Висновки з першого питання:

Таким чином, виходячи з зазначеного можна стверджувати, що ІДПЗК не представляє особливої і самостійної науки, оскільки за своїм науковим змістом і задачам вона водночас входить до сфери як історичної науки, так і правознавства. Але залежно від соціального об’єкту, на який спрямоване пізнання (держава і право – соціальні явища, форми людського буття), вона може вважатися юридичною науковою дисципліною; за методами, за допомогою яких вони вивчаються- переважно історична. Власного предмету наукового вивчення ІДП набуває, коли розглядає право і державну організацію в їх історичній взаємодії.

Іі. Питання Історія держави і права зарубіжних країн як навчальна дисципліна

Навчальна дисципліна “Історія держави і права зарубіжних країн” є концентрованим виразом змісту науки останньої. Водночас вона, порівняно з наукою, має свої певні особливості.

По-перше, вона, як і наука, є системою наукових знань про виникнення й розвиток держави і права в зарубіжних країнах,але представляє їх не в повному, а в концентрованому обсязі, який визначається відповідними документами з організації навчальної роботи. Згідно з ними на вивчення цієї дисципліни відводиться певна кількість годин (сьогодні за різними освітньо-професійними програмами це 162, 171, 190, 216 годин), котрі у свою чергу розподіляються в певних пропорціях на аудиторні години й години самостійної роботи. Виходячи з того, що структура та зміст навчальної дисципліни мають формуватися не за логікою функціонування тієї чи іншої науки, а за логікою формування в тих, хто навчається, передусім професійних якостей, здійснюється і відбір навчального матеріалу.

По-друге, завдання навчальних дисциплін вужчі, ніж ті, що стоять перед наукою. Навчальна дисципліна націлена на те, щоб студенти, курсанти, слухачі накопичили певну суму знань з проблем виникнення, розвитку та функціонування державних і правових інститутів у зарубіжних країнах, виробили певні навички й уміння аналізу, оцінки фактів, подій та явищ минулого, їх використання в сучасних умовах. Тобто мета, завдання, котрі стоять перед дисципліною, мають передусім навчальний, дидактичний характер.

По-третє, наявність у навчальній дисципліні більш жорстких, ніж у науці, міждисциплінарних зв’язків. Це випливає з того, що майбутній юрист повинен засвоїти знання з усіх предметів комплексно, а не окремо. Тому в структурно-логічній схемі викладання дисциплін між ними передбачено взаємозв’язок і спадкоємність.

При визначенні змісту навчального матеріалу ми виходимо з наявності синхронного (горизонтального) взаємозв’язку історії держави і права зарубіжних країн передусім із двома навчальними дисциплінами: історією держави і права України й теорією держави і права. Урахування цих взаємозв’язків дозволяє реалізувати принцип єдності національного й загальнолюдського при висвітленні спільного та особливого в процесах державотворення і правотворчості в різних країнах, з’ясувати об’єктивну роль своєї держави в контексті європейського та світового розвитку. Що стосується теорії держави і права, то при всіх об’єктивно наявних відмінностях у підходах та методах вивчення державно-правових явищ, інститутів та установ у теорії і історії держави і права є багато спільного: 1) обидві ці дисципліни, акцентуючи увагу на минулому в розвитку держави і права, не залишають поза увагою й сьогодення; 2) приділяючи значну увагу причинам та умовам зародження держави і права, вони в той же час центральне місце відводять закономірностям їх розвитку; 3) досліджуючи процес виникнення, становлення і розвитку держави і права в цілому, вони водночас тримають у полі зору і процес розвитку держави і права окремих країн.

Діахронний (вертикальний) взаємозв’язок історії держави і права зарубіжних країн з іншими навчальними курсами виявляється в тому, що вона є вихідною для галузевих юридичних дисциплін, оскільки висвітлює історичні підвалини тієї чи іншої галузі права, ознайомлює тих, хто навчається, з понятійно-категоріальним апаратом окремих її інститутів. У пропонованому нами навчальному курсі значна увага приділена проблемам становлення й розвитку таких галузей права, як державне (конституційне), цивільне та суміжні з ним галузі права, кримінальне право та процес.

Система навчального курсу, його програмне забезпечення.

Система навчального курсу «Історія держави і права зарубіжних країн», її зміст і взаємозв’язок з іншими навчальними дисциплінами визначається відповідними нормативними документами з організації навчального процесу у вищих закладах юридичної освіти ІІІ-IV рівня акредитації. Серед них: освітньо-професійні програми (ОПП), навчальні плани закладу освіти, навчальні програми дисципліни.

На відміну від колишніх радянських часів, коли всі навчальні заклади мали неухильно дотримуватися однієї єдиної “типової” навчальної програми, сьогодні в цьому питанні існує певна свобода, котра дає можливість фахівцям з історії держави і права зарубіжних країн або дотримуватись традиційного погляду на структурну побудову та зміст програми, або ж висувати альтернативні варіанти.

Джерела та література

На відміну від науки історії держави і права зарубіжних країн, у навчальної дисципліни є свої особливості щодо використання джерельної й літературної бази. Предметом безпосереднього дослідження в науці виступають першоджерела (закони, що збереглися на базальтовому стовпі, металевих табличках, папіруси, древні рукописи та ін.), у навчальній дисципліні — оброблені (перекладені, систематизовані тощо) ученими першоджерела, уміщені, як правило, у різного роду хрестоматіях, збірках, спеціальних виданнях. Нижче наводимо перелік хрестоматій та збірок, у яких зосереджені джерела з усього курсу, та які можуть бути використані в навчальному процесі переважно при розгляді узагальнювальних питань.

1) Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. юридичних спец. вищ. закл. освіти/ За ред В.Д.Гончаренка.—Т.1-2.— К.: ІнЮре,1998.

2) Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія: Навч. посіб. для студ. юридичних спец. вищ. закл. освіти / В.Д. Гончаренко (ред.), В.Д. Гончаренко (упоряд.). — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002.

3) Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія.—К.:Вентурі,1995.

3) Історія держави і права зарубіжних країн (практичні завдання для вивчення пам’яток права) / Укл. Бостан Л. М ., Бостан С. К. — Запоріжжя,1998.

4) Документы по истории зарубежного права.— М.,1987.

5) Крестовская Н.Н. История государства и права зарубежных стран: Практикум.—Х.: ООО Одиссей, 2002.

6) Сборник документов по всеобщей истории государства и права.—Л.:ЛГУ,1977.

7) Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран: для вузов по спец. «Правоведение» /Под ред. и с предисл. З.М. Черниловского.— М.: Юрид. лит., 1984; 2-е изд.—М., 1994.

8) Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. К.И. Батыра и Е.В. Поликарповой.—Т.1-2.—М.:Юристъ,1996.

Що стосується літератури, то теоретично в навчальному процесі можна використати всі досягнення наукової думки в цій галузі, але реалії такі, що, найчастіше, ті, хто навчаються, використовують навчальну літературу. У сучасних умовах вона найбільш оперативно відображає зміни, що відбулися в історико-правовій науці. Видану останнім часом навчальну літературу, зміст котрої охоплює весь навчальний курс «Історії держави і права зарубіжних країн», можна умовно класифікувати за двома групами: вітчизняна й зарубіжна ( видана переважно в Росії).

Оскільки вітчизняна навчальна література відповідає нашим освітнім стандартам, то вона буде основною при вивченні тих чи інших тем курсу. З метою уникнення повторів нижче наводимо бібліографічні дані найпоширеніших на сьогодні в Україні підручників та навчальних посібників: