34

ЗМІСТ

Вступ. 3

РОЗДІЛ 1.Теоретико-методологічні основи організації фінансової діяльності підприємств.

1.1. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи . 5

1.2. Основи організації фінансів підприємства. 8

1.3. Організаційне забезпечення системи управління фінансами.9

РОЗДІЛ 2.Фінансово-економічна характеристика ТОВ «Андріївське»

2.1. Загальна характеристика ТОВ«Андріївське» . 13 2.2. Ресурсний потенціал ТОВ «Андріївське» . 14

2.3. Оцінка фінансових результатів господарювання ТОВ«Андріївське».18

2.4. Аналіз фінансового стану ТОВ «Андріївське». 20 2.5. Система оподаткування ТОВ «Андріївське». 22

РОЗДІЛ 3. Покращення організації фінансової роботи на сільськогосподарських підприємствах.

3.1. Організація фінансової роботи в господарстві. 23

3.2. Напрямки удосконалення управління фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю. 24

3.3.Шляхи вдосконалення організації фінансів і фінансової роботи на сільськогосподарському підприємстві. 31

Висновки. 33

Список використаної літератури. 35

ВСТУП

Фінансова робота на підприємстві – діяльність робітників фінансової служби з підготовки, реалізації фінансових рішень і керуванню фінансовими ресурсами. Диференціація підприємств, організацій по організаційно-правовим формам, умовам функціонування, видам і масштабам діяльності породжує велику кількість організаційних структур управління ними. При цьому блок фінансово-економічної та обліково-звітних робіт на підприємстві може виконувати як не великий відділ, так і складний комплекс структурних підрозділів, який складається з відділів, керування, бюро, груп і т.п.

Основні напрямки фінансової роботи на підприємстві: фінансове планування, оперативна і контрольно-аналітична робота. На малих та середніх підприємствах поточна фінансова діяльність зосереджена в інших відділах (бухгалтерія, адміністрація, інформаційна служба і т.д.), важливі фінансові рішення (інвестування, фінансування, розподіл прибутку) приймає і реалізує генеральна дирекція підприємства. На великих підприємствах може бути створена фінансова дирекція на чолі з фінансовим менеджером. Вона виникає по рішенню правління акціонерного товариства чи дирекції підприємства. Фінансовий директор, як правило, підпорядковується генеральному директорові підприємства, рада директорів або дирекції підприємства. Структура фінансової дирекції залежить від характеру господарської та фінансової діяльності, організаційно-правової форми господарюючого суб’єкта. Її підрозділами можуть бути фінансовий відділ, планово-економічний відділ, бухгалтерія, сектор економічного аналізу, відділ валютних операцій та ін.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Потенційні можливості збільшення прибутку (доходу) фірми можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування та планування;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат – визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності;

2) аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

1.аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

2.аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності;

3.аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

4.аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;

5.аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

6.аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

7.факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

1.аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

2.аналіз фінансової стійкості підприємства;

3.аналіз ліквідності балансу;

4.комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому: постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги; своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками; забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди; своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі; своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків; здійснення платежів за фінансовими операціями.

1.2 Основи організації фінансів підприємства

Перехід до ринкової економіки обумовлює збільшення ролі фінансів підприємств в системі господарювання. Конкурентно спроможність та платоспроможність с.г. підприємств визначаються організацією фінансів підприємства.

Функціонування фінансів с.г. підприємств здійснюються за допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з діючими актами законодавства.

В основі організації фінансів підприємства лежить комерційний розрахунок. В ринковій економіці господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупності, самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, котрий заключається в постійному порівнянні (грошовому виразі) затрат і результаті діяльності. Його метою є отримання максимального прибутку за мінімальних затрат капіталу і мінімально можливому ризику. Питання про те, що вироблять, як і для кого виробляти в ринкових умовах для підприємств визначається головним орієнтиром – прибутком. Комерційний розрахунок значно впливає на організацію підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою, головними економічними методами – за допомогою податковій, амортизаційній, валютній політиці.

Підприємства контролюються як особистими ревізійними комісіями, так і фінансово-кредитними, податковими, антимонопольними та природоохоронними органами. Важливе значення має контроль за цінами, вірним нарахунком заробітної плати, розподілом фондів економічного стимулювання.

При самофінансуванні колектив підприємства заробляє гроші не тільки на всі види поточних затрат на виробництво та реалізації продукції, але і на технічне переозброєння та реконструкцію виробництва, будівництво великих соціальних об’єктів. Таким чином, в умовах самофінансування підприємство забезпечує всі капітальні вклади виробничого та невиробничого призначення за рахунок власних основних та оборотних засобів, прибутку і кредитів банку.

Суб’єкт господарювання має фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати що і як виробляти, кому реалізовувати продукцію, як розподіляти виручку від реалізації, як розпорядитись прибутком, які фінансові ресурси планувати і як їх використовувати. Але повне самостійність підприємств не означає відсутність яких-небудь правил їх функціонування. Підприємства можуть приймати рішення тільки в рамках діючих законів.

Самостійне підприємство покриває свої затрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування і за рахунок власного прибутку. Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є доходи від реалізованої продукції .

Сільське господарство характеризується великим розривом між часом виробництва і робочим періодом. Це визначає особливості кругообігу засобів. В зв’язку з цим створюється особливості в організації фінансів: велика потреба в банківському кредиті і визначенні фінансових результатів в кінці року. Частина продукції використовується для внутрішньогосподарського обороту в натуральній формі, тому велика частина витрат йде без авансування грошових засобів, залежність с.г. від погодних умов потребує створення натуральних і грошових основних фондів.

1.3. Організаційне забезпечення системи управління фінансами

Фінансова робота складається з процедур різного рівня складності та відповідальності. Перший рівень ставить наступні задачі: а) прийняття фінансових рішень по перспективах розвитку підприємства і поточній діяльності; б) залучення джерел інвестування та їх використання; в) проведення фінансової політики. Другий рівень ставить наступні задачі: а) здійснення фінансових розрахунків; б) оформлення фінансових документів; в) складання звітності тощо.

Підприємство обирає зручну для нього форму організації фінансової роботи, виходячи з конкретних умов господарювання, структури управління, наявності територіально відокремлених підрозділів (філій, представництв).

Організаційний механізм господарювання – це сукупність правил, організаційно-правових нормативів і стандартів, що визначають та регулюють структуру фінансового управління.

Централізованим елементом організаційного механізму є структура управління, за допомогою якої поєднуються різні центри фінансового управління, регламентуються внутрішні зв’язки і досягається стійка система службових взаємовідносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління.

Відповідає за організацію фінансової роботи на підприємстві фінансова служба. Під фінансовою службою підприємства розуміють самостійний структурний підрозділ, який виконує визначені функції в системі управління підприємством. Як правило, таким підрозділом є фінансовий відділ. Його структура і чисельність залежать від організаційно-правової форми підприємства, характеру господарської діяльності, обсягу виробництва та загальної кількості працівників підприємства.

Основні напрями фінансової роботи на підприємствах – фінансове планування, оперативна і контрольно-аналітична робота.

На малих підприємствах фінансова робота може виконуватись фінансовим сектором в складі фінансово-збутового відділу чи бухгалтерії. На великих підприємствах фінансовий відділ складається з кількох груп, за якими закріплені визначені функції. Начальник відділу безпосередньо підпорядкований керівництву підприємством.

Рис. 1.1. Приблизна структура фінансового відділу

Наведена структура фінансового відділу в цілому відповідає змісту тієї фінансової роботи, яку необхідно виконувати на підприємстві для фінансування всіх затрат підприємства і здійснення розрахунків. Але вона значною мірою консервує недоліки, властиві управлінню підприємством в доринкових умовах господарювання. Такими недоліками є:

зведення фінансової роботи на підприємстві до чисто оперативних завдань (оформлення розрахункових і платіжних документів, організація розрахунків з іншими підприємствами тощо);

обмеження прав підприємств в області фінансового планування;

стягнення значної частини амортизаційних відрахувань і прибутку міністерствами в централізовані фонди і їх перерозподіл між іншими підприємствами.

На малих підприємствах з невеликими обігами і незначною чисельністю працівників функції фінансиста можуть бути об’єднаними з функціями бухгалтера, але на акціонерних товариствах наявність фінансової служби в системі управління підприємством є необхідною умовою.

В ринкових умовах господарювання важливими задачами фінансових служб є: виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками підприємства; організація розрахунків; контроль за використанням власних і позикових коштів; організація фінансового менеджменту.

Апарат управління фінансами – важлива частина загального апарату управління господарюючого суб’єкта. На великих підприємствах може бути створена фінансова дирекція на чолі з фінансовим директором чи головним фінансовим менеджером. Вона створюється за рішенням правління акціонерного товариства чи дирекції підприємства.

Підрозділами фінансової дирекції можуть бути фінансовий відділ, планово-економічний відділ, бухгалтерія, сектор економічного аналізу, відділ валютних операцій. Структура, функції і відповідальність всіх підрозділів, їх відносини з іншими ланками управління повинні визначатись Положенням про фінансовий відділ. Фінансовий менеджер і фінансова дирекція – це вища ланка управління фінансовим персоналом.

Завданням фінансового персоналу є пошук коштів і формування фондів та використання їх з метою отримання максимального прибутку для свого підприємства.

У фінансовій роботі на підприємстві головну роль відіграє фінансовий менеджер як фахівець в сфері фінансів. На великих підприємствах працює декілька фінансових менеджерів, кожний з яких виконує визначені посадові обов’язки. Групу фінансових менеджерів очолює провідний фінансовий менеджер, а якщо таких груп кілька, – головний менеджер.

Однією з головних задач діяльності фінансового менеджера є пошук шляхів удосконалення фінансової роботи.

Практика довела ефективність організації управління фінансами, коли поєднується делегування відповідальності за одержання доходу (прибутку) і надаються достатньо широкі повноваження в управлінні поточною діяльністю з централізацією прийняття фінансових рішень по розподілу та використанню фінансових результатів.

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ «АНДРІЇВСЬКЕ».

2.1. Загальна характеристика ТОВ «Андріївське».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Андріївське» знаходиться в Запорізькій області, Якимівського району в селі Андріївка, вул.Кірова буд. 16. Керівником підприємства на даний час є Бухтій Олександр Архипович. Основний вид діяльності сільське господарство, рослинництво. Виробляє в основному пшеницю озиму, ячмінь ярий, ячмінь озимий, соняшник, баштанні продовольчі(кавуни,дині). Статутний капітал ТОВ «Андріївське» складає 23,7 тис.грн., код ЄДРПОУ: 31120867. Підприємство в своєму складі має більше 1 тис. га землі, та близько 10 офіційно найнятих працівників. Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ), (ТзОВ) вважається підприємство, яке має статутні фонди, які поділені на частки (паї), розміри яких визначаються установчими документами. Товариства з обмеженою відповідальністю утворюють статутні фонди за рахунок коштів учасників (пайовиків), число яких, як правило, невелике і наперед відоме. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства. Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб. Її діяльність регламентовано ст. 63 Закону України «Про господарські товариства». Відповідальність товариства в цілому і його учасників зокрема обмежується розміром та частками статутного капіталу. З 7 червня 2011 Законом України "Про господарські товариства" або іншими актами мінімальній розмір статутного капіталу не визначений, отже він може бути еквівалентним будь-якій сумі.

2. Ресурсний потенціал ТОВ «Андріївське».

Ресурсного потенціал на підприємстві представлений у вигляді складу та структури земельного фонду, показників забезпеченості основними фондами, показниками ефективності використання оборотних засобів, та забезпеченості фінансовими ресурсами.

Таблиця 2.1

Динаміка складу та структури земельного фонду ТОВ «Андріївське»

Угіддя	2009 рік			2010 рік			2011рік
	Площа, га	Структура, %	Площа, га		Структура, %	Площа, га		Структура, %
Всього сільськогосподарських угідь	1312	100	1312		100	1312		100
Із них рілля	1312	100	1312		100	1312		100

Таблиця 2.2

Показники забезпеченості ТОВ «Андріївське» основними фондами

і ефективності їх використання за 2009-2011рр.

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	Відхилення 2011р. від 2009р
				(+;-)	(%)
Вартість валової продукції, тис.грн	1016,6	2728,8	3225,2	2208,6	317,2
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн	175,1	47,85	170,4	-4,6	97,3
Коефіцієнт зношення	0,14	0,12	0,67	0,53	478,5
Коефіцієнт придатності	0,86	0,88	0,08	-0,78	9,3
Фондовіддача, грн.	9,62	57,02	18,9	9,28	196,4
Фондомісткість, грн	0,10	0,01	0,05	-0,05	50

За результатами таблиці можна зробити висновок, що коефіцієнт зношення від 2009 року до 2011 збільшився на 0,53, а також зменшився на 0,78 коефіцієнт придатності, але підприємство має добрі умови для більш раціонального використання основних засобів. Вартість валової продукції в 2011 році збільшилася на 2208,6 тис. грн. відносно до 2009 року, тобто на 46,02% , середньорічна вартість основних виробничих фондів за 2011 рік зменшилася на 4,6 тис.грн., тобто на 2,7%.

Про стан основних виробничих фондів можна судити з двох показників: коефіцієнта зношення (Кз – відношення суми зношення до первісної вартості основних засобів) і коефіцієнта придатності (Кп – частка від ділення первісної вартості засобів за мінусом усієї суми зношення на їх первісну вартість). Цей показник можна визначити і так: Кп = 1-Кз. Чим вищий коефіцієнт придатності і менший коефіцієнт зношення, тим кращі умови має підприємство для більш раціонального використання основних засобів.

Фондовіддача – відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Фондомісткість – це зворотній показник фондовіддачі. Він указує, скільки було використано основних виробничих фондів для виробництва однієї гривні продукції.

Таблиця 2.3

Показники ефективності використання оборотних засобів ТОВ «Андріївське»

Показники	2009 рік	2010 рік	2011рік	Відхилення 2011 року від 2009 року
				(+;-)	(%)
Виручка від реалізації, тис.грн	1192,2	2728,8	3225,2	2033	270,5
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис.грн	1005,4	1088,2	1559,3	553,9	55,1
Власні оборотні кошти	694,4	748	950,1	255,7	136,8
Робочий капітал	694,4	748	950,1	255,7	136,8
Коефіцієнт оборотності	1,98	2,5	2,06	0,08	104
Коефіцієнт завантаження	0,84	0,39	0,48	-0,36	57,1
Тривалість одного обороту, днів	184,3	146	177,1	-7,2	96
Рентабельність оборотних коштів,%	118,6	250	206	87,4	173,7

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2(П(С)БО) „Баланс” власні оборотні кошти підприємства дорівнюють 1р.П + р.440П -1р.А. Порівняння наявності власних оборотних коштів з поточною потребою в них дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів. Поточна потреба в оборотних коштах дорівнює: ІІр. А- Ір. П. Неможливість покрити поточну потребу в оборотних коштах власними засобами означає нестачу або й цілковитий брак власних оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності розраховується діленням обсягу реалізованої продукції на середньорічну вартість оборотних коштів. Характеризує кількість оборотів за період, що аналізується.

Коефіцієнт завантаження показник обернений коефіцієнту оборотності. Показує скільки оборотних коштів авансовано в 1 грн реалізованої продукції.

Тривалість одного обороту розраховується: 365/ коефіцієнт оборотності. Показує скільки обертів здійснюють оборотні засоби за рік.

Рентабельність оборотних коштів – прибуток від реалізації продукції/ середньорічну вартість оборотних коштів та помножити на 100%.

Таблиця 2.4

Показники забезпеченості підприємтсва фінансовими ресурсами ТОВ «Андріївське» за 2009-2011рр.

Показники	2009рік			2010рік			2011 рік			Відхилення 2011 р. від 2009 р.
	Тис.грн	%	Тис.грн		%	Тис.грн		%	Тис.грн		%
Власні	955.2	75.3	837.4		76.6	956.4		87.8	1.2		116.6
Залучені	313.1	24.7	255.4		23.4	132.2		12.2	-180.9		3.89
Позикові	-	-	-		-	-		-	-		-
Всього	1268.3	100	1092.8		100	1088.6		100	179.7		120.4

Виходячи з результатів таблиці власні ресурси в 2011 році збільшилися на 1,2 тис.грн., залучені ресурси зменшилися на 180,9 тис.грн., тобто на 37,56%, позикові ресурси зменшилися на 597 тис.грн., але загальний обсяг фінансових ресурсів збільшився на 179,7 тис.грн. тобто на 20,4% від фінансових результатів 2009 року.

Фінансові ресурси підприємств – це сукупність власного, позико­вого та залученого грошового капіталу, який використовується для формування активів підприємства та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку.

Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які утворюються двома шляхами: внесення власниками підприємства грошей та інших активів, накопичення суми прибутку, що залишаєть­ся на підприємстві.

До складу власного капіталу включають:

• статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіта­лу підприємства;

• пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його гос­подарсько-фінансової діяльності;

• додатково вкладений капітал в акціонерних товариствах – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню но­мінальну вартість (емісійний доход);

• інший додатковий капітал – це оцінка необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу;

• резервний капітал – резерви на непередбачені витрати, сформо­вані відповідно до законодавства або установчих документів за раху­нок прибутку підприємства;

• нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – прибуток, який реінвестований у господарську діяльність підприємства. Непокритийзбиток вираховується при визначенні і підсумку власного капіталу;

• неоплачений капітал - заборгованість власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Його сума вираховується при визна­ченні підсумку власного капіталу.

Крім того, до власного капіталу, за рахунок якого формуються ак­тиви підприємства, відносять також і прирівняні джерела їх форму­вання - забезпечення наступних витрат і платежів.

Забезпечення – це зобов'язання з невизначеними сумами або ча­сом погашення. Забезпечення можуть створюватися на підприємствах для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на: оплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, відшкодування цільових втрат тощо. У балансі всі забез­печення групуються за такими статтями: забезпечення виплат персо­налу, інші забезпечення, цільове фінансування.

До позикових фінансових ресурсів включають: довгострокові і ко­роткострокові кредити банків, довгострокові фінансові забезпечення та інші довгострокові зобов'язання (крім кредитів банків), на які нара­ховуються відсотки, відстрочені податкові зобов'язання по сплаті по­датку на прибуток.

До складу залучених фінансових ресурсів відносять всі види креди­торської заборгованості з поточних зобов'язань підприємства юридич­ним і фізичним особам: поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов'язання за розрахунками з одержаних авансів; з бюджетом по сплаті податків, з позабюджетними фондами, з органами страхування, з оплати праці, з учасниками по виплаті ди­відендів; інші поточні зобов'язання.

Усі види фінансових ресурсів відображені у відповідних розділах пасиву балансу підприємства.