ЛЕКЦІЯ №4
ТЕМА
«ОСНОВНІ ЗАКОНИ ЛОГІКИ»
ПЛАН ЛЕКЦІЇ
Форми наукового пізнання.
Методологічні основи наукового пізнання.
пізнання поділяють на:
індивідуальне пізнання
наукове пізнання
філософське пізнання.
Індивідуальне пізнання
відбувається і реалізується у вигляді повсякденної діяльності, що складає основу досвіду кожної людини.
Індивідуальне пізнання має наступні особливості:
має дослідний (емпіричний) характер;
відноситься до випадкового, поверхневого, одиничного (до форми, а не до змісту предметів);
ніколи не піднімається до рівня узагальнень, котрі дають уявлення щодо принципів і законів буття;
не має власного понятійного апарату, теорій;
не може бути повноцінно перевірене практикою;
не транслюється від покоління до покоління;
має вузьку дослідну базу;
має короткі часові параметри існування;
спирається лише на можливості сприйняття конкретної людини;
має своїм інструментом життєвий досвід, життєву логіку.
Наукове пізнання – це цілісна система,що розвивається, яка містить складну структуру.
Критерієм для структурування наукового знання можуть бути:
1)об’єкт і предмет пізнання;
2)суб’єкт пізнання;
3)методи пізнання.
Наукове пізнання має наступні особливості:
охоплює загальне і закономірне;
проникає в сутність предметів і процесів;
намагається виявити загальні принципи;
це систематичне, організоване знання;
це знання всього людства, а не однієї людини;
це знання транслюється від покоління до покоління, змінюється і розвивається;
це система знань, перевірена науковими теоріями і практикою;
базується на методології і спеціальних методах;
це понятійне, логічно струнке знання;
реалізується в діяльності такого соціального інституту, як наука.
В науковому пізнанні формуються і набувають відносної самостійності такі форми і засоби пізнання, як:
ідея,
концепція
проблема
теорія
гіпотеза
Ідея (від грець. idea – видимий образ) – це форма наукового пізнання, яка відображає зв’язки, закономірності дійсності і спрямована на її перетворення. Ідея одночасно є і формою осягнення мисленням явищ об’єктивної дійсності, і усвідомленням мети пізнання.
Проблема (від грець. problema – задача) – це форма наукового пізнання, що є єдністю двох змістовних елементів: знання про незнання і передбачення можливості наукового відкриття.
Гіпотеза (від грець. hipothesis – припущення) – це форма наукового пізнання, за допомогою якої формується один із
можливих варіантів вирішення проблеми.
Теорія (від грець. theoreia – погляд на речі) – найбільш адекватна форма наукового пізнання, система достовірних, глибоких та конкретних знань про дійсність, яка має струнку логічну структуру і дає цілісне, синтетичне уявлення про закономіності та суттєві характеристики об’єкта
Концепція (від лат. conceptio – розуміння) – це спосіб розуміння якихось явищ, тлумачення певних наукових положень або конструктивний принцип у їх висвітленні.