8.Характеристика навчальних програм з фізичного виховання для студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації.

Навчальна програма з фізичного виховання у ВНЗ затверджена Міністерством освіти України як базова і є обов'язковою для засвоєння її змісту студентами денної форми навчання вищих закладів освіти III і IV рівнів акредитації усіх форм власності. Методологічною основою проограми є чинні державні документи, що регламентують фізичне виховання як обов'язкову дисципліну. Вона розроблена на основі «Державних вимог до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти».

Програма ґрунтується на:

концептуальних засадах законів України «Про фізичну культуру і спорт», «Про освіту», Цільової комплексної програми «Фізична культура — здоров'я нації».

Положенні про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України,

Концепції фізичного виховання в системі освіти України,

Державних вимогах до навчальних програм з фізичного виховання.

Державних стандартів вищої освіти та інших документах, виданих Міністерством освіти України.

Головна мета базової програми — визначити стандарт фізичного виховання, відповідний мінімальний рівень обов'язкової фізкультурної освіти для студентів, що навчаються у вищих закладах освіти і отримують кваліфікацію — «бакалавр», «спеціаліст», «магістр».

Програма вступає в дію з моменту її затвердження Міністерством освіти України. Вона передбачає проведення обов'язкових аудиторних занять в обсязі не менше 4-х годин на тиждень протягом всього періоду навчання за виключенням останнього випускного семестру.

10.Особливості використання диференційованого підходу в процесі розвитку рухових якостей

Фізичний розвиток організму дитини, тобто процес морфологічних та функціональних змін в їх організмі проходить за певними віковими закономірностями. У відповідності до цього в методичній літературі для викладання у навчальних закладах

розкриваються методики фізичного виховання, що розраховані на "середнього" учня конкретної статевовікової групи. Однак, серед дітей одного хронологічного віку і статі спостерігаються суттєві відмінності у показниках ФР (зріст, вага, ОГК, ЖМЛ, кистьова та станова динамометрія). Причиною таких відмінностей є внутрішні (спадкові) чинники і зовнішні умови (режим рухової активності, харчування). Сукупність зазначених причин приводить до різного ступеня фізичної працездатності, різної тривалості підготовки до здачі нормативів. Так, за даними В.Г.Ареф'єва, показники розвитку рухових якостей осіб одного віку і статі засвідчили значну варіабельність. Все це зумовлює індивідуальний підхід до ФВ того чи іншого учня, який передбачав би необхідність застосування таких методик дозування фізичних навантажень, які б відповідають фактичному стану ФР організму учнів. Внаслідок невідповідності застосування засобів і методів ФВ до фізичного стану учнів вправи можуть оцінюватись як важкі для одних і легкі для інших, і як наслідок, зменшується можливість оздоровчого впливу занять ФК. Саме тому методики фізичного виховання, розроблені на підставі тільки вікових особливостей "середнього" учня, не можуть бути об'єктивними, а отже, й ефективними. З огляду на це була висунута ідея диференційованого фізичного виховання, тобто методика, в якій мають враховуватися не тільки загально вікові, а й індивідуальні особливості в межах схожих морфо-функціональних показників розвитку груп.

Диференційоване фізичне виховання передбачає такий підхід до навчально-виховного процесу, при якому мета і зміст програми, об'єм і терміни її вивчення залишаються загальними і обов'язковими для всіх практично здорових учнів. Пристосування навчального матеріалу до їх індивідуальних можливостей здійснюється за рахунок диференціації засобів, методів, інтенсивності навантаження в групах, складених з учнів, які мають приблизно однаковий рівень ФР, ФП і сприйняття матеріалу. Згідно даних наукових досліджень встановлено, що ФП дітей у значній мірі залежить від темпів ФР (біологічного віку), особливостей тіло будови (соматотипу) та типологічних особливостей нервової системи (темпераменту). За темпами ФР визначається біологічний вік дитини. Біологічний вік – це досягнутий окремим індивідуумом рівень розвитку морфологічних структур і функціональних прояв життєдіяльності організму, який відповідає середньому для всієї популяції рівню, характерному для хронологічного віку. Біологічний вік може випереджати паспортний, співпадати з ним або відставати від нього. В зв’язку цим, проводять розподіл на учнів з прискореними темпами ФР або акселератів, на учні з середніми темпами ФР та учні з уповільненими темпами ФР або ретардантів. Для визначення біологічного віку дітей у школі рекомендується його експрес-оцінка для оперативного визначення темпу біологічного розвитку: уповільнений (Р), середній (С) і пришвидшений (А) - стосовно календарного віку школяра. Індивідуальний підхід до фізичного виховання школярів зумовлюється соматотипом або тіло будовою. В зв’язку з цим, різні науковці пропонують класифікації 7соматотипів з різною їх кількістю (від 3 і більше). Такий підхід до диференціації фізичного виховання пропонується зокрема Ареф’євим

психології. Крім вище зазначених ознак для диференціації фізичних навантажень школярів до уваги слід брати рівень їх фізичної підготовленості, який у відповідності до вимог. Державних тестів може бути оціненим як низький, нижчий за середній, середній, вищий за середній і високий, та стан здоров’я. Учні з прискореними темпами ФР здебільшого мають знижені (порівняно з іншими) відносні показники ЖМЛ, відносні показники сили та спритності, силової витривалості при добрих показниках абсолютної сили (динамометрії). Такі діти можуть досягати добрих результатів у бігу на короткі дистанції, у стрибках, в підніманні ваги, але відчувати складності у виконанні вправ на гімнастичних приладах, в лазінні по канату, в підтягуванні тощо. Цим учням слід рекомендувати вправи: дихальні, для розвитку сили м'язів верхнього плечового поясу і тулуба, силової та загальної витривалості, для поліпшення постави. Для учнів з середніми темпами ФР рекомендуються вправи для поліпшення постави, розвитку бистрості, сили, гнучкості, спритності. Учні з уповільненими темпами ФР у зв'язку із заниженим зростом і абсолютною масою поступаються іншим дітям в абсолютних показниках сили і швидкісно-силових якостей (в стрибках), проте нерідко вони перевищують учнів акселератів у відносних показниках сили та стрибучості, силової витривалості. Оцінювати рівень їх підготовленості у стрибках і силі слід з урахуванням їх зросту та маси. Для них рекомендуються вправи для поліпшення постави, розвитку бистрості рухів, швидкісно-силових якостей. Дані характеристики – основа для диференційованих (загально групових) рекомендацій з ФВ. Разом з тим, в однорідних за рівнем ФР підгрупах є учні, які мають значні відхилення від середніх норм за одним чи кількома показниками ФП. З огляду на це групові рекомендації слід доповнювати індивідуальними, виходячи з фізичної підготовленості кожного учня.