­

гівлі, спонукали до революційних змін. Тому реформування

правової системи Франції почалось вже у перші роки Рево­

люції, хоч робилось це не завжди логічно і послідовно. Робо­ ти зі створення Цивільного кодексу почались ще 1790 р., однак жоден з підготовлених законопроектів не був досить

вдалим.

Після приходу до влади Наполеона (проголошення його 29 липня 1802 р. довічним консулом) ситуація у цій галузі

істотно змінилася на краще.

12 серпня 1800 року було створено комісію, до якої увійш­

ли видатні юристи: Біго де Преаміне, Мальвіль, Тронше, Пор­

таліс. Авоє з них були прихильниками звичаєвого французь­

кого права, двоє - римського права, що дозволило урахува­

ти найкращі якості як того, так і другого, однак з перевагою

все таки права римського.

Велику роль у створенні Цивільного кодексу відіграв На­ полеон, котрий повністю поділяв погляд Порталіса щодо то­ го, що право власності є основним правом, підГрунтям усіх суспільних інститутів, таке ж дорогоцінне для людини, як і

його життя.

Кодекс було прийнято по титулах, починаючи з березня 1803 р. і до березня 1804 р. Нарешті, 21 березня 1804 р. було

видано закон, що з'єднав усі частини в єдиний «Цивільний кодекс французів».

Кодекс nобудо8ано за інституційною системою, ЩО є ха­ ракте/J1iОЮ для римською nри8атною nра8а. Він поділений

на три книги, які, в свою чергу, поділені на титули, титули -

на статті.

Першій книзі передує короткий вступний титул, що міс­

тить ряд загальних положень. Самі книги досить точно відпо­ відають інститутам римського права: І книга - «Про особи»

(статті 7-515) - містить норми про правовий стан фізичних

зальному праву та праву спадкування і містить також норми

про строки.

Ао числа найважливіших засад приватного права, які зак­

ріплено у Кодексі, слід віднести: формальну рівність грома­

дян перед законом (винятком з цього загального правила був

153

правовий стан одружених жінок), необмежене право приват­

ної власності та всебічний його захист, свободу укладення

договорів, закріплення вимоги справедливості у правовідно­

синах.

Кодекс Наполеона характеризується високою законодав­ чою технікою: матеріал викладено послідовно й логічно; мова

проста і зрозуміла; норми, як правило, невеликі за обсягом і містять чіткі визначення або вказівки; разом з тим, немає

надлишку казуїстичних рішень.

Іншим важливим І<одифікаційним актом цієї доби був ні­

мецький Цивільний кодекс. Насамперед слід пригадати істо­ рію його створення. Питання про необхідність загального для всієї Німеччини Цивільного кодексу було поставлено вже у 1814 р. Це викликало жваве обговорення у колі юристів, що частково ініціювало появу історичної школи права, яка була

орієнтована на вивчення історії римського права і створення на цій основі законопроектів.

у 1874 р. було створено комісію, завданням якої стала роз­

робка проекту цивільного кодексу. У 1888 р. такий проект було подано; складений він був на підставі ідей та положень

римського права. Цей перший варіант проекту зазнав різкої критики. Але після пом'якшення «романістичних» начал про­

ект у 1896 році було прийнято Союзною радою і затверджено імператором. З 1 січня 1900 р. німецький Цивільний кодекс

набрав чинності.

Німецький Цивільний кодекс складається з 2385 парагра­ фів, згрупованих у 5 книгах. Останні діляться на розділи, деякі з розділів - на глави, а інші - на параграфи. Заголов­ ки складають частину закону і мають бути враховані при тлу­

маченні.

Як зазначалось, німецький Цивільний кодекс став резуль­ татом поєднання положень римського права і німецького

права. Тому в ньому є відступи від класичних положень про

повноту права власності, про свободу договорів та ін. Особливістю структури Кодексу є те, що він побудоВаний

за та]( зВаною nанде7(тною системою, що її було розробле­

но середньовічними німецькими глосаторами римського пра­

ва, а вперше було запроваджено ще раніше - у Візантії (її відлуння досить помітне у Базиліках). Відповідно до неї 5 ](ниг, на я](і поділено Коде](с, містять: .югальну частину,

зобоВ'язальне праВо, речоВе праВо, сімейне праВо, сnад](оВе

праВо.

154

Перевагами такої структури є наявність досить детальної загальної частини, що містить не лише вступні положення, а

й норми, які визначають коло суб'єктів, об'єктів цивільного права, підстави виникнення прав та обов'язків, порядок реа­ лізації прав тощо. Це дозволяє уникнути повторів при врегу­

люванні окремих видів зобов'язань, тих або інших конкрет­

них відносин.

Оскільки Кодекс став своєрідним симбіозом римського та німецького права, перша та друга книги відображають вплив

римського права. Третя, четверта та п'ята створені під поміт­

ним тиском положень німецького права. Це було результа­

том полеміки між представниками романістичної школи (Ан­ тон Трібо та ін.) та історичної (Карл Фрідріх фон Савіньї, Ру­

дольф фон Єринг та ін.).

Кодекс містить велику кількість норм абстрактного харак­ теру. З одного боку, це є його перевагою, бо дає можливість

застосувати Їх до відносин, які виникли пізніше, не були пе­

редбачені при створенні проекту. Але з другого - абстракт­ ність норм та складність формулювань робить його малодос­

тупним для сприйняття неюристами, через що його назива­

ють «кодексом вчених».

Аналіз особливостей структури і змісту Кодексу дозволяє

зробити висновок про те, що в даному випадку рецепція рим­ ського приватного права також мала місце, однак не в «чис­

тому» вигляді, а з помітними корективами, що з'явились вна­

слідок урахування авторами законопроекту особливостей ні­

мецького права, ідей історичної школи права і школи оновле­ ного природного права. Ці корективи стосуються не лише

системи Кодексу (пандектна система), а й суті низки рішень, появи абстрактних формулювань, нових правових категорій тощо. Втім, наявність вказаних особливостей не впливає на

визнання його давньоримського генезису.

Кодифікаціями ХІХ ст. рецепції римського права у Захід­ ній Європі не закінчуються. Останні відіграють роль і нині, коли відбувається створення так званого Європейського до­

му, одним з наріжних каменів якого вважають римське при­

ватне право з християнським містичним корективом до нього

(В. Скуратівський). При цьому слід зазначити, що сучасні єв­ ропейські правознавці формують конструкції, що поєднують римське та національне право, і ведуть мову, наприклад, про

«римське голландське право» тощо.

155

Глава 4

РЕЦЕПЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА В УКРАЇНІ

§ 1. Загальні положення. Початок рецепції

Питання рецепції римського права в Україні тривалий час

залишалися поза увагою романістів. Значною мірою це було

зумовлено тим, що радянська правова доктрина грунтувалася

на догматі про оригінальний, самобутній характер радянсько­

го права. Певна річ, це знімало з ПОРЯДКУ денного й дослі­ дження впливу римського права на радянське право взагалі.

Через це практично в усіх підручниках і посібниках, напи­

саних до початку 1990-х рр., питання впливу римського права

на право України (як і на право інших колишніх союзних рес­ публік СРСР) не розглядалося.

Однак в останнє десятиліття ситуація дещо змінилася,

з'явилися нові видання. Це закономірно, адже Україна орієн­ тується на інтеграцію у світову спільноту, створення грома­

дянського суспільства, розбудову правової держави, а це, у свою чергу, передбачає необхідність неупередженого пере­ гляду багатьох усталених поглядів, у тому числі на сутність

та характер розвитку українського права.

Розглядаючи питання рецепції римського права В середньо­ Вічному українському праВі, слід взяти до уваги специфіку

цього процесу, що обумовлено особливостями цивілізаційної

орієнтованості України, її геополітичним і культурним стано­ вищем у системі «Схід-Захід».

Внаслідок як західного, так і східного впливу праВо Украї­ ни формуВалося як синтез місцеВою зВичаєВою праВа, реци­ поВаною римською та Ві:шнтіuською праВа. При цьому й рецепція римського права відбувалася у двох видах: безпосе­ редньо та опосередковано (безпосередньо - завдяки като­ лицькому впливу, оскільки Західна церква жила за римськи­

ми законами, і опосередковано - через німецьке, польське,

литовське право).

Власне, і через візантійське право мав місце опосередкова­ ний вплив права римського, оскільки сама Візантія зазнала

потужного впливу останнього (реципувала його). Це зумови­

ло вплив римських правових ідей на формування українсько­

го законодавства тієї доби, зокрема, на законопроекти, ство­ рені в Україні у ХУІ-ХІХ СТ.

156

Протягом XVI ст. було видано три Литовські статути: у 1529 р. - «Старий>}, 1566 р. - «Волинський>}, 1588 р. - «Новий>}.

Статут 1529 р. за своїм змістом та структурою був близь­

ким до Руської Правди. Однак проіснував він не дуже довго.

Оскільки його норми мало відповідали політичним та еконо­

мічним потребам феодального суспільства, що розвивалося, вже у 1544 р. було створено комісію для розробки нового Статуту.

Головну роль у складанні проекту Другого Статуту Вели­ кого князівства Литовського відіграли Августин Ротундус та

Петрус Роїзій - фахівці у галузі не лише права, а й істо­

рії. rрунтуючись на західноєвропейсыlихx засадах світогляду,

вони обстоювали доцільність використання римського права як зразка і як допоміжного матеріалу. Саме за Їхньої актив­ ної участі було значно оновлено норми попереднього ста­

туту, запроваджено низку понять та категорій римського

права.

у 1566 р. Другий Статут було прийнято на сеймі у Вільно і поширено його дію на Волинь, Поділля та колишнє Київське князівство. Своєю структурою та багатьма положеннями він схожий на Дигести та Кодекс Юстиніана. Він містив такі,

зокрема, розділи: основні засади права та державне право, земська оборона, правове становище шляхти, суд та судова

система, шлюб та сім'я, опіка, записи й продаж, спадкування, земельні спори, лісові промисли, кримінальні злочини.

Подібність стає ще помітнішою при ознайомленні з поло­ женнями про вільне розпорядж:ення маєтностями, сервітут­

ними правами, нормами про купівлю-продаж, позику, заста­

ву та ін.

Помітно вплив римського права і на Статут 1588 р., де до­

сить ретельно врегульовано приватну власність на землю, яка

могла належати як поміщикам, так і селянам. Значну увагу

приділено також договірному праву.

На відміну від давньоруського права, що широко допус­

кало застосування усної форми договору, Третій Статут

встановлював, як загальне правило, вимогу письмового

оформлення угод. Крім того, для деяких випадків передбача­

лась реєстрація угоди в суді, укладення її у присутності свід­

ків та ін.

Загалом можна зробити висновок, що Статути Велико­

го князівства Литовського були результатом використання та творчої переробки поточного литовського законодавства

157

та судової практики, положень римського, німецького,

польського права, а також звичаєвого права Литви, Польщі, України.

Якщо зважити на те, що німецьке та польське право того

часу формувалось під помітним впливом римського права, то можна дійти загального висновку про рецепцію римського

права в Україні у XVI ст. Особливостями її було те, що від­

бувалось начебто «подвійне накладання. римсько-правових ідей - через давньоруське право, що зазнало часткового впливу візантійського (опосередковано - римського) права,

та через німецьке та польське право, де римське право було рециповане за західноєвропейським типом.

§ 2. Римське право в Російській імперії

Після приєднання України до Московської держави відпо­

відно до Березневих статей на територію Гетьманщини дія

московського законодавства не поширювалась - тут і далі

діяли «колишні права », тобто звичаєве право, польсько-лито­ вське законодавство та магдебурзьке право.

Однак таке становище не могло зберігатися довго, і тому було заплановано складення збірки «Права, за якими су­

диться малоросійський народ» з метою регулювання відно­

син у Лівобережній Україні таким чином, щоб це відповіда­ ло імперській доктрині права. Було створено кодифікаційну комісію на чолі з генеральним суддею І. Борозною (пісilЯ його смерті комісію очолив генеральний обозний я. Лизо­ губ) у складі 12, а пізніше - 18 осіб.

Після 15-ти років роботи комісія у 1743 р. подала законо­

проект, який, однак, не влаштував царський уряд своєю ори­ гінальністю, відмінністю від тогочасного російського законо­

давства, а його тому так і не було прийнято, хоч фактично

він застосовувався до формування єдиної імперської системи

законодавства у середині ХІХ ст.

Судячи з усього, при складенні проекту «Прав... » було ви­

користано римські та німецькі джерела, Статути Великого князівства Литовського, польське законодавство, звичаєве

право України і судову практику.

Збірник (хоча точніше назвати його Кодексом) складався з 30 розділів, поділених на 532 артикули та 1607 пунктів.

158

На зміст «Прав... » досить помітно вплинуло римське пра­

во, а також його візантійські інтерпретації. Останні були особливо помітні у визначенні порядку подання норм: шлюбні

стосунки, опіка, заповіти, спадкування за законом, договори,

земельні справи тощо (пріоритет надано сімейному та спад­

ковому праву).

Вплив римського права, зокрема, відчувається у регулю­ ванні відносин щодо речей. У відповідних розділах розмежо­ вувались володіння, право власності та сервітути. Різним був

правовий режим рухомості та нерухомості, чітко визначались

первісні та похідні способи набуття права власності. Захища­ лось право власності за допомогою позовів. Аопускався та­ І<ОЖ посесійний захист. Подібність до римсько-правових рі­ шень помітна була у положеннях зобов'язального права: у самому трактуванні зобов'язань, Їхній системі, підставах ви­

никнення тощо. Зокрема, передбачалась можливість виник­

нення зобов'язань на підставі угод (договорів) та внаслідок

правопорушень. При цьому, як і в ранньому римському праві,

не було чіткої межі між деліктами публічними та приватними,

внаслідок чого порушення кримінального судочинства, голо­

вним чином, залежало від бажання потерпілого або його ро­

дичів.

Як зазначалося, «Права, за якими судиться малоросій­

ський народ» хоч і не набрали чинності як законодавчий акт,

але фактично застосовувались аж доти, доки з введенням в

дію Зводу законів Російської імперії не було формально за­ боронено застосування місцевого законодавства.

Втім, незалежно від цієї заборони та створення імперсько­ го Зводу законів відчувалась потреба в оновленні законодав­

ства, яке, хоч і фактично застосовувалось, однак не відповіда­

ло потребам часу, особливо вимогам регулювання економіч­ них відносин. Тому ще у процесі створення проекту Зводу

з'явилась збірка «Зібрання малоросійських прав», котра ціка­

ва насамперед тим, що відображала вплив ідей та рішень рим­ ського приватного права. В останнього було сприйнято не лише

низку структурних елементів, інститутів та правових рішень, а

й принциповий підхід - насиченість та гнучкість норм.

«Зібрання малоросійських прав» складалось з трьох час­ тин і структурно фактично йшло за інституційною системою

(з деякими відмінностями щодо спадкування). Першу частину

було присвячено визначенню правосуб'єктності, шлюбно­ сімейним відносинам та опіці. Аруга охоплювала норми

159