При сортуванні враховують тільки зовнішні прояви тяжкості стану пацієнта: наявність і ясність свідомості, задишка, колір губ, загальний вигляд, обсяг ушкоджень, вік потерпілих (літні особи при однаковому вигляді ушкоджень). Сірість шкіри, слабкий частий пульс, сухість язика є ознакою шоку. В еректильній фазі шоку потерпілі активні, рухливі.

При радіаційних ураженнях установлюється можливість визначення дози, отриманої потерпілими.

Найбільш простий критерій: визначення первинної реакції: поява блювання через 30 хв-1 годину після променевого впливу вказуює на дуже високу дозу опромінювання. В умовах аварії на ЧАЕС появу нудоти і блювання в багатьох осіб було позв'язано не з великою дозою зовнішнього опромінення, а з інкорпорацією й інгаляцією радіо-частинок при вдиханні з пилом. Те ж стосується і променевих опіків, що викликані місцевим впливом радіоактивного пилу.

На сортувальному пункті ( СП) проводиться інфузійна терапія, розпочата відразу після визволення потерпілого з вогнища ураження. Після надання першої медичної допомоги потерпілі у воєнний час евакуюються на медичні пункти полку (МПП) окремого медичного батальйону (Омедб), окремого медичного загону (ОМЗ) в умовах армії чи найближчі медичні підрозділи такого ж типу системи органів надзвичайних ситуацій (МНС).

ПЕРЕЛІК

показань до проведення реанімації й інтенсивної терапії

·зупинка подиху;

·зупинка кровообігу (серцевої діяльності);

·відбудовний період агонії і власне клінічної смерті;

·гостра серцева (СН) і судинна недостатність;

·порушення ритму серця, що небезпечні для життя: фібриляція шлуночків, пароксизмальна тахікардія, ранні і групові екстрасистоли, пароксизм мерехтіння передсердь;

·порушення провідності – повна чи часткова атриовентрикулярна блокада (АВ) з нападами синдрому Морганьї-Адамса – Стокса (МАС);

·порушення ритму і механіки подиху – патологічні ритми подиху типу Чейн-Стокса, Кусмауля, Біота, Грокко; параліч дихальної мускулатури;

·набряк легень;

· ларингобронхоспастичний синдром з ознаками гіпоксії, асфіксії й інших порушень прохідності дихальних шляхів;

·ателектаз легені;

·різні види шоку: інфекційно-токсичний, анафілактичний, гемотрансфузійний, гіповолемічний та ін.;

·коматозні стани; судомний синдром;

·гостра ниркова недостатність;

·гостра печінкова недостатність (печінкова кома);

·гострі отруєння різними ОВ, технічними рідинами, компонентами ракетного палива, інсектицидами і дефоліантами; поганими грибами;

·тяжкі порушення білкового, вуглеводного обміну, водяного і електролітного балансу, кислотнолужної рівноваги.

УРАЖЕННЯ ІОНІЗУЮЧИМИ ВИПРОМІНЮВАННЯМИ

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ.

належитьелектрон і позитрон, а до важких заряджених часток - протони, альфа-частинки, до нейтральних -

нейтрони.

2.Електромагнітні випромінювання - мають ту ж природу, що і видимий спектр світла, відрізняючись більш короткою довжиною хвилі і відповідно більш високою енергією і проникною здатністю. Електромагнітні випромінювання поширюються у вакуумі з однаковою швидкістю, рівною швидкості світла (близько 300 тис. км/с) і складаються з періодичних електричних і магнітних коливань, що відрізняються одні від інших довжиною хвилі. Чим коротші хвилі випромінювання, тим більші частоти його коливань і відповідно вище його енергія і проникаюча здатність.

До найбільш короткохвильових і високочастотних випромінювань відносяться рентгенівські і гаммапромені. Вони випромінюються у вигляді квантів (фотонів), вимірюються в електрон-вольтах (Ев). Енергія