1. Контракт - як документ необхідний для митного оформлення вантажу. Міжнародні правила "інкотермс"

Захист національного товаровиробника та стимулювання експорту товарів є основними принципами функціонування будь-якої держави. Національний інтерес, який визначається в прин­ципах зовнішньої торгівлі, закріплюється у правовому відношенні та спрямований на сприяння експорту товарів, захват ринку збуту продукції, підвищення конкурентоспроможності товарів вітчиз­няних товаровиробників. Зовнішньоекономічна політика держави - це комплекс заходів, що мають на меті досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас - захист внутрішнього ринку від конкуренції іноземних товарів.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єкті взовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) та їх іноземних тор­гових партнерів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України, спрямована на встанов­лення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єктами такого договору можуть бути всі суб'єкти ЗЕД, а саме юридичні особи та фізичні особи, які постійно проживають на території України і зареєстровані підприємцями. Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, мають бути здатними до укладення договору відповідно до законодавства України та (або) законодавства країни, де його укладено.

Контракт повинен укладатися у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України. Якщо стороною в договорі є фізична особа, потрібен підпис лише цієї особи. Від імені інших суб'єктів договір підписують особа, яка має таке право за посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено дорученням, виданим за підписом керівника суб'єкта ЗЕД одноособове, якщо установчі документи не передбачають інше.

Контракт може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору.

Законодавством передбачено наявність у зовнішньоекономіч­них договорах таких пунктів:

• назва, номер договору;

• дата та місце укладання;

• преамбула;

• предмет договору;

• кількість та якість товару;

• умови поставки товарів;

• ціни та загальна вартість товарів;

• умови платежів;

• умови здачі (приймання) товару;

• упаковка та маркування;

• форс-мажорнї обставини;

• санкції та рекламації;

• арбітраж;

• юридичні адреси, платіжні та поштові реквізити сторін договору.

За домовленістю сторін у контракті можуть визначитись додаткові умови.

Міжнародні правила "ІНКОТЕРМС"

Потреби міжнародного товарообігу обумовили необхідність уніфікації певних правил про укладення договорів купівлі-продажу. Для цього Міжнародною торгівельною палатою було проведено узагальнення умов поставки товару та, починаючи з 1923 року, вона пропонує їх базисні умови. Нині у зовнішньоторгівельних відносинах, контрагенти угоди керуються Правилами інтерпретації комерційних термінів за редакцією 2000 року.

Ці Правила за своєю природою є диспозитивними у засто­суванні. Тобто сторони договірних відносин поставки мають право, але у жодному випадку не зобов'язаними застосовувати Правила. Необов'язковість застосування Правил випливає безпосередньо із тексту їх останньої редакції, а саме - ст.4, у якій зазначається, що застосування Правил є можливим у тих випадках, коли є наявним намір сторін це робити[1].

З метою однакового тлумачення комерційних термінів суб'єктами підприємницької діяльності України при укладенні договорів, а також учасниками відносин, що виникають у зв'язку з такими договорами, Указом Президента України від 4 жовтня 1994 року "Про застосування міжнародних правил інтерпретації комер­ційних термінів", було встановлено, що ці правила застосовуються при укладенні суб'єктами підприємницької діяльності україни всіх форм власності зовнішньо економічних договорів, предметом яких є товари. Кожною з тринадцяти умов поставки товару, що існують нині, визначаються обов'язки продавця та покупця з доставки товару та момент переходу ризику випадкової втрати або пошкод­ження товару від продавця до покупця. Ці умови визначаються терміном "вільно", який свідчить, що покупця звільнено від ризику та будь-яких витрат з доставки товару до місця, яке означене словом "франко". Для зручності в користуванні всі терміни, що визначають умови поставки, поділяються на 4 групи: Е, Р,С та В. До групи Е входить термін ЕХ - "з підприємства" (.. .назва пункту). Доставка і навантаження товару здійснюються за рахунок покупця.

До групи Р входять: РСА- "франко-перевізник" (.. ліазва пунк­ту), РАЗ - "франко вздовж борту судна" (.. .назва порту відванта­ження) та РОВ - франко на борту (.. .назва порту відвантаження).

До групи С входять терміни: СРК. - "вартість та фрахт" (...у порту призначення), СІР - "вартість, страхування та фрахт" (...у порту призначення), СРТ - "перевезення оплачено до" (...назва пункту призначення) та СІР - "перевезення та страхування оплачені до" (.. .назва пункту призначення).

Правила визначають:

• -момент виконання продавцем своїх обов'язків щодо доставки товару;

  • відповідального за митне оформлення товару для експорту та імпорту;

  • розподіл витрат між продавцем та покупцем за здійснення процедур випуску товару у вільний обіг;

  • відповідального за ризики загибелі або пошкодження товару на шляху його просування від продавця до покутня;

  • одну із сторін контракту, відповідальну за організацію перевезення;

  • необхідний пакет документів, що надходитиме до покупця разом з товаром;

  • необхідну упаковку для товару, а також її маркування;

  • інші умови зовнішньоторгівельного контракту, що внесені до нього контрагентами угоди [2].

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ

Як висновок: Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єкті взовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) та їх іноземних тор­гових партнерів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України, спрямована на встанов­лення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єктами такого договору можуть бути всі суб'єкти ЗЕД, а саме юридичні особи та фізичні особи, які постійно проживають на території України і зареєстровані підприємцями. Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, мають бути здатними до укладення договору відповідно до законодавства України та (або) законодавства країни, де його укладено.