4. Прокурор в господарському процесі.

Прокурор – особистий суб’єкт господарського процесу. У відповідності з ст. 121 Конституції України саме на прокуратуру полягається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Приводом для представництва прокуратурою інтересів громадян і організацій в господарському суді може бути:

1. звернення громадян, юридичних, посадових осіб,

2. відомості в засобах масової інформації, а також

3. виявлення безпосередньо прокурором порушень інтересів, які охороняються законом, а також

4. випадки, коли таке представництво визнає необхідним суд.

Прокурор входить у склад осіб, які приймають участь у справі ( ст.. 18 ГПК України). Але по процесуальному положенню прокурор відрізняється від інших осіб, які приймають участь у справі. Незалежно від форм участі в процесі прокурор завжди займає самостійне положення, і це визначається наступним:

1. представництво прокурора обумовлюється безпосередньо Конституцією

України, тоді як представництво інших видів виникає по іншим обставинам: довіреності, адміністративні акти, закон;

2. представництво прокурора встановлено законодавцем з метою посилення гарантій захисту конституційних інтересів громадян або держави в порядку господарського судочинства;

3. інтерес до процесу у прокурора завжди має не особистий, а службовий, державний характер, інший чим у сторін і третіх осіб. Отже, представництво прокурора – самостійна форма державної діяльності;

4. наявність у прокурора інтересу до розгляду справи. Цей інтерес визначається інтересами тих осіб, які беруть участь у справі, від імені і в захист яких прокурор здійснює свою діяльність;

5. як представник інтересів держави або громадянина прокурор реалізує надані йому права і покладені на нього обов’язки у рамках процесуального законодавства і одночасно допомагає реалізувати їх іншим суб’єктам правовідносин;

6. у процесі порушення справи або участі в ньому прокурор не може бути відсторонений або замінений сторонами, він залишається виразником інтересів держави.

Таким чином, крім прав, які надані прокурору як особі, яка приймає участь у справі, йому надаються повноваження, яких немає у інших осіб.

Згідно з ст.. 29 ГПК України прокурор може вступити у справу на будь – якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за ново виявленими обставинами. З цією метою прокурор може звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина.

Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні – також і усно.

Прокурор, що подав позовну заяву, несе обов’язки і користується правами позивача, крім права на укладення мирової угоди.

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Участь прокурора в господарському процесі , в першу чергу у вигляді звернення в суд з позовом, є специфічною формою державного впливу на додержання законності в господарській діяльності. Це форма у значно більшій мірі відповідає принципам правової державності і ринкової економіки, ніж традиційні засоби „загально наглядового” прокурорського реагування, більш характерні для адміністративної системи управління.

Аналіз пред’явлення і підтримання прокурором позовів в господарських судах показує, що право звернення з позовними заявами активно використовується багатьма прокурорами як ефективний засіб реального усунення порушень законності в економічній сфері, відшкодування нанесених правопорушеннями матеріальних збитків, захисту суспільних і державних інтересів, включаючи права і законні інтереси організацій і громадян – підприємців.