Глава 15 Соціальна держава

державного або місцевого бюджетів, тобто за рахунок платників податків. Питан­ня стоїть так: чи повинен той, хто зовсім не платить податки або платить їх дуже мало, користуватися цими самими "безкоштовними послугами"? На нашу думку, відповідь має бути ствердною.

Але виникає наступне питання - в якому обсязі? Те, що освіта має бути без­коштовною, тобто доступною для всіх, це зрозуміло. Але чи повинна при цьому йти мова про середню освіту? Справа не лише у фінансовому аспекті (великі євро­пейські держави не можуть собі цього дозволити), а й у тому, що освіта в приму­совому і безкоштовному варіанті стає все менш ефективною.

Закладам охорони здоров'я заборонено надавати "платні послуги", проте природно держава є неспроможною фінансувати все ще широку мережу держав­них закладів у цій сфері і це призводить до зниження якості надання медичних по­слуг. З іншого боку, можна так поставити питання: чи повинні користуватися без­коштовною медичною допомогою (тобто за рахунок держави) забезпечені грома­дяни?!

Ще одна проблема для України ~ реформування соціальної сфери з до­триманням конституційних принципів, таких, зокрема, як передбачений ст.24 Ос­новного закону принцип рівності громадян перед законом, який передбачає, що не може бути обмежень чи привілеїв за різними параметрами, в тому числі залежно від майнового стану особи. На нашу думку, цьому фундаментальному принципу не відповідає правова модель соціальної сфери України з її системою пільг.

Держава повинна піти на радикальну реформу заробітної плати та пен­сійної системи. За нинішнього підходу навіть, якщо в середній сім'ї працюють її обоє дорослих членів, така сім'я нерідко опиняється серед малозабезпечених. Не­зайнятість одного з членів сім'ї взагалі відкидає родину на соціальні задвірки, а незайнятість обох - до соціальної катастрофи. Розмір пенсії для більшості насе­лення також не відповідає мінімальним вимогам забезпечення соціальної безпеки для цієї категорії. Одночасно частина пенсіонерів має можливість отримувати по­вний розмір пенсії, займаючи повне робоче місце, причому це стосується як зага­льних пенсій, так і спеціальних (підвищених) пенсій. Такий підхід не засвідчує обмеженість ресурсів держави (не важливо, чи це кошти Пенсійного фонду чи держбюджету) у цій сфері.