Висновки з третього питання:

Розглянувши третє питання, ми з’ясували, що засобами індивідуалізації фізичної особи є її ім’я та місце проживання. Право на ім'я є особистим правом фізичної особи. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, яке включає прізвище, власне ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або національного звичаю. Індивідуалізація окремої фізичної особи здійснюється перш за все за її іменем, яке надається при народженні. Відомості про ім'я мають також значення для забезпечення і захисту його цивільних прав, оскільки всі фізичні особи мають право набувати цивільних прав тільки під своїм іменем, і не мають права користуватися іменем інших фізичних осіб. Здійснюючи окремі цивільні права, фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або взагалі не користувалися ні своїм, ні вигаданим ім'ям. Визнання безвісної відсутності – засвідчений у судовому порядку факт відсутності фізичної особи і відомостей про неї в місці її проживання протягом одного року. Оголошення фізичної особи померлою – це встановлена судом презумпція (припущення) загибелі особи, що відсутня протягом визначеного часу і про яку немає ніяких відомостей у місці її проживання. В разі відсутності особи тривалий час у місці проживання, що спричиняє невизначеність у цивільних відносинах за участю цієї фізичної особи, передбачено можливість визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення померлою у судовому порядку в окремому провадженні.

Висновки по темі:

Таким чином, ми розглянули всі основні питання теми «Фізичні особи як суб’єкти цивільного права», з’ясували сутність відповідних правових категорій та визначили межу, що відрізняє цивільно-правовий підхід щодо встановлення можливості участі фізичних осіб у цивільно-правових відносинах від публічно-правового. Слід пам’ятати, що правосуб’єктність як політико-юридична властивість фізичної особи, що визначає можливість участі у цивільних правовідносинах, включає такі основні елементи як правоздатність та дієздатність. , ми з’ясували, що дієздатність фізичних осіб як один із елементів правосуб’єктності, полягає не тільки у здатності особи своїми діями створювати для себе цивільні права та їх здійснювати, а також здатність створювати цивільні обов’язки та їх виконувати та нести відповідальність в разі їх невиконання. Суттєвою відмінністю дієздатності фізичної особи від правоздатності є їх момент виникнення та припинення, а також застосування інституту законних представників в разі недостатнього обсягу дієздатності особи. Дієздатність припускає усвідомленість і правильну оцінку людиною вчинених дій, що мають правове значення, тобто ця властивість суб'єкта цивільного права залежить від ступеня психічної зрілості особи. Зрілість же психіки залежить від віку і психічного здоров'я людини, тому законодавець не може довільно закріпити момент, з якого людина вважається цілком дієздатним. Необхідно враховувати медичні норми психічного становлення людини. Повна дієздатність означає і зовсім самостійну майнову відповідальність фізичної особи. Фізична особа відповідає за своїми обов'язками всім приналежним йому майном, за винятком майна, на яке відповідно до закону не може бути звернене стягнення. . Право на ім'я є особистим правом фізичної особи. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, яке включає прізвище, власне ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або національного звичаю. Індивідуалізація окремої фізичної особи здійснюється перш за все за її іменем, яке надається при народженні. Відомості про ім'я мають також значення для забезпечення і захисту його цивільних прав, оскільки всі фізичні особи мають право набувати цивільних прав тільки під своїм іменем, і не мають права користуватися іменем інших фізичних осіб. Здійснюючи окремі цивільні права, фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або взагалі не користувалися ні своїм, ні вигаданим ім'ям. Визнання безвісної відсутності – засвідчений у судовому порядку факт відсутності фізичної особи і відомостей про неї в місці її проживання протягом одного року. Оголошення фізичної особи померлою – це встановлена судом презумпція (припущення) загибелі особи, що відсутня протягом визначеного часу і про яку немає ніяких відомостей у місці її проживання Разом з тим, обсяг лекції не вичерпує всього теоретичного та законодавчого матеріалу, тому при підготовці до семінарських та практичних занять необхідно ознайомитися з змістом рекомендованих нормативних актів, а також вивчити відповідну главу у підручнику «Цивільне право України. Академічний курс. Загальна частина» за заг. ред. Я.М.Шевченко.