Metodichki_3_kurs / Фінанси Ден. (ІІІ частина) Фін. 2011

Для того щоб об’єктом купівлі – продажу стала робоча сила, слід подолати прикріплення людини до житла, місцевості, надати їй можливості вільного переїзду в межах країни і поза нею. Досягти цього можна за умов створення ринку житла, вільного придбання будинку, квартири або оренди їх на певний час.

Формування ринку праці призведе не лише до існування умов для вільного вибору професії або виду діяльності а й до вільного вибору між зайнятістю і незайнятістю в суспільному виробництві. Інакше кажучи, не лише людина ,яка здатна до праці, може це робити чи не робити, але й той, хто наймає робочу силу, також має право на вибір. А це означає, що невіддільним атрибутом ринку праці є безробіття ,надзвичайно важлива економічна і соціальна проблема будь-якої країни.

Фактично в усіх країнах існує система компенсації втрат доходів у зв’язку з безробіттям. Як правило, допомога надається з спеціальних страхових фондів у розмірі 50-75% середнього заробітку за останній час протягом встановленого періоду. Після закінчення цього строку в багатьох країнах надається державна допомога в меншому розмірі і, як правило, виходячи з індивідуально визначених потреб.

Система працевлаштування і перекваліфікації здійснюється за допомогою бірж праці. Витрати на перекваліфікацію компенсуються з державного бюджету. Фірми, що вивільнюють працівників, також мають певні зобов’язання щодо отримання ними кваліфікації, необхідної для працевлаштування. Здійснюють перенавчання спеціалізовані фірми, діють на комерційних засадах і заклади системи професійного навчання.

Тіньовий ринок. Ринок, який заборонений законом, називають тіньовим. Він є продовженням тіньової економіки, що являє собою несанкціоновану господарську діяльність. Така економіка існує у всіх країнах незалежно від соціально – економічного устрою.

Нелегальний ринок має таку саму структуру ,що й легальний(законний),тобто його елементами є і предмети споживання, і засоби виробництва, і кредит, і робоча сила.

Міжнародна практика до тіньової економіки відносить два компоненти: заниження або приховування від обліку доходів від реалізованої у країні діяльності;доходи від незаконної в країні діяльності.

Перший компонент пов’язаний з легальними видами діяльності, доходи від якої приховуються з різних причин; це, зокрема, приховування від податкових органів нерегулярних заробітків та доходів.

Другий компонент називають нелегальною, підпільною або чорною економікою: наркобізнес, проституція, рекет та інші види

злочинної діяльності. Ця діяльність переважно не створює певної продукції, лише перерозподіляє уже створені доходи.

Чорний ринок виникає внаслідок нездорових потреб окремих людей і намагання інших нажитися на цьому.

Несанкціонована діяльність сприяє розвитку шахрайства, крадіжкам, зловживанням чиновників владних структур і виникнення мафії.

Боротьба з тіньовою економікою може бути успішною лише при подоланні товарного дефіциту, монопольних явищ у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання. Ніякими адміністративними карними методами при збережені їхньої економічної бази мафіозні структури побороти не вдається.

Як бачимо, перелічені ринки, зберігаючи загальні риси, відрізняються об’єктом купівлі – продажу, специфікою ціноутворення, формування попиту та пропозиції, способом споживання і відтворення. Кожний ринок має своє місце реалізації (товарна, фондова, валютна біржа, біржа праці). Однак при цьому всі вони є елементами єдиного цілого, що й утворює інститут ринку.

Питання для обговорення

1.У чому полягає сутність фінансового ринку як економічної категорії?

2.Що таке фінансовий ринок і чим він відрізняється від грошового?

3.За якими ознаками структурується фінансовий ринок?

4.Як класифікуються фінансові ринки?

5.Чим відрізняється первинний фінансовий ринок від вторинного?

6.Які економічні передумови функціонування фінансового ринку в Україні?

7.Які види цінних паперів випускаються і обертаються в Україні?

8.Чим відрізняються акції від облігацій?

9.Які фактори впливають на формування курсової вартості акцій і облігацій?

10.Як здійснюється державний контроль за випуском і обігом цінних паперів?

11.Які перспективи розвитку фінансового ринку в Україні?

12.Як взаємозв’язані і чим різняться фінансовий ринок і ринок фінансових послуг?

13.Як формуються і використовуються ресурси комерційних банків?

14.Які інструменти використовуються на ринку цінних паперів?

15.Що таке комерційні папери?

16.Які функції виконують реєстратори і депозитарії?

17.Вкажіть види цінних паперів у відповідності до чинного законодавства.

18.Охарактеризуйте емітентів цінних паперів.

19.Як класифікуються акції?

20.Як класифікуються облігації?

Тестові завдання

1. Фінансовий ринок – це….

а) механізм перерозподілу капіталу між кредиторами та позичальниками за допомогою посередників на підставі попиту і пропозиції на капітал; б) особливий сегмент фінансового ринку, на якому складаються

відносини з приводу купівлі-продажу спеціальних документів; в) багатофункціональну систему, що сприяє акумулюванню капіталу

для інвестицій у виробничу та соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства; г) частину ринку позикових капіталів, де здійснюється емісія та

купівля - продаж цінних паперів - документів, що підтверджують майнове право та право власності на підставі їх надання.

2. Фінансові ринки виконують такі функції…

а) контроль за використанням фінансових ресурсів суб’єктів господарювання; б) мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів з різноманітних джерел;

в) фінансування держави, населення та інших суб’єктів економіки; г) формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти та послуги;

д) створення нового товару у процесі формування попиту і пропозиції на цінні папери.

3.Ринок цінних паперів є складовою частиною…

а) фінансового ринку; б) кредитного ринку;

в) ринку засобів виробництва; г) ринку товарів та послуг; д) фондового ринку.

4.Учасниками ринку цінних паперів виступають…

а) держава; б) тільки юридичні особи;

в) емітенти, інвестори, фінансові посередники; г) торгові і виробничі підприємства; д) тільки фізичні особи.

5. Фінансовий ринок – це механізм…

а) утворення капіталу; б) використання капіталу;

в) перерозподілу капіталу; г) акумуляції капіталу.

Ключові терміни і поняття

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1.Державне регулювання фінансового ринку.

2.Перспективи розвитку фінансового ринку в Україні.

3.Брокерські контори в Україні.

Бібліографічний список до семінарського заняття

[5, 9, 11, 12, 15, 16; 18, 19, 20, 21]

Семінарське заняття № 6

Тема 15. Фінансовий ринок

Мета поглибити, систематизувати та узагальнити заняття: знання студентів про ринок цінних паперів та

принципи його функціонування.

План заняття

1.Ринок цінних паперів і особливості його регулювання в Україні.

2.Принципи функціонування ринку цінних паперів.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляді першого питання, перш за все слід показати, що ринок цінних паперів розглядається як частина ринку капіталів, де

відбувається процес купівлі-продажу цінних паперів та їх емісія. Він поділяється на два види:

1)первинний;

2)вторинний.

Первинний ринок — це ринок, на якому розміщуються вперше випущені ЦП. Первинний ринок включає інвестиційні та комерційні банки, через які акціонерні товариства і держава розміщують свої ЦП.

Вторинний ринок — це ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше ЦП. З точки зору організації вторинний ринок поділяють на централізований (біржовий) та децентралізований (позабіржовий).

Формою централізованого (біржового) ринку є фондова біржа, на якій постійно обертаються ціні папери, які допущені до обігу біржовими комітетами.

Децентралізований ринок – це ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обігу на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається зі значної кількості брокерсько-дилерських фірм. До них належать і комерційні банки, які займаються операціями з цінними паперами.

Після цього необхідно зосередитись на вивченні суті, структури та учасників ринку цінних паперів. Слід звернути увагу на те, чому папери розміщуються передусім на первинному ринку цінних паперів та які умови потрібні для їх обертання на вторинному ринку. Треба з’ясувати структуру вторинного ринку цінних паперів, визначити його суб’єкти.

При розгляді другого питання студенти повинні звернути увагу на те, що ринок цінних паперів не є окремим самостійним інститутом ринкової економіки, а є частиною фінансового ринку країни.

Законодавче регулювання роботи ринку цінних паперів у різних країнах відбувається по-різному, але його метою завжди було створення найбільш сприятливих умов для інвесторів та емітентів. Загальні правила поведінки на ринку цінних паперів емітентів, інвесторів та фінансових посередників сформульовані у міжнародних стандартах за торгівельними системами, клірингу та розрахунками за цінними паперами.

До принципів функціонування цивілізованого ринку цінних

паперів належать:

–прозорість;

–відкритість та доступність;

–упорядкованість;

–конкурентність.

Увідповідності з цими принципами вітчизняний ринок цінних паперів поділено на:

1) біржовий;

2) позабіржовий.

Питання для обговорення

1.В чому полягає сутність економічної категорії ―ринок цінних паперів‖?

2.Охарактеризуйте ринок цінних паперів як особливий сегмент фінансового ринку.

3.За якими ознаками структурується ринок цінних паперів?

4.Які виділяються суб’єкти ринку цінних паперів?

5.Охарактеризуйте принципи функціонування цивілізованого ринку цінних паперів.

6.Чим відрізняються функції брокерів та інвестиційних дилерів?

7.Яким чином здійснюється регулювання ринку цінних паперів?

8.Розкрийте сутність інституційних посередників на ринку цінних паперів.

9.Які основні форми державного регулювання ринку цінних паперів?

10.Як функціонує ринок цінних паперів?

Тестові завдання

1.Ринок цінних паперів є складовою частиною:

а) фінансового ринку; б) кредитного ринку;

в) ринку засобів виробництва; г) ринку товарів і послуг.

2.Завдання вторинного ринку цінних паперів полягає у:

а) забезпеченні обороту цінних паперів; б) розміщенні цінних паперів;

в) залученні фінансових ресурсів емітентами; г) забезпеченні випуску цінних паперів.

3.Децентралізований ринок цінних паперів — це:

а) ринок, на якому обертаються допущені до обігу на фондових біржах цінні папери; б) ринок, на якому обертаються недопущені до обігу на фондових біржах цінні папери;

в) ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обігу на фондових біржах цінні папери.

4. Відповідно до законодавства України емітентами цінних паперів можуть бути:

а) юридичні і фізичні особи; б) держава;

в) тільки юридичні особи і держава; г) правильне зазначене у пунктах а) і б).

5. Відповідно до чинного законодавства України форму випуску цінних паперів визначає:

а) Національний банк України; б) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; в) емітент; г) інвестор.

Ключові терміни і поняття

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1.Функціонування фондової біржі в Україні.

2.Проблеми та напрями розвитку ринку цінних паперів в Україні.

Бібліографічний список до семінарського заняття

[5, 9, 11, 12, 15, 16; 18, 19, 20, 21, 41]

Семінарське заняття № 7

Тема 15. Фінансовий ринок

Мета поглибити, систематизувати та узагальнити знання заняття: студентів про фінансові інститути.

План заняття

1.Фондова біржа, її функції.

2.Організація і порядок роботи фондової біржі.

3.Концепція становлення фондового ринку в Україні.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При вивченні першого питання необхідно звернути увагу, що фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, що виступають у якості посередників, операції купівлі - продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних крамарі цінними паперами і кредитно-фінансових інститутів.

Коло паперів, із якими здійснюються операції, обмежений. Щоб потрапити до числа компаній, папери яких допущені до біржової торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятої до котирування), компанія повинна задовольняти виробленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів продаж, розмірів одержуваної прибули, числа акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени біржі або державний орган, що контролює їх діяльність, установлює правила ведення біржових операцій; режим, що регулює допуск до котирування. Разом із порядком проведення операцій вони утворюють серцевину біржі як механізму, що обслуговує рух цінних паперів.

Друге питання містить засади організації функціонування фондової біржі. Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а самий процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

Загальне в біржі з ринком - установлення цін товарів у залежності від попиту і пропозицій на них. Але, на відміну від ринку, на біржі можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного боку, а з другого, способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніші, ніж на ринку, але, більш регламентовані

Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення ціни: її викрикують. У вік електроніки така система може показатися лише данню традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій: створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на запропоновані товари вони скоріше дістануться тому, хто голосно викрикнув ціну, тому "голосові дані" на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення але, на відміну від аукціону, ціни на товари на біржах не тільки зростають стосовно стартових, але і падають.

Отже, біржа має у своїх характеристиках як риси історичних попередників, (таких як ринки, ярмарки, аукціони), так і власну специфіку.

Ознаки класичної фондової біржі:

1)це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торгової площадки;

2)на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітента, масовість цінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражена коливаємість цін і т.ін.);

3)існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі;

4)наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами

істандартних торгових процедур;

5)централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним;

6)встановлення офіційних (біржових) котирувань;

7)нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).

Функції фондової біржі:

а) створення постійно діючого ринку; б) визначення цін;

в) поширення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну умови обігу;

г) підтримка професіоналізму торгових і фінансових посередників;

д) вироблення правил; е) індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового

ринку.

Усього у світі біля 150 фондових бірж, найкрупнішими є наступні: Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризька, Гонконгська і біржа Куала Лумпур.

Прагнення власників однакових цінних паперів зійтися в одному місці випливає з характеру акцій і облігацій як товарів, біржових по своєму походженню. Але акціонерні товариства, хоча і виникали як великі для свого часу підприємства, не могли претендувати на охоплення своєю діяльністю всієї території країни. Виходить, і свої акції вони могли збувати в основному там, де базувалися і були відомі. Тому фондові біржі організуються в центрах великих економічних районів. Це загальна закономірність. Надалі шляхи розвитку можуть бути різними.

Найбільше логічно висування на передній план біржі, що знаходиться в головному фінансовому центрі країни. На цій біржі концентруються акції компаній, що довели масштаби своїх операцій до загальнонаціональних. Провінційні ж біржі поступово марніють. Так складається моноцентрична біржова система. У найбільше закінченому вигляді вона існує в Англії. Власне, серед офіційних біржових назв уже немає Лондонської біржі, однієї з найстарших у світі. З недавніх часів вона іменується Міжнародною фондовою біржею, оскільки вона увібрала в себе не тільки всі біржі Великобританії, але й Ірландії. Моноцентричними є також біржові системи Японії, Франції.

Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності вона керується статутом біржі, у якому визначаються порядок управління біржею, склад її членів, умови їх прийому, порядок утворення і функції біржових органів.

Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржовим індексам, опціонам.

Комітет по прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет по арбітражу заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що виникають між членами біржі, а також членами і їх клієнтами. Число і склад комітетів змінюються від біржі до біржі, але деякі із них обов'язкові. Це комітет або комісія з лістингу, що розглядає заявки на включення акцій у біржовий список; комітет по процедурах торгового залу, що разом з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій із діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.

Біржа - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів і т.ін. Ці внески і складають основні статті прибутку біржі.

Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити усіх, хто хотів би продати або купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту і пропозиції. У просторі посередники роз'єднані, але вони зв'язані між собою й утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.

Суб'єкти (учасники біржових операцій). В окремої фондовій операції задіяні три сторони - продавець, покупець, посередник. На початкових етапах модель дуже проста - один посередник зводить продавця з покупцем. При зростанні масштабів фондових операцій з'являється друга модель, і посередників уже двоє: покупець звертається до одного, продавець - до іншого й імовірність збігу мала. При ще більшій інтенсивності фондових операцій складається третя модель: тепер уже самі посередники потребують допомоги, і між ними з'являється ще один. Назвемо його центровим, а його контрагентів фланговими посередниками.

Подивимося на посередництво у фондових операціях з іншої точки зору. Посередник може діяти подвійно. По-перше, за свій рахунок, становлячись на час власником паперів і одержуючи прибуток як різницю між курсами покупки і продажі. На американському позабіржовому ринку таких посередників, як уже