3.1.4. Взаємодія аналізаторів під час приймання інформації

Різні канали передавання інформації використовують і різні аналізатори, які функціонують не ок­ремо, а в єдиній, дуже складній системі. При цьому дія подразника на певний аналізатор спричиняє не тільки пряму реакцію, а й впливає на функ­ціонування усіх інших. Так, наприклад, чутливість централь­ного поля зору змінюється під впливом гучних звуків, а за­пахи, смак солодкого, зручне положення тіла людини, під­вищення атмосферного тиску або опромінювання шкіри знижують чутливість периферійного поля зору [138].

Міжаналізаторні зв'язки поділяються на три основні групи:

• активізуючі;

• інформуючі;

• вікаруючі.

Активізуючі зв'язки забезпечують певний рівень актив­ності аналізатора незалежно від характеру дії побічних под­разників. Вони не впливають на зміст почуттєвих образів і можуть бути як безумовно-рефлекторними, так і умовно­рефлекторними.

Інформуючі зв'язки впливають на зміст почуттєвих об­разів. До них належать різнобічні асоціації відчуттів, перехід їх від однієї модальності до іншої (візуалізація чуттєвих об­разів) тощо.

Вікаруючі зв'язки забезпечують можливість заміни пев­них функцій одного аналізатора іншим.

Завдяки взаємодії цих зв'язків у процесі розвитку і тру­дової діяльності людини формуються певні функціональні системи, структура і організація яких зумовлена загальними умовами життєдіяльності людини, усім процесом її природ­ного розвитку.

Взаємодію аналізаторів ураховують при застосуванні полімодальних сигналів, тобто сигналів, які складаються з под­разників, адекватних різним аналізаторам.

Полімодальні сигнали застосовують для дублювання сиг­налу, тобто його одночасного посилання по різних каналах приймання. Дублювання сигналів може підвищити надій­ність передавання інформації операторові, особливо за ма­лоймовірних подій. Воно може приводити до розширення обсягу короткочасної пам'яті оператора [47; 133].

Другим шляхом використання полімодальних сигналів є розподіл інформації по різних аналізаторах із метою знят­тя перевантаження одного з них, особливо зорового, тому необхідно враховувати можливості кожного аналізатора. Так, слух має певні переваги у прийманні неперервних сиг­налів, а зір — дискретних. Найменший час реакції — на тактильний подразник, що може бути використано при пе­редаванні сигналів небезпеки, які вимагають швидких дій. Зоровий і слуховий аналізатори сприймають інформацію дистантно, а тактильний — безпосередньо. Розподіл інфор­мації надає можливість побудови полісенсорних інформа­ційних моделей [60; 100], що сприяє підвищенню ефектив­ності її приймання.

Третім шляхом використання полімодальних сигналів є їхнє переведення з однієї модальності на іншу. На відміну від попереднього різні аналізаторні системи працюють не паралельно, а послідовно. Підвищення втоми певного аналі­затора (наприклад зорового) зумовлює перехід на іншу мо­дальність сигналу (слухову або тактильну). Дослідження [111; 117; 138] показали, що продуктивність роботи оператора підвищується на 30—40 %, коли послідов­но використовувати зоровий, слуховий і тактильний кана­ли. Якщо ж інформацію подавати тільки по зоровому кана­лу, такого ефекту не відбудеться.

Отже, особливості взаємодії аналізаторів необхідно вра­ховувати у розробці засобів відображення інформації і ме­тодів навчання операторів, у побудові інформаційних мо­делей і конструюванні певних технічних засобів.