3. Середньозважена і гранична вартість капіталу.

Визначення ціни капіталу підприємства передбачає, по-пер­ше, по елементну його оцінку, по-друге, вирахування ціни кожного компонента. Результати розрахунків можуть бути подані в та­кому комплексному показнику, як середньозважена вартість капіталу (weighted average cost of capital - WACC). Є. Бригхем визначає середньозважену вартість капіталу як «середнь­озважену вартість компонентів боргу, привілейованих акцій і звичайних акцій.»

Даний показник, за своєю суттю, представляє середню ариф­метичну зважену, розраховану за дискретним варіаційним рядом. Загальна формула стосовно до будь-якої категорії виглядає та­ким чином:

де х - середня арифметична зважена;

хі- значення кожного і-го показника;

fі - вага кожного і-го показника у відносному вимірі. Для проведення розрахунку необхідно виявити і-ві складо­ві дискретного ряду, тобто елементи, за якими проводитиметь­ся розрахунок ціни капіталу. Капітал спочатку поділяється на влас­ний, позиковий і залучений. Ця класифікація дозволяє виявити ту частину капіталу, яку умовно можна назвати безоплатною. Це насамперед кредиторська заборгованість за товари, роботи, по­слуги, заборгованість із заробітної плати, заборгованість зі спла­ти податків та інші види кредиторської заборгованості. Усі види кредиторської заборгованості є результатом поточних фінансо­во-господарських операцій підприємства. Тому при визначенні вартості капіталу підприємства кредиторська заборгованість найчастіше вираховується із загальної суми капіталу. Два інші еле­менти, власний і позиковий капітал, є базою для оцінки вартості капіталу. Найбільш проста формула розрахунку WACC виглядає так:

СВК = г_вд_в+г_пд_п;

де WACC - середньозважена вартість капіталу; г_в - середньозважена вартість власного капіталу; г_п - середньозважена вартість позикового капіталу; д_в, д_п - частки власного і позикового капіталу в загальному обсязі капіталу.

Сучасні вчені-економісти дають дещо відмітне трактування показника середньозваженої вартості капіталу (WACC). Наприк­лад, О.С. Стоянова дає таке визначення: «Середньозважена вартість капіталу являє собою середньозважену після податкову «ціну», в яку підприємству обходяться власні і позикові джерела фінансування»¹. Внесення показника «податки» у визначення WACC обумовлено прийнятою в США, Росії, Україні системою оподаткування, в якій відсотки за позиковими коштами виключа­ються при оподаткуванні прибутку. Віднесення відсотків на со­бівартість дозволяє зменшити оподатковуваний прибуток або, іншими словами, одержати податкову пільгу, еквівалентну роз­міру виплачуваних відсотків. При цьому формула розрахунку WACC приймає такий вигляд:

СВК = г_вд_в+(1-Т)-г_пд_п;

де Т - ставка податку з прибутку.

Отже показник, який відображає середню суму витрат на підтримання певної структури, джерел фінансування називається середньозваженою вартістю капіталу. По суті це середня ціна, яку платить підприємство власникам фінансових ресурсів за їх використання, виражена у відсотках.

СВК =∑ Пі × Ві; де СВК- середньозважена вартість капіталу; Пі- питома вага і-го джерела; Ві- вартість і-го джерела фінансування. Зміст розрахунку СВК полягає не стільки в оцінці вже існуючого його значення, скільки у прогнозуванні зміни вартості капіталу при залучені додаткового обсягу фінансових ресурсів.

Значення показника СВК- є відносно стабільною величиною яка формується під впливом багатьох факторів, зокрема:

• Доступність різних джерел фінансування;

• Наявність інвестиційних можливостей, кон’юнктура фінансового ринку;

• Середня ринкова відсоткова ставка;

• Рівень інфляції;

• Галузь в якій функціонує підприємство.

Середньозважена вартість капіталу використовується для оцін­ки ціни вже задіяного підприємством капіталу. У випадку, коли необхідно обґрунтувати доцільність майбутнього нарощення ка­піталу, може визначатися гранична вартість капіталу за форму­лою середньозваженої . При цьому замість фактичного зна­чення вартості капіталу з і-го джерела береться нова прогнозна ціна його залучення, а частка і-го джерела береться відповідно до цільової (бажаної для підприємства) структури.

Показник СВК, як правило, різко зростає при залученні значного обсягу фінансових ресурсів в результаті інвестиційної діяльності. Отже показник, який відображає приріст СВК до суми додатково залучених коштів називається граничною вартістю капіталу.

ГВК= ∆СВК÷∆К; де ГВК- гранична вартість капіталу;∆СВК- приріст середньозваженої вартості капіталу;∆К- приріст капіталу.

Між показниками вартість капіталу та вартість підприємства існує взаємозв’язок. Як правило оцінка вартості підприємства може здійснюватися на основі доходного методу, суть якого полягає у визначені майбутніх доходів( у вигляді чистого грошового потоку ) від експлуатації об’єкту інвестицій, які мають бути приведені до теперішньої вартості.

,де

ПВ- поточна вартість підприємства; ЧГП- чистий грошовий потік, r – ставка дисконтування (найчастіше показник вартості капіталу – СС)

Між цими поняттями існує обернено-пропорційний зв'язок – чим більша вартість капіталу, тим менша ціна підприємства і навпаки.

Для мінімізації СВК можуть використовуватися такі джерела фінансування, як:

• внутрішня кредиторська заборгованість;

• кредити з пільговою відсотковою ставкою;

• можуть продовжуватися строки товарних кредитів по узгодженню з постачальником.