DF_11 / Дєєва Н.М. Бюджетний менеджмент / 8

Дефіцитне фінансування - забез-

печення видатків бюджету за рахунок державних позик та емісії грошей в умовах дефіциту бюджету.

Децентралізовані державні доходи

– це ті, які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях (прибуток, амортизаційні відрахування).

Джерела фінансування дефіциту бюджету – державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування із дотриманням умов.

Добровільні платежі – перераху-

вання коштів у державні та громадські фонди цільового призначення юридичними і фізичними особами у вигляді добровільних пожертвувань, спонсорської допомоги та благодійництва.

Додаткова заробітна плата – це ви-

нагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань іфункцій.

Додатковий бюджет – бюджет,

складений з урахуванням додаткових витрат, що виникли в поточному році після затвердження основного бюджету.

Додаткові доплати встановлені за класне керівництво, завідування навчальними кабінетами, дослідними майстернями і ділянками, ведення

267

позакласної фізкультурної роботи, завідування бібліотекою тощо.

Дотація – 1) сума коштів, що виділяється з Державного (місцевого) бюджету для надання фінансової підтримки підприємствам, у яких витрати на виробництво та реалізацію продукції не покриваються отриманими доходами. Дотації спрямовують також на підтримування відносно низьких роздрібних цін на окремі товари для населення. Дотації за певних несприятливих умов лягають тяжким тягарем на бюджет, призводять до його дефіцитності; 2) незв’язаний (загальний, безумовний, генеральний) трансфер; 3) дар, пожертвування, допомога.

Дотація вирівнювання – між бю-

джетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.

Доходи бюджету – усі податкові,

неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Доходи від операцій з капіталом –

доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Зовнішній борг – це заборгованість кредиторам за межами даної країни. Капітальний борг – це загальна сума заборгованості і процентів, що мають бути виплачені за позиками.

Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році разом з належними до сплати в цей період процентами з усіх випущених на даний момент по-

зик. Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борги.

Е

Економічна структура видатків бю-

джетів – групування видатків бюджетів усіх рівнів за їх економічним змістом іцільовим призначенням.

Економічне моделювання – це ви-

значення у формалізованій формі (в абстрактному і спрощеному вигляді) основних функціональних взаємозв’язків між економічними показниками, які відображають реальні економічні процеси.

Економічний стимул – економічний важіль, за допомогою якого можна впливати на матеріальні інтереси суб’єктів господарювання.

Емісійний дохід – сума перевищення доходів, отриманих державою від емісійних операцій, над витратами з забезпечення цих операцій. Використовується безпосередньо для покриття бюджетного дефіциту або опосередковано через кредитування держави банківською системою під державні цінні папери.

Є

Єдиний казначейський рахунок –

система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов’язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, установлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються

268

платежі безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи та/або надали послуги розпорядника бюджетних коштів.

Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи та організації

– основний документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і поквартальний розподіл коштів установи. Формування єдиного кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку вищестояща організація надсилає всім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого провадиться фінансування установи (форми кошторису і лімітної довідки розробляються та затверджуються Мінфіном).

Єдність бюджетної системи озна-

чає, що всі бюджети, які формуються у країні та в окремих адміністратив- но-територіальних одиницях, утворюють єдине ціле. Забезпечується затвердження на кожному рівні бюджетної системи єдиного (зведеного) бюджету даної території. Ґрунтується на єдиній дохідній базі всіх бюджетів і керівництві бюджетним процесом з єдиного центру.

Ж

Житлова субсидія – це безповорот-

на адресна негрошова допомога родинам по оплаті утримання житла, холодного і гарячого водопостачання, газо-, теплопостачання, водовідведення і електроенергії, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, а також безповоротна грошова адресна допомога на придбання

скрапленого газу та твердого (рідкого) пічного побутового палива.

З

Загальний фонд бюджету – усі до-

ходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; усі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету;

Загальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації – кошти, що надходять із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується ця установа чи організація.

Загальнодержавна (республікансь-

ка) власність – загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об’єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об’єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України

та забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Загальнодержавні податки – це обов’язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади (іноді й управління) в державі і є обов’язковими для справляння на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян на випадок хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Закон про державний бюджет України – закон, який затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Закріплені доходи – це ті, які за пос-

тійно діючими нормативними актами віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений строк, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі (нормативі). Закріплені доходи створюють основу доходної бази кожного бюджету.

Запозичення – операції, пов’язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, у результаті яких виникають зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Заробітна плата – це винагорода,

обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Збалансований бюджет – бюджет,

в якому загальна сума доходів дорівнює загальній сумі видатків.

Зведений бюджет Автономної Ре-

спубліки Крим – об’єднання показників республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет міста з район-

ним поділом – об’єднання показників міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. На випадок адміністративної підпорядкованості місту або району в місті інших міст, селищ чи сіл, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ і сіл.

Зведений бюджет області –

об’єднання показників обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району –

об’єднання показників районних бюджетів, бюджетів міст районного значення ,бюджетів селищ і сіл цього району.

Зведений бюджет України – сукуп-

ність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України та використовуються для аналізу і прогнозування соціальноекономічного розвитку держави.

Зведений фінансовий баланс держа-

ви – це система фінансових планів, яка включає: фінансові плани підприємств усіх форм власності; кошториси господарських організацій, які повністю фінансуються за рахунок Державного бюджету; єдиний кошторис доходів та витрат невиробничої сфери; фінансові плани організацій, які займаються страхуванням; Державний і місцевібюджети.

Зовнішній державний борг – сукупна заборгованість держави, що визначається сумою, яку необхідно повернути зовнішнім кредиторам у певний час, тобто загальна заборгованість держави за зовнішніми позиками та несплачених по них відсотках.

Зовнішня позика – основна форма міжнародного кредиту, яка являє собою одержану державою позику від іноземних кредиторів.

І

Індекс відносної податкоспромож-

ності – коефіцієнт, що визначає рівень податкоспроможності адмініст- ративно-територіальної одиниці порівняно з аналогічним середнім показником по Україні виходячи з розрахунку на одного мешканця.

Індексація – це встановлений законодавством України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм підви-

щення цін на споживчі товари та послуги. Індексація грошових доходів проводиться тоді, коли індекс споживчих цін перевищив заздалегідь визначену величину, що є порогом індексації, який визначає Верховна Рада України.

Інші позабюджетні кошти – поза-

бюджетні кошти, які не входять до складу спеціальних коштів, сум за дорученнями та депозитних сум.

К

Казначейство (державна скарбни-

ця) – спеціалізована державна фінансова установа, у функції якої входить підготовка проекту Державного бюджету, регулювання процесів формування і використання коштів бюджету, управління державним боргом і емісія державних цінних паперів. У процесі виконання Державного бюджету казначейство контролює збір податків, мита та інших надходжень до бюджету, відкриває бюджетні кредити і надає бюджетні ресурси у відповідності із затвердженими асигнуваннями.

Казначейська емісія – випуск в обіг казначейських білетів, зобов’язань і державних цінних паперів Державним казначейством чи іншими державними фінансовими органами.

Казначейські векселі – державні цінні папери, що є короткостроковими грошовими зобов’язаннями, випущеними на період від 3 до 12 місяців, за якими дохід власників формується як різниця між номінальною ціною векселя та ціною продажу його зі знижкою проти номіналу.

Казначейські зобов’язання (векселі)

мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів. Казначейськими зобов’язаннями, як правило, оформлюються короткострокові позики (середньострокові – казначейськими нотами), облігаціями – середньота довгострокові.

Капітальні бюджетні трансфер-

ти – безповоротні й невідплатні односторонні платежі органів державного управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Передбачені на придбавання капітальних активів компенсації втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу або збільшенням капіталу отримувачів.

Касове виконання бюджету – орга-

нізація отримання грошових коштів до бюджету і видача бюджетних коштів, облік наявності бюджетних коштів у процесі виконання бюджету.

Коефіцієнт вирівнювання – коефі-

цієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування

Конверсія державного боргу – це змі-

на дохідності позик. Вона відбувається внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли остання не в змозі виплачувати передбачений дохід.

Консолідація державного боргу –

подовження строку дії боргу, займу

271

внаслідок перетворення його в більш довготерміновий або об’єднання декількох боргів (займів) в один, з можливою зміною величини позичкового відсотка, перенесення на майбутнє платежів, строк оплати яких уже настав.

Консолідований Державний бю-

джет – бюджет центрального уряду та бюджети місцевих органів влади.

Контрактні асигнування – виді-

лення коштів під довгострокові урядові замовлення суб’єктам підприємництва.

Короткострокові зобов’язання –

зобов’язання, строк погашення яких надходить протягом короткого проміжку часу, зазвичай, у межах одного року.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування – це податки і збори (обов’язкові платежі), що закріплені Бюджетним Кодексом на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошти на виконання окремих доручень (суми за дорученнями) – кошти,

які бюджетні установи та організації отримують від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб та благодійних фондів для виконання певних доручень та/або використання за цільовим призначенням, що визначено стороною, яка надає цікошти.

Кошторис – фінансовий документ, який містить інформацію про утворення і використання грошових коштів у відповідності з їх цільовим призначенням.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації – це

272

основний плановий документ, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею (бюджетною установою, організацією) своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис доходів та витрат – фі-

нансовий план установи, яка здійснює некомерційну діяльність. Кошторис є основним плановим документом, що визначає розмір, цільове направлення та поквартальний розподіл бюджетних коштів, які використовуються на утримання установи.

Кошторисне фінансування – метод покриття затрат установ і організацій у відповідності із затвердженим кошторисом.

Кошторисно-бюджетне фінансу-

вання – це метод безповоротного, безоплатного надання коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів – кошторисів витрат.

Кредитування за вирахуванням по-

гашення – операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання з поверненням цих коштів до бюджету.

М

Матеріальні норми – (натуральні норми) визначають витрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю в натуральному виразі. Ці норми диференціюються за видами бюджетних установ.

Межа малозабезпеченості – це ве-

личина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Міжбюджетні трансферти – кош-

ти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотації вирівнювання та субвенції.

Мінімальна бюджетна забезпече-

ність – мінімально припустима вартість послуг держави, (у грошовому виразі), наданих органами державної влади або органами місцевого самоврядування в розрахунку на душу населення за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Мінімальна заробітна плата – це за-

конодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

Мінімальний бюджет місцевого самоврядування – розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою.

Мінімальний рівень соціальних по-

треб – гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України.

Мінімальний споживчий бюджет –

це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що за-

безпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Мінімальні державні соціальні стандарти – гарантований державою рівень послуг на душу населення в межах усієї території країни, які надаються органами влади і фінансуються за рахунок бюджетів. Показник, який використовується для розрахунку мінімального місцевого бюджету. (Див. Мінімальний бю-

джет місцевого самоврядування).

Використовується в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. Розробка мінімальних державних соціальних стандартів здійснюється в Україні.

Місцева державна адміністрація –

система органів державної виконавчої влади, які утворюються відповідним Представником Президента України або входять до складу адміністрації за принципом подвійного підпорядкування.

Місцева позика (запозичення) – пе-

редача у власність органів місцевої влади і самоврядування коштів, які вона зобов’язується повернути в тій же сумі зі сплатою відсотка (плати) на суму позики.

Місцевий борг – зобов’язання, що виникають з місцевих позик (запозичень), прийнятих на себе гарантій (поручництв) за зобов’язаннями третіх осіб, інші зобов’язання.

Місцевий фінансовий орган – уста-

нова, що відповідно до законодавства України здійснює функції зі складання, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з

273

управлінням коштами місцевого бюджету.

Місцеві бюджети – бюджет Авто-

номної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Місцеві запозичення – операції,

пов’язані з отриманням коштів на умовах повернення платності та строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету.

Місцеві податки і збори – це обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до місцевих бюджетів, встановлення та справляння яких регулюється місцевими органами влади.

Місцеві фінанси – це система фор-

мування, розподілу і використання доходів територіальними громадами та місцевими органами влади з метою виконання закріплених за ними функцій і завдань.

Міський бюджет – установлений нормами, затверджений рішенням міської Ради план формування і використання загальноміського фонду коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади і місцевого самоврядування міста.

Н

Надходження асигнувань – асигну-

вання загального фонду, які фактично надійшли на рахунок установи і використання яких здійснюється згідно з кошторисом доходів і видатків установи.

Надходження до бюджету – це до-

ходи бюджету та кошти, залучені в

274

результаті взяття боргових зобов’язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування.

Натуральні трансферти – держав-

ні виплати населенню, які надаються у вигляді натуральних товарів і послуг. Це може бути медичне обслуговування освіта, безкоштовне харчування, безкоштовний проїзд.

Незбалансований бюджет – бюджет,

в якому немає рівності між загальною сумою доходів і загальною сумою мінімально необхідних видатків.

Неподаткові надходження – дохо-

ди від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів і фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

Непрямі податки – це податки, які вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача.

Нерозподілені видатки – видатки з резервних фондів Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих державних адміністрацій, виконкомів місцевих рад.

Норматив – це обов’язкова норма, яка встановлюється правовими актами вищих органів державної влади та управління і не підлягає зміні.

Норматив мінімальної бюджетної забезпеченості – розрахунковий показник мінімально необхідної потреби в бюджетних коштах на одного мешканця територіальної громади за поточними витратами.

Нормативи витрат (фінансуван-

ня) – показники поточних і капітальних видатків з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.

Нормування видатків – це визна-

чення обсягу витрат на розрахункову планову одиницю, яка характеризує обсяг діяльності відповідної бюджетної установи.

О

Обласний бюджет – план утворен-

ня і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.

Облігації внутрішньої державної позики – це визначені чинним законодавством України цінні папери, якими оформлюються боргові зобов’язання України, що розміщуються на її території. Облігації випускаються відповідно до умов, визначених постановами Кабінету Міністрів України.

Облігації державної позики – облі-

гації, емітентом яких є держава.

Облігації зовнішніх державних по-

зик України – цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Обов’язкові платежі – платежі по-

даткового і неподаткового характеру

до бюджету і державних фондів цільового призначення, внесення яких передбачено відповідними законодавчими актами.

Оборотна касова готівка – встанов-

лений при затвердженні бюджету ліміт залишку коштів на його рахунку для фінансування видатків у разі виникнення тимчасового касового розриву (фінансування видатків випереджає в часі надходження доходів).

Обслуговування боргу – виплата процентів та погашення основної суми боргу за певний звітний період.

Одержувачі коштів бюджету – це підприємства, організації, установи, що не мають статусу бюджетних установ, чи організації, які отримують кошти з бюджету безпосередньо через розпорядників коштів бюджету.

Органи стягнення – податкові, мит-

ні та інші державні органи, яким, відповідно до закону, надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.

Основна діяльність бюджетних установ та організацій – діяльність,

що відповідає потребам суспільства і здійснюється в державних інтересах.

Основна заробітна плата – це ви-

нагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Основні суб’єкти фінансування - це державні органи, підприємства, установи й організації державної та комунальної форм власності.

275

П

Пасивний бюджетний дефіцит ха-

рактеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати в бюджетній сфері тощо).

Пеня – сума грошей, яку сплачує порушник грошових зобов’язань у розмірі певного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи – помісячний ро-

зподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов’язань протягом року.

Платіж – погашення зобов’язання, що виникло за поточний або попередні бюджетні періоди.

Платіжний баланс – співвідношення між валютними надходженнями до країни і відповідно платежами держави за кордон протягом певного часу; статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період, зазвичай за рік.

Платник податків – це юридична або фізична особа, на яку, згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки та збори (обов’язкові платежі).

Повноваження на майбутні бюджетні зобов’язання – повноважен-

ня на взяття бюджетного зобов’язання здійснювати платежі в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду.

Поворотні державні доходи – це державні позики, за користування

276

якими треба платити і вони повинні бути повернені у визначені строки.

Податки державні – податки, які збираються Урядом країни на підставі державних законодавчих актів і спрямовуються до Державного бюджету.

Податки за економічним змістом –

це фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податки місцеві – податки і збори,

ставки з яких визначаються представницькими органами державної влади, а оподатковані суми складають доходи місцевих органів державної влади і використовуються ними.

Податкова політика – діяльність держави у сферах запровадження правової регламентації та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів держави.

Податкова ставка – законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Податковий контроль – спеціалізо-

ваний контроль з боку державних органів за виконанням податкового законодавства, правильним нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших обов’язкових платежів юридичними та фізичними особами.

Податкові надходження – передба-

чені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Позабюджетна діяльність бюджетних установ та організацій –

надання платних послуг, виконання