Висновки з третього питання:

При першому наближенні держава є організацією управління суспільством. По суті це державно-організоване суспільство. Воно охоплює органи влади, тобто державний апарат з його ланками, порядок відносин між органами влади та суспільством, прерогативи влади, засоби контролю суспільства за органами влади, якщо такі є, наявність податків, бюджету. Якою б не була держава, вона зростає на функції управління. Однак управління - чинник необхідний, але недостатній.

Управляються стадо, бродяча група, рід, плем'я, але таке управління не є державою. Кваліфікуючими ознаками державного управління вважаються територіальна та адміністративна структуризація суспільства (на відміну від кровно-родинної), примусові функції влади, поділ суспільства на класи (за марксистською версією – «антагоністичні»).

Висновки з теми:

Розглянувши питання вступної лекції до навчального курсу “Історія держави та права зарубіжних країн” можна зробити загальний висновок:

ІДПЗК за своїм науковим змістом і задачам водночас входить до сфери як історичної науки, так і правознавства. Але залежно від соціального об’єкту, на який спрямоване пізнання (держава і право – соціальні явища, форми людського буття), вона може вважатися юридичною науковою дисципліною, за методами, за допомогою яких вони вивчаються, переважно історична. Власного предмету наукового вивчення ІДП набуває, коли розглядає право і державну організацію в їх історичній взаємодії. Зміст його (предмету) – це конкретні процеси виникнення й розвитку державно-правових інститутів та явищ, що розвиваються у хронологічній послідовності й виявляються в певному історичному просторі (зарубіжні країни).

Основна її мета — виявити історичні закономірності й тенденції розвитку держави і права як взаємозалежних, взаємопов’язаних та взаємодіючих соціальних явищ, їх специфіку порівняно із закономірностями й тенденціями розвитку як інших окремих елементів суспільства, так і суспільства в цілому.

Навчальна ж дисципліна ІДПЗК, спираючись на досягнення наукових досліджень, містить квінтесенцію сучасних знань про державу і право в її історичному часі та географічному просторі. Ії вивчення в вищих закладах юридичної освіти має за мету ознайомити курсантів (студентів) зі світовим досвідом державо і правотворення, виявити загальні закономірності та особливості цього процесу в окремих країнах, сформувати у тих, хто навчається, навички історичного мислення, бачення перспектив подальшого розвитку держави і права як зарубіжних країн, так і України, її місця і ролі у цьому загальному історичному процесі.

Методичні поради щодо підготовки даної теми

Питання для самоперевірки:

1. Що розуміється під словом «держава»?

2. Що таке право і яка його роль в суспільстві?

3. Назвіть нормативні документи, якими визначається система навчального курсу «Історія держави і права зарубіжних країн», її зміст і взаємозв’язок з іншими навчальними дисциплінами?

4. Які особливості використання джерельної й літературної бази у навчальної дисципліни на відміну від науки історії держави і права зарубіжних країн?

1 Цит. за: Омельченко О.О. Всеобщая история государства и права: Учебник в 2 т.—М.:Остожье,1998.— Т.1.—С.23.

2 Див.: Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права.—К.,1882.—С.32.

3 «Суспільно–економічна формація» — історично визначений щабель у розвитку людського суспільства, що характеризується єдністю продуктивних сил і виробничих відносин (економічний базис), які визначають сутність надбудовних структур, якими є, зокрема, держава і право.

4 За А.Дж.Тойнбі «Цивілізація» — це відносно замкнутий і локальний стан суспільства, що відрізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних і інших ознак, два з яких залишаються незмінними: 1) релігія і форми її організації; 2) територія.