2.5 Система оподаткування підприємств

Таблиця 2.10

Вид платежу	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення
				(+,-)	%
ПДВ	337,2	175,6	490,5	153,3	145
Єдиний податок	9,2	9,6	9,6	0,4	10,4
ФСП	196,8	196,8	196,8	-	-

За даними таблиці в 2011 році порівняно с 2010 роком сплата суми ПДВ збільшилася на 153,3 тис.грн., сплата ФСП не змінилась та сплата єдиний податок збільшилася на 0,4 тис.грн.

Розділ 3. Напрямки покращення організації фінансової роботи на сільськогосподарських підприємствах

3.1. Організація фінансової роботи в господарстві.

В організаційній і управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Ввід неї залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності і розвитку підприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою і іншими суб’єктами господарювання.

Фінансова діяльність – це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств і досягнення ними поставлених цілей.

Фінансова діяльність підприємства направлена на рішення основних задач:

• фінансове забезпечення поточної вироблено-господарської діяльності;

• пошук резервів збільшення доходів, прибутків, підвищення рентабельності і платоспроможності;

• виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом;

• контроль за ефективним, цільовим розподілом і використання фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється в таких напрямках:

1. фінансове планування;

2. оперативна фінансова робота;

3. контрольна-аналітична робота;

Відповідна структура фінансового відділу підприємства будується орієнтовано за таки принципом:

ФІНАНСОВИЙ ВІДДІЛ

Начальник фінансового відділу підпорядковується керівнику підприємства і разом з ним несе відповідальність за фінансовий стан підприємства. Всі представлені керівнику підприємства або його заступнику на затвердження або на підпис документи, пов’язані з фінансуванням і кредитуванням, повинні бути узгодженні з начальником фінансового відділу.

В підприємствах економіст-фінансист організовує фінансову роботу. Він розробляє прогнози і проекти інвестицій, виконує необхідні розрахунки, оцінює альтернативні варіанти вкладення капіталу з врахуванням ступеню ризику і розміру доходу; вибирає оптимальні варіанти. Також економіст фінансист визначає кредитні взаємовідносини, складає касові плани, кредитні договори. Оформлює фінансову документацію, аналізує фінансовий стан господарюючого суб’єкта і його підрозділів, ефективність використання фінансових ресурсів, рівень самоокупності.

Він веде облік виконання фінансового плану, плану по договорам і прибутку, сплату податків, погашення заборгованості тощо.

Таким чином фінансова робота на підприємстві – це комплекс заходів по плануванню, фінансуванню, обліку, контролю і матеріальному стимулюванню на основі принципів госпрозрахунку у співвідношенні з діючими господарсько-правовими нормами.

3.2. Напрямки удосконалення управління фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю.

Нехтування проблемами формування та ефективного управління фінансовими показниками діяльності, ігнорування світовим досвідом управління ними на рівні господарюючого суб’єкту може надто дорого коштувати підприємству. Виникнення проблеми у цьому напрямку може призвести не тільки до збитків, що зменшує поточний фінансовий результат господарювання, але й до більш вагомих наслідків – втрати іміджу та конкурентних переваг, періодичної або стійкої неплатоспроможності, часткової або повної втрати власного капіталу і навіть банкрутства підприємства.

Метою управління фінансовими показниками діяльності підприємства (в нашому випадку - ТОВ), є отримання ключових параметрів, які дають об’єктивну та всебічну оцінку його фінансово-господарської діяльності і фінансового стану, дозволяють визначити не лише конкретні шляхи покращення організації фінансової роботи на підприємстві, але й забезпечити інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність на ринку.

Подоланню проблем фінансово-господарської діяльності та управління фінансовим станом ТОВ буде сприяти введення в практику і забезпечення дієвості механізму комплексного управління фінансовими показниками діяльності підприємств. При цьому одним з головних завдань є підвищення точності, гнучкості та оперативності управління ними.

Зазначимо, що у цьому напрямку проводиться досить багато наукових досліджень, але процес створення та використання методів моделювання при управлінні фінансовими показниками діяльності підприємств відбувається досить повільно. Безперечно цьому, в першу чергу, сприяють: широке застосування адміністративних методів управління фінансово-господарською діяльністю на більшості вітчизняних підприємств, відсутність єдиної методики управління та інструментарію моделювання фінансових показників.

Для подальшого удосконалення управління фінансовими показниками діяльності підприємств першим кроком має стати зміна інформаційної бази. Саме на розробку комплексного підходу до управління фінансовими показниками діяльності підприємств і необхідно звернути головну увагу.

Головними завданнями на даному етапі повинні бути:

а) обґрунтування методологічних засад управління фінансовими показниками діяльності підприємств,

б) визначення критеріїв обґрунтування фінансових показників діяльності підприємства;

в) дослідження існуючої практики управління фінансовими показниками діяльності підприємств у розрізі головних результативних показників, показників фінансової стійкості та інвестиційної привабливості;

г) визначення шляхів удосконалення управління фінансовими показниками діяльності підприємств.

Слід зазначити, що дослідження управління фінансовими показниками діяльності підприємств за традиційною схемою не дає повної, чіткої картини їх фінансово-економічного стану і саме тому постає необхідність проведення комплексного їх аналізу та створення його єдиної системи.

Шляхи вдосконалення управління фінансовою діяльністю підприємств пропонується здійснювати за двома напрямками :

1. Удосконалення інформаційної бази та модифікація і поглиблення аналізу та оцінки результативних показників. При цьому пропонується поєднати два види аналізу: статичний та динамічний, що дасть змогу отримати об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств. Тобто, це дасть змогу оцінити фінансово–економічний стан підприємства не на певну дату, а за певний проміжок часу, а отже, можна проаналізувати всі фінансові показники діяльності підприємств у динаміці.

2. Зміна значущості розрахункових показників – рентабельності, фінансової стійкості, платоспроможності.

Це, в кінцевому підсумку, дасть змогу взаємопов’язати та комплексно, системно оцінити фінансово-економічний стан підприємства.

Як відомо, оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один, нехай найважливіший, фінансовий показник, а тільки за допомогою комплексу, системи фінансових показників, що детально і всебічно характеризують діяльність підприємства з усіх сторін. Саме тому, варто розробити певний перелік груп фінансових показників, які слід розглядати згідно тієї чи іншої мети аналізу.

Як наслідок, виникає можливість змінити підхід до аналізу та оцінки результативних показників. В якості базових показників пропонується використовувати наступну схему формування головного абсолютного фінансового показника – прибутку: маржинальний прибуток – прибуток за вирахуванням постійних витрат – чистий прибуток – нерозподілений прибуток за вирахуванням дивідендів, нарахованих акціонерам до виплати на акції, та витрат на благодійні потреби – залишок нерозподіленого прибутку звітного року – загальний залишок нерозподіленого прибутку звітного та минулих років.

Відповідно до змін інформаційної бази та порядку утворення прибутку підприємств пропонується для подальшого аналізу використати показники рентабельності двох груп: група "А" – показники, що розраховуються на основі даних видозміненого балансу, та група "Б" – розрахунок яких проводиться з використанням і балансу, і звіту про фінансові результати.

Комплексний аналіз фінансово-економічного стану підприємств на основі структурування їх балансу ми пропонуємо проводити з використанням таких фінансових показників як: індикатор фінансово-економічної стійкості, індикатор платоспроможності, індикатор безпеки чи ризику. Поєднання трьох індикаторів дає змогу комплексно оцінити фінансовий стан підприємства та ступінь ефективності управління фінансовими показниками діяльності.

Для поєднання двох груп фінансових показників – ефективності (розрахованих на основі прибутку – форма №2) та фінансової стійкості, платоспроможності, інвестиційної привабливості (розрахованих на основі балансових даних) пропонується згрупувати ці показники у матрицю фінансових показників першого класу (для яких існує певне нормативне значення) та другого класу (норматив не встановлюється) і поєднати їх у загальній матриці фінансових показників для комплексної оцінки фінансово-економічного стану підприємств.

Таким чином, пропонується істотно нова схема аналізу управління фінансовими показниками діяльності підприємств, яка:

1. Враховує недоліки традиційної методики – розрізненість видів та напрямів діяльності.

2. Враховує недоліки інформаційної бази для аналізу – статичний і динамічний.

3. Дозволяє змінити підхід до аналізу результативних показників – коректно пов'язати статичні та динамічні показники.

4. Створює можливість оцінити вплив не лише внутрішніх, але й зовнішніх факторів, що визначають фінансово-економічну діяльність підприємства ( через використання схеми SWOT – аналізу).

В цілому, використання запропонованого підходу дозволить отримати більш повну і коректну інформацію про результати діяльності підприємства за всіма видами та напрямами діяльності і реально оцінити його комплексний фінансово-економічний стан як в поточному періоді, так і дозволить прогнозувати його на майбутнє. В подальшому, дані підходи ляжуть в основу розробки як аналітичних, так і прогнозних моделей управління фінансовими показниками діяльності підприємств.

Важливим завданням аналізу прибутку ТОВ є визначення резервів його збільшення та розробка заходів щодо їх мобілізації.

Під резервами збільшення прибутку ТОВ розуміють кількісно вимірювані можливості його збільшення шляхом задіяння низки чинників, а саме:

збільшення обсягу реалізації продукції;

зниження собівартості товарної продукції;

поліпшення якості продукції і на цій підставі підвищення цін;

оптимізації структури продукції;

пошуку найвигідніших ринків збуту;

реалізації в більш оптимальні строки;

недопущення позареалізаційних збитків.

Як було зазначено вище, баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо дотримуються наступні нерівності:

У випадку, коли для ТОВ «Андріївське» в кожному з аналізованих періодів одне або кілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, і ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік коштів по одній групі активів компенсується їхнім надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, у реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більше ліквідні.

Зіставлення підсумків першої групи по активу й пасиву, тобто А1 і П1 відображає співвідношення поточних платежів і надходжень..

Порівняння другої групи по активі й пасиву (А2 і П2) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому.Для виправлення ситуації, очевидно, підприємству слід зменшувати короткострокову заборгованість перед банками.

Зіставлення підсумків по активі й пасиву для третьої й четвертої груп відображає співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому. По даній групі зрушити співвідношення активів та пасивів в бік покращення ліквідності може накопичення більш вагомої маси запасів – з одного боку, та переведення хоча б частки з доходів майбутніх періодів в поточні доходи.

При виконанні наведених рекомендацій та (особливо) при пожвавленні операційної діяльності, можна буде виправити незадовільний рівень показників (коефіцієнтів) ліквідності.

Для операційної діяльності найбільш загрозливим є неприпустиме перебільшення собівартості випуску продукції перед виручкою з реалізації. Можна уявити існування проблем з відставанням рівня старої матеріальної бази від конкурентів по галузі, що призводить до зростання собівартості; ціни на ринку є стабільними та визначаються більш вдалими конкурентами.

Отже, можна також рекомендувати низку маркетингових заходів, ретельне вивчення ринку, можливо перехід на іншу номенклатуру продукції з одночасним переоснащенням матеріальної бази виробництва.

SWOT-аналіз – один з найпоширеніших видів аналізу, що дозволяє виявляти і структурувати сильні і слабкі сторони фірми, а також потенційні можливості і загрози.

Модель управління прибутком ТОВ«Андріївське» нерозривно пов'язана із іншими функціонально-організаційними блоками фінансового менеджменту на підприємстві, забезпечуючи методологічну основу прийняття управлінських фінансових рішень, при цьому, основу таких рішень складають проблеми фінансування потреби підприємства у капіталі, що безпосередньо пов'язано із необхідністю ідентифікації джерела фінансових ресурсів для її покриття та забезпечення їх мобілізації. Зважаючи, що ефективно функціонуючий суб'єкт господарювання орієнтується на покриття потреби у капіталі на операційну діяльність за рахунок грошових потоків, які генеруються в результаті її здійснення, виникає об'єктивна необхідність узгодження абсолютної величини потреби підприємства у капіталі із параметрами та фінансовими показниками цільового планування та прогнозування прибутку суб'єкта господарювання як основного джерела її покриття.

При цьому, використання прибутку як джерела покриття потреби підприємства у капіталі (самофінансування суб'єкта господарювання) здійснюється за наступними основними напрямками, відповідно до яких і формуються основні елементи системи розподілу прибутку :

1) забезпечення погашення податкових зобов'язань суб'єкта господарювання з податку на прибуток підприємств,

2) обслуговування залученого у попередніх періодах власного капіталу суб'єкта господарювання і, нарешті,

3) формування фондів - коштів та резервів для використання у наступних періодах.

При цьому, важливим завданням цільового планування та прогнозування прибутку суб'єкта господарювання на даному етапі є базове узгодження абсолютних величин фінансових ресурсів, необхідних для фінансування зазначених напрямків розподілу та перерозподілу прибутку, та цільової абсолютної величини прибутку підприємства у плановому період, досягнення такого узгодження, а також дотримання інших критеріїв та обмежень моделі цільового планування та прогнозування прибутку суб'єкта господарювання, що визначає її підсумкову ефективність, являється форма інтеграції та взаємоузгодження із іншими функціональними блоками моделі управління прибутком та методологічне забезпечення як сукупності фінансово - математичного інструментарію обґрунтування управлінських фінансових рішень.

3.3.Шляхи вдосконалення організації фінансів і фінансової роботи на сільськогосподарському підприємстві.

З переходом до ринкової економіки підвищується роль вірної організації фінансів і фінансової роботи на с.г. підприємствах, так як підприємству приходиться розраховувати тільки на себе. Підприємства самі вирішують напрямок і розмір і використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після виплати податків.

Фінансове прогнозування і планування – одне з найбільш важливих частин фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається значення потреби в грошових засобах для забезпечення нормальної діяльності і можливості отримання таких засобів.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації, визначення суми планових платежів в бюджет. Від обґрунтування і вірного розрахунку виручки в значній мірі залежить реальність основного джерела надходження засобів і розмірів запланованого прибутку.

Метою планування затрат є визначення можливості найбільш економічного використання матеріалів, трудових і грошових ресурсів на одиницю продукції. Зниження витрат виробництва і обігу є важливим фактором підвищення ефективності виробництва зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії і живої праці дає можливість збільшити прибуток і рентабельність підприємства, створює реальні можливості для самофінансування.

Зміст поточної оперативної роботи на підприємстві заключається в тому: своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності і послуги з постачальником; забезпечення своєчасної виплати податків, інших зобов’язань в бюджет і цільові фонди; своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі; своєчасне погашення банківських кредитів і відсотків на їх не виконання.

Щоб ця робота була організована на правильному рівні, необхідні висококваліфіковані робітники по управлінню фінансами, які повинні мати відповідні навики.