- •1. Основні поняття туроперейтингу.
- •2. Класифікація турів за ознаками
- •3. Туристичні послуги.
- •4. Реклама в індустрії туризму
- •5. Туристський тур як основний ринковий продукт.
- •6. Туристські послуги.
- •8. Основоположні етапи створення туристського продукту. Визначення ціни туристського продукту.
- •9. Охарактеризувати етап створення туристського продукту "Просування турів на ринок"
- •10. Охарактеризувати етап створення туристського продукту "Пошук партнерів і постачальників послуг".
- •11.Охарактеризувати етап створення туристського продукту "Визначення ціни туру".
- •12. Світові туристичні виставки та ярмарки.
- •13. Туристський ринок як об'єднання виробників і споживачів послуг.
- •14. Теоретичні засади поняття "туристський ринок".
- •15. Вимоги до туристичних подорожей (принципи).
- •16.Умови виходу виробників послуг на туристський ринок.
- •17. Функціонування туристського ринку та його закономірності (закон зростання потреб; закон суспільного поділу праці, закон економії часу).
- •18. Попит і пропозиція в туристичному ринку послуг.
- •19.Особливості туристичної пропозиції.
- •20. Особливості туристського попиту
- •21. Основоположні принципи виробництва й споживання туристського продукту.
- •22. Попит як складова туристських потреб
- •23. Сутність поняття "договір".
- •24. Застосування інформаційних технологій в туризмі.
- •25. Основні види та характеристика договорів, що укладаються між суб'єктами туристської діяльності та споживачами туристських послуг.
- •26. Перелік інформації, яку турист повинен і може отримати до укладення договору туристського обслуговування
- •27. Договірні відносини між туроператорами і турагентами
- •Таблиця 4. Договори, що укладаються турагентами з туроператорами та з іншими турагентами на продаж путівок
- •28. Договори, що укладаються турагентами з туроператорами та з іншими турагентами на продаж путівок
- •29. Договори, що укладаються туроператором із сторонніми організаціями, які приймають участь в обслуговуванні туристів
- •30. Договори між туроператором та його партнерами
- •31. Вимоги до договорів
- •32. Угода між тур.Фірмою та транспортним підприємством
- •33. Угоди з авіакомпаніями та їх види.
- •34. Угода з залізницею (аренда спеціалізованих туристських потягів).
- •35. Угода з закладами харчування
- •36. Переговорний процес як значущий сегмент забезпечення туру.
- •37. Поняття про переговори.
- •38. Класифікація переговорів.
- •39. Функції переговорів
- •40. Підходи учасників переговорів до обговорення, аналізу та розв'язання проблем.
- •41.Етапи та основи стратегії переговорів.
- •2."Підхід". Попереднє з'ясування намірів партнера, а потім спільний пошук компромісних варіантів. Треба надавати йому свої гарантії угоди.
- •43. Правила психологічного підходу до ведення переговорів.
- •44. Заходи безпеки туристичних подорожей.
- •45. Поняття безпеки туристичних подорожей.
- •46. Основні вимоги до безпеки життєдіяльності туристів.
- •47.Заходи туристських фірм і підприємств щодо дотримання
- •48. Основні заходи безпеки під час туристичних подорожей із активними формами пересування.
- •49. Відповідальність туристських організацій за порушення техніки безпеки.
- •50.Правила поведінки туристів у разі надзвичайних ситуацій.
- •51. Претензійна робота в туризмі
- •52. Основні права та обов'язки туриста.
- •53. Відшкодування витрат. Договірна та не договірна шкода.
- •54. Форс-мажор. Етапи претензійної роботи.
- •55. Обов'язки суб'єктів туристської діяльності.
- •56. Розгляд та усунення недоліків, які викликали претензію.
- •57. Проблеми та досягнення туризму в Україні
- •58.Тематичні парки Європи
- •59. Характеристика туристської інфраструктури Херсонської області
- •60. Страхування у туристській індустрії.
43. Правила психологічного підходу до ведення переговорів.
Протягом життя ми ведемо переговори, обмінюємось досвідом й вступаємо в зобов'язання. Якщо двом особам треба дійти згоди, то вони повинні вести переговори, коли умови домовленості нез'ясовані.
З давніх-давен вивчають мистецтво вести бесіду. Спонукальний мотив розвитку науки — вивчення внутрішнього світу людини, властивості її душі (психіки).
"Немає прекраснішого видовища як небо та глибина людської душі" — Віктор Гюго.
Наприклад. Греки в поняття про культуру спілкування вкладали й контакт з іншими народами та міжнародні зв'язки. Грецький етикет і мистецтво переговорів вважали міжнародним еталоном. Перші римські посли в елліністичних державах вражали делікатних греків грубістю, невмінням стримувати свої почуття.
За правилами етикету, посол не повинен переривати розмови. Він був зобов'язаний терпеливо вислуховувати все, що йому говорили. Коли римський посол осмілився перервати царя Філіппа Македонського, то цар відповів, що його прощає, по-перше, по молодості; по-друге, тому, що красивий; по-третє, тому, що він римлянин.
Мета переговорів полягає не в тому, щоб перемогти противника, а щоб досягнути рівноправної згоди, яка притаманна для двох сторін. Тільки така угода може витримати випробування часом.
Ні боротьбою, ні втечею не можна досягнути цього. Для досягнення життєздатних угод треба бути достатньо гнучким, щоб входити в загальний ритм переговорів, прислуховуватись до їхньої мети, спрямованості та до співвідношення сил, які змінюються.
Переговори про розвиток відносин у процесі професійної роботи, типові для ділового спілкування. Вони є важливою складовою частиною дипломатичної діяльності й тісно пов'язані з необхідністю прийняття рішень.
Теми переговорів можуть бути різноманітними. Наприклад, усні переговори проводять: з певного приводу (наприклад, у зв'язку з потребою налагодити коопераційний зв'язок); за відповідних обставин (не збігання інтересів); з відповідною метою (укладення угоди); за відповідними важливими питаннями (політичного, економічного, соціального, культурного характеру).
Часто вдається досягнути домовленості лише після повного обговорення проблеми. В ході переговорів виявляють різні інтереси, які партнери пропускають через призму власних проблем. Важливу роль відіграє й те, з якими перевагами (або негативними мотивами) пов'язано для партнерів укладання певної угоди, особливо оцінюючи нові, які висунуті лише в процесі переговорів, варіанти рішення (інколи це допускає деякі поступлення, відмова від відповідних претензій та ін.). Отже, переговори вимагають ретельної підготовки. Чим інтенсивніше їх проводять (використовуючи аналіз, розрахунки, економічний ефект, угоди), тим більші шанси на успіх. Зворотна ситуація простежується тоді, коли при веденні переговорів не враховують об'єктивні та психологічні аспекти. У чому полягають ці недоліки?
Недоліки при веденні переговорів "Холодний запуск". Партнер у переговорах не обдумує попередньо: необхідність і мету; складність і важливі напрями.
Тобто, він буде реагувати, а не діяти, не від нього йтиме ініціатива.
"Відсутність програми". У претендента немає чіткого плану дії в межах максимальних і мінімальних вимог.
Легше вести переговори, коли є різні варіанти дій.
Звично, для дійсних і необхідних рішень достатньо розпорядження.
"Найважливіше, щоб лише це влаштовувало!". Партнер так розкриває власні інтереси, що інший представник не бачить для себе ніяких переваг.
Така несумісність інтересів, спричинена егоїстичними міркуваннями, блокує співбесідника, відбиває у нього бажання вести переговори взагалі.
"Пускати все на самоплив". Партнери не мають чіткого уявлення про власні конкретні пропозиції й аргументи, детальні вимоги та критерії оцінки предмету переговорів, позицій і очікуваних реакцій протилежної сторони. Ефективність переговорів ускладнюється із-за недостатньої їх підготовки.
"Комунікативні негаразди". Неправильна поведінка одного з партнерів негативно впливає на атмосферу переговорів, заважає досягненню мети.
Партнер розучився слухати (або ніколи не володів цим мистецтвом). Це є умовою ефективності переговорів. Монолог — типове заняття для пустомелі.
Учасник переговорів у відповідь на висловлювання партнера: а) веде себе не по-діловому, а досить емоційно, нестримано; б) не аргументує, а вперто відстоює свою позицію; в) не наводить нові факти, не висуває нові пропозиції, а викладає відомі факти, які заважають вирішенню проблеми; г) не керується загальними інтересами, спільною відповідальністю за загальну справу, не виділяє цей аспект. За допомогою аналізу реального положення справ виявляють незбігання інтересів учасників у переговорах сторін, що приводить до заперечень, зустрічних вимог, відмов.
Недооцінюється значення психологічних моментів (наприклад, готовність учасника переговорів піти назустріч партнерові). У багатьох керівників ці здібності недостатньо розвинуті.
Успіх переговорів залежить від принциповості ставлення співбесідника до них взагалі і від поведінки учасників у конкретній ситуації.
Підготовка переговорів. Які практичні кроки можуть допомогти досягнути гнучкішого підходу до переговорів?
Зрозуміти, що проблема, конфлікт — нерозкрита можливість.
Будьте готові в будь-який момент довідатись щось нове. Переговори — це головоломка на практиці, для якої ви самі виробляєте деталі. Шукайте такі форми, які б підходили до інших.
Відкиньте будь-які закостенілі ідеї про можливий кінець переговорів.
Для більшості переговорів найефективнішим є метод підготовки — це створення карти потреб. Чи доводилося вам мати справу з проблемою, яка викликала у вас такі почуття?
