Висновки з третього питання

У відповідності до ст.75 МКУ, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів митним органом за вмотивованим письмовим розпорядженням керівника відповідного митного органу або його заступника можуть братися проби та зразки зазначених товарів для дослідження (аналізу, експертизи).

4. Декларування товарів і транспортних засобів. Вантажна митна декларація.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню, встановлюється МКУ та актами Кабінету Міністрів України. (ст..81 МКУ)

Декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).

Декларантами товарів і транспортних засобів, що належать громадянам, також можуть бути громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально посвідченими дорученнями. (ст..87 МКУ)

Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену МКУ, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний:

здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого МКУ;

на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

сплатити податки і збори. (ст..88 МКУ)

Якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі.

Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуван­ню, встановлюється МКУ та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Умови і порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійс­нення митного контролю та митного оформлення, визначають­ся Кабінетом Міністрів України.

Митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення.

Товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред'явленням цих товарів.

Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких перевозяться пасажири, у разі в'їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніше ніж через три години з моменту прибуття у пункт пропуску на митному кордоні України, а у разі виїзду за межі митної території - не пізніше ніж за три години до перетинання митного кордону України.

Зазначені строки можуть продовжуватися у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. (ст..85 МКУ)

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені МКУ.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту. (ст..86 МКУ)

Попередня митна декларація (ст..89 МКУ)

До ввезення товарів на митну територію України декларантом може подаватися до відповідного митного органу попередня митна декларація.

Подання попередньої митної декларації при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів є обов'язковим.

Порядок подання попередньої митної декларації, її форма та перелік відомостей, що зазначаються у ній, встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи відповідно до вимог МКУ.

Тимчасова та неповна декларація

Якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі. (ст..82 МКУ)

Існують такі письмові форми декларування товарів і транс­портних засобів.

• МД-1 — застосовується під час прийняття на зберігання митним органом товарів відповідно до законодавства, справ­ляння митним органом з фізичних осіб та підприємств пла­тежів, якщо законодавством не передбачено складання ван­тажної митної декларації на переміщувані через митний кордон України товари та справляння митним органом з фі­зичних осіб грошової застави у випадках, установлених законодавством;

• МД-2 — основний аркуш ВМД;

• МД-3 — додатковий аркуш ВМД;

Однією з форм декларування товарів і транспортних за­собів є вантажна митна декларація (ВМД) — письмова за­ява встановленої форми, що подається митному органу і міс­тить відомості про товари та транспортні засоби, які пере­міщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, мит­ної статистики, нарахування податків, зборів та інших пла­тежів.

Затверджене Кабінетом Міністрів України Положення про вантажну митну декларацію (далі — Положення) має на меті визначити статус, призначення декларації, встановити загальний порядок її заповнення, оформлення, обліку, збері­гання та інші норми і принципи, що застосовуються до вантаж­ної митної декларації, відповідно до вимог чинного законо­давства України.

ВМД застосовується пiд час декларування транспортних засобiв i товарiв, що перемiщуються через митний кордон України юридичними або фiзичними особами, яким вони належать, або уповноваженими ними особами.

Відповідно до вимог Положення ВМД заповнюється:

• на товари, які переміщуються через митний кордон Укра­їни юридичними і фізичними особами (підприємцями) та мит­на вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 євро, крім підакцизних товарів; товарів, які підлягають державному екс­портному контролю; товарів, які переміщуються в режимі "митний склад", які декларуються по ВМД незалежно від їх вартості);

• на товари, які безпосередньо ввозяться фізичними особа­ми в супроводжуваному багажі або пересилаються в несупроводжуваному багажі, надходять на адреси фізичних осіб у ви­падках, передбачених законодавством;

• на товари незалежно від їх митної вартості в інших випад­ках, передбачених законодавством.

ВМД складається з унiфiкованого адмiнiстративного документа форми МД-2 на п'яти зброшурованих основних аркушах рiзного кольору та унiфiкованого адмiнiстративного документа форми МД-3 на такiй самій кiлькостi зброшурованих додаткових аркушiв рiзного кольору.

Разом з ВМД подається її електронна копiя, яка використовується для прискорення проведення процедури митного оформлення товару i митної статистики зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Iнформацiя, внесена до електронної копiї ВМД, повинна вiдповiдати iнформацiї, внесенiй декларантом до оригiналу. Форма та структура електронної копiї ВМД, або ВМД, що подається тiльки в електронному виглядi, кодування символiв, засоби пересилання визначаються Державною митною службою.

Оформленi митним органом аркушi ВМД розподiляються у такому порядку:

     перший основний аркуш ("примiрник для митницi") - зберiгається разом з комплектом документiв, на пiдставi яких здiйснювалося митне оформлення, в митному пiдроздiлi, що здiйснював митне оформлення, протягом 12 мiсяцiв, пiсля чого передається на зберiгання до архiву митницi;

     другий основний аркуш ("примiрник для статистики") - використовується у пiдроздiлi митної статистики митного органу;

     третiй основний аркуш ("примiрник для митницi") - використовується у пiдроздiлi митних доходiв та платежiв митного органу;

     четвертий основний аркуш ("примiрник для митницi") - використовується залежно вiд виду зовнiшньоекономiчної операцiї:

     а) пiд час оформлення товару, що вивозиться за межi митної територiї України, передається декларанту для доставлення разом з товаром в митний орган - пункт пропуску на митному кордонi України. Пiсля проведення процедури пропуску вiн передається до архiву митницi, що здiйснила пропуск товару через митний кордон;

     б) пiд час оформлення товару, що ввозиться на митну територiю України, передається декларанту;

     п'ятий основний аркуш ("примiрник для декларанта") - передається декларанту.

При цьому, ВМД заповнюється на партію товарів, які нале­жать юридичним або фізичним особам, за умови, що до всіх то­варів цієї партії застосовується єдиний митний режим.

Зразки бланків єдиного, адміністративного документа, до­даткових аркушів, доповнень і специфікацій та їх технічний опис затверджено наказом ДМС від 18 вересня 2007 р. №768, який зареєстровано в Міністерстві юстиції 3 жовтня 2007 р. за № 1140/14407.

Форма МД-2 — основний аркуш ВМД, який містить загаль­ні відомості про характер постачання, реквізити контрагентів, відомості про декларанта та характеристики одного товару, який зазначено в цьому аркуші. Якщо в одній переміщуваній партії товарів є декілька найменувань, МД-2 використовується як перший аркуш декларації (див. рис. 2.6).

Загалом бланк форми МД-2 містить гр. з 1 по 56 і розділи, позначені латинськими літерами ("А", "В", "С", "В/«І", "Е/Л", "О", "Н", "І"). Проте четвертий аркуш ВМД значно відрізняєть­ся від перших трьох за своїм змістом та наповненням. У ньому немає гр. 7, 9—13, 16, 20, 22—24, 26, 28—30, 34, 36, 37, 39, 41—43, 46—49, а також літерні розділи "В" та "Е/«І" (викорис­товується тільки у першому аркуші). З іншого боку, на відміну від перших трьох, цей бланк додатково містить графи: на лицьовому боці аркушу — гр. 55 ("Перевантаження") та літерний розділ "Г" ("Підтвердження компетентних органів"), а на зво­роті — гр. 56 ("Інші пригоди при перевезенні") та літерні розді­ли "Сг" ("Підтвердження компетентних органів"), "Н" ("На­ступний контроль") та "І" ("Контроль митного органу при­значення").

Цей аркуш призначений для переміщення товарів між мит­ницями і в ньому, за міжнародною практикою, наводиться мінімум інформації, потрібної для такого переміщення.

Форма МД-3 — додатковий аркуш ВМД, використо­вується одночасно з аркушем форми МД-2, якщо партія скла­дається з товарів, які мають різні коди згідно з УКТЗЕД, а та­кож якщо товари з однаковим кодом згідно з УКТЗЕД мають різні дані (країну походження, ознаки та характеристики, що впливають на рівень оподаткування, тощо). Один додатковий аркуш дає можливість задекларувати товари не більше трьох найменувань. Бланк додаткового аркуша містить гр. 1, 2 (8), З, 31—46, 47 і розділ, позначений латинською літерою "С". Кіль­кість додаткових аркушів, що може використовуватись під час декларування товарів необмежена.

Форма МД-8 — специфікація, яка застосовується при декларуванні гуманітарної допомоги; тимчасового ввезення (вивезення)товарів з умовним повним звільненням від оподаткування; запасів призначених для споживання; товарів, що продані в магазині безмитної торгівлі протягом календарного місяця; товарів витрачених при здійсненні операцій з переробки товарів; товарів у митному режимі транзиту без застосування фінансових гарантій.

Форма МД-8 застосовується у визначе­них ДМСУ випадках замість додаткових аркушів форми МД-3. Оформляється на самокопіювальних бланках формату А4. Кількість примірників специфікації повинна відповідати кіль­кості аркушів у комплекті ВМД, що подається до митного оформлення. Кількість аркушів у кожному примірнику спе­цифікації необмежена (рис. 2.8).

Необхідно зазначити, що специфікація є повноцінною замі­ною формуляра-специфікації форми МД-8, яка раніше застосо­вувалася на практиці. Форма специфікації, яка знаходиться в Положенні про ВМД, аналогічна формі, яка застосовується в країнах Євросоюзу й містить мінімум інформації, потрібної для митного оформлення. Також зауважимо, що Інструкцією значно розширено перелік випадків можливого застосування специфікації.

Форма МД-6 — доповнення, яке застосовується з єдиним адміністративним документом форми МД-2 і додатковим ар­кушем форми МД-3. Оформлюється на самокопіювальних бланках формату А4 як комплект з 4 зброшурованих аркушів.

Застосовується коли у полі будь-якої графи не вистачає місця для внесення відомостей або для проставлення посадовою особою митниці службових відміток.

     Оформлена ВМД є пiдтвердженням надання особi права на розмiщення товарiв та/або транспортних засобiв у заявленому митному режимi i прав та обов'язкiв зазначених у ВМД осiб щодо здiйснення ними вiдповiдних фiнансових, господарських та iнших операцiй.

Митний режим — сукупність норм, установлених закона­ми з питань митної справи, що залежно від заявленої мети пе­реміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кор­дон України запроваджуються такі види митного режиму:

• імпорт — це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень;

• реімпорт — це митний режим, відповідно до якого това­ри, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну тери­торію України для вільного обігу на цій території;

• експорт — це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обі­гу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної тери­торії України;

• реекспорт — це митний режим, відповідно до якого това­ри, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну тери­торію України вивозяться з цієї території в режимі експорту;

• транзит — це митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких то­варів і транспортних засобів на митній території України;

• тимчасове ввезення (вивезення) — це митний режим, від­повідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування;

• митний склад — це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів та без застосування до них заходів нетарифного регулювання та ін­ших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним конт­ролем після митного оформлення митними органами до фак­тичного їх вивезення за межі митної території України;

• спеціальна митна зона — це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних ти­пів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з тери­торій зазначених зон за межі митної території України, не за­стосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом;

• магазин безмитної торгівлі — це митний режим, від­повідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, зна­ходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжна­родного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання;

• переробка на митній території України — це митний ре­жим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту;

• переробка за межами митної території України — це мит­ний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у віль­ному обігу на митній території України, вивозяться без засто­сування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та на ступного повернення в Україну;

• знищення або руйнування — це митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, зни­щуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установ­лених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифно­го регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються;

• відмова на користь держави — це митний режим, від­повідно до якого власник відмовляється від товарів, що пере­бувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

Адаптація національного порядку застосування ВМД до по­ложень Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі (далі — Конвенція) передбачала виконання таких дій:

• внесення змін до Положення про вантажну митну декла­рацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 674 у частині затвердження нових форм ВМД та кількості аркушів, з яких вона складається;

• затвердження зразків бланків ВМД та їх технічного опису;

затвердження Інструкції із заповнення граф ВМД, що базуватиметься на положеннях Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами

Для розвитку цього у липні 2007 р. було прийнято розробле­ну ДМС постанову Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 910, якою внесені суттєві зміни в Положення про вантажну митну декларацію, затверджене постановою Кабі­нету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574.

Головною метою таких змін було запровадження нових бланків ВМД, які за своєю формою та змістом відповіда­ють бланкам, що використовуються в країнах Європи. Разом з цим, у постанову внесено певні зміни, які на перший погляд мають "косметичний" характер, проте спрямовані на суттєве спрощення процедури декларування товарів. Так, з метою спро­щення декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, ДМСУ було враховано багато прохань підпри­ємств потреби внесення змін до визначення партії товарів, зок­рема, у частині застосування залізничного виду транспорту.

З моменту набуття чинності постанови Кабінету Міністрів Укра­їни (1 січня 2008 р.), партією товарів вважаються:

• товари, які переміщуються на адресу одного одержувача за одним перевізним документом (транспортною накладною, коносаментом тощо);

• товари, які перевозяться залізничним транспортом і при­ бувають на станцію призначення одночасно на адресу одного вантажоотримувача від одного вантажовідправника з однієї станції відправлення у межах одного зовнішньоекономічного договору (контракту);

• товари, які належать юридичним або фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) і переміщуються в руч­ній поклажі однією фізичною особою у пасажирському відді­ленні (салоні) транспортного засобу, яким прямує така особа.

Окрім цього запроваджено декларування з використанням ВМД товарів за кодами 8701—8706 згідно з УКТЗЕД, що безпо­середньо ввозяться (пересилаються) фізичними особами на митну територію України або надходять на адресу фізичних осіб у несупроводжуваному багажі або вантажних відправлен­нях для вільного використання. За рахунок цього значно змен­шиться кількість документів, що використовується у цей час при митному оформленні транспортних засобів особистого ко­ристування

У постанові також виключено обмеження щодо максималь­ної кількості товарів, на які може складатися одна вантажна митна декларація з додатковими аркушами (раніше було виз­начено, що максимальна кількість товарів, на які може скла­датися одна вантажна митна декларація з додатковими арку­шами, не повинна перевищувати 99 найменувань товарів).

Постановою також було встановлено право ДМСУ визна­чати:

• порядок оформлення, розподілу та використання аркушів ВМД форм МД-2, МД-3, МД-4, МД-5, МД-6, МД-7 і МД-8;

• кількість бланків єдиного адміністративного документа форм МД-2 і МД-4 та додаткових аркушів форм МД-3 і МД-6, необхідних для митного оформлення однієї ВМД;

• порядок внесення відомостей до доповнення форм МД-6 і МД-7;

• випадки застосування специфікації форми МД-8.

Основним призначенням Інструкції було встановлення за­гального порядку заповнення цифрових граф і літерних роз­ділів ВМД. Порядок установлював, які саме графи й розділи декларації мають бути заповнені декларантом, і конкретизу­вав особливості заповнення цих граф залежно від митного ре­жиму, у який розміщуються товари. Ним також було встанов­лено відмінності в заповненні граф ВМД залежно від особливостей постачання товарів, зокрема під час переміщен­ня предметів гуманітарної допомоги, комплектних об'єктів, а також ордерного постачання тощо.

Разом з цим на практиці роботи декларантів та митних ор­ганів використовувалися десятки нормативно-правових актів та листів ДМС, які певним чином впливали на порядок запов­нення ВМД. З огляду на складність її заповнення, безліч нор­мативних документів, застосування яких іноді ускладнювали процес декларування товарів, керівництвом ДМСУ було прий­нято рішення про потребу створення єдиного нормативно-пра­вового акту, який би регулював порядок заповнення та вико­ристання ВМД. При цьому ця Інструкція повинна була ураховувати положення Конвенції про спрощення формаль­ностей у торгівлі товарами.