Методичні рекомендації до практичного заняття

1. Первинне спостереження, документація.

Для забезпечення суцільного та безперервного спостереження за господарськими операціями, що здійснюються на підприємстві, використовують бухгалтерські документи, де фіксуються факти здійснення господарських операцій. До обліку приймають лише правильно оформлені документи складені згідно із встановленими вимогами.

У статті 1 Закону України “про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні “Визначено що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення”. Розглядаючи сутність документа в бухгалтерському обліку, важливо підкреслити, що первинні документи призначені для реєстрації господарських операцій і явищ, які виникають при здійсненні діяльності підприємства. У первинних документах бухгалтерського обліку реєструється не тільки факт господарської діяльності, а й інша, необхідна для обліку і контролю інформація. До такої інформації відносяться: зміст господарської операції, її кількісна і грошова оцінка; напрямок витрат і джерела доходів; підписи відповідальних осіб за проведення господарської операції і інша інформація.

Зміст первинного документа визначається суттю господарської операції, а також є результатом цілеспрямованої діяльності особи, яка склала (підписала) документ. Первинний документ і господарська операція – нерозривно пов’язані поняття.

Документи, залежно від рівня затвердження і обов’язковості застосування, можна розділити на чотири групи:

1. документи форм суворої звітності;

2. документи типових форм;

3. документи спеціалізованих форм;

4. документи, форми яких розробляються підприємствами самостійно.

У п. 2 ст. 9 Закону про бухгалтерський облік визначено, що “первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити:

• назву документа;

• дату і місце складання;

• назву підприємства, від імені якого складений документ;

• зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

• посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

• особистий підпис чи інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції”.

Сукупність документів, якими оформляються господарські операції називається документацією. Суцільне і постійне документування господарських операцій є одним із основних елементів методу бухгалтерського обліку.

2. Інвентаризація.

У ст. 10 Закону України про бухгалтерський облік визначено, що “для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства зобов’язані проводить інвентаризацію активів і зобов’язань, в ході якої перевіряється і документально підтверджується їх наявність, стан і оцінка.

Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначається власником, крім випадків коли її проведення являються обов’язковим, згідно із законодавством”.

Для проведення інвентаризації на підприємстві, згідно наказу керівника, створюється інвентаризаційна комісія, яка перевіряє наявність матеріальних за місцями їх зберігання. Для оформлення результатів інвентаризації застосовується Інвентаризаційний опис цінностей.

По результатам проведеної інвентаризації складають відомість в якій зіставляють фактичну наявність матеріальних цінностей з даними бухгалтерського обліку.

Якщо виявлена нестача з вини матеріально відповідальної особи, відшкодування завданого збитку підприємству реалізується Порядком № 116 “Пунктом 7 Порядку № 116передбачене відшкодування завданого збитку за рахунок винних осіб. Збиток нараховується із застосуванням коефіцієнта.

Розрахунок розміру збитків здійснюється за формулою:

Рз = [(Бв-А)Іінф + ПДВ+Азб]К,(3.1)

де Рз – розмір збитків;

Бв – балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі матеріальних цінностей;

А – амортизаційні відрахування;

Іінф – індекс інфляції, щомісячно обумовлені Міністерством статистики України;

ПДВ – сума податку з доданої вартості;

Азб – сума акцизного збору;

К – коефіцієнт.

Згідно з п. 9 Порядку №116 і "з сум, стягнених відповідно до дійсного порядку, здійснюється відшкодування збитків, заподіяних підприємству, установі, організації, залишок засобів перераховується в Державний бюджет України".

Література"Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей". Затверджено Постановою КМУ від 22.01.1996 р. №116 (із змінами та доповненнями)

Наприклад.

Під час проведення інвентаризації виявлена нестача малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) вартістю 100 грн. по вині матеріально – відповідальної особи. Відшкодування збитків за рахунок матеріально – відповідальної особи. В бухгалтерському обліку операції по відшкодуванню збитків відображаються проводками (таблиця 8.1):

Таблиця 8.1

№ з/п	Зміст операції	Дт	Кт	Сума, грн.
1.	Списана вартість МШП за обліковою ціною	947	22	100
2.	Відображена сума нестачі на забалансовому рахунку	072		100
3.	Сума ПДВ, раніш віднесена до податкового кредиту, списана на витрати поточного періоду	947	641	20
4.	Відображена заборгованість винної особи в сумі збитків, розрахованих по формулі, згідно Порядку №116	375	716	240
5.	Нарахована сума для перерахування в Державний бюджет, яка перевищує суму відшкодованих збитків над фактичними витратами по придбанню МШП	949	645	120
6.	Перерахована сума в бюджет	645	311	120
7.	В кінці місяця відображено фінансовий результат	79 79 716	949 947 79	120 120 240