Правда, в 90-і роки XX ст. названі американські дослідники на основі ком­плексного критерію "стратегія управління" (інтегрально включає в себе економіч­ні, культурні, політичні характеристики, що обумовлюють певні результати функ­ціонування тої чи іншої політичної системи) запропонували вже інший поділ полі­тичних систем: на індустріальні та доіндустріальні. Індустріальні системи, в свою чергу, поділяються на демократичні (консервативні і соціал-ліберальні) та автори­тарні (радикальні та консервативні). Доіндустріальні системи поділяються на не-отрадиційні (країни Тропічної Африки), популістські (нові визвольні рухи в Азії і Латинській Америці) і авторитарні (режими з технократичною стратегією мобілі­зації населення типу Тайваню, Південної Кореї, Бразилії).

З огляду на характер взаємодії політичних систем із навколишнім міжнарод­ним середовищем їх також можна класифікувати на закриті (сталінський СРСР) та відкриті (демократичні країни).

3. Держава як суб'єкт політичної системи

Держава виступає одною з складових політичної системи. Але, очевидно, роль і місце держави в ній не йде в жодне порівняння з іншими суб'єктами. Прові­ дні позиції держави в політичній системі надає останній ц^шс^ю^с^ітастійкого розвитку. "*" ~

~" " "Отже, особливе місце держави у політичній системі проявляється в такому:

4. 44

І 1_ лсржацм '• гойним офіційним представником всього „народу, що проживає Ні лиши ісриіорп. Іншими словами, держава виступає не лише наймасовішою ор­ганізацією в суспільстві, до якої на основі правового зв'язку входять усі громадяни Незалежно від соціальної, вікової, національної, професійної та іншої приналежно­сті, а й вправі офіційно представляти їх спільні інтереси; *сЛ 2) держава у своїй діяльності узгоджує інте^ре£и^ізциx^оц^аль^ндx^гругI; „ ^ 3) держава виступає єдиним носієм суверенітету, а її юрисдикція охоплює *ИНР Територію даної країни;

\ 4) лише вона володіє спеціальним апаратом управління;

5) держава володіє "силовими структурами" та можливістю монопольно Дснювати п&шьшш. дшш ус;

6) як правило, держава володіє монополією на правотворчість. В цьому плані кава визначає правові одзови^алшдь^^

7) вона володіє широкими матеріальними г^у£сами^котрі дозволяють здій- )вати вплив на інших су^єІсгшТ Відзначимо також, що держава виступає влас-

)М основних засобів виробництва у суспільстві;

- 8) держава визначає основні напрямки розвитку суспільства.

Відзначаючи ще раз особливу роль держави у політичній системі, підкресли-ІПІ Ц^{ього не} можна робити висновок про те, що "держава є основою політичної ~~8Ми" в сучасному суспільстві.

4. Держава і політичні партії: моделі взаємостосунків

Під політичною партією розуміється такий тип недержавного інституту по-ИЧНОЇ системи, котрий полягає в груповому об'єднанні з такими ознаками як: а) ""кальна, організаційна структура; б) здійснення спеціалізованої функції боро-I за офіційний контроль за владою; в) об'єднане характерною ідеологічною до- -1НОЮ, що претендує на вираз загальнонаціональних інтересів; г) наділене пра­вій статусом; д) включене до виборчого процесу.

Чинним законодавством України поняття політичної партії шшіачасться-іак

і зареєстроване згідно з законом об'єднання громадян-прихильників певної за-

Ьнонаціональної програми суспільного розвитку, яісе має своєю м"етою3^^асть У

"бленнГ державної політики, формування оргднів державної влади і місцевого

рядування та пгзедставніицтю_^іх складі.

Перші політичні партії виникли в умовах античної демократії у Стародавній

0ЦІЇ. У сучасному вигляді вони пройшли становлення одночасно з парламента-

кмом у ХШ-ХІХ ст. Моделі взаємостосунків між державою та партіями за

ІЬнні століття у різних країнах формувалася по-різному, причому цей процес за-

Кав від таких факторів як політичний режим, демократичні традиції, рівень пра-

|влдомості тощо.відзначимо, що характер відносин між державою-і партіяшив-

і чи іншій країні виражається у врегульованому самою ж державою типі партій-

[уистеми.

Класична типологія партійних систем була запропонована італійським вче-

Дж. Сарторі в праці "Партії і партійні системи" (1976). Ним на основі крите-

¹ б. Держава в політичній системі суспільства 45

рію ступеня політичної плюралізації суспільства виділяються сім основних^па^ тійних систем, а саме:

1) од^партійні^истеми^омуністич^шй_^РСР, нацистська Німеччина, сучасні Куба, КЬІДР)] " ^<г^"^

_системи парто-гегсмона (соціалістичні НДР, Болгарія, Чехословаччи-на, сучасний Китай), які передбачають одночасне існування і партій-гегемонів, і партій-сателітів, котрГне впливають на прийняття рішень. Умовою легального іс-^ нування таких квазіпартій виступала їх "повна підтримка" керівної партії - в краї­нах соціалізму такими виступають комуністичні партії;

.іШСДЩи доміну]очої_партії (Індія, Японія), за яких тривалий час фор­мує уряд певна політична^іартія, незважаючи на присутність у країні реального політичного плюралізму^ * ^с

4) ^двопартійна, біполярна система, за якої дві партії змінюють одна одну в контролі за урядами та складом парламенту. Така система має місце в США, Ве-

"лйкій Кританії;

5) ^системи помірного плюралізму (від 3 до 5 партій), де партії відзнача­ ються певним рівнем фрагментарностГ(Франція, Бельгія);

системи крайнього плюралізму (від 6 до 8 партій), в яких має місце іюлягзизаціяпартійного^пе^ру (Нідерланди^Фінляндія) і утворення складних ко­аліцій; " *" "~~"~

ахомізш£н^^стемиХп_ш^ в яких відбувається розпилення впливу та дисперсія ролей (Малайзія). "**""

ПІдс^с^уючй^'ВІдзначимо, що модель взаємостосунків демократичної дер­жави і політичних партій характеризується такими отакдлш:

~~~а) держава забезпечує партіям рівні можливості_ддя, політичної бороть-би, зокрема в ході виборчШ^п^оТіесЗ'Т""""

б) держава сприяє зміцне^^ню^п^^тшIчниx^Iа^^т^

порційної виборчої системи, коли голосування провадиться за партійними спис­ками, та введення на парламентських виБорах так званоГ"виборчоТ~перешкоди" (від 3 до 5 відсотків голосів виборців) для політичного структурування депутатсь­кого складу парламенту, недопущення дискредитації партій перед суспільством;

в) держава надає фінансову допомогу політичним партіям, які в хр^ццці- борів здобули встановлену мінімальну кількість голосів виборців. Така допомога спрямована на компенсацію виборчих затрат партій;

г) __^ держава^Шброняє™?а^у^їялрпстьпол ітичних партій, яка спрямована

на незаконну зміну конституційного ладу, порушення прав ї св~обод і]дюмадян, £ІІЇШ^ШІЖЗЖ0Щих збройних формувань та за іншими подібними підставами. Підстави і процедура прийняття такого рішення, як правило, визначаються в по­ложеннях конституцій. Як правило повноваженнями схвалювати-рішення з таких " питань наділені суди.

Література

Базів В. А. Партії в політичній системі перехідного періоду: українська практи­ка і світовий досвід : Автореф. дис... канд. політ, наук (23.00.02) / Львівський держ. ун-т ім. Івана Франка. - Л, 1999. - 18с.

Журавський В. С. Політична система України: проблеми становлення і розвит­ку (правовий аспект) : Дис... канд. юрид. наук (12.00.01) / Університет внутрі­шніх справ. - X.,2000. - 169 л.

Малярчук В. Партії й електорат в Україні і в західних демократіях // Нова політика, 1996, № 6

Острогорский М. Демократия и политические партии. - М., 1997

Парламентська діяльність політичних партій України і Росії у пострадянський період: Автореф. дис... канд. політ, наук: 23.00.02 / Л.С. Скочиляс / Львівський держ. ун-т ім. Івана Франка. - Л., 1999.

Парсонс Т. Система современньїх обществ. - М., 1997.

Примуш М. В. Політико- правове регулювання діяльності політичних партій. -Донецьк, 2001.-338 с.

46

Загальна теорія держави і права