Міністерство освіти і науки Донецький національний технічний університет

Кафедра економіки підприємства

Iндивiдуальна робота

з дисципліни «Економiка природокористування»

на тему: "Формування і розвиток системи екологічного аудиту"

Варіант № 10

Студентки 1-го курсу групи ОА-14

спеціальності 6.030509 «Облік і аудит»

Петрухіної К. В.

Керівник: к. е. н., доцент

Зарічанська Є. В.

Донецьк-2014

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….....................................3

РОЗДІЛ 1

1.1. Історія виникнення екологічного аудиту……………………………………............4

РОЗДІЛ 2. Теоретичні основи формування і розвитку екологічного аудиту

2.1. Сфери взаємодії суспільства і природи…………………………………..…………....5

2.2. Процедура екологічного аудиту. Екологічний аудит як елемент системи забезпечення прав власності……………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 3

Екоаудит у сучасній економіці України……………………………………….15

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ………………………………………………………………………………

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….24

ДОДАТКИ

Додаток А………………………………………………………………………...25

ВСТУП

У перекладі з англійської слово «аудит» (audit) означає перевірку, ревізію бухгалтерських книг, документів тощо стосовно фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Екологічний аудит як інструмент екологічного права і охорони навколишнього середовища набув поширення у світі, проте є новим для нашої країни. Закон України «Про екологічний аудит» прийнято у 2004 р. Він визначає правові та організаційні засади здійснення екологічного аудиту і спрямований на підвищення екологічної обґрунтованості діяльності суб’єктів господарювання.

За цим законом екологічний аудит проводиться в процесі приватизації об’єктів державної власності, іншої зміни форми власності чи конкретних власників об’єктів, а також для потреб екологічного страхування, в разі передачі об’єктів державної та комунальної власності в довгострокову оренду, в концесію, створення на основі таких об’єктів спільних підприємств, створення, функціонування і сертифікації систем управління навколишнім середовищем, а також здійснення іншої діяльності.

З урахуванням видів діяльності, в рамках яких проводиться екологічний аудит, визначаються його зміст та мета. Стосовно змісту екологічного аудиту слід зазначити, що, як і фінансовий аудит, екологічний аудит являє собою систему перевірки суб’єкта господарювання, який є об’єктом екологічного аудиту. На відміну від фінансового аудиту, під час якого здійснюється перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємства, екологічний аудит включає перевірку, збирання та об’єктивне оцінювання даних для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища. Зокрема, предметом перевірки екологічного аудиту є інформація щодо збору за спеціальне використання прісних водних ресурсів на підприємстві, про дотримання дозволених обсягів викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, характеристика роботи установок очистки газу, інформація про рекультивацію порушених земель і поводження з родючим шаром грунту, утворення та розміщення відходів на підприємстві, про забруднення навколишнього природного середовища, наявність збитків протягом визначеного періоду діяльності підприємства, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. При перевірці встановлюються поточні витрати на екологічні збори, вартість основних виробничих фондів охорони навколишнього природного середовища та розмір витрат на їх капітальний ремонт, а також поточні витрати на охорону природи та збори за природні ресурси тощо.

Метою проведення екологічного аудиту є забезпечення додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища в процесі виробничої та іншої господарської діяльності. У процесі проведення екологічного аудиту вирішуються такі основні завдання:

― збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності об’єкта екологічного аудиту та формування на її основі висновку екологічного аудиту;

― встановлення відповідності об’єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту;

― оцінка впливу діяльності об’єкта екологічного аудиту на стан навколишнього природного середовища;

― оцінка ефективності, повноти і обгрунтованості заходів, що вживаються для охорони навколишнього природного середовища на об’єкті екологічного аудиту.

РОЗДІЛ 1

1. Історія виникнення екологічного аудиту

«Екологічний аудит ― це документально оформлений системний  незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що  включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення  відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи  екологічного управління та інформації з цих питань вимогам  законодавства України про охорону навколишнього природного  середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.{ Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 882-VI ( 882-17 ) від 15.01.2009 }» [1]

Вперше екологічний аудит почав використовуватися при контролі великих промислових корпорацій на території США. Розглядаючи фактор навколишнього середовища як потребуючий усе більшої уваги і з огляду на ряд аварій, великі промислові корпорації поставили свої підприємства під внутрішній контроль з метою оцінки, чи не є вони джерелом негативного впливу на навколишнє середовище. Задачею екологічного аудита було інформування правління корпорації й акціонерів про заходи для дотримання діючого природоохоронного законодавства і про ризик можливих аварій, з погляду впливу на навколишнє середовище.

У 1989 році Міжнародна торговельна палата (МТП) опублікувала документ, що заклав основи внутрішнього екологічного аудита як процедури самоконтролю й інструмента внутрішнього менеджменту. Внутрішній екологічний аудит являє собою елемент системи заходів щодо охорони навколишнього середовища на підприємстві і містить у собі систематичні перевірки, доповнені аналізами, тестами і контролем впливу промислових процесів на навколишнє середовище. Екологічне аудирование визначалося в ньому як заглиблений постійний аналіз природоохоронній діяльності підприємства, причому підкреслювався його добровільний характер. Підхід, запропонований міжнародною торговельною палатою, одержав визнання в промисловців, оскільки дозволяв керівникам підприємств забезпечити контроль за станом охорони навколишнього середовища на підприємстві, а також контролювати роботу підприємства з погляду природоохоронних нормативів.

Внутрішній екологічний аудит підприємства включає аналіз внутрішнього контролю керування виробничим процесом, оцінку слабких сторін і неполадок контрольного устаткування, облік ризику для навколишнього середовища обстежуваного об'єкта, збір доказів практичної ефективності внутрішнього екологічного контролю, оцінку зібраних матеріалів для визначення недоліків системи заходів, що перевіряється, по охороні навколишнього середовища, представлення звіту про результати екологічного аудита. На основі висновків екологічного аудита розробляється план дій, що уточнює сукупність коригувальних мір.

Поряд із внутрішнім екологічним аудитом, за рубежем часто використовується і цільовий екологічний аудит, спрямований на виявлення впливу на навколишнє середовище і включну оцінку аварій, інвентаризацію устаткування, оцінку потенційного ризику, оцінку стану навколишнього середовища.

Екологічний аудит, спрямований на оцінку аварій, полягає в ідентифікації підприємств — можливих джерел аварій, вивченні якісного і кількісного впливу можливої аварії на стан навколишнього середовища, підготовці відповідних рекомендацій.

Екологічний, аудит устаткування спрямований на інвентаризацію природоохоронного устаткування і його використання.

Оцінка екологічного ризику ставить своєю задачею вивчення сценаріїв можливих аварій і їхніх наслідків для навколишнього середовища і населення, аналіз передбачених мір і засобів попередження й обмеження наслідків аварії, порядок розрахунку збитку, нанесеного діяльністю підприємства, деталізацію засобів зм'якшення цього збитку, оцінку впливу на середовище залишкового забруднення, систему інформування наглядових організацій і громадян про можливу аварію. Екологічний аудит ризику проводиться підрозділом компанії, відповідальним за ризик, по його власній ініціативі, а також за вимогою адміністрації банків і страхових компаній, що несуть витрати по кредитуванню або страхуванню від аварійного і поступового забруднення. Екологічний аудит стану навколишнього середовища проводиться при злитті або придбанні підприємств або нерухомості, включаючи придбання ділянок під забудову.

У 1990 році Комісія європейських співтовариств (КЕС) виступила з першим проектом обов'язкових правил екологічного аудита. Проект викликав критикові з боку (МТП), деяких країн — членів ЄЕС, а також різних міжнародних і національних організацій. Зауваження відносилися до можливості втручання в організацію роботи промислового сектора, обов'язковості екологічного аудита і розкриття результатів екологічного аудита громадськості. У 1991 році КЭС вийшла з новими пропозиціями, і в жовтні 1991 року був створений остаточний варіант правил обов'язкового екологічного аудита. Він передбачає створення системи природоохоронних заходів на підставі висновку про екологічний стан підприємства.

Система природоохоронних заходів містить у собі програму і план природоохоронних заходів, систему імпактного моніторингу за станом навколишнього середовища, систему природоохоронної документації, що ведеться, періодичність екологічного моніторингу. Документація по організації системи природоохоронних заходів затверджується офіційним аудитором. Екологічний аудит підприємства проводиться з проміжком в один - три роки. Звіти екологічного аудита затверджуються офіційним аудитором, а їхні висновки доводяться до зведення влади і громадськості.

Директивою ЄС 1836/93 у 1993 році були затверджені Правила екологічного керування й аудита. Компанії, що реалізують цю систему, мають право на використання спеціальної екологічної емблеми. Поряд із Правилами екологічного керування й аудита, затвердженими директивою ЄС 1836/93, у Великобританії розроблений і впроваджений Стандарт для системи екологічного керування BS 7750. Міжнародна організація по стандартизації закінчила розробку міжнародних норм екологічного керування підприємством ISO 14000.

РОЗДІЛ 2

Теоретичні основи формування і розвитку екологічного аудиту