- •1. Поняття, риси та завдання адміністративного права.
- •2. Місце адміністративного права в системі права України.
- •3. Адміністративне право як частина публічного права.
- •4. Соціальне призначення адміністративного права.
- •5. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах здійснення адміністративної реформи.
- •6. Методи адміністративно-правового регулювання та їх розвиток у контексті реформи адміністративного права.
- •7. Система адміністративного права: поняття, ознаки та елементи.
- •8. Принципи адміністративного права: поняття та система.
- •9. Адміністративно-правова наука: поняття, предмет, зміст та система.
- •10. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних відносин: поняття, зміст, значення та елементи.
- •11. Стадії адміністративно-правового регулювання.
- •12. Адміністративно-правові норми: поняття, ознаки, види та особливості структури.
- •13.Акти тлумачення адміністративно-правових норм.
- •14.Особливості реалізації норм адміністративного права
- •15.Джерела адміністративного права та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •16.Поняття, структура, механізм утворення та види адміністративно-правових відносин.
- •18.Державне управління як форма прояву державної виконавчої влади.
- •19.Соціальні та юридичні ознаки суб’єктів адміністративного права
- •20.Компетенція: поняття, значення та структура.
- •21.Фізичні особи як суб’єкти адміністративного права
- •22.Адміністративно-правовий статус громадян: поняття, ознаки, елементи та види.
- •23.Публічна адміністрація: поняття, ознаки, види.
- •24.Система, ознаки, структура, принципи організації та види органів виконавчої влади
- •37.Поняття, сутність, особливості й мета адміністративного примусу.
- •38.Заходи адміністративного попередження: їх призначення, види, підстави та порядок застосування.
- •39.Заходи адміністративного припинення: поняття, мета, підстави застосування, види, порядок застосування.
- •40.Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •41.Заходи адміністративного стягнення. Цільове призначення стягнень.
- •42.Поняття та ознаки адміністративного правопорушення.
- •43.Юридичний аналіз об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони адміністративного правопорушення.
- •44.Класифікація адміністративних правопорушень.
- •45.Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
- •46.Суб’єкти адміністративної відповідальності.
- •47.Адміністративна відповідальність юридичних осіб.
- •48.Підстави адміністративної відповідальності
- •49.Адміністративне стягнення: поняття, мета, система, види
- •50.Поняття, зміст та загальні риси адміністративного процесу.
- •51.Принципи адміністративного процесу: поняття, система.
- •52.Суб’єкти адміністративного процесу, їх адміністративно-процесуальний статус.
- •53.Структура адміністративного процесу, характеристика його елементів.
- •54.Адміністративне провадження: поняття, сутність, система та види.
- •55.Адміністративно-процесуальне право: предмет, методи, завдання.
- •56.Загальна характеристика провадження в справах за зверненнями громадян.
- •57.Дисциплінарне провадження щодо державних службовців
- •58.Нормотворче провадження: поняття, зміст, стадії.
- •59.Поняття, ознаки, структура та види провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •60.Поняття, сутність, принципи забезпечення законності в публічному управлінні.
55.Адміністративно-процесуальне право: предмет, методи, завдання.
Зіставлення ключових детермінант адміністративно-процесуального права з ознаками трьох названих категорій дає змогу визначити його як самостійну галузь права:
- адміністративно-процесуальне право має складну структуру, воно складається з цілого комплексу різноспрямованих юридичних інститутів: провадження у справах про адміністративні проступки, провадження з розгляду звернень громадян, адміністративне судочинство, нормотворче, контрольне, реєстраційне, дозвільне провадження тощо;
- адміністративно-процесуальне право характеризується наявністю чітко визначеного, відносно відокремленого, цілісного та водночас різнорідного предмета регламентації;
- воно володіє специфічним методом регулювання, відмінним від методів адміністративного, кримінального, цивільного права;
- адміністративно-процесуальне право вступає у системну взаємодію практично з усіма іншими юридичними галузями: конституційним, кримінальним, цивільним, адміністративним, кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, бюджетним, господарським, земельним, трудовим правом та іншими;
- функціонування й розвиток комплексу адміністративно-процесуальних норм здійснюється на основі визначених правових принципів. Частина з цих принципів має виражений індивідуальний характер - їх вплив поширюється тільки на адміністративно-процесуальне право і лише на нього. А, як відомо, наявність власного набору принципів є невід'ємною рисою більшості юридичних галузей;
- адміністративно-процесуальне право має розгалужену ієрархію джерел. Його норми містяться в Конституції України, міжнародних деклараціях, конвенціях та угодах, законах України, а також у величезній кількості підзаконних нормативних актів. Особливу увагу привертає належність до джерел адміністративно-процесуального права двох кодексів: Кодексу України про адміністративні проступки (далі - КУпАП) та Кодексу адміністративного судочинства України. Проект ще одного кодифікованого акта - Адміністративно-процедурного кодексу України - нині перебуває на розгляді у Верховній Раді України:
- ствердження будь-якої галузевої концепції неможливе без її загального визнання в теорії права. Грань між уявленням про юридичну підгалузь та галузь є доволі розпливчастою.
56.Загальна характеристика провадження в справах за зверненнями громадян.
раво громадян на звернення є конституційним. Поряд з іншими правами і свободами людини і громадянина воно зафіксовано у розділі II Основного Закону України.
Принципові положення з цього приводу містить ст. 40 Конституції. По-перше, вона встановлює право кожного на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. По-друге, вона зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та службових осіб цих органів у встановлений законом строк: а) розглянути звернення і б) дати обґрунтовану відповідь.
Ця стаття регламентує види звернень. Відповідно до неї, вони можуть бути:
а) індивідуальними чи колективними; б) письмовими або усними. Конституційні норми деталізовані та конкретизовані у низці нормативних актів. Насамперед, це:1. Закон України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року;2. Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року;3. Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення" від 19 березня 1997 року;4. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року).
Крім загальнодержавних нормативних актів, важливі питання забезпечення прав громадян на звернення регламентовані відомчими нормативними актами. Такими, наприклад, є Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг і організацію особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України (затверджена наказом МВС України від 10 червня 1998 року № 414), Правила розгляду звернень громадян до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та її територіальних органів (затверджені наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21 липня 1997 року. № 186).