Практично всі європейські монархії пройшли період абсолютизму. Абсолют­на монархія характерна загалом для останнього етапу розвитку феодалізму, коли завершується процес формування сучасних централізованих держав (наприклад Франція з 1614 до 1789 року). Російська монархія може вважатися абсолютною до початку XX століття (1905 р.), коли вперше в її історії були юридично сформульо­вані права людини і вперше був обраний і став функціонувати законодавчий орган - Державна дума.

Зараз до абсолютних належать в першу чергу монархії Близького Сходу. У деяких з них, до слова, в 90-роках розпочалися конституційні перетворення. На­приклад, у 1992 р. в Саудівській Аравії королем було схвалено три документи, які модифікували державний лад цієї країни: Основоположна система правил, Декрет про утворення Консультативної ради та Декрет про утворення регіональних рад. Основоположні правила змінюють функціонуючу систему престолоспадкування. Зараз кандидатура спадкоємця престолу має бути підтримана своєрідною "вибор­чою колегією", котра складається з представників правлячої династії, які мають титул принца (всього близько 500 чоловік). За королем, однак, зберігається право змістити в будь-який час спадкоємного принца і висунути на його місце іншу кан­дидатуру. Створена іншим декретом Консультативна рада в деякій мірі обмежила нормотворчі можливості Уряду. Вона складається з 61 члена, котрі призначаються королем із числа представників ділової, наукової і релігійної еліти країни, і наді­лена правом обговорювати урядову політику та пропонувати монарху проекти но­рмативних актів.

Проте, відзначимо, й наведені конституційні перетворення в цій країні не змінили абсолютного характеру монархічного правління.

4. Конституційна монархія

Поняття "конституційна монархія" означає обмеженість владної компетенції монарха юридично (конституцією) та інституційно (парламентом).

Ця форма правління характеризується такими юридичними ознаками: Глава 11. Форма державного правління 87