Іі. Судова система україни

Функцію здійснення правосуддя, за Конституцією України, покладено на суди, що діють незалежно від законодавчої та виконавчої гілок влади. Жодні органи державної влади, крім судів, не мають права перебирати на себе функцію і повноваження зі здійснення правосуддя. Тільки суди мають право визнавати особу винною у вчиненні злочину та піддавати її кримінальному покаранню. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Його завданням є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Він розглядає питання про відповідність всіх законів й інших нормативно-правових актів, які приймаються в Україні, Конституції України та принципам верховенства права.

Суди загальної юрисдикції розглядають спори між громадянами, громадянами та юридичними особами, громадянами й державою, кримінальні справи, адміністративні тощо.

Система судів загальної юрисдикції (загальних судів) в Україні базується на принципах територіальності та спеціалізації. Побудова судів на основі територіального принципу забезпечує наближення судів до населення та їхню доступність, а спеціалізація судів і суддів у розгляді певних категорій справ сприяє більш кваліфікованому їх розглядові, більш надійному захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб.

Систему судів загальної юрисдикції формують місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Він:

1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законодавством;

2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом;

3) надає висновок на наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину, вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

До складу Верховного Суду України входять двадцять суддів – по п’ять суддів від кожної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної), з числа яких обираються Голова Верховного Суду України та його заступники.

Судді Верховного Суду України обираються Верховною Радою України безстроково. Суддею Верховного Суду України може бути особа, яка має стаж роботи на посаді судді не менше п’ятнадцяти років або суддя Конституційного Суду України.

У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України, який є колегіальним органом, повноваження якого визначаються законодавством. До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України.

При Верховному Суді України утворюється Науково-консультативна рада. До її складу входять висококваліфіковані фахівці у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов Пленуму Верховного Суду України стосовно надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяльності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення.

Голова Верховного Суду України та його заступник обираються на посаду строком на п’ять років та звільняються з посади Пленумом Верховного Суду України більшістю голосів від загального складу Пленуму шляхом таємного голосування.

Верховний Суд України має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань.

Місцеві суди діють у межах району, міста (крім міст районного підпорядкування), району міста, декількох районів або району та міста одночасно. До місцевих судів за статусом прирівнюються господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом.

Апеляційні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До них прирівнюються військові суди регіонів у Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди. До вищих спеціалізованих судів належать вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України.

У вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду.

У вищому спеціалізованому суді діє Пленум вищого спеціалізованого суду та Науково-консультативна рада, порядок роботи і статус яких визначається законом.

Вищий спеціалізований суд має офіційний орган та може бути співзасновником інших друкованих видань.

Суди загальної юрисдикції створюються та ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

Голови місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів та їх заступники призначаються на посади строком на п’ять років із числа суддів цих судів та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідних рад суддів. Суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки підряд.

Конституцією України заборонено створення будь-яких надзвичайних і особливих судів. Колишня практика створення позасудових органів, наділених повноваженнями судів (особливо в 20-х, 30-х, 40-х рр. XX століття) несумісна з принципом законності. Вона призвела до масового порушення прав і свобод громадян, незаконних політичних репресій. За умов становлення в Україні демократичної, правової держави створення таких судів неприпустиме.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ

Отже, функцію здійснення правосуддя, за Конституцією України, покладено на суди, що діють незалежно від законодавчої та виконавчої гілок влади. Жодні органи державної влади, крім судів, не мають права перебирати на себе функцію і повноваження зі здійснення правосуддя. Тільки суди мають право визнавати особу винною у вчиненні злочину та піддавати її кримінальному покаранню. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Система судів загальної юрисдикції (загальних судів) в Україні базується на принципах територіальності та спеціалізації. Побудова судів на основі територіального принципу забезпечує наближення судів до населення та їхню доступність, а спеціалізація судів і суддів у розгляді певних категорій справ сприяє більш кваліфікованому їх розглядові, більш надійному захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб. Систему судів загальної юрисдикції формують місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.