1.3. Зовнішня політика Галицько-Волинської держави в 2-гій половині 13-го на поч. 14 ст.

У другій половині 13 століття, по смерті Данила і Василька, галицько-волинські землі формально залишились однією державою, але всередині її відбувалося суперництво між Волинню, яку очолював Володимир Василькович, та Галичиною, якою правивЛев Данилович. Окремі незначні уділи мали інші сини Данила Галицького.МстиславутримувавЛуцьк, аШварно—Холмз Дорогочином. Почався поступовий занепад Галицько-Волинської держави. У1270-хроках від неї відійшлитурово-пінськаіятвязькіземлі. Деякою компенсацією було повторне взяття Любліна у1289році та приєднання частиниЗакарпаттяу1299році. Втім, за князювання Володимира і Лева, Галицько-Волинське князівство залишалося васалом Золотої Орди, виконуючи роль її авангарду на Заході.

На початку 14 століттяєдність Галицько-Волинського князівства була відновлена сином Лева, королемЮрієм I. У1303році він домігся відКонстантинопольського патріархавизнання окремоїМалоруської митрополії. У зовнішній політиці Юрій І підтримував союзи з Тевтонським орденом для стримуванняЛитвиі Орди, та союз з Мазовією, спрямований проти Кракова. Після його смерті у1308році Галицько-Волинське князівство перейшло до його синівАндрія ЮрійовичаіЛева Юрійовича, які розпочали боротьбу проти Золотої Орди, традиційно покладаючись на тевтонських лицарів і мазовецьких князів. Припускають, що обидва сини Юрія загинули у бою проти ординців або були отруєні ними у1323році.

Останнім галицько-волинським монархом був Юрій II, син дочки Юрія IМаріїта мазовецького князяТройдена. Він врегулював відносини з Золотою Ордою, визнавши свою залежність від неї і здійснивши у1337році спільний з ординськими військами похід на Польщу. Підтримуючи мир з Литвою і Тевтонським орденом, Юрій ІІ був у неладах з Польщею та Угорщиною, які готували спільний наступ на Галицько-Волинське князівство. У внутрішній політиці він сприяв розвитку міст, надаючи їммагдебурзьке право, активізував міжнародну торгівлю та прагнув обмежити владу боярської верхівки. Для реалізації своєї політики Юрій ІІ залучав чимало іноземних фахівців і допомагав унійним процесам міжправослав'ямтаРимською ЦерквоюЦі заходи викликали незадоволення бояр, які врешті-решт отруїли князя у1340році.

Смерть Юрія II поклала кінець незалежності Галицько-Волинського князівства. Почався період боротьби за Галичину і Волинь, який закінчився поневоленням цих земель сусідніми державами. На Волині був визнаний князем Любарт-Дмитро, син литовського князяГедиміна,^[18], а у Галичині реальну владу захопили місцеві бояри на чолі зДмитром Дядьком. У1349польський корольКазимир IIIорганізував проти Галицько-Волинського князівства великий похід, захопив галицькі землі і розпочав війну з литовцями за волинські.Довготривалий конфліктміж Польщею і Литвою закінчився у1392році тим, що Галичина зБелзькою землеюіХолмщиноюувійшла до Польського королівства, Волинь — доВеликого князівства Литовського. Галицько-Волинське князівство остаточно перестало існувати.

2. Взаємини між Україною та країнами Африки