РОЗДІЛ 2

РОЗДІЛ 2. ЛІНГВО-ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ ВИВЧЕННЯ КАЗКОВОГО ЕПОСУ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ

2.1 Аналіз програми з літературного читання 2-4 класів

Читання в початковій школі - один з видів мовленнєвої та пізнавальної діяльності учнів, що активно впливає на мовний, естетичний, морально-етичний розвиток дитини. Його основна мета – розвиток дитячої особистості засобами читацької діяльності, формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентностей. Слід зауважити, що читацька компетентність учня стає основою його здатності до вивчення будь-якого навчального курсу. Широкий спектр жанрової літературної тематики дає можливість підготувати учня не лише до вивчення курсу літератури в основній школі, а й до системного вивчення таких предметів, як історія, етика, географія тощо.

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти України в XXI ст. (2001 р.) головним завданням сучасної національної школи є формування особистості з глибоко усвідомленою патріотичною і громадянською позицією, системою наукових знань про людину, природу й суспільство, з високорозвиненим почуттям національної та власної гідності, що є носієм національних та на їх основі загальнолюдських цінностей, готової після закінчення навчання присвятити своє життя і працю на здобуття добробуту народу України.

Читання високохудожніх творів, насичених правильними ідеями і думками збуджуватимуть у читача ті риси особистості, які близько відносяться до творчості і самостійності – емоційну пам’ять, уяву, різноманітні почуття аналіз, синтез, вміння бачити твір в цілому, його зміст, і в світі цієї цілісності оцінити і зрозуміти деталі; зуміти все досконало оцінити, проаналізувати, вміти оцінити і контролювати весь процес прочитання. Читання як і будь-який інший творчий процес, торкається всієї особистості людини.

Розвиваючись, молодший школяр повинен спрямовувати якості морального і розумового виховання, засвоювати навчальний матеріал, передбачений программою але ще вчитель повинен спонукати кожного з учнів до самоосвіти, читати художню літературу, вчити вірші, які винесені поза програмою. Працюючи з художньою літературою, учневі початкової школи необхідно навчитись логічно мислити, що забезпечуватиме правильне оволодіння книгою, як засобом розумового розвитку. Говорячи про особливості мислення дітей, Г.О.Люблінська вказує, що за своєю суттю воно практичне, але це зовсім не означає, що дитина не розуміє логіку відношень між явищами і об'єктами дійсності. Логічне мислення, будучи вищою мірою інтелектуальної діяльності дитини проходить тривалий шлях розвитку.

Провідною для комплекту підручників з літературного читання є ідея формування творчого читача з опорою і на досвід батьків, і на власний досвід дитини, що передбачає змогу відкрити душу читача-початківця для сприйняття літератури як частини свого духовного світу, підготувати свідомість учня до вивчення курсу літератури в основній школі. Цій пропедевтичній меті сприяє також початкове ознайомлення молодших школярів з уривками тих літературних творів, які вони більш детально і системно вивчатимуть у курсі української і зарубіжної літератури. Такий методологічний крок обумовлений психологічними особливостями сприйняття нового людською психікою.

Формування особистості маленького читача через родинний і власний досвід, через розкриття і аналіз почуттів, які виникають під час читання літературного твору, через особисту творчість дитини і виявлення існування «вічних» питань, на які немає однозначної відповіді, складає основу педагогічної технології, закладеної у підручнику. Сучасна освіта – це вже не лише процес засвоєння знань.

Курс “Літературне читання” – органічна складова освітньої галузі “Мови і літератури”. Його основною метою є розвиток дитячої особистості засобами читацької діяльності, формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентностей, ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення курсу літератури в основній школі.

Читацька компетентність є особистісно-діяльнісним інтегрованим результатом взаємодії знань, умінь, навичок та ціннісних ставлень учнів, що набувається у процесі реалізації усіх змістових ліній предмета «Читання».

Навчальний предмет “Літературне читання” – багатофункціональний. Уміння і навички – складова читацької компетентності, які формуються на уроках літературного читання, мають не лише предметний, а й загальнонавчальний характер, є засобом вивчення практично всіх навчальних предметів, забезпечують їх подальше засвоєння у наступних ланках загальноосвітньої школи.

Формування читацької компетентності учнів здійснюється з використанням міжпредметних зв’язків.

Основою структурування програми є змістові лінії Державного стандарту з читання: Коло читання. Формування й розвиток навички читання. Літературознавча пропедевтика. Досвід читацької діяльності. Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією. Розвиток літературно-творчої діяльності учнів на основі прочитаного.

Змістова лінія «Коло читання» охоплює твори різних родів і жанрів для дітей цього віку з кращих надбань української і зарубіжної літератури.

Твори усної народної творчості – малі фольклорні форми: загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, ігровий фольклор , казки, легенди, міфи. Літературні казки українських та зарубіжних авторів. Твори українських і зарубіжних письменників-класиків, які ввійшли в коло дитячого читання. Твори сучасної дитячої української та зарубіжної літератури. Дитяча періодика: газети і журнали. Довідкова література: словники, довідники, енциклопедії для дітей.

За жанрово-родовими формами – це епічні твори: оповідання, байки, повісті, повісті-казки ліричні: твори різного змісту і форми драматичні: п’єси для дітей.

Змістова лінія «Формування і розвиток навички читання» має на меті

навчити учнів оволодіваюти повноцінною навичкою читання, яка характеризується злиттям технічної і смислової її сторін.

Техніка читання охоплює такі компоненти, як спосіб читання, правильність, виразність, темп. Кожний з них окремо і в сукупності підпорядкований смисловій стороні читання, тобто розумінню тексту.

Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання – вголос і мовчки. Читання вголос – це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі. Читання мовчки – читання “очима”, без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам’ятовування і засвоєння прочитаного, а також зростанням темпу, порівняно з читанням уголос.

У 1-2 класах велика увага зосереджується на інтенсивному формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів формуються уміння слухати, сприймати й розуміти зв’язне усне й писемне мовлення. З другого півріччя 2 класу застосовується методика навчання читати мовчки. У 3-4 класах провідне місце у сприйманні й засвоєнні навчального матеріалу належить мовчазному читанню. Відповідно і в роботі з текстом збільшується питома вага вправ і завдань на розвиток смислової сторони читання.

Змістова лінія «Літературознавча пропедевтика».Передбачає ознайомлення школярів (на початковому рівні, практично) з окремими літературознавчими поняттями, необхідними їм під час аналізу та інтерпретації твору. В учнів формуються найпростіші уявлення про сюжет і композицію твору (без уживання термінів), про художній образ-персонаж в епічному творі та художній образ – у ліричному, про деякі особливості жанрів художніх творів, засоби художньої виразності, авторську позицію (ставлення автора до зображуваних подій, до персонажів), тему та основну думку твору.

Змістова лінія «Досвід читацької діяльності (опрацювання текстів різних видів: художніх, науково-художніх)». У цій змістовій лінії взаємозв’язано реалізуються засоби літературознавчої пропедевтики, смисловий і структурний аналіз творів, навчання учнів виразності читання, висловлюванню особистого емоційно-оцінного ставлення до змісту прочитаного. Особливості опрацювання художнього твору. Усвідомлення жанрових особливостей творів. Під час навчання молодші школярі ознайомлюються зі значущими одиницями творів художньої літератури і фольклору, оволодівають практичними уміннями впізнавати, розрізнювати та називати окремі літературні жанри: казка (народна і літературна), оповідання, повість, вірш, байка, малі фольклорні форми (загадка, прислів’я) ігровий фольклор (скоромовка, лічилка, календарно-обрядова поезія тощо).

Учні 2-х класів ознайомлюються з найпростішими жанровими особливостями казки на матеріалі казок про тварин, оскільки вони є найпростішими і найдоступнішими для сприймання і розуміння порівняно з іншими видами. Героїко-фантастичні казки, які мають складнішу будову, більші за обсягом, складаються з багатьох епізодів, відзначаються особливою вигадливістю, містять потужний фантастичний елемент, доцільно починати вивчати з 3 класу. Лірична поезія є доступнішою учням 4-х класів.

Смисловий і структурний аналіз твору. Основне завдання смислового і структурного аналізу художнього тексту – це сприймання художнього образу, усвідомлення ідеї твору. Ці завдання зумовлюють вибір засобів для їх розв’язання, тобто визначають, які літературознавчі знання і в якому обсязі будуть потрібні учням, які спостереження за жанровою специфікою того чи іншого твору варто зробити, які прийоми аналізу тексту виявляються найбільш доцільними тощо.

Аналіз творів охоплює такі рівні: первинний, поглиблений, структурний.

Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення до змісту прочитаного (прослуханого) твору. Під керівництвом учителя молодші школярі навчаються помічати особливості авторського вибору слів, засобів вираження емоцій, почуттів, ставлення до зображуваних подій, героїв.

Усвідомлення ролі засобів виразності у творі дає учням змогу повніше сприймати і відтворювати в уяві картини життя, змальовані письменником, встановлювати зв’язок між ними, розуміти авторську позицію, що в свою чергу сприяє проникненню в емоційну тональність твору.

Оволодіння цими читацькими уміннями створює умови для розвитку у школярів здатності емоційно реагувати на зміст прочитаного (прослуханого) твору, виявляти й усвідомлювати свої почуття, освоєння умінь висловлювати власні оцінні судження, використовуючи адекватні мовленнєві засоби.

Робота з науково-художніми творам. Науково-художній твір – це різновид дитячої пізнавальної літератури. За жанровою та тематичною різноманітністю – це оповідання, пізнавальні казки, повісті про явища природи, історичні події, техніку, географію.

Робота з науково-художнім твором спрямовується на формування в учнів умінь знаходити пізнавальну інформацію, визначати істотні ознаки, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки тощо.

Змістова лінія «Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією» Передбачає роботу з дитячою книжкою, роботи з інформацією у 2-4 класах для розширення кола дитячого читання, формування читацької самостійності учнів, сприяння розвитку інформаційної культури молодших школярів.

У 2 класі вчитель спрямовує школярів на широке ознайомлення зі світом доступних їм книжок з власної ініціативи, на пошук серед них тих, які найбільшою мірою можуть задовольнити пізнавальні інтереси кожного з учнів.

Учні вчаться самостійно визначати зовнішні показники змісту кожної книжки, вибирати потрібну за окресленими педагогом показниками, співвідносити їх і на цій основі робити загальний висновок про тематику, орієнтовний зміст, характер, кількість уміщених у ній творів. У 3-4 класах самостійна читацька діяльність також має свої особливості. Одним з перших завдань у цей період є формування і розвиток у школярів самостійного, а також продуктивного способів самостійного опрацювання змісту різних типів і видів дитячих книжок, уміння добирати, систематизувати та узагальнювати інформацію. Набуті у попередніх класах практичні уміння, способи роботи з дитячою книжкою дозволяють школярам переважно самостійно розв’язувати спеціальні завдання, які складають сутність читацької діяльності.

Змістова лінія «Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного». Молодші школярі беруть участь у посильній творчій діяльності, яка організовується вчителем на уроках класного і позакласного читання і в позаурочний час. Для стимулювання творчих здібностей використовуються такі види завдань: словесне малювання, графічне ілюстрування, творчий переказ, читання за ролями, інсценізація, колективне та індивідуальне складання з допомогою учителя казок, лічилок, загадок тощо.

Програма «Літературне читання» передбачає усвідомлення учнями різних понять (тема, ідея, засоби художньої виразності і. т. д.); інтенсивний розвиток усіх характеристик навички читання (вголос і мовчки); правильну організацію роботи над книгою; організацію самостійною роботи.

У 2 класі на урок «Літературне читання» відводиться 121 година (І семестр – 57 годин (3 години на тиждень); ІІ семестр – 64 години (4 години на тиждень)). Учні вивчають твори дитячої літератури, доступні для їх вікової групи. До усної народної творчості входять малі фольклорні жанри – загадки (Л.Глібов, Марійка Підгірянка, Т.Коломієць), скоромовки (Олена Пчілка, Г.Бойко), лічилки, дитячий ігровий фольклор, казки про тварин та прислів’я. Під час вивчення малих фольклорних жанрів учень повинен оволодіти уявленнями про твір, а також до якого жанру його можна віднести. До програми 2 класу ввійшли літературні (авторські) казки таких письменників І.Франко «Лисичка і Журавель», Олена Пчілка, Н.Забіла «Вовк і козлята», О.Іваненко, В.Сухомлинський «Соловей і Жук». Великий обсяг складає поезія (сюжетній вірш, пейзажна лірика) Т.Шевченко, Леся Українка, Олена Пчілка, М.Рильський, Олександр Олесь, Марійка Підгірянка, Д.Білоус, Микола Вороний, П.Воронько, С.Жупанин, Н.Забіла, Л.Забашта, А.Камінчук, Т.Коломієць, Л.Костенко, А.Костецький, В.Лучук, А.Малишко, А.М’ястківський, К.Перелісна, В.Самійленко, О.Сенатович, В.Скомаровський, М.Стельмах, Г.Чубач); проза (оповідання, уривки з повістей) В.Артамонова, О.Буцень, А.М’ястківський, В.Сенцовський, В.Струтинський, В.Сухомлинський, М.Трублаїні, В.Чухліб. Гумористичні твори які мають на меті роль психологічного розвантаження, слугують виправленню вдачі та запобіганню від негативних вчинків (Д.Білоус, Г.Бойко, А.Григорук, Т.Коломієць, В.Нестайко, І.Січовик, І.Світличний). Науково-художня література (О.Копиленко, Ю.Старостенко, Ю.Ярмиш, А.Волкова). Зарубіжна література: казки народів Європи(російська, білоруська, болгарська, чеська, англійська, німецька та латинська народні казки).

В процесі навчальної діяльності учень має засвоїти основні поняття малих фольклорних жанрів, їх характерні риси. Володіння вивченим матеріалом повинно відповідати державним вимогам, а саме: учень має правильно назвати хоч декілька українських народних казок, а також назвати хоч декілька письменників, які є авторами творів. Щодо персонажів художніх творів, то учень має виділяти героїв, за характером поведінки, вчинків (позитивні, негативні) вміти описати їх зовнішній вигляд та назвати головні риси (характеру, зовнішності).

У 2 класі за програмою вивчається казка як фольклорний літературний жанр, у якому є вимисел, фантазія. Учні починають вивчення великої групи казок про тварин: їхні вдачі, вчинки. Дається поняття про літературну казку, як авторський твір.

Казки відбивають життя різних епох, вони сягають своїми витоками у життя наших далеких предків, коли ще казковість сприймалася як реальність. Казки про тварин належать до «звіриного епосу», вони є історично найдавнішими. У цих казках в алегоричній формі розкриваються суспільні явища, побут людей. Дії тваринних казкових образів олюднені: вони розмовляють, спілкуються, товаришують. Саме тому зміст цих казок близький і доступний дітям будь-якого віку. Під час вивчення казки вчитель повинен організувати клас для плідної роботи, після закінчення якої має бути позитивний результат. Учні мають усвідомлювати елементарні жанрові особливості народної казки: наявність у змісті вигадки, фантазії розповідати про особли-вості побудови: традиційний зачин, кінцівка, повтори визначає, правильно називає героїв казок про тварин на основі спостережень за поведінкою вчинками, персонажів у казках розповідає про домінуючі риси їх характеру, передає це голосом під час читання, інсценування висловлює елементарні узагальнені оцінні судження: лисиця – хитра, вовк – злий заєць – боягуз і т. ін. пояснює, що літературна казка - це авторський твір.

Казка доступна дітям уже з раннього віку як за умов родинного виховання, так і в дошкільному закладі. Казка – найпопулярніший вид усної творчості серед дітей, вона захоплює й полонить серця не тільки дітей, а й дорослих. Тому місце казки у навчальній діяльності дітей молодшого шкільного віку надають великого значення, адже казка зачаровує дитину образністю рідного слова, красою співучої української мови. Саме про це писав І. Франко: «Оті простесенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності.»

У 3 класі на урок «Літературне читання» відводиться 121 година (І семестр – 57 годин (3 години на тиждень); ІІ семестр – 64 години (4 години на тиждень)). У 3 класі коло читання розширюється за жанрами і персоналіями, охоплюючи доступні, цікаві для цього віку твори, які мають художньо-естетичну цінність. Учням пропонується для вивчення з усної народної творчості: малі фольклорні форми – народні дитячі пісеньки, ігри, лічилки, загадки, скоромовки, прислів’я, приказки; народні усмішки, чарівні казки, легенди, народні пісні. З поезії (вірші сюжетні, пейзажні, гумористичні, фантастичні). Т.Шевченко, Леся Українка, П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, Олександр Олесь, І.Калинець, М.Вороний, М.Вінграновський, П.Воронько, Н.Забіла, М.Стельмах, А.Качан, Л.Костенко, В.Коломієць, Т.Коломієць, А.Костецький, А.Малишко, А.М’ястківський, Є.Горєва, В.Лучук, П.Осадчук, Д.Павличко, Марійка Підгірянка, Олена Пчілка, М.Познанська, І.Кульська, С.Жупанин, В.Самійленко, В.Скомаровський, І.Січовик, О.Сенатович, Г.Бойко, Д.Білоус, Д.Павличко, І.Світличний, І.Жиленко, М.Сингаївський, Г.Чубач. Акровірші, вірші-загадки, вірші-скоромовки; байки (Л.Глібов «Дебідь, Щука і Рак», «Коник-стрибунець», «Чиж та Голуб» П.Глазовий); проза (оповідання, уривки з повістей: О.Буцень, Є.Гуцало, А.Григорук, В.Кава, В.Нестайко, Д.Чередниченко, О.Іваненко, І.Сенченко, В.Скуратівський, Г.Тютюнник, Микола Трублаїні, В.Сухомлинський, Ю.Збанацький, М.Стельмах, В.Чухліб, О.Дерманський, Л.Вороніна); літературні казки (К.Ушинський, І.Франко, Леся Українка, О.Зима, І.Липа, О.Іваненко, В.Скомаровський «Чому в морі вода солона», В.Сухомлинський, Л.Письменна, Ю.Ярмиш); п’єси (Н.Куфко, Олександр Олесь, Л.Мовчун); науково-художні твори (Г.Демченко, О.Іваненко, О.Копиленко, Ю.Старостенко, А.Коваль, П.Утевська, Ю.Дмитрієв, М.Пришвін); зарубіжна література – казки, оповідання, уривки з повістей (П.Єршов, О.Пушкін, Г.К.Андерсен, брати Грімм, З.Топеліус, А.Ліндгрен, Божена Немцова, М.Носов, М.Сладко); вірші (С.Маршак, А.Барто, Б.Заходер, Янка Купала, Джанні Родарі).

Під час навчально-виховного процесу учень має засвоїти навчальний матеріал та вдосконалити свої вміння та навички щодо вивченого. Перш за все учень має співвідносити вивчені творі з відповідними жанрами: казка, вірш, оповідання, байка п’єса; розрізняти фольклорні і авторські твори; твори за емоційним забарвленням; називати основні теми читання; прізвища, імена українських письменників-класиків, найвідоміших письменників-казкарів та їхні твори, з якими ознайомились під час навчання;

знати сюжети 4-5 фольклорних казок; знати напам’ять 7-8 віршів, прізвища, імена їхніх авторів та 5-6 прислів’їв.

Щодо казки, то у 3 класі починають вивчати народні героїко-фантастичні (чарівні) казки. Ця група казок характеризується своєю композиційною особливістю, обов’язковою наявністю чарівних предметів, чаклунів, тобто у їх зміст переважає фантастичне начало. Учень має визначати позитивних чи негативних героїв казки, пояснювати якими вони рисами наділені, висловлювати свою оцінку щодо поведінки та вчинків персонажа. Школяр має вміти сформулювати та робити висновки про прочитане, він повинен чітко знати що в чарівних казках добро перемагає зло.

Специфікою чарівних казок є сильне моральне начало, повчальний зміст, який приховано у ненав’язливій моральній позиції, що спонукає слухача самостійно дійти відповідних висновків щодо етики поведінки чи морально-етичних правил життя.

Програмою для 3 класу передбачено вивчення повість, повість-казка як прозові твори, у яких мають місце кілька подій. Учні повинні (з допомогою вчителя) знаходити відмінність оповідання від казки, їх відмінність від оповідання та казки; Герої (персонажі) повістей, повістей-казок. практично розрізняє повість, повість-казку; пояснює їх відмінність від оповідання та казки; правильно називає героїв повістей, повістей-казок (на прикладі програмових творів)

У 3 класі на новому матеріали продовжується залучення учнів до тих видів творчих завдань, які виконувались у 2 класі, з деяким їх ускладненням. Зокрема, колективне та індивідуальне складання варіантів кінцівок до літературних казок, творів-мініатюр про казкових героїв і власні спостереження; складання розповідей від імені одного з героїв твору, заповнення пропусків у прозових і віршованих творах; інсценування прочитаного.

Ознайомлення і практичне використання у співпраці з учителем прийомів складання казок, загадок, лічилок за аналогією, зразком і самостійно.

Виконання творчих завдань на основі сприймання різних видів мистецтва: творів письменників, художників, композиторів.

У 4 класі на урок «Літературне читання» відводиться 121 година (І семестр – 57 годин (3 години на тиждень); ІІ семестр – 64 години (4 години на тиждень)). У 4 класі коло читання розширюється і систематизується шляхом упорядкування і узагальнення знань про раніше відомі жанри і авторів, а також залучення нових жанрів, творів та імен. З метою забезпечення перспективності у підготовці учнів до вивчення літератури в 5 класі збільшується питома вага жанрового і монографічного підходів у доборі та конструюванні навчального змісту за розділами і темами. Отже, жанрова й авторська різноманітність залишаються провідними принципами добору змісту. У 4 класі учні вивчають малі фольклорні форми: прислів’я, приказки, лічилки, загадки, усмішки; соціально-побутові казки, притчі, легенди, народні пісні, а також міфи про створення світу і людей; поезія: поетична палітра охоплює всі види віршів, з якими діти ознайомилися у попередніх класах. Крім авторів, твори яких діти читали у 2-3 класах, пропонуються твори І.Малковича, В.Симоненка, І.Драча, П.Усенка, Л.Полтави, Б.Чалого, Г.Черінь, І.Жиленко та ін.; байки: Л.Глібов, Є.Гребінка, Г.Бойко, П.Глазовий; проза: оповідання, легенди, уривки з повістей - М.Гоголь, М.Коцюбинський, Марко Вовчок, Б.Грінченко, Остап Вишня, О.Довженко, О.Гончар, В.Близнець, О.Донченко, А.Григорук, В.Нестайко, С.Плачинда, К.Пасічна, І.Сенченко, М.Слабошпицький, В.Сухомлинський, Г.Тютюнник, А.Дрофань, В.Чухліб, Г.Храпач, О.Дерманський, Л.Вороніна; п’єси: Я.Стельмах, В.Лучук, Н.Шейко-Медведєва; науково-художні, науково-популярні твори. А.Лотоцький, В.Скуратівський, А.Григорук, Б.Лепкий, Є.Шморгун, А.Коваль, П.Утевська, А.Давидов; зарубіжна література. Казки, оповідання, уривки з повістей - А.Чехов, В.Гюго, П.Бажов, М.Твен, Р.Кіплінг, Алан Мілн, Джек Лондон, А.Волков, М.Пришвін, Е.Успенський, Л.Керолл.

Під час навчання в учнів формуються вже стійкі знання про казку як жанр, співвідносять прочитаний твір з певним жанром: казка, вірш, оповідання, повість, повість-казка, байка, п’єса; розрізняють казку народну і літературну; прозові, поетичні, драматичні твори; називають прізвища, імена українських письменників-класиків, а також тих письмен-ників, з творами яких неодноразово зустрічалися під час навчання; знає назви, сюжети 6--7 фольклорних казок, а також літературних творів, прізвища, імена їхніх авторів; знають напам’ять 8-10 віршів; 2-3 уривки з прозових творів; 8-10 прислів’їв, розуміють їх зміст та пояснюють, у якій життєвій ситуації доцільно вживати кожне з прислів’їв; усвідомлюють, що читання є важливим джерелом знань, задоволення пізнавальних інтересів, цікавого дозвілля. Вміють виділяти головних і другорядних героїв, встановлюють тип персонажа (позитивний, негативний), пояснюють вчинки героїв та обґрунтовують їх, висловлюють своє ставлення до персонажа.

В 4 класі учні починають вивчати соціально-побутові казки, ці казки розповідають про життя людей, їхній побут або реалії людського життя за умов різних соціальних епох. Соціально-побутові казки є найновішими за походженням. Учень може практично розрізняти народну соціально-побутову казку; називати місце події у казках, героїв, пояснюти їхні вчинки, мотиви поведінки; відмінність соціально-побутових казок від казок про тварин та героїко-фантастичних (на конкретних прикладах); пояснювати спільне та відмінне у цих казках.

Соціально-побутові казки спрямовані на викриття і заперечення несправедливого суспільного ладу, експлуатації людини людиною. Вони допомагають дітям глибше пізнати минуле українського народу, виховують патріотичні почуття, прищеплюють підростаючому поколінню оптимістичні погляди на життя.

Коло літературного читання і його методичне опрацювання створюють передумови для самовираження дітей через творчу діяльність у зв’язку з прочитаним. У 4 класі, як і в попередніх, рекомендуються з цією метою: словесне малювання та ілюстрування прочитаного, творчий переказ, читання за ролями, інсценізація, доповнення віршованих і прозових творів, зміни текстів; складання з допомогою вчителя казок, небилиць, творів-мініатюр, віршів, лічилок, загадок тощо.

2.1 Аналіз підручників з літературного читання 2-4 класів

Програми початкової школи з літературного читання побудовані на основі двох принципів: художньо-естетичного і літературознавчого. У зміст включені такі твори літературного мистецтва, які формують у дитини відчуття прекрасного, виховують духовні якості. Вирішення цих завдань можливе через вдумливе прочитання – вивчення того або іншого художнього твору. У зв’язку з цим вчителям початкових класів необхідно прищепити дітям первинні навички аналізу твору.

Найбільш доступний і зрозумілий молодшим школярам сюжетно-образний аналіз. Він дозволяє вчителю спільно з учнями спостерігати за особливостями композиції, сюжету, авторської позиції, мови. Розглянемо це на прикладі казки. Спочатку ми визначаємо з дітьми, до якого з трьох типів належить казка (чарівна, побутова або про тварин). Далі спостерігаємо композицію казки. У більшості казок є приказка. Її роль схожа з роллю заспіву і в окремих випадках є зав’язкою сюжету. Мета приказки: підготувати аудиторію до слухання казки. (Наприклад, приказка в одній з казок звучить так: «У той давній час, коли світ наповнений був лісовиками, відьмами та русалками, коли річки текли молочні, береги були киселеві, а по полях літали куріпки, у той час жив-був цар по імені Горох…») Звертаємо увагу дітей на те, що народні казки сходять до глибокої старовини. У них збереглися стародавні вірування, уявлення про водяного царя, лісовиків і русалок (це ознаки язичництва). Ту ж мету переслідують і казкові зачини: «У тридев’ятому царстві, в тридесятому государстві» і т.д.