52Методика організації спостереження учнів на уроках природоз.

Спостереження_це обєктивна діяльність,оволодіння якою призводить до формування уміння спостерігати.З цим умінням повязаний розвиток такої якості особистості,як спостережливість.Спостережливість_ це прагнення і уміння найповніше помічати особливості предметів і явищ,у тому числі й такі деталі,які здаються зовні недостатньо помітні і на перший погляд малоістотні,уміння помічати неначні відмінності,зміни в предметах і явищах.Спостережлива дитина більше сприймає ,глибше мислить ,і розуміє,це і полегшує засвоєння знань тта умінь,забезпечує кращі результати в навчанні,позитивні емоції,розвиває пізнавальні інтереси,впливає на поведінку.Спостереження є способом організації взаємозвязаної діяльності учителя й учнів і полягаю в тому,що вчитель організовує,стимулює,здійснює поточний контроль,аналізує,коригує й оцінює цілеспрямоване,планомврне сприймання учнями обєктів природи.Зміст діял. вчителя під час використання цього методу зумовлюється,по-перше,обєктивною сутністю спостереження,його структкрою,змістом її компонентів та закономірностями реалізацій;по-друге віковими особливостямипсихічного розвитку молодших школярів;по-третє наявністю опорних знань,умінь,навичок життєвого досвіду учнів.

53.Формування просторових уявлень в учнів з вадами інтелекту на уроках географії.

Просторові уявлення – складний продукт взаємодії елементів сенсомоторної системи людини. Вони формуються в результаті аналітико-синтетичної діяльності ЦНС, яка у РВД характеризується значною своєрідністю. Одним із чинників, що ускладнюють формування у РВД уявлень про найближче оточення як своєрідного „полігону” для підготовки до роботи з картою, є їхня низька здатність до самостійного узагальнення предметів, які сприймаються ізольовано, встановлення просторових та причинно-наслідкових зв’язків між ними. Оскільки такі уявлення формуються у РВ школярів стихійно, необхідна цілеспрямована робота із створення у них правильного узагальненого уявлення про найближче оточення як важливого елементу в системі колекційного навчання на етапі географічної та картографічної пропедевтики. Навчання визначенню географічного положення відбувається за 4 напрямками: визначити просторове положення об’єкту до материка; відношення до відповідних форм рельєфу, на яких розміщений предмет чи відбувається явище; відношення до сусідніх фізико-географічних систем; відношення до своєї місцевості на карті і у просторі. Вивчення карти спрямоване на формування навичок просторової орієнтації та вивчення масштабу. При цьому значну увагу необхідно приділяти практичним роботам на просторове орієнтування та визначення відстаней на плані і карті за масштабом, вивчення і закріплення відповідних навчальних прийомів. Читання карти починається зі складання простих суджень, які стосуються визначення географічного значення картографічного зображення наступне судження – встановлення співвідношень, застосування прийому орієнтування. У міру оволодіння учнями масштабом вони повинні давати і картометричні визначення. Систематична робота за описами географічних об’єктів і явищ потребує вивчення спеціальних правил, якими повинні керуватися учні, описуючи певні географічні явища за картою. З окремих правил опису предметів або явищ формується загальне правило фізико-географічної характеристики.