Розділ 1 науково-теоретична частина

1.1. Гіпертонічна хвороба та артеріальна гіпертензія: сучасний стан проблеми

Артеріальна гіпертензія (АГ) – найбільш поширена патологія серцево-судинної системи. За даними епідеміологічного дослідження, що проводилося Інститутом кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, майже у 34,7% дорослого населення України спостерігають підвищення артеріального тиску (AT), а серед осіб похилого віку поширеність АГ становить 30-40%. В США у 25% дорослого населення виявлено підвищення AT.

Стандартизований за віком показник поширеності АГ серед міського населення складає 29,35; серед чоловіків – 32,5%,серед жінок – 25,3%. В сільській популяції частота АГ складає 36,3%; серед чоловіків – 37,9%, серед жінок – 35,1% .

Тривалий перебіг АГ призводить до ураження органів-мішеней і, в подальшому, розвитку таких ускладнень, як мозковий інсульт, інфаркт міокарда, серцева недостатність.

Артеріальна гіпертензія, за визначенням Комітету експертів ВООЗ, – це синдром стійкого підвищення артеріального тиску вище або дорівнює 140/90 мм ртутного стовпчика. Артеріальна гіпертензія у 90% випадків є проявом гіпертонічної хвороби (ГХ) та у 10% – симптомом (ознакою) цілого ряду різноманітних захворювань: нирок і ниркових судин, вроджених або набутих вад серця, наслідком вживання ряду лікарських засобів (нестероїдних протизапальних, гормональних протизаплідних та ін.), ендокринних захворювань (наднирників, щитоподібної залози, гіпоталамо-гіпофізарної системи), ушкоджень центральної нервової системи (струс головного мозку) та ін.

Гіпертонічна хвороба (есенціальна гіпертензія) – це захворювання, провідною ознакою якого є безпричинно підвищений артеріальний тиск, тоді як при симптоматичних артеріальних гіпертензіях вдається з'ясувати причину, що привела чи обумовила підвищення систолічного і/або діастолічного тиску.

Згідно класифікації, яка запропонована Комітетом експертів ВООЗ, виділяють три стадії артеріальної гіпертонії:

• І стадія: об'єктивні прояви органічних ушкоджень органів-мішеней відсутні;

• ІІ стадія: є об'єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функцій (гіпертонічна ангіопатія судин очного дна, гіпертрофія лівого шлуночка, порушення функції нирок, звуження артерій сітківки, ураження сонних артерій);

• III стадія: в клінічній картині переважають ускладнення гіпертонічної хвороби – порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда, аритмії, серцева та ниркова недостатність.

Результати досліджень довели, що при зростанні рівнів систолічного і діастолічного артеріального (CAT, ДАТ) тиску вище 120/80 мм рт.ст. достовірно підвищується ризик виникнення порушень мозкового кровообігу, інфаркту міокарда та ниркової недостатності. Тому Національний Інститут Здоров'я США (1993) пропонує іншу градацію артеріального тиску:

• І ступінь (м'яка) – 140-159/90-99 мм рт, ст.;

• II ступінь (помірна) –160-179/100-109 мм рт. ст.;

• Ш ступінь (важка) –180 і більше/110 і більше мм рт. ст.

Вимірювання AT усім особам, що вперше звернулися у поліклініку в даному році, дозволяє виявить осіб з підвищеними рівнями AT і сформувати групи хворих для диспансерного спостереження.

Хворі на АГ підлягають поглибленому обстеженню, яке починають в поліклініці і продовжують за необхідністю в стаціонарі. У цих хворих слід виключити симптоматичну АГ, особливо при високих стабільних показниках AT.

Рекомендується наступний мінімальний комплекс обстежень всім пацієнтам з АГ:

1) ретельний збір анамнезу (спадковість, перенесені захворювання, характер перебігу, вік на початок захворювання, тривалість захворювання, реакція на гіпотензивні препарати та ін.);

2) фізикальне обстеження з аускультацією аорти і ниркових артерій;

3) вимірювання AT на обох руках, бажано і на ногах (або дослідження пульсу на ногах);

4) офтальмоскопічне дослідження очного дна;

5) ЕКГ у спокої, ехокардіографія;

6) рентгенографія грудної клітини;

7) аналіз сечі загальний (неодноразово);

8) аналіз сечі за Аддіс-Каковським (Амбурже, Нечипоренко);

9) консультація невропатолога (за показанням).

При підозрі на вторинний характер гіпертензії проводять додаткове обстеження за схемою.

Остаточна діагностика, формулювання діагнозу проводиться згідно методичним рекомендаціям Міністерства охорони здоров'я. Лікування хворих проводять згідно з Рекомендаціями Українського товариства кардіологів щодо лікування АГ за схемою «Крок за кроком».

Досягнення цілей, вказаних у Національній програмі профілактики і лікування АГ в Україні, забезпечується вирішенням наступних завдань:

• розширення діяльності по попередженню артеріальної гіпертонії, підвищення ефективності раннього виявлення, лікування і реабілітації хворих артеріальною гіпертонією і хворих з її ускладненнями;

• створення системи динамічного контролю за епідеміологічною ситуацією в області захворюваності АГ і системи обліку хворих на АГ;

• вдосконалення підготовки медичних кадрів (дільничних лікарів-терапевтів, лікарів загальної практики, педіатрів, неврологів і кардіологів) в області профілактики серцево-судинних захворювань;

• зміцнення матеріально-технічної бази амбулаторно-поліклінічних установ (первинна ланка), кабінетів лікарів загальної практики і неврологів, установ терапевтичної і кардіологічної служб і клінік науково-дослідних установ кардіологічного профілю;

• проведення науково-дослідних робіт зі створення нових ефективних методів профілактики, діагностики, лікування АГ і реабілітації хворих з її ускладненнями;

• розробка продуктів харчування і оптимальних раціонів живлення для профілактичних і лікувальних цілей, а також високоефективних гіпотензивних лікарських засобів.