- •Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
- •1.Склад учасників господарського процесу.
- •1. Господарський суд, який безпосередньо вирішує конкретну справу;
- •2. Особи, які приймають участь у справі – сторони, треті особи, прокурор, державні органи;
- •3. Особи, які сприяють здійсненню правосуддя – свідки, експерти, перекладачі, представники.
- •2. Сторони в господарському процесі.
- •3. Треті особи в господарському процесі.
- •4. Прокурор в господарському процесі.
- •5. Правове положення інших учасників господарського процесу.
- •6. Представництво осіб, які приймають участь у справі.
- •Висновок
3. Треті особи в господарському процесі.
Крім позивача і відповідача в господарському процесі можуть приймати участь треті особи. Господарське законодавство передбачає два види третіх осіб: які заявлять самостійні вимоги на предмет спору і які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
У відповідності з ст.26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.
Критерієм допуску третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги в господарський процес є правовий зв’язок з спірним матеріальним право відношенням, з предметом спору.
Треті особи з самостійними вимогами вступають в господарський процес тільки з власної ініціативи. Господарський суд сповіщає зацікавлену особу про процес.
Господарський суд має право відмовити зацікавленій особі до вступу в уже початий господарський процес у якості третьої особи, якщо буде вважати, що його вимоги не спрямовані на предмет спору.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов’язки позивача. Цьому вони повинні звернутися в господарський суд з дотриманням правил підсудності, правил оформлення і подачі позовної заяви, сплатити державне мито. Кількість третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору може бути самим різним і залежить від числа осіб, які претендують на предмет спору.
За не вступившою у процес третьою особою, яка має самостійні вимоги, зберігається право на пред’явлення позову в окремому процесі.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (ст.27 ГПК України ).
Залучені або вступивши у справу за своєю ініціативою треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають наступні ознаки:
а) не заявляють позовних вимог;
б) вступають у процес на стороні позивача або відповідача в силу матеріально правового зв’зку з тією особою, на стороні якого третя особа виступає;
в) захищають особисті інтереси, оскільки рішення по справі може вплинути на їх права та обов’язки.
Необхідність участі третіх осіб без самостійних вимог в господарському процесі, пов’язана з захистом їх матеріальних справ і законних інтересів, може бути викликана самими різними фактичними обставинами:
1) необхідністю захисту від можливої наступної регресної вимоги;
2) коли відбулося на користь однієї організації ( третьої особи ) рішення державного або іншого органу ( відповідача ) порушило права або законні інтереси іншої організації ( позивача ), і ін.
Найбільш наглядним випадком участі третіх осіб без самостійних вимог у процесі є забезпечення права регресу однією із сторін до третьої особи. Наприклад, при розгляді спору за позовом до генерального підрядчика про стягнення збитків (у договорі підряду на капітальне будівництво) в якості третьої особи без самостійних вимог може виступати субпідрядник.
Питання про допуск або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується судом, який виніс по цьому приводу ухвалу.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов’язки сторін, крім права 1) на зміну підстави і предмета позову, 2) збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також 3) на відмову від позову або визнання позову.
