2. Предмет науки теорії держави і права

Предметом будь-якого наукового пізнання є, як правило, не випадкові явища і процеси, а певні об'єктивні закономірності, істотні й постійні зв'язки загального характеру між тими чи іншими явищами. Від предмету науки слід відрізняти її об'єкт, під яким звичайно розуміють сукупність явищ і процесів об'єктивної реа­льності, які вивчаються даною наукою в процесі пізнання свого предмету.

Після цього вже можемо відзначити, що предметом науки теорії держави і права виступають основні державно-правові закономірності, в тому числі:

1. виникнення держави і права, основні теорії цього процесу;

2. зміна їх історичних типів;

3. розвиток сутності (соціального призначення) держави;

4. форми держави та характер її взаємодії з суспільством (режим);

4 Загальна теорія держави і права

5. структура (будова) системи органів держави і системи права;

6. функції держави і права;

7. правова держава, пов'язаність держави правом, межі правового регулювання; ,

8. форми (джерела) права, способи їх систематизації;

9. реалізація і застосування норм права;

10. розширення прав людини, підвищення ступеня їх юридичного захис­ту;

11. взаємозв'язок демократії, законності і правопорядку;

12. розвиток правосвідомості та правової культури;

13. правомірна й неправомірна поведінка людей;

14. розвиток самої теоретико-юридичної науки;

15. соціально-економічні, політичні, моральні й інші закономірності, кот­рі детермінують розвиток і функціонування держави і права та деякі інші.

Комплексний аналіз державно-правових закономірностей, котрі становлять предмет теорії держави і права, зробив відомий львівський вчений П. М. Рабино-вич ще у 1975 р., класифікувавши їх на види на підставі п'яти критеріїв: 1) за сис­темним розташуванням у соціальному просторі (зовнішні і внутрішні); 2) за істо­ричними межами дії (всезагальні, загальні та особливі); 3) за ступенем охоплення державно-правової сфери (загальні та особливі); 4) за типом зв'язків державно-правових явищ (генетичні і структурно-функціональні); 5) за формою здійснення (статичні та динамічні).

Через кілька років інший відомий вчений-правознавець С. С. Алексєєв поді­лив правові закономірності на чотири види: а) загальні закономірності виникнення і розвитку права; б) загальні структурно-функціональні закономірності права; в) спеціальні закономірності виникнення і розвитку права; г) спеціальні структурно-функціональні закономірності права.

Підсумовуючи вищесказане, визначимо, що предметом науки теорії держави і права є загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права як самостійних соціальних інститутів.

Зрозуміло, предмет нашої науки не є незмінним і за останнє десятиліття за­знав особливих змін. Такі зміни диктуються і соціальною практикою (становлен­ням незалежної Української держави та демократизацією політичного режиму), і потребами розвитку галузевих юридичних наук. В чому ж полягають ці зміни?

По-перше, до предмету теорії держави і права, зрозуміло, вже не входить процес "відмирання держави" як такої, положення про який містилося в комуніс­тичній доктрині. По-друге, предметом ґрунтовного дослідження нашою наукою став процес конституювання України як незалежної держави та її правової систе­ми. По-третє, до предмету теорії держави і права включено цілий блок проблем, пов'язаних із теоретичним осмисленням прав людини, демократичного і правово­го характеру держави, розвитком інститутів громадянського суспільства.

5

Глава 1. Теорія держави і права як наука і навчальна дисципліна