Metodichki_3_kurs / Фінанси Ден. (ІІІ частина) Фін. 2011

Питання для обговорення

1.У чому полягає економічна сутність міжнародних фінансів?

2.Що собою являє валютний паритет?

3.Які є напрями міжнародних фінансових відносин?

4.Що являють собою міжнародні фінанси у широкому і вузькому розумінні?

5.Які існують форми міжнародних розрахунків?

6.Що таке валютний курс і як він установлюється?

7.Що являє собою євро і яка сфера його використання?

8.Які існують методи визначення валютного курсу?

9.Які характерні ознаки Бреттон-Вудської та Ямайської валютних систем?

10.Що таке валютне регулювання?

Тестові завдання

1.Від простору функціонування фінанси можна поділити на….

а) національні; б) регіональні; в) міжнародні;

г) всі відповіді правильні.

2.Міжнародні фінанси виконують такі функції…

а) запобіжну, регулюючу, накопичувальну; б) розподільну, контрольну; в) інвестиційну, стимулюючу;

г) охорону, контрольну, регулюючу.

3.Суб’єктом міжнародних фінансів є…

а) Кабінет Міністрів України; б) Міністерство фінансів; в) громадяни країни; г) Президент.

4.Каналом руху міжнародних фінансів є…

а) інвестиції; б) валютні операції;

в) купівля та продаж акцій; г) немає правильної відповіді.

5.Першою валютною системою була…

а) Паризька валютна система; б) Генуезька валютна система;

в) Бреттонвудська валютна система; г) немає правильної відповіді.

Ключові терміни і поняття

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1.Валютне регулювання та валютне обмеження в системі міжнародних фінансів.

2.Митна політика України.

Бібліографічний список до семінарського заняття

[10, 15, 16, 18, 19; 20, 21, 24, 39, 41]

Семінарське заняття № 12

Тема 17. Міжнародні фінанси

Мета поглибити, систематизувати та узагальнити заняття: знання студентів про фінанси міжнародних

організацій та міжнародні фінансові інституції.

План заняття

1.Фінанси міжнародних організацій.

2.Міжнародні фінансові інституції.

3.Міжнародний фінансовий ринок.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляді першого питання перш за все необхідно звернути увагу на те, що фінансова діяльність міжнародних організацій пов’язана з формуванням і використанням їх бюджету та цільових фондів. Формування доходів здійснюється насамперед за рахунок внесків країн, що входять до складу даної організації. Кошти використовуються на основі затвердженого бюджету. Слід розглянути фінанси провідних міжнародних організацій – ООН та ЄС. Характеристику діяльності цих організацій слід здійснити за такими питаннями:

– час заснування;

–функції;

–напрями діяльності;

–формування бюджету;

–витрати бюджету;

–контроль за діяльністю фонду.

При розгляді міжнародних фінансових інституцій слід звернути увагу на те, що вони поділяються на дві групи: всесвітні та регіональні.

Міжнародний валютний фонд є провідною світовою фінансовою інституцією, яка має статус спеціалізованої установи ООН.

Студенти повинні знати особливості діяльності цього фонду, форми кредитування та їх характеристику, регулювання валютних відносин.

Далі слід розглянути діяльність Групи світового банку, що включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інституції: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку (МАР); Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) та Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ) і спеціалізовану структуру – Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

Особливу увагу необхідно звернути на те, яку роль відіграють всесвітні міжнародні фінансові інституції у світовій економіці. На завершення теми слід розглянути особливості діяльності Європейського центрального банку, Європейського інвестиційного банку і Європейського банку реконструкції і розвитку.

Питання для обговорення

1.Що таке міжнародні фінансові інституції?

2.Який основний склад Групи Всесвітнього банку?

3.Як формується і використовується бюджет ЄС?

4.Які функції виконує МВФ?

5.Як сформовано капітал МВФ?

6.У яких формах здійснюється кредитування МВФ?

7.Які методи валютного регулювання використовує МВФ?

8.Які фінансові інституції входять до групи Світового банку?

9.Які функції і напрями діяльності міжнародного банку реконструкції і розвитку?

10.Як формується капітал і ресурси МБРР?

11.Які функції і сфери діяльності Європейського банку реконструкції і розвитку?

Тестові завдання

1.За сферою діяльності МФО поділяються…

а) на міждержавні (міжурядові) та неурядові; б) на загальної компетенції та спеціальної компетенції; в) на глобальні, регіональні та двосторонні;

г) на міждержавні, міждержавні з окремими наднаціональними повноваженнями і наддержавні, наднаціональні.

2.Увесь спектр позик, які надає МБРР, включає такі групи…

а) інвестиційні позики; б) системні кредити на структурну перебудову економіки; в) експортні кредити;

г) кредити за рахунок залучення приватного капіталу.

3.Світовий фінансовий ринок – це…

а) міжнародна мережа офіційних центрів, де відбувається купівляпродаж іноземних валют; б) сфера, де відбувається купівля-продаж цінних паперів, що

засвідчують участь інвестора в капіталі підприємств; в) сфера обігу боргових зобов'язань, що гарантують кредиторові право стягувати борг із боржника;

г) система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків.

4. Міжбанківський ринок залежно від видів угод з валютою може містити наступні сегменти…

а) спот-ринки; б) форвард-ринки;

в) ф'ючерсні ринки; г) своп-ринки.

8. Міжнародний ринок цінних паперів включає…

а) Міжнародний ринок боргових цінних паперів; б) Ринок суверенних боргів; в) Міжнародний ринок прав власності; г) ринок облігацій Бреді.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1.Особливості організації та функціонування української міжбанківської валютної біржі.

2.Особливості організації та функціонування Міжнародного валютного фонду (МВФ).

Бібліографічний список до семінарського заняття

[15, 20, 16, 17; 18, 19, 20, 21]

Семінарське заняття № 13

Тема 18. Фінанси країн з розвиненою ринковою економікою

Мета засвоїти, закріпити, поглибити та систематизувати заняття: знання студентів про коло фінансових відносин управління держави, зосередивши їх увагу на органах управління фінансами в економічно

розвинених країнах.

План заняття

1.Фінансова система Японії.

2.Фінансова система Франції.

3.Органи державного управління фінансами в економічно розвинених країнах.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Японія — конституційна монархія. Відповідно до діючої з 1947 р. конституції імператор є «символом держави і єдності народу», його статус визначається волею всього народу, якому належить суверенна влада.

Вищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган — парламент, що складається з двох палат: Палати представників (512 депутатів) і Палати радників (252 депутати). Термін повноважень депутатів Палати представників — 4 роки, Палати радників — 6 років (з переобранням половини складу кожні три. роки). Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром.

Крім традиційного фінансування країни через поточний бюджет, дохідна частина якого формується за рахунок податків, у Японії існує і паралельна, теж державна, система фінансування економічних проектів, але із залученням позабюджетних, у традиційному розумінні, коштів. Ця система називається державною інвестиційною програмою і використовується для розвитку пріоритетних, з погляду держави, виробництв та об'єктів. Таким чином, фактично уряд Японії має реальний важіль проведення структурної і промислової політики.

Подібне розмежування в державному фінансуванні має в Японії давню історію. Воно виникло ще в період Мейдзі (1868-1912 р.) і бере свій початок з рішення уряду в 1878 р. використовувати поштові заощадження громадян з метою промислового розвитку. Сьогодні ця

система існує у вигляді так званої Програми державних позик та інвестицій.

Крім джерел надходження коштів, Програма державних позик та інвестицій відрізняється від загальнодержавного бюджетного фінансування і тим, що її кошти виділяються на умовах зворотності, терміновості і платності. Капіталовкладення і позики, отримані компаніями в рамках цієї програми, підлягають повному поверненню з нарахуванням відсотків, які сьогодні встановлюються в основному на рівні приватних кредитних установ.

Програма розробляється урядом одночасно з підготовкою проекту «звичайного» поточного бюджету, але окремо від нього. Японський інвестиційний бюджет також проходить щорічне затвердження в парламенті. Фінансовими джерелами Програми державних позик та інвестицій є:

1)система поштових заощаджень громадян;

2)система поштового страхування життя;

3)пенсійні фонди;

4)спеціальний рахунок промислового інвестування;

5)гарантовані урядом зобов'язанім і позики.

Програма державних позик та інвестицій оперує в даний час

капіталами, що досягають 10% вартості ВВП. Це приблизно відповідає сумі, що становить 2/3 загальних витрат бюджету.

Доходи і витрати бюджету мають певне групування, яке містить розділи, статті і параграфи. Доходи підрозділяються на 7 розділів, 11 статей і 43 параграфи, витрати — на 13 розділів, 41 статтю і 242 параграфи. Характерною рисою бюджету Японії є те, що невикористані кошти переходять на наступний бюджетний рік.

Дохідна частина бюджету Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Серед податкових надходжень близько 40% становить прибутковий податок з фізичних осіб, близько 30% - податок на прибуток юридичних осіб (на прибуток компаній) і також близько 30% — непрямі податки (стягнуті з продажу алкогольних напоїв, сигарет, предметів розкоші). У порівнянні з іншими країнами частка неподаткових надходжень у Японії досить висока. Сюди входять доходи від орендної плати, продажу земельних ділянок та іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики і т.п. Особливість Японії полягає в тому, що показник питомої ваги державних витрат у ВВП країни с одним з найменших серед показників розвинутих країн.

Реалізація державного бюджету здійснюється в трьох основних формах: прямі виплати (в основному на утримання адміністративного апарату), витрата коштів по спецрахунках (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, громадські роботи, оборона) і фінансова допомога місцевим адміністраціям.

Пенсійна система Японії досить складна і багатошарова. Коштами державного бюджету забезпечується 1/3 виплат базової пенсії. Інше виплачується за рахунок різних пенсійних фондів.

За рахунок бюджету фінансується в Японії так звана суспільна допомога. Вона охоплює тих, хто сам не може забезпечити мінімальний рівень життя. Така допомога надається на основі Закону «Про гарантії прожиткового мінімуму» і виплачується з а сімома номінаціями: на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на похорони.

За рахунок державного бюджету фінансуються дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв'язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих і т.п.

Що стосується військових витрат, то їх рівень у Японії, у порівнянні з іншими розвинутими капіталістичними країнами, досить низький. Військові витрати в Японії не виходять за межі 1% ВВП.

Бюджетна система Франції багатоланкова, але відрізняється високим ступенем централізації. У країні немає єдності бюджетної системи. Всі бюджети формально відособлені. Бюджет кожної адміністративної одиниці затверджується органом її виконавчої влади. Складна бюджетна система включає:

–державний (центральний) бюджет;

–місцеві бюджети;

–спеціальні фонди;

–бюджети державних підприємств.

Державний бюджет у Франції - найважливіший інструмент управління державними коштами. Держава через бюджетну систему формує й розподіляє більше 20% ВВП і 50% національного доходу. На частку державного бюджету доводиться приблизно 80% всіх доходів і видатків французької фінансової системи.

Державний (центральний) бюджет ділиться на два розділи:

─Операції остаточного характеру (безповоротне фінансування), які складають 90% і поділяються на наступні видатки: поточні; цивільні; капітальні; військові.

2. Операції тимчасового характеру (кредити), які складають

10%.

Видатки центрального бюджету поділяються на дві частини:

─поточні, які у свою чергу підрозділяються на військові (утримування військовослужбовців, їхнє навчання й матеріальнотехнічне забезпечення), соціальні тощо;

─капітальні, що включають у себе військові (будівництво військових об'єктів, закупівля військової техніки), видатки на іноземні справи (створення посольств, консульств за кордоном, а також внески

вміжнародні кредитно-фінансові установи).

Бюджетна система Франції заснована на 4 класичних принципах:

–складання бюджету на один рік;

–єдність;

–універсальність;

–спеціалізація.

Місцеві бюджети перебувають у віданні органів місцевого самоуправління, їхня діяльність регламентується Конституцією й поточним законодавством. Одним з найважливіших заходів, проведених у Франції ще на початку 1980-х років є реформа місцевого управління і самоврядування; вона носить довгостроковий характер. Основним нормативним актом, що визначив головні напрямки реформ, став закон "Про права і свободи комун, департаментів, регіонів" від 2 березня 1982 року.

Реформа місцевого управління і самоврядування завершила модернізацію адміністративно-територіальної організації країни. З одержанням статусу територіального колективу практично закінчилося оформлення регіону в адміністративно-територіальну одиницю. Таким чином, у Франції на сьогодні склалася три-ланкова система адміністративно-територіального розподілу (регіон - департамент - комуна) з відповідною системою органів місцевого управління і самоврядування. Адміністративну-територіальну структуру країни складають 26 регіонів (22 у метрополії, 4 - заморські володіння), 100 департаментів і 36680 округів. Ради (регіональні, департаментів, округів) складають бюджети й розпоряджаються місцевими ресурсами, тобто кожна адміністративна одиниця має власний бюджет.

У кожному регіоні створюється контрольний орган - Розрахункова палата, що стежить за фінансовою діяльністю юридичних осіб і бере участь у формуванні місцевих бюджетів.

Бюджетна політика департаменту є компетенцією Генеральної ради, а в окремих випадках - комісара Республіки і Регіональної розрахункової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійснює скарбник департаменту, який призначається міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.

Система фінансового вирівнювання у Франції виконує основне завдання: вирівнювати доходи окремих місцевих бюджетів, які вони мають від податків, і компенсувати витрати, обумовлені розширенням компетенцій місцевих органів влади, а також "незаслужені витрати" місцевих органів влади (забезпечення житлом вчителів, виплати житлових субсидій тощо).

Податкова система Франції відрізняється своєрідністю. Податки й збори тут зберігаються багато десятиліть, відображаючи історичні й культурні традиції країни. Особливостями французької податкової системи виступають:

1.Стабільність переліку податків і зборів; правил їхнього стягнення.

2.Соціальна спрямованість: високі соціальні податки - платежі та внески у фонди соціального призначення (більше 40% загальної суми обов'язкових платежів і податків у порівнянні із близько 30% в середньому по країнах Європейського Союзу)

3.Переважання непрямих податків (батьківщина податку на додану вартість (ПДВ).

4.Принцип пріоритету ресурсів: на відміну від багатьох інших країн парламентом затверджує спочатку доходну частину бюджету, а потім видаткову.

5.Урахування територіальних аспектів: уряд проводить політику децентралізації, що полягає в розширенні прав місцевих органів самоврядування й супроводжується відповідним перерозподілом податкових надходжень

6.Широка система пільг і знижок.

7.Відкритість для міжнародних податкових угод.

Питання оподатковування у Франції регулюються Генеральним податковим кодексом і Книгою фіскальних процедур, прийнятими, відповідно, декретами від 6 квітня 1950 року і 15 вересня 1981 року, а також постановою від 15 вересня 1981 року. Крім того, питання оподатковування регулюються численними нормативними актами, що не ввійшли в Генеральний податковий кодекс.

Серед країн - членів ЄС Франція займає друге після Великобританії місце за числом міжнародних податкових угод. Розглядаючи податкові угоди в територіальному аспекті, можна виділити три регіони основних економіко-політичних інтересів країни:

–розвинені країни Європи;

–США;

–Японія.

Розглядаючи третє питання, перш за все слід показати загальні основи управління фінансами в економічно розвинених країнах і лише тоді перейти до розгляду особливостей управління фінансами в конкретних країнах.

Питання для обговорення

1.Вказати загальні особливості управління фінансами в розвинених країнах.

2.Яке коло фінансових відносин входить у сферу управління держави та її органів?

3.Чому у країнах з розвиненою ринковою економікою більша частина фінансових відносин знаходиться поза увагою держави?

4.Яким чином держава здійснює вплив на недержавну сферу фінансових відносин?

5.Яким чином здійснюється реалізація фінансової політики в економічно розвинених країнах?

6.Що входить до сфери безпосереднього державного управління?

Тестові завдання

1.Які фактори визначають коло фінансових відносин, що входять у сферу управлінських функцій безпосередньо держави та її органів?

а) податкова політика; б) економічний устрій або система господарювання;

в) фінансове законодавство.

2.До сфери безпосереднього державного управління входять:

а) державні фінанси; б) фінансові ресурси;

в) приватні підприємства.

3.Держава здійснює вплив на недержавну сферу фінансових відносин через:

а) податкову політику; б) державний кредит; в) страхування.

4.Які платежі не відносяться до неподаткових надходжень до бюджету Японії…

а) непрямі податки; б) платежі від орендної плати;

в) платежі від продажу земельних ділянок та іншої нерухомості; г) пені, штрафи; д) доходи від лотерей.

5.Назвіть стадії бюджетного процесу у Франції…

а) складання проекту бюджету, розгляд і затвердження бюджету, виконання бюджету; б) складання проекту бюджету, затвердження бюджету, передача

трансфертів місцевим бюджетам; в) складання проекту бюджету, розгляд і затвердження бюджету,

виконання бюджету, складання звіту про виконання бюджету; г) складання і розгляд проекту бюджету, отримання кредитів на виконання бюджету;

д) складання проекту бюджету, розгляд і затвердження бюджету, складання звіту про виконання бюджету.