Erfan / 33.головн_ ц_л_ та пр_ор_тети перех_дної економ_ки

Більшість сучасних екон і соц проблем успадковані Україною від колишньої тоталітарної системи. Навіть часткові реформи дали певні позитивні результати, однак багато можливостей було втрачено через зволікання, корупцію або відверте блокування певними силами.

Для ринкових перетворень Україні необхідні були значні капіталовкладення в реструктуризацію екон системи, оновлення капіталу і підготовку спціалістів.

З огляду на це політ пріоритетами повинні були стіти:

1) орієнтація на розвинуті країни

2) забезпечення політ підтримкиУкраїни з боку розвинених країн.

Екон пріоритети:

1. абсолютне і відносне скорочення продукції базових галузей економіки, переорієнтація підприємств цих галузей на новітні види продукціїі нові технології, прискорення оновлення основного капіталу і системи управління виробництвом

2. абсолютне і відносне розширення виробництва продукту підприємств соц. Комплексу, забезпечення конкурентоспроможності товарів на внутр. і зовн споживчих ринках

3. прискорення розширення сфери послуг, малого і середнього підприємництва, кооперації, транспортних шляхів, авто- і залізничного сервісу, побутових будівельно-ремонтних і комунальних послуг.

Основним принципом формування методології управління і регулювання в економіці є визначення частини господарства, яка забезпечить саморегулювання і частини господарства, що потребує управління і регулювання з боку держави.

Перехід до ринкової економіки супроводжується корінною зміною способу мислення всіх суб’єктів політ, правової, госп та інших видів діяльності щодо управління і регулювання.

В Україні стратегічним завданням є прискорення виробництва ВВП, підвищення рівня життя населення населення.

Для цього необхідно:

• визначити відповідні політ та екон пріоритети;

• мобілізувати грошові та інвестиц ресурси і здійснювати ринкові перетворення, які б забезпечили екон зростання.

Двома показниками нац. Макроекономіки є нац. Продукт і нац. Витрати, між якими має існувати рівність. З рівняння постають 2 можливі підходи до управління економікою:

1. виробничий

2. споживчий.

Виробничий підхід до управління економікою – це система організаційних, технологічних і економічних заходів, спрямованих на забезпечення екон свободи виробників, підвищення продуктивності праці, капіталу, створення прибуткового виробництва. Цей підхід базується на законі товаровиробництва, який діє через параметри виробничої функції.

В = аF(T,K) , де F – функція; В – валовий випуск; Т – кількість праці; К – кількість основного капіталу; а – стала величина, що характеризує стан технології на певний момент.

Згідно з виробничою функцією уряд повинен приймати рішення, які б уможливили свободу підприємницької ініціативи для власника основного капіталу і найманої праці.

Умова ефективного виробництва товаровиробника:

В = О + Т + А + ЧП , де О – оборотний капітал; Т – праця; А – амортизація; ЧП – чистий прибуток.

Механізм саморегулювання економіки в Україні запроваджувався повільними темпами і тому не забезпечував бажаних екон і соц. результатів.

Споживчий підхід до управління економікою – це система заходів держави, спрямованих на розподіл ВВП за секторами споживання домашніх господарств, держави, капіталовкладень та експорту.

В основу даного підходу покладено ідею соц. рівності та справедливості. Для реалізації потрібно створити матеріальні блага в такому обсязі і структурі, які б могли задовільнити потреби окремих людей і нації.

В* = О + С + Б + (Е-І) + К , де В* - валові витрати; О – відшкодування оборотного капіталу; С- споживання домашніх господарств; Б – споживання держави (бюджет); К – капіталовкладення; Е-І – чистий експорт.

Дане рівняння характеризує пропорції витрат валового випуску. Передбачає посилення ролі держави в управлінні економікою. За цього підходу різко знижується функція стимулювання виробництва і темпів зростання виробництва ВВП та фінансово-податкової системи, посилюється контрольна і регулююча функція держави за виробничої діяльності підприємств.