А

Адміністрування податків

дміністрування податків– досить новий термін в податковій теорії і означає правовідносини, що виникають між платниками податків і фіскальними орга-

нами у процесі організації надходжень податків до бюджету, а також при здійсненні контролю за їх своєчасністю і повнотою. На жаль, склалася така практика, що адміністрування податків сприймається тільки як контрольна робота податкових органів за діяльністю платників.

Офіційне введення податкового адміністрування в Україні пов’язано із прийняттям в 2000 році Закону України № 2181 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який став важливим кроком у проведенні реформи в сфері адміністрування податків. Зараз адміністрування податків регламентується Податковим кодексом України.

Одним з принципових питань є визначення і узгодження розміру податкового зобов’язання, яке може здійснюватися платником самостійно у податковій декларації чи фіскальним контролюючим органом.

Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації. Воно не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку та підлягає сплаті протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем подання декларації.

Контролюючий орган визначає податкове зобов’язання у випадках, коли платник податків порушує податкове законодавство та коли, згідно з законами про оподаткування, нарахування зобов’язань здійснює контролюючий орган у звичайному порядку. Сума податкового зобов’язання, визначена податковим органом, вказується у податковому повідомленні, вважається узгодженою у день отримання платником податків такого повідомлення та має бути погашеною протягом 10 днів, якщо платник не оскаржує рішення податкового органу.

Якщо платник податків не погашає в строк податкові зобов’язання, то податковий орган переходить до адміністрування податкової заборговано-сті (боргу), при цьому платнику податків надсилаються податкові вимоги, а його активи передаються у податкову заставу. Право податкової застави не потребує письмового оформлення, але податкова застава обмежує права платника податків: він може вільно розпоряджатися активами, за випадком операцій купівлі, продажу (крім готової продукції), ліквідації і т. ін., які потребують письмового узгодження з податковим органом.

Законодавством також передбачено запровадження адміністративного арешту активів платника податків, які ухиляються від їх сплати, як винятковий спосіб забезпечення його податкового боргу. Арешт полягає у забороні платнику податків вчиняти будь-які дії щодо активів, крім дій з охорони і зберігання, та спрямуванні активів на погашення податкового боргу.

Тема 5: ухилення від податків

У

Сутність та види податкових ухилень

хиленням(відходом) від сплати податків в загальному розумінні називаються ті або інші цілеспря-мовані дії платника податків, які дозволяють йому уникати або в тій чи іншій мірі зменшувати його податкові зобов’язання.

Форми ухилень від оподаткування досить різноманітні за своєю природою і умовами використання. Однак, об’єднуючи їх в залежності від змісту дій платника податків, податкові ухилення можна поділити на такі форми:

– безпосередні ухилення (відхід) від сплати податків;

– обхід (уникнення) податків;

– ухилення від податків без порушення законодавства (податкове плану-вання, податкова оптимізація).

Безпосередні ухилення (відхід) від сплати податків уявляє собою зниження податкових платежів, при якій платник податків навмисне і незаконним способом зменшує розмір податкового зобов’язання, тобто наявні правові порушення та злочини з боку платника податків.

Відхід від сплати податків зазвичай здійснюється у вигляді приховування (заниження) доходів (прибутку), приховування або неврахування інших об’єктів оподаткування, фальсифікація бухгалтерського обліку, несвоєчасної сплати податків, непредставлення чи несвоєчасне представлення податкових документів, а також шляхом неправомірного використання податкових пільг.

Обхід (уникнення) податків – це форма мінімізації податкових зобов’я-зань, за якої юридична або фізична особа шляхом своїх активних, часто правомірних, дій виводить себе з категорії платників податків того чи іншого податку. В залежності від законності дій платників податків ці способи бувають:

– правомірні, до яких, у свою чергу, відносяться:

– утримання від здійснення діяльності, результати якої підлягають оподаткуванню;

– організація діяльності суб’єкта, при якій він не буде вважатися платником податків;

– здійснення суб’єктом діяльності, яка не підлягає оподаткуванню;

– здійснення суб’єктом діяльності, доходи від якої не підлягають оподаткуванню.

– неправомірні, при яких зниження або уникнення податків відбувається незаконними діями платників податків, тому ці способи тяжіють до безпо-середніх ухилень і визнаються правопорушеннями. До цієї групи відносяться два основних обходу податків:

– здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації (так звана тіньова економіка);

– здійснення підприємницької діяльності без реєстрації в податкових органах, що зараз, у зв’язку із автоматизацією податкового обліку, практично виключено.

Ухилення від податків без порушення законодавства (податкове планування, податкова оптимізація) – форма зниження розміру податкових зобов’язань шляхом цілеспрямованих правомірних дій платника податків, які включають в собі повне використання всіх наданих законодавством пільг і інших законних прийомів і механізмів, а також дій, спрямованих на правомірний обхід податків. Головне при цьому те, що платник використовує дозволені або не заперечені законодавством способи зменшення податкових платежів, тому такі дії не мають складу злочину або правопорушення, а, отже, не тягнуть несприятливих наслідків.

В

Причини податкових ухилень та методи їх пересічення

сі причини, або передумови, ухилень від сплати податків можна згрупувати у такий спосіб:

– моральні (морально-психологічні);

– політичні;

– економічні;

– технічні (правові).

Моральні (морально-психологічні) причини пов’язані із недоско-налістю податкової культури в суспільстві, негативним ставленням платників податків до податкової системи.

Політичні причини підштовхують платників податків к ухиленню від їх сплати тоді, коли податки починають застосовуватися державою не тільки для відшкодування своїх видатків, а й як інструмент соціальної або економічної політики, а ця політика не є досконалою, наприклад: при занадто великій кількості необґрунтованих податкових пільг, платники, що не можуть їх застосовувати законним шляхом, починають використовувати їх незаконно.

Економічні причини є занадто поширеними і використовуються платни-ками доволі часто. Їх можна розділити на два види:

– причини, що залежать від фінансового стану платника податків. Ухи-лення з цієї причини більше виникають за умови незадовільного фінансового стану платників податків, і, навпаки, якщо фінансовий стан стійкий, то з цієї причини у платника податків не виникає бажання порушувати податкове законодавство і підірвати свій авторитет;

– економічні причини, породжені загальною економічною ситуацією в країні. Так, з цієї причини у періоди економічних криз (скорочення виробництва, інфляції і т. ін.) кількість ухилень від податків зростає, бо платникам необхідні додаткові грошові кошти. Те ж саме відбувається і в періоди розквіту економіки, тому що за таких умов також господарюючим суб’єктам необхідні фінансові ресурси для розширення своєї діяльності, а однією з можливостей отримання грошей є зниження податків.

Технічні (правові) причини полягають у недосконалості податкового законодавства та складності податкової системи, що перешкоджає ефективному адмініструванню податків, в результаті чого платник податків може уникнути сплати податків.

На закінчення цього треба додати, що платник податків може стати на шлях ухилення від податків не тільки по одній причині, а, як це частіше буває, одразу з-за декількох причин водночас.

Ухилення від сплати податків має негативні наслідки, як для економіки, так і для держави в цілому. Державний бюджет недоодержує належні йому кошти, наслідками чого є призупинення державних програм, невиплати заробітної плати робітникам бюджетної сфери і т. ін.; крім того, порушується принцип конкуренції, бо два підприємства, що займаються виробництвом однакових товарів, будуть находитися не в рівних умовах, якщо одне з них ухиляється від сплати податків.

Тому в сучасний період припинення і пересічення податкових ухилень зводиться до одного з найважливіших напрямів податкової політики.

Можна виділити наступні основні способи боротьби з податковими ухиленнями:

– доктрина “сутність над формою”, яка зводиться до того, що юридичні наслідки будь–якої господарської операції платника податків визначаються її сутністю, а не документальною формою;

– доктрина “ділова мета”, яка заключається у тому, що господарські операції чи угоди платника податків вважаються недійсними, якщо не досягають ділової мети (прибутку);

– право фіскальних служб оскаржувати дії платників податків у господарських судах. Цей метод застосовується тоді, коли платник податків здійснює, наприклад, удавані або мнимі угоди з метою ухилення від податків;

– презумпція оподатковуваності (винності платника податків) – передбачає, що податком оподатковуються всі об’єкти оподаткування, за виключенням тих, які прямо не звільняються в законі;

– заповнення прогалин в податковому законодавстві. Це зводиться до того, що законодавці приймають відповідні поправки до податковим законів, закриваючи різні податкові “лазівки”.

І

Відповідальність платників податків

снує три види відповідальності платників податків:

– фінансова:

– адміністративна;

– кримінальна.

Фінансова відповідальність передбачає сплату платниками податків штрафів за порушення податкового законодавства.

Адміністративна відповідальність передбачає стягнення адмінштрафів з керівників, посадових осіб підприємств і організацій, а також з громадян.

Кримінальна відповідальність наступає відповідно до Кримінального кодексу України за заниження сум податків у встановлених цим кодексом розмірах.