ФОНЕТИКА

16. Неофіційні назви держав, одиниць територіального поділу та образні назви географічних об'єктів: Буковина, Вінниччина, Закавказзя, Закарпаття, Золотоверхий (Київ), Наддніпрянщина. У спеціальному стилістичному вживанні пишуться з великої літери й загальні назви: Батьківщина тощо.

17. У словосполученнях — назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій як України, так і інших держав: з великої літери пишеться тільки перше слово, що входить до складу назви: Верховний суд США, Генеральні штати Королівства Нідерландів, Збройні сили України, Народна палата Республіки Індії.

Це стосується й назв державних установ минулого: Державна дума, Земський собор, Тимчасовий уряд, Центральна рада.

18. У назвах міністерств і їхніх головних управлінь, а також у назвах інших установ та організацій, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: Національний банк України, Міністерство освіти України, Міністерство культури України, Палата мір і вимірних приладів, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури.

19. Правопис складених назв заводів, фабрик, комбінатів, виробничих об'єднань, шахт, підприємств, установ, а також наукових і навчальних закладів, кінотеатрів, театрів, парків культури та відпочинку, клубів тощо підпорядкований таким правилам:

а) якщо підприємство, установа, заклад і т. ін. мають символічну назву, номер чи носять чиєсь ім'я, то їх можна писати повністю або скорочено. При цьому в повних назвах початкове слово та перше слово взятої в лапки символічної (умовної) назви, ім'я тощо пишуться з великої літери, а всі інші слова — з малої: Київський завод «Арсенал», Республіканське виробниче об'єднання «Поліграф-книга», Десятий міжнародний з'їзд славістів, Центральна наукова бібліотека АН України ім. В. І. Вернадського, Київський військовий округ;

б) перше слово власних назв академій, інститутів, науково-дослідних установ, кінотеатрів, театрів, музеїв, парків культури та відпочинку тощо пишеться з великої літери, незважаючи на те, що воно є родовим позначенням: Академія наук України, Кінотеатр ім. О. Довженка, Книжкова палата, Державний музей українського образотворчого мистецтва;.

в) з великої літери пишеться перше слово складених назв типу: Київський будинок мод, Львівський палац одруження, Харківський клуб метробудівників.

20. Назви художніх, музичних творів і т. ін., наукових праць, газет, журналів, історичних пам'яток тощо пишуться з великої літери в лапках: поема «Енеїда», повість «Тіні забутих предків», опера «Запорожець за Дунаєм», пісня «Стоїть гора високая», підручник «Історія України».

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

З великої літери, але без лапок пишуться назви культових книг: Апостол, Біблія, Євангеліє, Коран, Псалтир, Часослов, а також назви релігійних понять: Бог (але бог Перун і т. ін.), Божа Матір, Син Божий, Святий Дух та ін.

21.Назви вокзалів, станцій, портів, пристаней і т. ін.: Київський вокзал (у Москві), станція Фастів Перший, станція метро «Радянська», порт Балаклава, пристань Ржищів тощо.

22. Назви будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, дитячих таборів, готелів, кемпінгів, ресторанів, кав'ярень і т. ін. пишуться в лапках і з великої літери: будинок відпочинку «Зоря», пансіонат «Здоров'я».

23. Назви пам'яток архітектури, замків, храмів тощо: Андріївська церква, Золоті ворота, Колізей, Києво-Печерська лавра, Хотинський замок, Софійський собор.

24. Назви історичних подій, епох, війн, революцій, народно-визвольних рухів, повстань, революційних свят, знаменних дат і т. ін.: Велика французька революція, епоха Відродження, Вітчизняна війна, Коліївщина, Хмельниччина, Семирічна війна, Кривава неділя.

З великої літери пишуться й назви релігійних свят і постів: Благовіщення, Великдень, Івана Купала, Петра й Павла, Покрова, Різдво, Теплого Олекси, Успіння; Великий піст, Масниця, Петрівка, Пилипівка, Спасівка тощо.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Якщо початковий порядковий числівник у складеній назві написаний цифрою, то наступне слово пишеться з великої літери: 8 Березня, 1 Травня.

25. Назви конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів тощо: Конгрес захисту культури, Конституція України, Потсдамська угода, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав людини.

26. Назви орденів, відзнак (крім родових назв): орден Вітчизняної війни, орден Дружби народів, орден Незалежності, орден Почесного легіону, орден Пошани.

Якщо така назва береться в лапки, то з великої літери також пишеться тільки перше слово та власне ім'я, що входить до складу цієї назви: орден «Мати-героїня», медаль «За відвагу», медаль «За визволення Варшави».

27. Назви літаків, автомобілів, тракторів та інших машин, пов'язані з найменуванням моделі, заводу, фірми, що їх виготовляють, пишуться з великої літери в лапках: літак «Антей», автомобіль«Таврія», автобус «Турист», комбайн «Нива», трактор «Білорусь».

Це правило поширюється й на назви виробів, продуктів, що стали фірмовим або сортовим їх означенням: печиво «Столичне», вино «Перлина степу», цукерки «Пташине молоко».

28. Прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -ів (-ова, -ове, -еве), -їв (-єва, -єве), -ин (-ина, -ине), -їн (-їна, -їне), якщо вони означають належність чогось даній особі: Андрієві книжки, Грінченків словник, Маріїн лист, Тичинине слово, Шевченкові поезії.

29. Прикметники, які входять до складених особових назв людей як прізвиська: Володимир Великий, Данило Галицький, Дюма Старший, Карл Сміливий.

30. Прикметники, утворені від іменників — власних назв, якщо вони входять до складу назв, які за змістом дорівнюють словосполукам «імені когось», «пам'яті когось»: Нобелівська премія, Франківська кімната, Шевченківська премія.

31. Складноскорочені назви (абревіатури), якщо вони вживаються на позначення одиничних установ: Укрінформ, Укрпрофрада, Укоопспілка, НЛО, АТС, КНР, СНД, УРП, УТН.

З малої літери пишуться:

1. Назви тварин, птахів, страв, напоїв, тканин і т. ін., утворені від географічних найменувань: бостон (тканина), йоркшир (порода свиней), легорн (порода курей).

2. Назви частин, відділів, відділень, секторів та інших підрозділів установ, організацій, а також слова актив, збори, з'їзд, конференція, президія, сесія, симпозіум, рада (інституту) тощо.

3. Складноскорочені слова, якщо вони є родовими назвами: колгосп, медінститут, облвиконком, райвно, райрада.

4. Імена та прізвища людей, які стали загальними назвами людей і предметів: донжуан, ловелас, ментор, меценат, робінзон, браунінг (пістолет), галіфе (штани), дизель (двигун), макінтош (одяг), максим (кулемет), рентген (апарат), френч (одяг). Так само пишуться загальні назви, утворені від власних імен (прізвищ): бонапартизм, мічурінець, пушкініст, шевченкіана.

5. Назви народів, племен, а також назви людей за національною ознакою або за місцем проживання: араби, африканці, латиноамериканці; ацтеки, ірокези, поляни; білорус, латвієць,росіянка, українець; запоріжці, киянин, львів´яни, полтавець, полтавка.

6. Родові назви міфологічних істот: ангел, демон, лісовик, муза, німфа,русалка, титан, фавн, фея.

7. Індивідуальні міфологічні назви, що перетворилися на загальні або вживаються в переносному значенні: молох війни; на спортивну арену вийшли сучасні геркулеси.

8. Назви посад, звань, учених ступенів тощо: голова, декан, директор, міністр, ректор, президент АН України; академік, генерал-лейтенант, заслужений діяч мистецтв, народний артист України, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, член-кореспондент; доктор наук, кандидат наук.

9. Назви титулів, рангів, чинів: барон, герцог, граф, імператор, князь, колезький асесор, король, принц, цар, шах.

10. Родові означення при астрономічних назвах: зірка Альтаїр, комета Галлея, Тунгуський метеорит, су зір' я Великого Пса, туманність Андромеди.

Будова слова

Значущі частини слова

Значущими частинами слова є корінь, суфікс, префікс, закінчення.

Корінь — це головна значуща частина слова, яка містить у собі спільне значення споріднених слів: стіл, столик, столовий, столуватися.

Слова з одним і тим самим коренем називають спільнокореневими.

Спільнокореневі слова можуть належати до однієї частини мови: ліс — лісочок — лісник — пролісок; або до різних частин мови: ліс — лісовий — по-лісо-вому.

У багатьох випадках у процесі зміни і творення слів звуковий склад коренів змінюється (відбувається чергування звуків):

шість — шести, ніс — нести.

Префікс — це значуща частина слова, яка знаходиться перед коренем і слугує для утворення нових слів. Префікси доповнюють значення первісного слова. Наприклад, префікс в-(у-) у дієсловах вказує на напрямок руху об'єкта: вбігти, влізти, увійти.

У слові може бути два й більше префіксів: посаджений — непосаджений, найвищий — якнайвищий.

Префікси поділяються за походженням. Більшість префіксів суто українські: при-, на-, з-(с-), але існують префікси іншомовного походження: а-, екс-, інтер-.

Префікси можуть мати декілька значень. Наприклад, префікс при- може означати приєднання, наближення, неповноту дії, близьке місцезнаходження: прибити, прийти, прилягти, прибережний.

Слід пам'ятати, що більшість слів української мови складається не лише з кореня:

1) корінь + суфікс: вода — водяний;

2) корінь + префікс: читати — прочитати;

3) корінь + префікс + суфікс: ваш — по-вашому.

Суфікс — значуща частина слова, яка стоїть після кореня і слугує для творення слів із новим лексичним значенням. Наприклад, суфікс -к- відповідає за творення назв жіночого роду за професією: вчителька, авторка, доярка.

Також суфікси можуть слугувати для творення форм того самого слова (молодий — молодший, курча — курчати, мати — матері, пробити — пробивати).

У слові може бути 2-3 суфікси: перукарська, розповсюджувачка .

Багато суфіксів належать тільки певним частинам мови. Наприклад, суфікси -учи- (-ючи-) слугують для творення дієприслівників.

Чергування голосних

Чергування О — І, Е — І

У сучасній українській мові звуки о, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (у закритих складах):

а) при словозміні: водопій — водопою, паслін — пасльону, кінь — коня, камінь — каменя, лід — льоду,мій — мого, устрій — устрою;

б) при словотворенні: будівник — будова, вільний —воля, кілля — кола, підніжжя — нога, подвір'я —двора,робітник —робота, зілля — зелений, сільський — село та ін.

Чергування голосних

О, Е, що не переходять в І

О, е не переходять в і в закритому складі в таких випадках:

а) коли ці звуки вставні або випадні: вікно — вікон, земля — земель, казка — казок, сотня —сотень;витер — витру, вітер — вітру;

б) у групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними: торг —торгу, хорт — хорта, смерть — смерті, вовк —вовка, шовк — шовку.

Виняток: погірдний (пор. погорда);

в) у групах з повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, -еле-: город, мороз, подорож, порох, сторож; волос, солод;берег, перед, серед, через, зелень, пелех, шелест та ін.

Виняток: моріг, оборіг, поріг, сморід;

г) у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення: значень (значення), положень (положення), тверджень (твердження), творень (творення);

ґ) в абревіатурах і в похідних утвореннях: колгосп, торгпред та ін.;

д) у словах іншомовного походження: агроном, інженер, студент, том та ін.

Чергування Е — О після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, Й

Е пишеться після ж, ч, ш, щ, дж, й перед м'яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від давньоруського и): вечеря, вишень, джерело, женити, ніженька, пшениця, стаєнь, увечері, учень, чернетка, четвертий, шестиденка, щеміти, щетина.

О виступає замість сподіваного е після шиплячих та перед м'яким приголосним:

а) в іменниках жіночого роду III відміни в суфіксі -ост(і): безкрайості, меншості, пекучості,свіжості та ін. (відповідно до вічності, радості та ін., де о йде не після шиплячих);

б) у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників і займенників та числівників прикметникового типу жіночого роду: безкрайої, безкрайою, гарячої, гарячою, нашої, нашою, першої, першою та ін. (відповідно до безкрайого, безкрайому,

нашого та ін. або до другої, молодої тощо, де о закономірне);

в) у похідних утвореннях типу вечоріти, вечоріє (відповідно до вечора, вечорові й та ін.), чорніти, чорніє, чорниці, чорнити, чорнило та ін. (відповідно до чорний, чорного тощо).

Зміни груп приголосних -ЦЬК-, -СЬК-, -ЗЬК-, -СК-, ПІК-, -ЗК-, -СТ-

При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:

а) група приголосних -цьк- змінюється на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): вояцький —вояччина, козацький — козаччина, німецький —Німеччина, турецький — Туреччина; але: галицький — Галичина;

б) групи приголосних -ськ-, -ск- змінюються на щ при творенні іменників із суфіксом -ин(а): віск — вощина, ліска — ліщина, пісок (піску) — піщина, полтавський — Полтавщина;

в) групи приголосних -ск-, -шк- змінюються на щ при творенні прикметників та іменників із суфіксом -ан- (-ян-): віск — вощаний — вощанка, дошка —дощаний, пісок (піску) — піщаний;

г) групи приголосних -ск-, -ст- змінюються на щ, група -зк- — на -жч- при творенні форм дієслів II дієвідміни: вереск — верещати, верещу, верещиш і т. д.; простити — прощати, прощаю, прощаєш і т. д.; прощу, але: простиш, простить і т.д.; брязк — бряжчати, бряжчу, бряжчиш, і т. д.

ґ) групи приголосних -ськ-, -зьк- відповідно змінюються на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко, -ук: Васько — Ващенко — Ващук, Ісько — Іщенко — Іщук, Онисько — Онищенко — Онищук, Водо-лазький — Водолажченко, Кузько — Кужченко.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

У присвійних прикметниках від власних імен із групами -ск-, -ськ- - с на письмі зберігається, а к переходить у ч: Параска — і Парасчин; -шк- дає щ: Мелашка — Мелащин.

Зміни приголосних перед -СЬК(ИЙ), -СТВ(О)

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси. Відбувається чергування приголосних:

а) к, ць, ч + -ськ(ий), -ств(о) дають -цьк(ий), -цтв(о):

гірник — гірницький, молодець — молодецький, молодецтво, парубок — парубоцький — парубоцтво, ткач — ткацький — ткацтво;

б) г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) дають -зьк(ий), -зтв(о): боягуз — боягузький — боягузтво, Запоріжжя —запорізький, Париж — паризький, Прага — празький, убогий — убозтво;

в) х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о): залісся — заліський, птах — птаство, товариш — товариський — товариство.

Інші приголосні перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються: багатий — багатство, брат — братський — братство, завод — заводський, інтелігент — інтелігентський, люд — людський — людство, пропагандист — пропагандистський, студент — студентський — студентство.

Зміни приголосних перед -Ш(ИЙ) у вищому ступені порівняння прикметників (прислівників)

У вищому ступені прикметників і прислівників г, ж, з перед суфіксом -ш(ий) змінюються на -жч(ий), а с + -ш(ий) — у -щ(ий): високий — вищий (вище), вузький — вужчий (вужче), дорогий — дорожчий (дорожче), дужий — дужчий (дужче), низький — нижчий (нижче), але: легкий — легший (легше).

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: ближчати, вужчати, кращати та ін. і похідних від них іменників: підвищення (від підвищити), подорожчання (від подорожчати).

Групи приголосних -ЧН-, -ШН-

а) приголосні основи к, ц(ь) перед суфіксом -н- змінюються на ч: безпека — безпечний, безпечність, безпечно; вік — вічний, вічність, вічно; кінець —кінечний, місяць — місячний, околиця — околичний, пшениця — пшеничний, рік — річний, серце — сердечний, сонце — сонячний, яйце — яєчня.

Приголосний основи ч зберігається: поміч —помічний, помічник; ніч — нічний, ячмінь — ячний (або ячмінний).

Виняток: дворушник, мірошник,рушник, рушниця, сердешний (у значенні «бідолашний»), соняшник, торішній;

б) приголосні ж, ч, ш, щ, т(ь) у давальному та місцевому відмінках іменників (жін. р) та в дієсловах перед постфіксом -ся на письмі зберігаються: діжці, дочці, квітці, книжці, юшці; не вріжся, не морочся, не морщся,радишся, спиться;

в) глухі приголосні основи перед дзвінкими на письмі зберігаються: боротьба (бо бороти), молотьба (бо молотити), просьба (бо просити). Так само й дзвінкі перед глухими на письмі зберігаються: бабка, борідка, вогкий, дігтяр, кігті, книжка, легкий, нігті. Але: затхлий, зітхнути (хоч дихати), натхнути, тхір.

Правопис префіксів

З- (ІЗ-, ЗІ-)

Префікс з- перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с-: сказати, спалахнути, ствердити, сфотографувати, схил. Перед усіма іншими приголосними пишеться з- (іноді із-): збавити, звести, зжитися, ззирнутися, зсадити, зціпити, зчепити, зшиток, ізнов.

У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, як правило, пишеться префікс зі-: зібгати, зігнути, зідрати, зізнатися, зімкнути, зіпсуватися, зіставити, зіткнення, зіщулитися тощо. Префікс зі- вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить сполучення губного та йотованого звуків: зів'ялий, зім'яти, зіп'ястися тощо. У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігрівати й зогрівати, зімлівати й зомлівати, зіпрівати й зопрівати, зітліти й зотліти.

БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ін.

У всіх префіксах — без-, від- (од-), між-, над-, об-, під-, перед-, понад-, пред-, роз-, через кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраїй, відкриття, міжконтинентальний, надпотужний, обпалити, підтримка, понадплановий, представник, розтягнути, розчин, черезплічник.

ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-

Слід розрізняти префікси пре- і при-:

а) префікс пре- вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано. Крім того, префікс пре- виступає в словах презирливий, презирство й у словах старослов'янського походження: преосвященний, преподобний, престол;

б) префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибігти, прибудувати, прикрутити, приборкати, пришвидшити; прибуття, притулок, прибраний, привабливо. Також префікс при- вживається в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками: пригірок, приярок; прибережний, прикордонний;

в) префікс прі- вживається тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Потрібно розрізняти слова, у яких пре-, при- входять до складу кореня і не є префіксами:

пре-: президент, презент, препарат, прейскурант, престиж, прелюдія, премія, прем'єра, презентація, претендент, прерія, пресування, пресловутий;

при-: приватний, привілей, примха, призер, принцип, прилад, призма, присудок, природа, пригода, прикмета, присяга, приятель.

Правопис суфіксів

Іменникові суфікси

И пишеться в суфіксах:

а) -ик, -ник, -івник, -чик (-щик), -ист, -изм: братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик, боротьбист, побутовизм, речовизм і т. ін.;

б) -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці: вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво; морозиво, паливо, печиво, прядиво; але: марево (не матеріал і не продукт праці);

в) -ичок, -ичк(а), що походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я): вогничок, кошичок, вуличка, паличка;

г) -иськ(о), -ищ(е) після приголосного: дівчисько, хлопчисько; вогнище, становище;

ґ) -ир, -ист, -изм у словах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригадир, командир; бандурист, дантист, пейзажист; класицизм, педантизм, тероризм;

д) -ович при творенні чоловічих імен по батькові: Васильович, Дорошович, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.

Е пишеться в суфіксах:

а) -ен(я) [-єн(я)] в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня, чаєня;

б) -ень, -ець, -тель: велетень, в'язень, мовознавець,переможець, вихователь, любитель;

в) -ечок, -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)]: вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко, яєчко;

г) -енк(о) [-єнк(о)], -еньк(о, а) [-єньк(о)]: Гордієнко, Кравченко, безбатченко, коваленко, батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька;

І пишеться в суфіксах:

а) -івн(а) при творенні жіночих імен по батькові: Борисівна, Василівна;

б) -івк(а) в іменниках жіночого роду: голівка, долівка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка, шихтівка;

в) -ір, -іст, -ізм у словах іншомовного походження після приголосних (окрім д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р): вампір, гарнір, пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм.

Ї пишеться в суфіксах:

а) -їськ(о), -їщ(е), -ївк(а) після голосного: гноїсько, побоїще, маївка;

б) -їр, -їст, -їзм в словах іншомовного походження після голосних: акмеїст, героїзм, конвоїр;

в) -ївн(а) при творенні жіночих імен по батькові від імен на -й: Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.

-НН- пишеться в суфіксах:

-инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] в іменниках середнього роду: картоплиння, павутиння, гуляння, носіння, звернення, напруження, піднесення, удосконалення.

Прикметникові та дієприкметникові суфікси

а) -н(ий) у більшості якісних і відносних прикметників: дружний (спів), західний, мільйонний, принадний, фабричний;

б) -н(ій) у небагатьох прикметниках (переважно відносних), в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження після ж, ш: братній, всесвітній, городній, давній, житній, незабутній, освітній, пізній,ранній, самобутній, суботній, хатній; ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній;

в) -ин (-їн) у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни (крім й): баба — бабин, Галя — Галин, свекруха — свекрушин, тітка —тітчин, Марія — Маріїн, Софія — Софіїн;

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч (щ), ш: Ольга — Ольжин, дочка — доччин, Мелашка — Мелащин, сваха — свашин.

г) -ин(ий), -ичн(ий), -ист(ий) пишуться після твердих приголосних: бджолиний, голубиний, історичний, класичний, променистий, урочистий;

ґ) -ічн(ий) після м 'яких приголосних: академічний, анархічний;

д) -їн(ий), -їст(ий), -їчн(ий) — після голосних та апострофа: героїчний, двоїстий, зміїний, солов'їний;

є) -ев(ий) уживається після м'яких або шиплячих приголосних, якщо наголос падає переважно на основу слова: березне´вий, груше´вий, овоче´вий, ситце´вий;

є) -єв(ий) пишеться після м'яких н, т або й: алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий;

ж) -ов(ий) вживається в прикметниках, якщо перед ним стоїть твердий приголосний або шиплячий (ж, ч, ш, щ), м'який приголосний або й: вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий, бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий, життьовий, крайовий, нульовий,речовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ое-, -ев- (-ев-) у присвійних прикметниках жіночого і середи, роду: майстрова, майстрове; Петрова, Петрове; робітникова, робітникове; Андрієва, Андрієве; кобзарева, кобзареве; скрипалева, скрипалеве; сторожева, сторожеве.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів- (-їв-): Василева — Василів, майстрова — майстрів, Олексієва — Олексіїв;

з) -уват(ий) (а після м'яких приголосних -юват(ий)) уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий;

и) -оват(ий) уживається в прикметниках, якщо наголос падає на о: плиско´ватий, стовбо´ватий;

і) -овит(ий) уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: гордовитий, грошовитий, талановитий;

й) прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: невблага´нний, нездола´нний, неоціне´нний, несказа´нний, нескінче´нний, страше´нний (але жа´даний). Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан(ий), -ен(ий): ба´жаний, незлі´чений, неоці´нений, неподо´ланий, неска´заний, нескі´нчений;

к) у прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) викликає подвоєння н: знаменний, осінній, плинний,ранній, туманний.

ієслівні суфікси

а) -ува- (-юва-) пишеться в дієсловах: забілювати, керувати, підпорядкувати.

У похідних словах і формах (віддієслівних іменниках та дієприкметниках) суфікс -ува- (-юва-) пишеться тоді, коли на перший голосний цього суфікса не падає наголос: виве´ршувати — виве´ршування, виве´ршуваний; очі´кувати — очі´кування, очі´куваний; підси´нювати — підси´нювання, підси´нюваний;

б) -ова-, якщо на перший голосний суфікса падає наголос: друкувати — друкування, але друко´ваний; малювати — малювання, але мальо´ваний; підпорядкувати — підпорядкування, але підпорядко´ваний; риштувати —риштування, але риштовання, ришто´ваний;

в) дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс -ір-, в українській мові втрачають цей суфікс у всіх формах: загітувати —загітований, зареєструвати — зареєстрований, інформувати — інформований, сконструювати —сконструйований. Але в окремих словах для усунення небажаних омонімів суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-) зберігається: буксирувати (бо є буксувати), парирувати (бо є парувати), полірувати (бо є полювати), репетирувати (бо є репетувати) тощо. Суфікс -ір- (-ир-) уживається й у дієсловах типу котирувати, лавірувати, марширувати, пікірувати, третирувати.

Словотвір

Є слова, походження яких встановити неможливо, оскільки виникли вони дуже давно. Наприклад: вода, рука, чорний, шість, ходити. Тому називають їх непохідними.

Більшість слів нашої мови мають своїх попередників — інші слова. Так, водний походить від слова вода, чорнота — від слова чорний, переходити — від ходити, шестірка — від шість. Такі слова називаються похідними.

Особливості творення похідних слів вивчає розділ науки про мову — словотвір.

Слово або основа слова, від яких утворюються інші слова, називаються твірними.