Кількість населення в Україні у віці 100 років і більше

	Населення у віці 100 років і більше, осіб	у тому числі
		у міських поселеннях	у сільській місцевості	чоловіки	жінки
Всього	1549	661	888	199	1350
у тому числі у віці, років
100-104	1378	593	785	182	1196
105-109	139	56	83	15	124
110-114	30	10	20	2	28
115-119	2	2	-	-	2

Згідно з даними перепису населення кількість осіб, зайнятих економічною діяльністю, наприкінці 2001 року становила в Україні понад 17 млн. 250 тисяч або 35,8% від загальної чисельності її населення. Понад дві третини (68,3%) усіх зайнятих на момент перепису осіб проживали у міських поселеннях, близько третини – жителі сільської місцевості. Майже половина (48,7%) зайнятого населення була представлена жінками, відповідно, частка чоловіків серед зайнятих дорівнювала 51,3%.

Переважна більшість зайнятих економічною діяльністю в Україні – це особи працездатного віку (їх було майже 16 млн. 439 тис. осіб або 95,3% усього зайнятого населення). Зайняті пенсійного віку (а таких було близько 808,8 тисяч осіб) становили майже 4,7% усіх зайнятих економічною діяльністю, молодших же працездатного віку серед зайнятих нараховувалось дещо більше двох тисяч осіб. При цьому молодь віком від 14 до 27 років становила майже чверть населення України, зайнятого економічною діяльністю.

Рис. 12. Статевовіковий склад зайнятого міського і сільського населення України за даними перепису 2001 року ( у % до загальної чисельності зайнятих у міських поселеннях і сільській місцевості відповідно)

Найвагомішими у кількісному відношенні у складі зайнятого населення є вікові групи від 25 до 50 років, у яких сконцентровано понад дві третини (68,4%) зайнятих городян і більш ніж семеро із кожних десяти (71,2%) сільських жителів, що зайняті економічною діяльністю. Відмітною рисою демографічного складу зайнятого сільського населення є певна чисельна перевага чоловіків в усіх вікових групах зайнятих на противагу міському зайнятому населенню, у середніх вікових групах якого (між 35 і 55 роками) дещо переважають жінки. Привертає увагу й більш висока частка представників молодших вікових груп (до 30 років) у складі зайнятого сільського населення порівняно з городянами. На відміну від співвідношення рівнів старіння усього сільського і міського населення України на користь міських жителів, які мають нижчий показник старіння, щодо зайнятого населення маємо констатувати відносно молодший віковий склад зайнятих селян, середній вік яких становить близько 38,3 року проти 40 років – у зайнятих жителів міст, а частка молоді віком від 14 до 27 років серед зайнятих – 20,8% та 18,5% відповідно.

Специфіку соціально-демографічної диференціації рівня зайнятості населення відображають наявні відмінності за віком, статтю та типом поселення.

Таблиця 11.

Рівень зайнятості населення працездатного віку в Україні станом на 5 грудня 2001 року

Групи населення	Всі поселення	Міські поселення	Сільська місцевість
Обидві статі	58,7	56,0	65,5
Жінки	57,1	54,9	62,7
Чоловіки	60,4	57,1	67,9

За наявності природних у цілому статевих відмінностей у рівні зайнятості маємо визнати високий рівень трудових устремлінь українських жінок. Разом з тим, порівняно з показниками, отриманими за підсумками попереднього перепису населення, які відображали близьку до суцільної зайнятість населення працездатного віку (як чоловіків, так і майже такою ж мірою – жінок), рівень зайнятості працездатних за віком осіб протягом періоду соціально-економічних трансформацій суттєво знизився. Це зниження насамперед пов’язано із кризовими соціально-економічними умовами 90-х років щойно минулого сторіччя, що призвели до істотного неконтрольованого скорочення зайнятості населення у сферах виробництва та соціальної інфраструктури. Певна частина працівників у пошуках заробітку перемістилась з офіційного до неофіційного сектора економіки, інші – увійшли до складу безробітних або до зневірених у пошуках роботи, збільшилась частка економічно неактивних осіб (особливо жінок), зайнятих у домогосподарствах тощо. Скорочення чисельності найманих працівників у зареєстрованому секторі економіки (щоправда, незрівнянно меншими темпами, ніж, приміром, у першій половині 90-х) йде і досі, при цьому останнім часом воно відбувається на тлі збільшення рівня самостійної зайнятості (часто неформального характеру).

Відмінності у рівнях зайнятості населення працездатного віку «на користь» селян навряд чи відображають кращі умови реалізації трудових (тим більше професійних) можливостей у сільській місцевості, оскільки формуються за рахунок підвищеної зайнятості сільських жителів в особистому підсобному господарстві. В умовах перехідного періоду, кризового падіння життєвого рівня населення, загострення проблеми реалізації його економічної активності (особливо у сільській місцевості, де важче знайти роботу за наймом), саме особисте підсобне господарство (ОПГ) у багатьох випадках відіграє роль основної сфери прикладання праці, що забезпечує як виживання і власне життєзабезпечення сільських сімей-виробників, так і продукцію для продажу на ринку. На користь цього твердження свідчить, зокрема, той факт, що 27,1% усіх сільських жителів (27,9% жінок та 26,3% чоловіків), зайнятих економічною діяльністю, вказали на зайнятість у особистому підсобному господарстві як на основне джерело засобів існування (серед зайнятих городян ця частка становила 1,4%).

Рис. 13. Рівень зайнятості жінок і чоловіків України за віковими групами станом на 5 грудня 2001 року

Як бачимо, віковими групами, в яких частка зайнятих у чисельності населення найбільша, є групи 35-39, 40-44, 45-49-річних осіб. Певне перевищення рівнів зайнятості чоловіків порівняно з жінками спостерігається в усіх вікових групах, досягаючи максимуму у післяпрацездатному віці: якщо зайнятість 40-44-річних жінок нижча за чоловічу всього на 0,8%, жінок 45-49 років – на 1,8%, 35-39-річних – на 3,8%, то в інтервалі 55-59 років – вже на 38,6% (дається взнаки різниця у віковій межі працездатного віку), а у віці 60-64 років – майже вдвічі, у групі 65-69-річних – більш ніж вдвічі тощо. Помітне, порівняно з середніми віковими групами, "відставання" жінок за рівнем зайнятості від чоловіків у вікових групах 20-24 та 25-29 років (на 20,8% та 16,5% відповідно) пов’язане з реалізацією молодими жінками саме у цьому віці своїх функцій по народженню дітей та догляду за ними.

Більш високий рівень зайнятості сільських жителів порівняно з городянами, що формується за рахунок реалізації трудової активності у особистому підсобному господарстві ( далі ОПГ), фіксується в усіх вікових групах населення працездатного віку (при цьому у післяпрацездатному віці, згідно результатів перепису, спостерігається протилежне співвідношення). Особливо помітною є міжпоселенська диференціація зайнятості у молодшому працездатному віці (20-24 р. і особливо 16-19 р.), що не випадково з огляду на труднощі з працевлаштуванням при пошуку першого у житті робочого місця найманого працівника за відсутності трудового досвіду. Серед сільської молоді цього віку особливо поширена зайнятість у ОПГ, яка для чотирьох із кожних дев’яти зайнятих віком 16-19 років і майже для третини 20-24-річних селян, зайнятих економічною діяльністю, виступає основним джерелом засобів існування. До речі, саме у наймолодших вікових групах зайнятість населення у перехідний період скоротилася найістотніше порівняно з показниками на момент попереднього перепису населення. На наймолодшу ж вікову групу припадає «пік» повікової кривої рівня безробіття в Україні.

У регіональному розрізі рівень зайнятості населення працездатного віку в Україні коливається від 53,1% (АР Крим) до 65,7% (Чернівецька область). До регіонів з найбільш високими показниками зайнятості осіб працездатного віку (понад 60% за середнього показника по Україні – 58,7%) відносяться, крім Чернівецької, також Вінницька, Івано-Франківська, Київська, Полтавська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська та Чернігівська області. Варто зазначити, що підвищений рівень зайнятості у ряді областей із наведеного переліку (особливо західних – Івано-Франківській, Тернопільській, Чернівецькій) формується за рахунок значної чисельності зайнятих у особистому підсобному господарстві.

Рис. 14. Статевовікові піраміди населення України за даними переписів населення 1989 і 2001 рр.

Міські поселення		Сільська місцевість

Рис. 15. Статевовікові піраміди міського і сільського населення України за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.

На 2009 рік в Україні було заплановано проведення пробного перепису населення, а на 2011 рік – Другого всеукраїнського перепису населення. Цю пропозицію Державного комітету статистики затверджено розпорядженням Уряду від 9 квітня 2008 року № 581-р. Загальні витрати на підготовку та проведення Всеукраїнського перепису населення становитимуть майже 602 млн. грн. Рішення затвердили на виконання Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення», а також резолюції Генеральної асамблеї ООН (2005 р.) щодо проведення наступного раунду переписів населення у 2006-2014 рр.