DF_11 / Дєєва Н.М. Бюджетний менеджмент / 8

робіт чи здійснення іншої діяльності, пов’язаної з основною діяльністю установ та організацій, доходи від якої спрямовані на здійснення видатків, передбачених в єдиному кошторисі, і не мають на меті отримання прибутку.

Позабюджетні кошти – кошти, що формуються з метою цільового фінансування видатків не передбачених державним бюджетом.

Позика державна – форма залучен-

ня коштів до Державного бюджету на основі кредиту, коли держава виступає головним чином як боржник (позичальник). Розрізняють внутрішні та зовнішні позики. Заборгованість за державною позикою зараховують до суми загального державного боргу країни.

Позитивний ліверидж – ситуація,

коли доходи від залучення додаткових позикових коштів перевищують витрати за цією операцією.

Поточна емісія – останній за часом випуск в обіг державних цінних паперів.

Поточний зовнішній державний борг – це борг поточного року, який належить повернути саме цього року.

Поточні видатки – видатки бюдже-

ту на фінансування підприємств, установ, організацій і органів, визначені на початок бюджетного року, а також видатки на фінансування заходів, що стосуються соціального захисту населення.

Прибуток емісійний – різниця між ринковою вартістю (курсом) цінних паперів, за якою їх реалізують кінцевому інвесторові, та емісійною ціною, за якою їх випущено емітентом.

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен

учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Принцип ефективності – при скла-

данні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів і досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Принцип єдності бюджетної сис-

теми України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Принцип збалансованості –

повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

Принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил.

Принцип повноти – до складу бю-

джетів уключаються всі надходження до бюджетів і витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нор- мативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Принцип публічності та прозоро-

сті – Державний бюджет України та

277

місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами.

Принцип самостійності – Держав-

ний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети.

Принцип справедливості і неупере-

дженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Принцип субсидіарності – розподіл видів видатків між державним бюджетом і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максималь-

278

но можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

Принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Прихований бюджетний дефіцит

– виникає в результаті завищення обсягів планових доходів і включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

Прогнозування – науково обґрунтоване передбачення імовірнісного розвитку подій або явищ у майбутньому на основі статистичних, соціологічних, економічних та інших досліджень.

Проект бюджету – проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, який є невід’ємною частиною проекту Закону про Державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет.

Проектне фінансування – фінансу-

вання інвестиційних проектів на підставі затвердженої проектнокошторисної документації за рахунок власних коштів, банківських кредитів чи бюджетних асигнувань.

Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і мінімаль-

ного набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум для сім’ї –

визначена для кожної сім’ї (залежно від її складу) сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України “Про прожитковий мінімум” для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.

Пряме субсидіювання – форма уря-

дових виплат виробникам або споживачам з відповідним відображенням у бюджеті (виробник збуває свій товар за вищою (нижчою) ціною завдяки здійсненню прямого субсидіювання).

Прямі податки – це податки, які вилучаються безпосередньо з власників майна, одержувачів доходів.

Р

Районний бюджет – план утворен-

ня і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.

Районні та обласні ради – органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст; виконавчі органи рад – органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними радами в містах (у разі їх ство-

рення) для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Ревізія – це метод документального контролю за фінансовогосподарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Регулюючі доходи – це доходи, пе-

редбачені в Законі про Державний бюджет на поточний рік, які перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи.

Резервний фонд бюджету – фонд,

який формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Рентні платежі – одна із форм ви-

лучення до бюджету частки прибутку суб’єктів народного господарства, одержання якого залежить від їхньої господарської діяльності.

Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим – встановле-

ний нормами закону, прийнятого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, план формування і використання загальнореспубліканського фонду коштів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами

279

влади й управління Автономної Республіки Крим.

Рефінансування державного боргу –

погашення попередньої заборгованості за допомогою випуску нових позик або шляхом заміни короткострокових зобов’язань на середньочи довгострокові.

Рішення про місцевий бюджет –

нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Розмежування видатків між бю-

джетами – законодавчий розподіл видатків, що фінансуються з бюджету, між ланками бюджетної системи у відповідності з розподілом функцій держави між рівнями державної влади й управління.

Розпис доходів і видатків бюджету

– основний оперативний план розподілу доходів і видатків за структурою бюджетної класифікації, термінами надходження і витрачання бюджетних коштів протягом року.

Розпорядник коштів II ступеня –

бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій тієї установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам ІІІ ступеня та безпосеред-

ньо підпорядкованим їм одержувачам.

Розпорядник коштів ІІІ ступеня –

бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій тієї установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Розпорядники бюджетних коштів

– бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

С

Свідомий бюджетний дефіцит –

виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету.

Система планування, програмування і бюджетування (ППБС) – це система розподілу державних ресурсів.

Складання бюджету – це процес подання цілей, програм і проектів у вигляді грошових коштів, необхідних для їх реалізації, з метою розгляду відповідними адміністративними та законодавчими органами.

Соціальне забезпечення – це надан-

ня фінансового забезпечення тим громадянам, які внаслідок певних об’єктивних причин не можуть мати достатніх власних доходів або не перебувають на чийомусь утриманні.

280

До системи соціального забезпечення належать:

1)будинки-інтернати для старих та інвалідів;

2)дитячі заклади-інтернати (для дітей з різними відхиленнями у здоров’ї).

3)притулки для неповнолітніх;

Соціальне страхування – система фінансових відносин щодо формування і використання страхових фондів, призначених для відшкодування втрат, пов’язаних з постійною чи тимчасовою непрацездатністю та втратою місця роботи.

Соціальний захист – це комплекс законодавчо закріплених соціальних норм, що гарантує держава окремим верствам населення, а також за певних економічних умов всім членам суспільства (зростання інфляції, спад виробництва, економічна криза, безробіття та інше).

Соціальні виплати – додаткове со-

ціальне забезпечення громадян, яке здійснюється банком шляхом щомісячних виплат вкладнику з його іменного рахунку, протягом строку та на умовах, визначених у договорі. Договором можуть бути передбачені довічні соціальні виплати та соціальні виплати на визначений строк.

Соціальні норми і нормативи – по-

казники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житловокомунальними, соціально-культур- ними послугами.

Соціально-економічні гарантії – це метод забезпечення з боку держави задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм.

Спеціальний фонд – це класичний випадок закріплення джерела доходів за статтею видатків, за якою певні види доходів призначаються для фінансування певних видів видатків.

Спеціальний фонд бюджету – бю-

джетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; різниця між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Спеціальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації – кошти, що надходять на конкретні цілі відповідно до чинного законодавства та витрачаються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень. Спеціальний фонд складається з власних надходжень (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження), субвенцій, одержаних з бюджету іншого рівня, та інших доходів спеціального фонду.

Спеціальні кошти – доходи бюдже-

тних установ та організацій, які вони отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції або іншої діяльності.

Ставка податку – це законодавчо встановлена величина податку на одиницю оподаткування.

Структурний бюджет – відобра-

жає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за умови потенційного обсягу виробництва.

Структурний дефіцит – різниця між федеральними доходами і витратами, при певній фіскальній політиці та базовим рівнем безробіття.

281

Субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Субвенції, одержані з інших бю-

джетів – кошти, виділені з бюджетів інших рівнів органам державної влади, які утримуються за рахунок Державного бюджету, для виконання делегованих законами України повноважень органів місцевого самоврядування або інших, визначених законодавством функцій.

Субвенція – форма фінансової допомоги держави місцевим органам влади, що надається з метою забезпечення виконання наперед визначених завдань чи цільових програм. На відміну від дотації субвенція на випадок порушення умови її цільового використання підлягає поверненню тому органу, який її надавав.

Субсидія – вид допомоги у грошовій або натуральній формі, що надається з коштів Державного чи місцевого бюджету. Розрізняють прямі і непрямі субсидії. Непрямі субсидії реалізуються через пільгову податкову та грошово-кредитну політику, механізм ціноутворення, прискорену амортизацію.

Субсидія для відшкодування витрат на оплату житловокомунальних послуг – призначається на шість місяців, а субсидія на оплату природного газу, що споживається на індивідуальне опалення, - на опалювальний період, починаючи з місяця звернення за її призначенням.

Субсидія для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива – призначається

один раз на календарний рік за особистим зверненням громадян.

Субсидія для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива і відшкодування витрат на оплату житловокомунальних послуг надається на календарний рік (при цьому субсидія на оплату житлово-комунальних послуг розраховується починаючи з місяця звернення за її призначенням до кінця поточного року).

Субсидія експортна – субсидія, що надається підприємствам за рахунок державного бюджету з метою стимулювання експорту.

Т

Таємні видатки – видатки, які включаються до Державного бюджету України без деталізації.

Трансферти за кордон – невідплатні,

безповоротні платежі іншим країнам, міжнародним організаціям, наднаціональним органам, некомерційним зарубіжним закладам.

Трансферти населенню – поточні платежі фізичним особам у грошовій (але не натуральній )формі, які призначенідля збільшення їх доходу.

Трансфертні платежі – грошові виплати з Державного бюджету населенню і приватним підприємцям, які не пов’язані з виконанням ними обов’язків державних службовців, а здійснюються в порядку перерозподілу коштів на користь тих, хто особливо їх потребує через бюджет. Один із способів перерозподілу держбюджетних коштів може бути у формі субсидій приватним підприємцям, виплати процентів по державному боргу, державних грошових виплат на соціальні потреби (пенсії, стипендії, допомога тощо).

У

Уніфікація державного боргу – яв-

ляє собою об’єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом і може проводитись як окремо, так і разом із консолідацією.

Ф

Фактичний бюджет відображає реальні видатки, доходи та дефіцит за певний період.

Фінансова норма – це науково об-

ґрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльності установ у розрахунку на відповідну одиницю. Це форма реалізацій економічного нормативу за рахунок бюджетних ресурсів; це грошовий вираз матеріальної норми, визначений на основі державних цін.

Фінансова система – це, по-перше,

сукупність сфер і ланок фінансових відносин, взаємопов’язаних між собою (державні фінанси, фінанси підприємств, фінанси населення, страхування), по-друге, сукупність фінансових установ країни (фіноргани, Міністерство фінансів, Казначейство, Податкова адміністрація тощо).

Фінансова стратегія – комплекс заходів, направлених на досягнення перспективних фінансових цілей.

Фінансове право – це система фінан-

сових правових норм та законів, що регламентують відносини щодо мобілізації, розподілу і використання коштів, зосереджених у суб’єктів господарювання з метою забезпечення виконання функцій держави, які визначаються Конституцією України.

Фінансовий апарат – органи, що здійснюють управління фінансами.

Фінансовий звіт – звіт, який дає інформацію про фінансовий стан підприємства, його доходи, витрати, чистий прибуток, використання фінансових ресурсів за певний період часу.

Фінансовий контроль – елемент си-

стеми управління фінансами, особлива сфера вартісного контролю за фінансовою діяльністю усіх економічних суб’єктів, дотримання норм фінансового законодавства, доцільністю виробничих витрат, економічною ефективністю фінансовогосподарських операцій.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості – гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Фінансові важелі – це конкретні форми здійснення процесів розподілу і перерозподілу валового внутрішнього доходу та національного доходу, а саме: податки, збори, обов’язкові платежі, проценти за кредит, дотації, субсидії, субвенції, штрафи тощо.

Фінансові санкції – форма організації фінансових відносин покликана посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання за виконання взятих зобов’язань (штрафи, пеня).

Фінансові стимули – це фінансові важелі, за допомогою яких можна впливати на інтереси суб’єктів господарювання з метою підвищення зацікавленості в досягненні певних результатів.

Фінансування бюджету визнача-

ється надходженням і витратами у

зв’язку зі зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

Фінансування державних видатків

– плановий, цільовий, безповоротний і безоплатний відпуск грошових коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій (управління, оборона, безпека тощо), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій і зобов’язань держави.

Функції бюджетного обліку -

спостереження, узагальнення, відображення усіх процесів, що мають місце у виконанні бюджету, забезпечення збереження коштів бюджету.

.Функціональна структура видат-

ків бюджетів – групування видатків бюджетів усіх рівнів, що відображає напрями використання коштів на виконання основних функцій держави

Ц

Централізовані державні доходи – це доходи, що концентруються в Державному бюджеті та інших цільових фондах грошових коштів держави.

Цільове фінансування – виділення коштів на фінансування конкретних об’єктів і суб’єктів, витрат, програм і проектів.

Цільові позики – позики, кошти від розміщення яких призначені для фінансування конкретних цілей з метою вирішення певних соціальноекономічних завдань і обумовлені при емісії позики.

Ш

Штраф – фіксована грошова сума, яка накладається на порушника угоди, законодавства або чинних правил.

Штрафні санкції – пеня, штрафи, не-

устойки, які стягуються з учасника контракту за невиконання або неналежне виконання контрактних зобов’язань.

284