Глава 13. Державний режим

Глава 14. Громадянське суспільство і правова держава

1. Громадянське суспільство: поняття і ознаки

Вже на рубежі ХУІ-ХУІІ століть розвиток суспільства в європейських країнах настільки впливав на погляди вчених, що вони не ототожнювали громадянське су­спільство і державу. Зокрема, Джон Локк вважав, що "абсолютна монархія несумі­сна з громадянським суспільством і тому взагалі не може бути формою громадянського правління".

У 1792 р. у своїй праці "Досвід встановлення меж діяльності держави" німе­цький вчений Вільгельм фон Гумбольдт проводить різницю між громадянським суспільством і державою. На його думку, гранями такої диференціації виступають відмінності між: а) системою національних установ (організацій, союзів, всяких інших об'єднань, які формуються знизу, самими індивідами) і державними інсти­тутами та службами; б) "природним і загальним правом" і правом позитивним, створеним безпосередньо державою; в) "людиною" і "громадянином". Провівши межу, котра розділяє суспільство і державу, Гумбольдт не вважає їх рівноцінними величинами. З його точки зору, суспільство принципово значиміше держави, а людина є дещо набагато більше, ніж громадянин-член державного союзу.

Найбільш радикальну концепцію громадянського суспільства сформулював один із провідних ідеологів американської революції Т. Пейн. У нього тема проти­стояння громадянського суспільства державі є провідною. Держава, на його дум­ку, - необхідне зло; чим його менше, тим краще. В подальшому ця традиція роз­роблялась А. Токвілем, Дж. Мілем та іншими. Для них поділ між державою і гро­мадянським суспільством є постійною характеристикою справжньої демократич­ної соціально-політичної системи.

Німецький філософ Г. Гегель, який зробив чи не найбільший внесок до теорії громадянського суспільства, у праці "Філософія права" визначив поняття грома­дянського суспільства як сферу дії приватного інтересу. До такої сфери він вклю­чив сім'ю, станові відносини, релігію, право, мораль, освіту, закони і випливаючі з них взаємні юридичні зв'язки суб'єктів.

Ідея громадянського суспільства розроблялася й українськими дослідниками. Так зокрема, С. Ю. Десницький ще в середині XVIII ст. у праці "Юридичні мірку­вання про різні поняття, які мають народи стосовно власності майна у різних ста­нах співжиття" сформулював основні позиції інституту речового права - правової основи громадянського суспільства.

{""Вважається, що повністю громадянське суспільство в сучасному розумінні сформувалося в західноєвропейських країнах у другій половині XVIII століття.

Сучасні уявлення про громадянське суспільство, базуючись, без сумніву, на розробках вчених минулих століть, збагачуються соціальною практикою. Пробле-

ма громадянського суспільства як одна з найактуальніших тем наукового дослі­дження юристів і політологів років двадцять тому пережила "друге народження". В першу чергу, заслуга в цьому неоконсерваторів, які протиставляли західне сус­пільство авторитарному суспільству соціалістичних країн.

Відзначимо також, що останнім часом вслід за англійським вченим К. Поппе-ром ( у 1945 р. вийшла друком його відома праця "Відкрите суспільство та його вороги") громадянське суспільство розглядають як "відкрите суспільство". При­хильники такого підходу вважають, що відкритому суспільству притаманна віра в людину, егалітарну справедливість, у людський розум, воно гарантує людям без­пеку і свободу, панування демократичного гуманного закону. На думку Карла По-ппера, хоча в наш час ці суспільства ще далекі від досконалості, в них існують злочинність, зловживання свободою ринку, проте, незважаючи на ці недоліки, во­ни значно кращі, більш вільні, чесніші і справедливіші порівняно з усіма так зва­ними "закритими суспільствами".

Більшість дослідників сходяться на тому, що (громадянське суспільство є не­одмінною умовою функціонування правової держави. В юридичній літературі на­зиваються (правда, по різному) основш.шщки громадянського суспільства,лСеред останніх відзначимо такі:

економічна свобода, багатоманітність форм власності, ринкові відносини. З цього боку громадянське суспільство - це спільність вільних індивідів-власників;

визнання і захист державою основних прав і свобод людини;

плюралізм у політичному та ідеологічному плані;

невтручання держави до приватного життя громадян;

громадянське суспільство є самоврегульованою системою;

нарешті, громадянське суспільство є відкритим соціальним утворенням з точки зору вільного переміщення інформаційних потоків, вільного в'їзду і виїзду людей;

7) громадянське суспільство є правовим, демократичним суспільстводіД Підсумовуючи наведене, спробуємо сформулювати загальне поняття, гролш-,

дянського суспільства як сукупності суспільних відносин, які розвиваються на за­садах плюралізму й саморегулювання і знаходяться за межами директивного втру­чання публічної влади.!

Відрадно, щоперші дослідження юристів з проблеми громадянського суспі­льства, в тому числі дисертаційні, з'являються в останні роки й у нашій країні. Так, у 1995 р. в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Т.І. Ковальчук захищено кандидатську дисертацію на тему "Громадянське суспільст­во: сутність і тенденції розвитку (порівняльно-правові аспекти)". Автор справед­ливо підкреслює, що по суті антиподом громадянського суспільства є закрите сус­пільство, характерне для замкнутих тоталітарних режимів. Вона ж з'ясовує крите­рії віднесення суспільних відносин та інститутів до сфери громадянського суспі­льства, які полягають насамперед у задоволенні потреб та реалізації інтересів осо­бистості.