172

Загальна теорія держави і права

Глава 20 Правотворчість і форми (джерела) права

173

в) суд не зобов'язаний слідувати власному прецеденту, якщо вважає, що рі­шення було винесене при незнанні чи неврахуванні деяких статутних норм, які протирічать йому, або обов'язкових для даного суду прецедентів.

У США відмовилися від принципу "жорсткого прецеденту", надавши судо­вим органам свободу в установленні й зміні прецедентів. В інших же країнах "за­гального права" судовий прецедент обмежений часом. Варто також підкреслити, що в усіх країнах судовий прецедент може бути змінений чи скасований парламе­нтським актом.

7. Нормативно-правовий договір

Ще одним важливим джерелом права є нормативний договір, під яким розу­міється угода двох і більше суб'єктів права про встановлення прав і обов'язків. На думку вітчизняного вченого Пархоменко Н.М., нормативно-правовий договір - це угода, змістом якої є нормидправа, між суб'єктами публічно-правових відносин, що може бути підставою для виникнення, зміни та припинення цих відносин, з іншого боку, індивідуально-правовий договір - це угода, що може бути, укладена між суб'єктами суспільних відносин з метою регулювання конкретних, індивідуа­льних відносин.

Т'їїормативний договір відрізняється від ненормативного цілим рядом особли­востей, в першу чергу тим, що санкціонується державою, складений у формі, пе­редбаченій законом і його чинність поширюється на невизначене коло суб'єктів, а не лише тих, хто взяв участь в укладенні!

Вже згаданим автором дисертаційного дослідження на тему місця договору в правовій системі Пархоменко Н. М. робиться висновок, що вивчаючи поняття до­говору, необхідно відрізняти договір як норму права - в розумінні загальної пра­вової категорії, і договір як реалізацію норм права - в значенні правового інститу­ту деяких галузей права. Ним наводяться такі ознаки договору:

встановлення юридичного зв'язку~мїж суб'єктами (сторонами) договору, змістом якого є виконання дій, що приводять до досягнення мети учасників дого­вору, задоволення інтересів;

визначення правового режиму вимог щодо порядку і послідовності здійс­нення необхідних дій суб'єктами договору в рамках зазначеного вище зв'язку;

формальна рівність сторін договору як у виборі партнерів, так і рівність сторін як партнерів;

еквівалентний характер взаємовідносин між сторонами договору;

згода між всіма сторонами договору по всіх суттєвих його умовах, вільне во­левиявлення його сторін;

відносна автономність регулювання взаємовідносин між сторонами, що домовляються в рамках закону;

взаємна відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.