Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

лу. Проте, мабуть, головним було його право проголошувати едикти по судових справах (jus dicere), що відіграло значну

роль у розвитку римського права.

Для здійснення своїх функцій і в межах своєї компетенції

претор перед вступом на посаду видавав едикт, в якому ви­

кладав правила судочинства, обов'язкові для всього населен­

ня і самого претора протягом року. По закінченні його пов­

новажень зазначені правила втрачали свою силу. Новообра­

ний претор перед вступом на посаду оголошував власний

едикт, вивчивши едикти своїх попередників. Правила, що до­

вели свою ефективність у практиці Їх застосування і виявля­ лися придатними для захисту відносин, що виникали, вико­ ристовувались в новому едикті. Невдалі, нежиттєздатні пра­ вила відмирали, не діставши застосування в наступних едик­

тах. Отже, КОЖНИЙ новообраний претор видавав свій едикт,

який був результатом творчості не тільки його автора, а й ко­ лективним творінням багатьох попередників, що увібрало в

себе Їх практичний досвід.

Потреба в розробці й проголошенні нових правил судочин­

ства та правосуддя була зумовлена нездатністю jus сіуіІе на­

дійно захистити відносини, що складалися у нових соціально­

економічних умовах. Наприкінці періоду республіки Рим пе­ ретворився на величезну рабовласницьку державу. Відкриття

нових торговельних шляхів, розвиток ремесел, могутній ци­

вільний обіг вимагав більш ефективного, надійного, позбавле­ ного зайвого формалізму правового регулювання ділових

відносин. Старе jus сіуіІе або взагалі не мало відповідних

норм, або вони не відповідали новим вимогам. Отже, претор

змушений був вишукувати нові правові засоби або пристосо­ вувати норми застарілого jus сіуіІе до нових економічних від­ носин. Однак претор відкрито не протиставляв jus сіуіІе свої

едикти. Розвиток продуктивних сил, розширення цивільного обігу, зміни в економіці почали вимагати радикальних змін у

правовому регулюванні.

Склалась досить парадоксальна ситуація. З одного боку, претор не міг творити право (jus facere поп potest). Він не мав повноважень скасовувати застарілі норми jus сіуіІе і створюва­

ти свої власні - це виходило за межі його влади (imperium).

З іншого боку, створені претором правила через те, що вони

відповідали інтересам рабовласників і вимогам часу, почали застосовувати в едиктах наступних преторів, вони перехо­

дили з покоління в покоління, поступово перетворюючись у

90

правові норми - преторське право. Керуючись принципом справедливості (aequitas), претор мав право відмовити в за­

хисті там, де відповідно до норм jus сіуіІе її належало нада­

вати, і захистити нові відносини у випадках, якщо за нормами jus civile це не передбачалося.

Фактично така «незаконна >} діяльність претора не лише

дістала визнання суспільства, а й стала досить прогресивною формою оновлення, оздоровлення та вдосконалення право­

вого регулювання відносин у республіканському Римі. Однак

не все, що пропонував претор в його едикті, сприймалось йо­ го наступниками і знаходило визнання. Правовою нормою ставали тільки запропоновані претором правила, що повніс­ тю відповідали інтересам суспільства й держави.

Це легко простежити на таких прикладах.

За jus сіуіІе при відчуженні особливо важливих, цінних ре­

чей вимагалось виконання певного формального ритуалу -

манципації. Вона полягала в тому, що при відчуженні зазна­ чених речей мали бути присутніми не менше п'яти свідків і вагар з терезами. Додержання цієї форми вимагалося для засвідчення в пам'яті свідків факту відчуження даної речі на випаДОІ<, ЯJ<ЩО в майбутньому виникне сумнів у цьому, тобто спір про право на річ. Завданням манципації було засвідчен­ ня факту відчуження речі. Крім цього, правило манципації передбачалося для речей, що становили економічну основу рабовласницького суспільства. Складна передача давала змо­

гу контролювати, до кого переходить річ: до римського гро­

мадянина чи перегріна (в ті часи він не міг набувати речі, що належали до основних засобів виробництва). Якщо ця фор­

мальність не виконувалась і ритуалу не додержувались, пра­

во власності до набувача не переходило. Власником залишав­

ся продавець (хоч фактично він передавав річ набувачу, отри­

муючи за це гроші), який міг на підставі формального права витребувати продану ним річ назад. Отже, формалізм заста­

рілого jus сіуіІе суперечив потребам обігу: додержання за­ значеного обряду при кожному продажу хай навіть особливо

важливих речей почало стримувати, обтяжувати обіг. Часті­ ше практикувався продаж без манципації, що, в свою чергу, призводило до зловживань з боку продавця. Внаслідок цього претор Публіцій в останньому столітті до н. е. проголосив у своєму едикті, що захищатиме інтереси добросовісного набу­

вача речі. Формально право власності на спірну річ відповід­

но до норм цивільного права належало відчужувачеві, проте,

91

оскільки було б несправедливим на ЦIИ підставі вимагати річ

від набувача назад, римське суспільство мовчазно сприйняло

рішення претора.

За давніми цивільними канонами молода жінка, яка вийш­ ла заміж та перейшла жити в сім'ю чоловіка, не була вже ро­ дичкою своїх кровних батьків, одночасно втрачаючи право на спадщину. Проте, уявімо, що вона була єдиною донькою у своїх кровних батьків, спадщина могла перейти до будь-кого, але не до рідної доньки померлих батьків. За часів дії Законів ХІІ таблиць це здавалося правильним, однак пізніше така

норма викликала не тільки подив, а й обурення суспільства.

Так само, як і в попередньому випадку, претор в одному зі

своїх едиктів проголосив - якщо виникне спір про спадщину

кровної доньки спадкодавця, хоч вона й перестала бути аг­ наткою своїх батьків, він надасть перевагу Їй.

Це правило претора також не вкладалося в прокрустове

ложе jus сіуіІе, проте з мовчазної згоди правлячої верхівки

поступово перетворилося на норму преторського права, ос­

кільки задовольняло всіх.

Головною рушійною силою розвитку римського права бу­ ли потреби господарського обігу величезної держави, що швидко розвивалася. Основним же засобом задоволення цих потреб була плідна правотворча діяльність преторів: опера­ тивне рішення проблем, що назріли, без будь-якої бюрокра­

тичної тяганини, таке саме оперативне удосконалення знай­

дених рішень. У претора не було ніякого апарату. Він само­ стійно, звая,ено вивчав практику своїх попередників, підби­ рав рішення, що виправдали себе в практичній діяльності, за необхідності шліфував Їх: уточнював, коригував, доповнював, згодом на цій основі розробляв власний едикт, який потім ви­ пробовував на придатність у своїй практиці.

Оперативність у розв'язанні назріллх правових проблем,

можливість швидко і ретельно перевірити відповідність знай­

деного рішення потребам практики і в разі непридатності за­ мінити іншим зробили правотворчу діяльність преторів най­ досконалішим засобом правотворення республіканського Ри­ му. Саме завдяки преторській діяльності римлянам вдалося

досягти неперевершеного удосконалення правової культури,

преторів же називали живим голосом приватного права (Уіуа

уох juris civilis).

Едикти магістратів, насамперед преторів, були джерелом

92

утворення особливої системи правових норм, що дістала наз­

ву nреmорськоzo праВа.

За часів принципату правотворча діяльність преторів по­

мітно занепадає, оскільки не узгоджується з новими форма­

ми державного ладу. За Адріана юрист Сальвій Юліан

(близько 125-126 рр.) здійснює остаточну редакцію постій­ ного преторського едикту, проводить кодифікацію претор­ ського права. На пропозицію Адріана спеціальним сенатус­

консультом едикт був затверджений і визнаний незмінюва­

ним. Тільки імператор мав право доповнювати едикт. Коди­ фікація преторського едикту --:- перша велика кодифікація

після створення Законів ХІІ таблиць.

§ 5. Консультації правознавців

храмів (понтифіки). Вони становили замкнену касту, юридич­

ні знання тримали в глибокій таємниці, консультації надава­

ли за певну винагороду. Так тривало досить довго, доки Гней

Флавій, син вільновідпущеника, не вкрав книгу, в якій місти­

лися позови та інші відомості про закони, і не передав її на­

роду. Пізніше вона дістала назву jus civile ФлаВія. На знак подяки народ обрав Флавія трибуном, сенатором і курульним едилом (Д. 1.2.7). Після обнародування Флавієм позовів

юриспруденція поступово почала переходити до рук світ­ ських юристів.

У період республіки, як і в інші часи, юристи належали до

пануючого стану і були виразниками його світогляду, в ос­

новному посідаючи високе службове становище. Свої кон­

сультації та іншу ЮРИДИЧНУ допомогу вони здійснювали у ви­ гляді порад, як належить діяти в тих ЧИ інших спірних ситуа­

ціях (respondere), надавали консультації з питань укладення

договорів та інших правочинів, складання ділових документів

тощо (cavere); керували процесуальними діями сторін при

розгляді спорів (agere).

Юристи мали авторитет і популярність, оскільки в них бу­ ли глибокі знання права, вони були майстрами юридичного

аналізу конкретних правовідносин, хоч Їхні консультації в

цей період мали ще чисто практичний характер. Своїми тлу­

маченнями законів вони надаваJ1И окремим нормам потрібно­ го змісту, необхідного напряму і цим самим фактично ство­ рювали нові норми. З огляду на авторитет юристів та Їхніх

93

консультацій такі тлумачення набули загальнообов'язкового характеру і вже в республіканський період стали окремою

формою права. Консультаційна практика юристів, науково­

практичні висновки іх безпосередньо впливали на розвиток

права .

Однак найвищого розквіту римська юриспруденція досяг­ ла за часів принципату, коли центр правотворчоі діяльності

було перенесено від преторів до правознавців. Претори як

демократичний інститут республіканського Риму не вписува­

лися в межі принципату, вони поступово втрачали авторитет, нормотворчу активність.

Оскільки юристи мали велику повагу, Август для надання стійкості своій владі вирішив залучити іх на свій бік. Найви­

датнішим юристам він надав право офіційних консультацій

(jus рuЬІісі respondendi).

Юристи, діставши таке право, давали консультацїі ніби від

імені принцепса, спираючись на його авторитет, що надавало

консультаціям офіційного характеру, а судді об(Рунтовували

своі рішення, приймаючи іх як обов'язкові. В такому союзі

були зацікавлені обидві сторони - і принцепси, і юристи. Принцепси через авторитет юристів дістали опору своєі вла­ ди та активних провідників політики.

За умов станових протиріч юристи засобами права зміцню­ вали рабовласницький лад, вишукували нові рішення право­ вих колізій повсякденного життя, правові засоби задоволен­

ня потреб обігу, що швидко розвивався.

Юристи були зацікавлені в підтримці принцепсів. В пере­ важній більшості вони поділяли іх політику через спільність іх станових інтересів і всіляко допомагали принцепсам. Крім

того, держава надавала юристам широкий простір для право­

творчоі діяльності, у чому вони були зацікавлені як профе­

сіонали. Внаслідок такого союзу правотворча діяльність от­ римала новий могутній імпульс.

Практика надання окремим видатним юристам права офі­ ційного тлумачення законів тривала до V ст. Однак із вста­ новленням абсолютноі монархїі правотворча активність іх помітно занепала. В 426 р. було прийнято закон «Про циту­ вання юристів», згідно з яким в основу судового рішення можна було покласти твори Папініана, Павла, Ульпіана, Гая,

Модестіна і тих юристів, на кого вони ПОСЮl.а;lИСЬ.

94

Глава З

СТРУКТУРА РИМСЬКОГО ПРАВА

§ 1. Загальні зауваження.

Інституційна та пандектна структури

Право у Стародавньому Римі структурно вибудовувалося

за так званою «інституційною» системою, суть якої полягає

в тому, ЩО норми групуються за певними ознаl<ами (однорід­ ність відносин, ЩО регулюються) в інститути, ЩО розташову­

ють затим у логічній послідовності.

Щодо інституційної системи побудови римського права існують дві поширені помилки.

По-перше, припускають, ЩО така структура характерна

лише для приватного, а не для всього римського права, і саме у такому контексті розглядають його основні інститути.

По-друге, часто вважають, ЩО таких інститутів у римсько­

му приватному праві було три: 1) особи (personae), 2) речі (res), 3) способи придбання речей (actio). При цьому поси­

лаються на висловлювання Гая та його Інституції, ЩО нібито

мають таку структуру.

Однак римські правознавці поділяли за інституційною сис­

темою не тільки приватне, а й усе право в цілому. Наприклад,

Гай зазначав, ЩО все право, яким ми користуємося, стосу­ ється або осіб, або jJечей, або nо:ювів (Гай. 1.1.8). Отже, можна припустити, ЩО норми права публічного також роз­ глядалися як такі, ЩО стосуються осіб (суб'єктів права), ре­

чей (як найважливішого виду об'єктів права) і позовів (засо­ бів захисту суб'єктивних прав, ЩО використовуються за іні­

ціативою зацікавлених осіб).

При цьому слід взяти до уваги, ЩО особисті немайнові права також були предметом правового регулювання, але розzлядалися вони не Я7( об' єкти права, а як елемент право­

вого статусу особи (у тому числі - статусу громадян Риму

як суб'єктів публічного права). Крім того, actio (позовний за­

хист) міг слугувати засобом захисту прав та інтересів не лише

окремих громадян, а й держави, яка виступає як виразник

публічних інтересів (інтересів спільноти). У разі РОЗГ/1ЯДУ

карної справи actio набуває формулювання «народ проти Нумерія Негідія».

Положення ЩОДО поширеного трактування поняття actio,

95

як аналогу вислову «способи придбання речей», також по­

требує уточнення.

Термін actio охоплював у Стародавньому Римі дві катего­ рії дій: придбання речей (договори) і захист суб'Єl<ТИВНИХ

прав. Якщо перша з цих категорій стосувалася виникнення

прав щодо речей, то друга - питань процедурних, того, що

нині ми називаємо «судовим процесом». До речі, це відобра­ жено і в структурі Інституцій Гая, що складаються не з трьох, а з чотирьох книг. Ці книги не мають назви, перша з

них присвячена загальним положенням права та статусу осо­

би, друга - речевим правам і спадкуванню, третя - спадку­

ванню і зобов'язанням, а четверта - позовам, інтердиктам,

засобам забезпечення виконання судових присудів тощо.

Складені набагато пізніше Інституції Юстиніана теж мають

чотири книги, структура перших трьох з яких приблизно від­ повідає Інституціям Гая, а четверта містить положення про позадоговірні зобов'язання та судочинство.

Отже, інституційна система побудови римського права ви-

глядає таким чином:

1.Становище особи.

2.Речі (об'Єl<ТИ права).

3.Договори та інші юридичні дії.

4.Захист суб'єктивних прав. Судочинство.

§ 2. Становище особи

Давньоримська держава з часів виникнення і до занепаду

була рабовласницькою: рабовласницький лад, рабовласниць­

кий спосіб виробництва, в основі виробничих відносин -

власність на засоби виробництва та раба, основні класи -

раби і рабовласники. Спочатку рабство було патріархаль­

ним - становище рабів не дуже відрізнялось від вільних. З розвитком продуктивних сил станова диференціація по­ глиблюється, стає жорстокішою експлуатація рабів. Раб вва­

жався річчю (servus res est). На думку Варрона (І ст. до н. е.), розрізняють знаряддя праці: а) неживі: б) живі, що не вміють говорити; в) живі, що володіють людською мовою (раби). Отже,

раб у Стародавньому Римі - знаряддя праці, що вміє гово­

рити (instrumentum vocale). Це положення було відображено

в римському праві. «Вищий правовий поділ суб'єктів полягає

96

раби вважаються ніким» (д. 50.17.32). Аеякі юристи вважали,

що рабство виникло на основі права народів: «Рабство є вста­

новлення права народів, в силу якого одна особа підкоряєть­ ся владі іншої» (д. 1.5.4.1).

Загалом, римське суспільство, а разом з тим і право, вва­

жали рабство явищем нормальним. Володар мав право раба

продати, обміняти, подарувати як будь-яку річ, покарати йо­ го, навіть вбити за будь-яку провинність або без такої. Наве­ демо характерний уривOl{ із 6-ї сатири Ювенала (діалог між

чоловіком і дружиною):

«- Хресну страту рабу!

-Хіба він заслужив покарання? В чому його злочин? Свід­ ки хто? Хто доносив? Послухай: якщо на смерть посилати

людину - не можна поспішати.

- Що ти, дурню! Хіба раб людина? Хай він і не злочи­

нець, - так як хочу, так велю, замість доводу хай буде моя

воля.

-Так вона чоловікові велить».

На початку І ст. було прийнято сенатус-консульт Сіціліа­ на, за яким всі раби, що були в будинку в момент вбивства володаря, підлягали страті. Ульпіан досить широко тлумачив цей закон. Тацит наводить приклад, коли за вбивство рабами

префекта міста Педанія Секунда було страчено 400 рабів.

Основними джерелами рабства були: а) війни, під час яких

брали в полон воїнів сусідніх народів (захоплення чужоземця навіть не внаслідок війни робило його рабом, якщо тільки Рим не мав договірних відносин з цією державою); б) наро­

дження від матері-рабині. Згідно з нормами цивільного пра­ ва, дитина, народжена поза шлюбом, набувала статусу мате­ рі, який вона мала в момент народження. Отже, якщо в мо­ мент народження дитини її мати була рабинею, дитина та­

кож визнавалася рабом, незважаючи на те, ким була мати в

момент зачаття і хто був батьком дитини; в) продаж вільної

людини в рабство - за Тибр. Вільний громадянин не міг ста­

ти рабом на своїй батьківщині - це було б надто небезпечно

для пануючого стану. Однак у період імперії допускалось

обернення в рабство на території Риму засуджених за тяжкі злочини до страти або до безстрокової каторги. За часів принципату в рабство оберталася жінка, що вступила в

зв'язок з рабом і не припинила його на вимогу його хазяїна. у Римі суб'єктом праВа, особою визнавалися тільки вільні

люди. Проте й вільні мали далеко не однакові права. Обсяг

прав залежав від багатьох чинників (про що йтиметься далі).

Здатність бути суб'єктом права, тобто njJа80суб'Є1<mнісmь (caput), у рабовласницькому Римі визначалась трьома стана­ ми (статусами): свободи, громадянства і сімейного стану. За статусом свободи населення Риму поділялось на вільних і ра­ бів; за статусом громадянства вільні утворювали п'ять груп:

римські громадяни, латини, перегріни, вільновідпущеники і колони; за сімейним станом - глави родин та інші члени

родини. Стани могли змінюватися (римський громадянин міг бути обернений в рабство або перегрін одержати статус римського громадянина тощо) і тоді відповідно змінювалась

правосуб'єктність. Зміна статусів дістала назву capitis demi-

nutio.

1) Стан свободи (status libertatis) - це головний з право­

вих станів: є свобода - є певний мінімум прав, немає свобо­

ди - немає абсолютно ніяких прав. Тому найістотніші зміни в стані свободи могли призвести до одного з таких наслідків:

набуття свободи (раб, відпущений на волю); втрати свободи

(вільна людина, продана в рабство).

Такі зміни дістали назву capitis deminutio mахіmа, тобто найбільші зміни, що призводили до набуття статусу суб'єкта права (особи) чи до його повної втрати.

2) Стан громадянства (status civitatis) відносив вільну лю­

дину до однієї з вищезазначених груп. Зміна цього статусу

призводила лише до зміни громадянства: латини, перегріни

могли бути римськими громадянами і, навпаки, римський

громадянин міг бути вільновідпущеником (через рабство). Ці

зміни правового статусу називали середніми (capitis deminutio media), вони впливали лише на обсяг прав; перегрін, що

став римським громадянином, набував більших прав, а рим­ ський громадянин, що втратив цей статус (але не свободу), певною мірою обмежувався в правах. Однак зміни в цьому статусі не призводили до повної втрати правосуб'єктності.

3) Сімейний стан (status familiae) поділяв вільних на дві

групи: осіб свого права (persona sui juris) - глави родини

(pater familias) та осіб чужого права (persona аІіепі juris). Ао

останніх належали всі інші члени сім'ї - так звані підвладні,

оскільки вони перебували під владою pater familias.

Здатність людини бути носієм певних прав називається njJа80зОаmнісmю. Римські юристи не мали відповідного су­

часного визначення правоздатності, хоч і користувалися цим

поняттям.

98

Правоздатність як здатність вільної людини бути носієм

прав виникала з моменту її народження. Проте, як вважали римські юристи, в деяких випадках правоздатність може ви­

никнути і до народження дитини. Юрист Павло зазначав: «Хто знаходиться у лоні матері, охороняється, нібито він

знаходиться серед людей, оскільки йдеться про вигоди само­

го плоду» (д. 1.5.7). Отже, якщо батько дитини, що ще не на­ родилась, помре, то при розподілі спадщини має бути врахо­

вана частка того, хто ще не народився.

Моментом народження римські юристи визнавали відді­

лення дитини від лона матері та її КРИК. У мертвої дитини правоздатність не виникала. Зрозуміло, правоздатність могла виникнути тільки у народжених вільними. З моменту наро­ дження дитина є носієм прав; вона могла бути власником, спадкоємцем. Від її імені законні представники захищали її

права тощо.

Правоздатність припинялася зі смертю людини. Римське

право прирівнюваЛ0 до смерті продаж у рабство, полон, за­ судження до тяжких видів покарання (довічна каторга). Як­

що людина будь-яким чином отримувала знову свободу, її

правоздатність відновлювалася, хоч і не завжди в поперед­ ньому обсязі.

Для того, щоб повною мірою користуватися благами пра­ ва, однієї правоздатності було замало. Адже правоздат­ ність - тільки наявність прав, скористатися ними особа мо­ же самостійно лише за наявності дієздатності, тобто здат­ ності своїми діями набувати права і створювати для себе

обов'язки, відповідати за заподіяні правопорушення. Іншими

словами, дієздатність - це здатність здійснюВати юjJи­ дично :mачимі дії і ВідпоВідати :ш них. Римське право не

знало визначення дієздатності, хоч широко застосовувало це

поняття на практиці. На відміну від правоздатності, дієздат­

ність наставала в людини не в момент її народження, а з до­ сягненням певного віку, коли вона ставала здатною правиль­

но оцінювати свої дії, усвідомлювати їх значення і відповіда­ ти за вчинені правопорушення, тобто вільно виявляти свою волю. Дієздатність залежала також і від інших чинників - хвороби, вчинення негідних вчинків тощо.

Впливала на дієздатність і «статева ознака ». Наприклад,

протягом майже всього розвитку римського права жінка

істотно обмежувалася в правосуб'єктності. Вона, як правило, перебувала під опікою батька, чоловіка або інших родичів. За