49.Адміністративне стягнення: поняття, мета, система, види

Адміністративне стягнення - захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.

Види адміністративних стягнень: Попередження, Штраф , Оплатне вилучення предмета, Конфіскація, Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (полювання та керування транспортними засобами),Громадські роботи, Виправні роботи, Адміністративний арешт.

Крім цього, законами України може бути встановлено й інші, не зазначені, види адміністративних стягнень. До іноземців та осіб без громадянства за правопорушення, які грубо порушують правопорядок, може бути застосоване видворення за межі України.

Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх

До неповнолітніх можуть бути застосовані заходи впливу: Зобов'язання публічно або в іншій, формі попросити вибачення у потерпілого, Попередження, Догана або сувора догана, Передача неповнолітнього під нагляд

У разі вчинення неповнолітніми: незаконних дій із наркотиками без мети збуту, дрібної крадіжки, дій, що порушують більшість правил дорожнього руху, керування транспортом у стані сп'яніння (1-3 частини ст. 130), порушення доріг, вулиць та об'єктів на них, порушення правил торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, дрібного хуліганства, стрільби в заборонених місцях, злісної непокори міліції, інших незаконних дій зі зброєю — вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах (крім адміністративного арешту). Але з урахуванням характеру правопорушення та особи правопорушника до них можуть бути застосовані й заходи впливу (крім осіб, що вчинили правопорушення, передбачені ст. 185).

Систему адміністративних стягнень закріплено у ст. 24 КУпАП, в якій їх перераховано з урахуванням порядку зростання суворості: попередження (ст. 26 КУпАП);

- штраф (ст. 27 КУпАП);

- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом правопорушення (ст. 28 КУпАП);

- конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (ст. 29 КУпАП);

- позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (ст. 30 КУпАП);

- виправні роботи (ст. 31 КУпАП);

- громадські роботи (ст. ЗО1 КУпАП);

- адміністративний арешт (ст. 32 КУпАП).

50.Поняття, зміст та загальні риси адміністративного процесу.

Адміністративний процес є видом юридичного процесу й має всі властиві останньому ознаки.

Насамперед адміністративний процес здійснюється тільки уповноваженими на те суб'єктами. Законодавцем чітко регламентована компетенція державних органів, ихдолжностных осіб, органів правосуддя й деяких інших органів за рішенням індивідуально-конкретних справ у ході адміністративно-процесуальної діяльності.

Упорядкованість адміністративного процесу обумовлюється наявністю чіткої системи дій по проведенню операцій із приписаннями норм права. Очевидно, що бездій на вибір і аналіз приписань правових норм, без з'ясування їхнього змісту неможливе рішення завдань процесу й досягнення його мети.

Найважливішою метою адміністративного процесу є належне, засноване на неухильному дотриманні законів регулювання діяльності всіх суб'єктів процесу на всіх його стадіях і етапах.

Поряд з реалізацією правозастосовних функцій адміністративний процес значною мірою пов'язаний із правотворческой діяльністю компетентних державних органів, регулює порядок прийняття відповідних підзаконних актів.

Принцип правової рівності базується на конституційних положеннях про рівність громадян перед законом. Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права й волі й рівні перед законом. Не може бути привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних і інших переконань, підлоги, етнічного й соціального походження, майнового положення, місця проживання, по язикових або інших ознаках.

Наведене повною мірою стосується й інших суб'єктів адміністративного процесу, тобто вимоги закону однаково поширюються на все без винятку державні органи і їхні посадові особи, які здійснюють адміністративно-процесуальну діяльність. Своє конкретне втілення принцип правової рівності знаходить у формуванні правового статусу суб'єктів адміністративного процесу.

Принцип охорони інтересів особистості й держави. Найважливішим завданням діяльності державних органів є охорона конституційного ладу нашої держави, установленого порядку керування, державного й громадського порядку. Це завдання реалізується з метою охорони інтересів держави, однак при цьому в демократичному, правовому суспільстві забезпечення охорони інтересів держави служить підставою дотримання інтересів всіх законослухняних членів цього суспільства. От чому забезпечення охорони інтересів держави тісно пов'язане із забезпеченням охорони інтересів особистості взагалі й громадян держави зокрема . Тут є в наявності зворотний зв'язок. Охорона інтересів особистості, громадянина - найважливіший фактор стабільності цивільного суспільства й, отже, належного функціонування державного апарата й держави в цілому.